Іван Хреститель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Хреститель
TitianStJohn.jpg
Іван Хреститель, картина Тіціана
святий
Народився бл. 6 р. до н. е.—2 р. до н. е.
Помер бл. 30 р.
День пам'яті 11 вересня

Іва́н Хрести́тель, Іван Предтеча, Йоан Хреститель, Йоан Предтеча, Іоан Предтеча, Іоан Хреститель —(івр. יוחנן המטביל‎, Йоханан бар Зехар'я — «син Захарії»; Йоханан ѓа-Матбіль [Хаматвіл[1]] — «здійснювач ритуального очищення водою»; грец. Ιωάννης ο Βαπτιστής, Іоаннес о Баптистес, Ιωάννης ο Πρόδρομος, Іоаннес о Продромос; лат. Io(h)annes Baptista; араб. يحيى‎, Yaḥyā, يوحنا‎, Yūḥanna; * бл. 6 р. до н. е.—2 р. до н. е. — бл. 30 р.[2]) — згідно з Євангеліями: попередник Ісуса Христа, що пророкував його пришестя, жив у пустелі і потім проповідував хрещення покаянням для юдеїв, хрестив у водах Йордану Ісуса Христа, потім його обезголовив цар Ірод Антипа за намовленням Іродіади. Пророк, мученик, після Діви Марії найбільший святий. Про пророка Господь Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя».

Народження[ред.ред. код]

Архангел Гавриїл з'являється Захарії (Франція, 15.ст.)

Про народження Івана Хрестителя відомо лише із Євангелія від Луки. З нього відомо, що пророк Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Авії) і праведної Єлизавети (з роду Аарона) (Лк. 1:5), родички Пресвятої Богородиці. Вони були вже у похилому віці й не сподівалися на потомство. Під час черги служіння Захарії у Єрусалимському Храмі йому випала служба жертвувати кадила на вівтарі, що відбувалось два рази в день (за жеребом визначались різні завдання священників у святині). Вівтар кадила знаходився у «святилищі», куди мали входити тільки священники. Архангел Гавриїл був посланий Богом сповістити йому про народження сина. Архангел став поруч кадильного жертовника і сказав: «Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.» (Лк. 1:13). Ім'я Іван тоді означало - Ягве був милостивий. Захарія не повірив ангелові і за це був покараний німотою, аж до того дня поки це не здійснилось. Євангеліст Лука паралельно оповідає і Благовіщення Пресвятої Богородиці (Лк. 1:26-38). Пресвята Богородиця дізналася з уст ангела про вагітність Єлизавети і пустилася у дорогу, щоб відвідати родичку. Місце проживання Захарії та Єлисавети достеменно невідоме. Лише із Євангелія знаємо, що Марія пішла у «..гірську околицю, в місто Юди»(Лк. 1:39). Церковне передання каже що це сучасне місто Ейн Карем (Аін-Карім), розташоване бл. 7 км на південний захід від Єрусалиму[3]. Єлизавета зустріла Марію словами:

Місце народження Івана. Церква святого Івана Хрестителя у Єрусалимі.
Коли ж Єлизавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлизавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? (Лк. 1:41-43)

Так Єлисавета дізналась що її тайна відкрита, але водночас і дізналась про секрет Марії та признала в ній матір Господа.

Марія перебувала у Єлизавети три місяці, тобто аж до народження Івана Хрестителя. Не відомо, чи вона залишилася в домі при народженні. І от у благочестивого подружжя, до похилої старості позбавленого розради мати дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах. На восьмий день, як приписував закон, треба було обрізувати новонародженого та дати йому ім'я. Над іменем вийшла суперечка. Як правило давали ім'я діда, щоб продовжити родову ознаку. Однак зважаючи на похилий вік батька, хотіли назвати новонародженого його ім'ям — Захарія. Тільки Єлизавета не погоджувалась. Хотіла назвати Іван і знала чому. Постанову матері могла змінити тільки постанова батька. Німий Захарія попросив воскову табличку: «Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! (Лк. 1:63-64)». Захарія заговорив і благословив Бога і знак доказу і очищення його, даний ангелом, виконав своє завдання. За милістю Божою Іван уник смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Про подальше життя Івана Хрестителя нічого достеменно не відомо. Євангелист Лука пропустивши юнацькі роки Івана робить крок уперед, лише кажучи «Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до свого об'явлення Ізраїлеві (Лк. 1:80)».
Про смерть батька Івана — Захарію повідомляє Євангелист Матвій, що він був замордований «між храмом і жертівником» (Мт. 23:35)

Адам Ельсгаймер. Іван Хреститель проповідує на берегах Йордану

Місце і час служіння Івана Хрестителя[ред.ред. код]

Місце хрещення у Витанії (Бетабара)

За Євангелистом Лукою початок діяльності Івана Хрестителя припадає «У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні, за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.(Лк. 3:1)» . Ця цитата вказує на 27-28 роки, як роки його служіння. Іван переважно проповідував вздовж Йордану у тій частині русла ріки, що була найближче до Єрусалиму, тобто біля її витоків до Мертвого моря. Деколи він переходив на інше місце, коли берег ріки ставав слизький від дощів, чи течія ставала сильна. Він тоді вибирав два інші місця — Витанія за Йорданом (Ів. 1:28) чи Айноні біля Саміму (Ів. 3:23), який був відомий на місці за 12 км від Бейсану (Скитополя). За ці місця також говорить той факт, що Ірод Антипа мав право схопити Івана Хрестителя лише на східній частині Йордану у Переї, де були його володіння[4] , (Мр. 6:17-29).

Пророче служіння[ред.ред. код]

Коли Іванові виповнилося 30 років, Бог закликав його покинути пустелю — «..було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія». Корячись цьому покликанню, пророк Іван з'явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа) і стати «голосом Того, що кличе». Його слова впали на зораний ґрунт і відразу знайшли широкий відгук. До ріки у великій кількості сходився народ для обряду поринання у води Йордану — ріки, яка здавна вважалася межею Святої Землі. Коли поганин приєднувався до старозавітної церкви, над ним здійснювали обряд обмивання — хрещення. Іван вимагав це і від юдеїв, на знак того, що вони народилися для нового життя. Тому його називали Хаматвілом — Хрестителем. Багатьом юдеям не подобалося, що їм пропонують пройти через обряд обмивання, ніби вони неофіти. Хіба причетність до народу Божого не освячена сама по собі? Іван виголосив: «не народження робить синами Завіту, а вірність заповідям Божим». Тут і звертався до них Іван, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів та Суд над світом. Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє обмивання, люди повинні очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Євангелія. Коли він побачив на березі книжників та промовив до них різко:

Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння. Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене.(Лк. 3:7-9)
Хрещення Господнє Андреа делла Роббіа (Санта-Фьора)

Іван Хреститель вимагав переоцінки всього життя і докоряв за легковажність тим, хто думав, що самого обряду хрещення достатньо для прощення гріхів. Перед хрещенням люди сповідували свої гріхи. За свідченнями Йосипа Флавія, Іван вчив людей вести «чистий спосіб життя, бути справедливими один до одного і шанобливими до Предвічного»[4]. Він мало говорив про ритуали, а передовсім ставив моральний обов'язок людини: «У кого дві сорочки — нехай дасть вбогому; а хто має поживу — нехай робить так само».

Невдовзі навколо Івана зібралася громада, якій він дав свої правила і молитви. На ім'я відомі лише двоє його учнів: Андрій з Витсаїди та Іван син Заведеїв. Обидва були рибалками і прийшли з берегів Галилейського моря. Вплив Івана постійно зростав. Стривожився Ірод Антипа і у синедріоні. Були відряджені священники з повноваженнями до нього. «Сказали ж йому: Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого? Відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів» (Ів. 1:22-23). На запитання «Чому ж ти хрестиш?» вони почули відповідь повну покори і віри, яка чітко визначила покликання Івана як Предтечі Хреста:

Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте. Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від взуття Його я негідний.(Ів. 1:26-27) ...Він христитиме вас Святим Духом й огнем! У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить у огні невгасимім.(Лк. 3:16-17)

Слухаючи Предтечу, народ постійно перебував у чеканні. Багатьом було відомо, що Збавитель тривалий час перебуває невпізнаним, тому слова Івана: «Він стоїть серед вас» заставили серця прискорено битися. І в цей час серед юрби на березі з'явився Чоловік з Назарету. Він разом з всіма готувався прийняти хрещення від Івана. Коли Іван підійшов до води, всіх вразили дивні слова, звернені до Галилеянина: «Я повинен хреститися від Тебе і чи Тобі йти до мене?» Відповідь Ісуса: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. (Мт. 3:15)» нічого не пояснила оточенню, але для Івана мала певний зміст — і він погодився здійснити обряд. У ту мить, коли Ісус стояв у річці і молився, сталося щось таємниче, про що пізніше Іван Богослов скаже: «І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим. І я бачив, і свідчив, що Він Божий Син! (Ів. 1:32-34

Докладніше: Хрещення Господнє

Ув'язнення[ред.ред. код]

Ікона Івана Предтечі

Хрещенням Спасителя пророк Іван завершив своє пророче служіння. Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього. Пророк Божий відкрито викривав царя Ірода Антипу за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно жив з Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа (Лк. 3:19-20, Мт. 14:3-4). За це він незабаром постраждав. Ірод Антипа, (правитель Галілеї, син царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Івана до в'язниці. Тобто це сталося у травні 28 року[5]. Згідно з Євангеліями від Матвія та Марка, Івана арештували під час перебування Ісуса в пустині (Мт. 4:12-20, Мр. 1:14). Євангелист Марко навіть каже, що він був виданий (Мр. 1:14), тобто можливо Іван на той момент був в Айнон біля Салима, отже не на території тетрарха Антипи, а на території вільного міста Скитопіль, що належало до Десятимістя, і тому його не могли там арештувати від імені тетрарха, а схопили і видали Антипі. Він перебував у в'язниці десь 10 місяців. Антипа охоче розмовляв з Іваном і не хотів його смерті (Мр. 6:20). Іван же почув у той час про справи Ісуса і послав до нього своїх учнів із запитанням, що пересвідчитися про справи Його «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» (Мт. 11:2-3). Ірод Антипа утримував Івана у Махеронті — фортеці яку побудував Александр Яннай на березі Мертвого моря.

За іншим свідченням Йосипа Флавія, основною причиною ув'язнення Івана була його діяльність, його вплив на маси (Йосип Флавій, Іудейські старожитності, гл. 18. 5.2), що загрожували Антипі.

Саломея з головою Івана Хрестителя, Мікеланджело да Караваджо, 1607

Страта[ред.ред. код]

У день свого народження Ірод Антипа влаштував бенкет, на який з'їхалося багато знатних гостей. Саломія, дочка нечестивої Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть до половини свого царства (Мр. 6:23). Танцівниця, за намовою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Івана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався (Мр. 6:20). Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Вельми засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стража в темницю, який відітнув Івану голову, віддав її Соломії, а та віднесла голову матері (Мр. 6:25-28). Часом смерті Івана Хрестителя вважається кінець літа — 29 серпня і відзначається як католицькою, так і православною церквами як день усікновення голови Івана Хрестителя.

Іродіада попроколювала язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Іродова Хузи, поховала святу голову Івана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Івана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні і поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. Понтій Пілат, правитель Іудеї, посилав до нього зв'язаного Ісуса Христа, над Яким він насміявся (Лк. 23:7-12).

Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Саломеєю ще при їхньому земному житті. Саломея, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перерізав шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Івана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув'язнення.

Іван Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом» (Мр. 1:7-8).

Іван Хреститель, мозаїка у Софійському соборі Константинополя

Перше і друге знайдення голови Івана Хрестителя[ред.ред. код]

Фрагмент голови Івана Хрестителя у церкві Сан Сільвестро ін Капіте

За відважне проповідування і напоумлення навіть самого безбожного царя Ірода Іванові відрубали голову, яку християни дуже вшановують. Частина його святих мощей похована у Севастії. Цар Ірод Антипа наказав на бажання дочки Іродіяди Саломії під час бенкету відрубати голову св. Іванові Хрестителеві. Аж через 300 літ відкопали її в полі за Божим об'явленням два монахи. Це було першим віднайденням голови св. Івана Хрестителя.

Потім монахи передали її на зберігання вбогому гончареві. Врешті цей скарб один єретицький священик залишив у печері в Емесі. Згодом у тій печері поселилися правовірні ченці. Їхньому ігуменові Маркелові уві сні явився св. Іван і сказав: «Бог дарує вам мене», вказавши, де шукати голову. Так відбулося друге віднайдення голови св. Івана Хрестителя.

Фрагмент голови Івана Хрестителя зберігається у Римі в церкві Сан Сільвестро ін Капіте.

Свята Івана Хрестителя[ред.ред. код]

Іван Хреститель (Андреа Мантенья, 1459)

Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану — протягом церковного року на його честь відзначається аж шість дат. Празник зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після празника Богоявлення.

Фольклорні звичаї[ред.ред. код]

Докладніше: Обретіння

Різдво святого Івана Хрестителя, яке святкуємо 7 липня, — найбільше з усіх свят на його честь. Це християнське свято збіглося зі святом Купала, яке святкувалося у час літнього сонцестояння 21-23 червня у дохристиянські часи. Професор Степан Килимник так писав про празник, який в народі отримав назву Івана Купала: «Найвище, найвибуяліше свято, яким закінчується літній сонячний цикл річних календарних дохристиянських свят, — це свято молоді, хлопців та дівчат — Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, з’єднали із святом церковним — народженням Івана Хрестителя. Тому й носить це свято подвійну назву — Івана Купала. Купальська обрядовість та пісні належать, як гаївки та коляди, до найдавніших часів, до первісних поезій та ритуалів на честь життєподателя — сонця».

У різні часи Церква намагалася побороти язичницькі традиції у святкуванні Різдва Івана Хрестителя. Адже чимало християнських свят зуміли поєднати в собі християнські і автентичні традиції. От тільки не треба забувати, що сьомого липня народився святий Іван — визначна і героїчна особа іудейського епосу, останній зі старозавітніх пророків і перший з Христових апостолів. «Він буде великий в очах Господніх», — сказав ангел Господній Івановому батькові Захарії ще до народження довгоочікуваного сина. І справді, його життя стало безперервним ланцюгом героїзму, жертви і покути. Він пройшов випробування у пустелі, він проголосив світові про близькість Божого царства, про появу Месії, він хрестив Ісуса в Йордані, він не боявся картати фарисеїв та царський дім за гріхи і поклав свою голову за Христа.

11 вересня (29 серпня) — усікновення голови Івана Предтечі (Усікновення. Головосіки). Строгий піст. За народною традицією у цей день не можна різати ножем, навіть брати в руки щось гостре. Якщо різати капусту цього дня, може виступити кров. Із села в село переходила легенда про те, як жінка, зрізавши капустину, побачила голову своєї дитини. Якщо господиня варила на Головосіки борщ, то овочі чистила і кришила завчасно. Хліб теж нарізався завчасно.

Покровительство[ред.ред. код]

Зцілення від головного болю. Влаштування долі дітей. Благословення врожаю та всіх, хто працює на землі. Освячення пасіки.

Вважається, що Св. Іван Хреститель (Сен Жан Батіст) — небесний покровитель Квебеку й квебекців (так само, як Св. Анна — покровителька акадійців). Тому 24 червня оголошено у Квебеку Національним святом.

Він теж покровитель міста Турин.

В Україні зображення Св. Івана Хрестителя виступало в гербі містечка Поморяни на Львівщині, наданому королем Яном ІІІ Собєським 22 серпня 1684 року.

Мощі[ред.ред. код]

Реліквії у Ам'єні

Багато місць у світі претендують на володіння реліквіями Івана Хрестителя. Наприклад фрагмент його голови зберігається у Римі в церкві Сан Сільвестро ін Капіте, ще один фрагмент є у Ам'єнському соборі, куди його приніс у 1204 році тодішній володар Пікіньї Валон де Сартон як здобич під час Четвертого хрестового походу з Константинополя[6]. Також мечеть Омаядів претендує на володіння голови Івана Хрестителя.
У 2010 році при розкопках монастиря на острові Святого Івана поблизу берегів Болгарії знайдено релікварій з підписом мощів Івана Хрестителя. У коробці знайдені зуб та кістки руки, стопи та щелепи. Болгарські археологи приписують появу цих реліквій Івана Хрестителя на острові у 4 столітті з Константинополя [7]. Вчені з Оксфордського університету показали, що ці кістки, знайдені на цьому болгарському острові, могли належати біблійному герою Івану Хрестителю. Проведений радіовуглецевий аналіз показав, що кістки належали людині, що жила в першому столітті нашої ери. Аналіз ДНК також підтвердив вік кісток - нуклеїнова кислота несла характерні сліди деградації [8]. З 1673 року срібна скринька з кісткою правої руки Івана Хрестителя зберігається в каплиці бережанського замку (Бережани, Тернопільська область). Згідно з легендою, туди вони потрапили з Антіохії (нині місто Антакіе в Туреччині), куди їх свого часу доставив апостол Лука.

Храми[ред.ред. код]

Серед відомих храмів святого Івана Хрестителя — кафедральні собори у Варшаві та Перемишлі, храми у Львові та Ізяславі.

Почитання Івана Хрестителя в ісламі[ред.ред. код]

Докладніше: Ях'я
Місце поховання голови Ях’ї в Омеядській мечеті Дамаска

Мусульмани також вшановують Івана Хрестителя під іменем Ях'я. Їх передання розповідають про життя Ях’ї. Він був першим, хто передбачив посланницьку місію Іси (Ісуса Христа), увірував у нього та допомагав йому. Юдейський цар Ірод спочатку добре ставився до Ях’ї. Потім він задумав одружитися з дочкою свого брата (чи з дочкою своєї дружини від попереднього шлюбу) і зажадав, щоб його шлюб скріпив Ях’я. Однак той відмовився визнати шлюб Ірода з дівчиною, сказавши, що це є забороненим (харам). За це його зненавиділа мати дівчини, яка стала вимагати страти Ях’ї. Ірод наказав відтяти йому голову. Таким чином, Ях’я, якому тоді було близько тридцяти п’яти років, прийняв мученицьку смерть в ім’я віри.
Мусульманське передання особливо наголошує на мотиві киплячої крові Ях’ї — вона кипіла на блюді з його головою і на його могилі.
Післякоранічні передання включають як християнські матеріали, так і деякі передання мандеїв, що також особливо вшановують Івана Хрестителя.

Примітки[ред.ред. код]

  1. О. Мень. Син людський. Львів. Свічадо 2006. с. 47
  2. Роки життя визначаються на основі Євангелій (Michael Grant, Jesus: An Historian’s Review of the Gospels, Scribner’s, 1977, p. 71; John P. Meier, A Marginal Jew, Doubleday, 1991-, vol. 1:214; E. P. Sanders, The Historical Figure of Jesus, Penguin Books, 1993, pp. 10-11, and Ben Witherington III, "Primary Sources, " Christian History 17 (1998) No. 3:12-20.)
  3. Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 234.
  4. а б Йосип Флавій Юдейські старожитності 18, 5.2рос.
  5. Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 379.
  6. Xavier Bailly: Die Kathedrale von Amiens. ISBN 978-2-7373-4639-2(нім.)
  7. Порівн.: Teile von Johannes dem Täufer sollen aufgetaucht sein(нім.); Fundsache, Nr. 875Körperteile von Johannes dem Täufer(нім.); Bulgaria Looks to John the Baptist to Resurrect Flagging Economy(англ.), The Wall Street Journal
  8. Корреспондент.net 16.06.2012

Джерела[ред.ред. код]