Валер'ян Ісмаель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Валер'ян Ісмаель
Валер'ян Ісмаель
Валер'ян Ісмаель
Валер'ян Ісмаель на тренерському містку
ЛАСКа (2019)
Особисті дані
Повне ім'я Валер'ян Александре Ісмаель[1]
Народження 28 вересня 1975(1975-09-28) (48 років)
  Страсбург, Франція
Зріст 191 см
Вага 83 кг
Громадянство Франція Франція
Позиція центральний захисник
Юнацькі клуби
1982—1984
1984—1992 		Франція «Гольцгайм»
Франція «Страсбург»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1993—1998 Франція «Страсбур» 87 (1)
1998 Англія «Крістал Пелес» 13 (0)
1998—2002 Франція «Ланс» 83 (5)
2001 → Франція «Страсбур» 9 (0)
2002—2004 Франція «Страсбур» 26 (2)
2003—2004 → Німеччина «Вердер» 32 (4)
2004—2005 Німеччина «Вердер» 32 (4)
2005—2007 Німеччина «Баварія» 31 (0)
2006—2007 → Німеччина «Баварія II» 7 (2)
2007—2009 Німеччина «Ганновер 96» 18 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1993—1994
1996—1997 		Франція Франція (U-18)
Франція Франція (U-21) 		8 (2)
12 (2)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2011—2013
2013—2014
2014
2015—2016
2016—2017
2018
2019—2020
2020—2021
2021—2022
2022
2023— 		Німеччина «Ганновер 96 II»
Німеччина «Вольфсбург II»
Німеччина «Нюрнберг»
Німеччина «Вольфсбург II»
Німеччина «Вольфсбург»
Кіпр «Аполлон Смірніс»
Австрія ЛАСК
Англія «Барнслі»
Англія «Вест-Бромвіч Альбіон»
Туреччина «Бешикташ»
Англія «Вотфорд»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Валер'ян Александре Ісмаель (фр. Valérien Alexandre Ismaël; нар. 28 вересня 1975, Страсбург, Франція) — французький та німецький футболіст, центральний захисник, по завершенні кар'єри гравця — футбольний тренер.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився в гваделупського батька[2] та матері-ельзаски[3], виріс у Страсбурзі на кордоні з Німеччиною. Дід Ісмаїла — німець[4].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

«Страсбур»[ред. | ред. код]

Ісмаель дебютував за «Страсбур» 15 січня 1994 року в поєдинку проти «Кана». Протягом свого першого періоду за клуб провів 77 матчів у чемпіонаті. Окрім цього, зіграв у п’яти матчах Кубку УЄФА, відзначився одним голом.

«Крістал Пелес»[ред. | ред. код]

У січні 1998 року Ісмаель підписав контракт із «Крістал Пелес» зі «Страсбура» за 2,75 мільйона фунтів стерлінгів, що зробило його найдорожчим гравцем в історії клубу[5]. Незважаючи на це, він зіграв лише 13 матчів за лондонський клуб й перебував у клубі лише десять місяців, із січня по жовтень 1998 року, а в жовтні 1998 року повернувся до рідної Франції, щоб підписати контракт з «Лансом».

«Ланс»[ред. | ред. код]

Під час виступів у «Лансі» Ісмаель відновив свою форму після короткого й тривалого періоду в Англії. Зіграв 83 матчі, відзначився п'ятьма голами. Також мав коротку оренду у своєму колишньому клубі «Страсбура» протягом сезону 2000/01 років у Лізі 1, але не зміг допомогти їм уникнути вильоту. Проте він грав за «Страсбур» у фіналі Кубку Франції 2001 року, в якому обіграли «Ам’єн» по пенальті[6]. Повернувся в «Ланс» на сезоні 2001/02 років у Лізі 1, де продемонстрував особливо хорошу форму, зіграв 33 матчі та відзначився 4-ма голами. Однак його продали назад у «Страсбур» на наступний сезон після того, як «Ланс» повернувся до вищого рівня.

Повернення до «Страсбура»[ред. | ред. код]

Після повернення до свого колишнього клубу призначений капітаном. Привів клуб до респектабельного 13-го місця і завдяки вмілій грі в захисті привернув інтерес з боку європейських клубів. За останній період у «Страсбурі» провів 26 матчів та забив двічі. Загалом за свій рідний клуб зіграв 167 разів у всіх турнірах і забив сім голів.

«Вердер» (Бремен)[ред. | ред. код]

У 2003 році Ісмаель відданий в оренду «Вердеру», де зіграв 32 матчі, відзначився чотирьма голами. У своєму першому сезоні в бременському клубі виграв золотий дубль. Напередодні старту наступного сезону проданий «Вердеру», де знову з'явився 32 рази, забив чотири м'ячі. Однак «Вердер» зміг фінішувати лише третім. Також провів сім матчів у Лізі чемпіонів УЄФА, забив двічі.

«Баварія» (Мюнхен)[ред. | ред. код]

Валер'ян Ісмаель у футболці «Баварії» (Мюнхен)

У липні 2005 року приєднався до «Баварії». Отримав червону картку під час свого дебюту за клуб, але завершив сезон, вигравши з мюнхенцями чемпіонат Німеччини та кубок Німеччини вдруге в кар'єрі. Однак у сезоні 2006/07 років зіграв за клуб лише один матч через свою тривалу травму, і зрештою залишився без клубу, щоб приєднатися до «Ганновера 96» у січні 2008 року. Провів 31 матч за «Баварію», не відзначався голами, а також провів вісім матчів у Лізі чемпіонів, відзначився одним голом у програному (1:4) поєдинку проти «Мілана».

«Ганновер 96»[ред. | ред. код]

Ісмаеля запросили до клубу, щоб підсилити оборону та забезпечити лідерство своїм новим товаришам по команді[7]. Перша гра за «Ганновер» була проти його попереднього клубу, «Баварії», зіграв 45 хвилин і допоміг своїй команді зіграти внічию (0:0). Після того, як був замінений через незначну травму, «Ганновер» у другому таймі пропустив три м'ячі. Після одужання від травми став ключовим гравцем команди. Через подальші травми та поганий прогноз на одужання 5 жовтня 2009 року завершив кар'єру гравця. Загалом за команду провів 18 матчів.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Виступав за юнацьку збірну (U-18) та молодіжну збірну Франції[8]. Коли його не викликали до національної команди, він хотів представляти Німеччину[9]. Однак Німецький футбольний союз відхилив його бажання, оскільки в нього не було достатнього зв’язку з Німеччиною. Відповідаючи на запитання німецького спортивного журналу Kicker, Ісмаель зазначив у звіті, опублікованому німецьким таблоїдом Bild, наступне: «Це не зовсім так. Я француз, і я все ще сподіваюся на свій шанс зіграти за Францію. Я почуваюся добре в Німеччині, але я не хочу йти добровільно. Тільки якщо Клінсман захоче [бачити] мене, тоді нам доведеться про це поговорити»[10]. Якщо б колишній тренер збірної Німеччини Юрген Клінсманн цікавився ним, Ісмаель хотів би перевірити своє походження[9].

Гернот Рор, експерт з французького футболу, пояснив постійне ігнорування Ісмаеля: «Хоча Валер’єн був гравцем молодіжної збірної, він ніколи не був варіантом для національної команди. Звичайно, Валер’єн є одним із найкращих центральних захисників, але ніколи не був настільки вражаючим, щоб конкурувати з основними гравцями першої команди»[11]. Ісмаель бачив це дещо інакше: «Раніше були гучні імена, добре. Але сьогодні я не гірший за тих, хто там». Після того, як у жовтні 2005 року Ісмаель знову запропонував свої послуги збірній Німеччини, знову отримав відмову. Згодом, у березні 2006 року, Німецький футбольний союз оголосив, що Ісмаель не має права грати за Німеччину, оскільки в серпні 1996 року він зіграв у кваліфікаційному матчі молодіжного чемпіонату Європи за Францію. Згідно з правилами ФІФА, йому б знадобилося німецьке громадянство ще в 1996 році, щоб змінити спортивне громадянство[4].

Повідомлялося, що Того також мала бажання викликати Ісмаела до своєї команди на чемпіонату світу 2006 року, враховуючи, що його колишня дружина має частково тоголезське походження[12], але заперечив ймовірність та зацікавленість у цій пропозиції[13].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

«Ганновер 96»[ред. | ред. код]

10 жовтня 2009 року Ісмаель став помічником головного тренера «Ганновера 96». З 24 червня 2010 року також був членом керывництва клубу. 28 листопада 2011 року обійняв посаду головноъ команди другої команди «Ганновера 96 II»[14]. У сезоні 2011/12 років «Ганновер II» фінішував на шостому місці з 14 перемогами, 8 нічиями та 12 поразками[15]. Протягом сезону 2012/13 років «Ганновер II» фінішував на четвертому місці з 16 перемогами, 6 нічиями та 8 поразками[16]. Залишив команду 30 червня 2013 року[14].

«Вольфсбург II»[ред. | ред. код]

З 1 липня 2013 року по 5 червня 2014 року займав посаду головного тренера «Вольфсбурга II»[17]. «Вольфсбург II» виграв Регіоналлігу «Північ» в сезоні 2013/14 років[18] і програв «Зонненгоф» (Гросаспах) у плей-оф за право підвищитися в класі[19].

«Нюрнберг»[ред. | ред. код]

Валер'ян Ісмаель на тренерському містку «Нюрнберга» в 2014 році

Ісмаель став новим головним тренером «Нюрнберга» 5 червня 2014 року[20], а 3 серпня 2014 року виграв свій перший матч проти «Ерцгебірге Ауе» з рахунком 1:0[21]. Під його керівництвом клуб програв вісім із наступних 13 матчів[22] й 10 листопада 2014 року звільнений з займаної посади[23] (через три дні після поразки (1:2) проти «Зандгаузена»[24]. Завершив роботу в клубі з наступною статистикою: чотири перемоги, дві нічиї та вісім поразок[25].

Повернення до «Вольфсбурга II»[ред. | ред. код]

1 червня 2015 року повернувся у «Вольфсбург II»[26]. Повторюючи успіх свого першого перебування в команді, «Вольфсбург II» виграв Регіоналлігу «Північ» 2015/16[27]. Але знову ж таки, «Вольфсбург II» програв у плей-оф за право підвищитися в класі, цього разу «Яну» (Регенсбург)[28].

«Вольфсбург»[ред. | ред. код]

Головного тренера першої команди Дітера Гекінга звільненили 17 жовтня 2016 року, в виконувачем обов'язків головного тренера призначили Валер'яна Ісмаеля[29]. У своїх перших чотирьох матчах «Вольфсбургу» вдалося двічі перемогти[30]. 7 листопада 2016 року Ісмаель став повноцінним головним тренером[31].26 лютого 2017 року звільнений з займаної посади[32].

«Аполлон Смірніс»[ред. | ред. код]

29 травня 2018 року було оголошено, що Ісмаель підписав 2-річний контракт з клубом грецької Суперліги «Аполлон Смірніс»[33]. Однак після того, як 25 серпня 2018 року провів лише одну гру чемпіонату проти «Лариси», в якій Аполлон програв вдома з рахунком 0:1, шість днів по тому його звільнили з керівної посади через розбіжності з президентом клубу[34].

ЛАСК[ред. | ред. код]

В австрійській футбольній Бундеслізі 2019/20 років Ісмаель змінив Олівера Гласнера на посаді нового головного тренера та спортивного директора австрійської команди ЛАСК[35]. У перші декілька місяців свого перебування на посаді привів команду до найкращого її старту в історії (17 очок у 8 матчах). Також привів ЛАСК до першого в історії матчу плей-оф Ліги чемпіонів УЄФА. Після перемоги над фаворитом «Базелем» команда програла «Брюгге». У першому виступі ЛАСК в Лізі Європи УЄФА команда виграла групу зі «Спортінгом» (Лісабон), ПСВ (Ейндховен) і «Русенборгом» (Тронгейм). ЛАСКу вдалося перемогти АЗ Алкмар, але в 1/8 фіналі австрійці програли Манчестер Юнайтед. Після паузи у футболі, спричиненої Covid-19, ЛАСК почав на декілька днів раніше тренуватися з повним контактом тіла. За це його різко розкритикували інші клуби та ЗМІ. Команда більше не грала добре, і за порушення коронавірусних обмежень була позбавлена 4 очок, що дозволило їй посісти четверте місце в чемпіонаті. ЛАСК розірвав угоду Ісмаелем 11 липня 2020 року, а на посаді головного тренера австрійського клубу його замінив Домінік Тальгаммер[36].

«Барнслі»[ред. | ред. код]

Восени 2020 року Герхард Штрубер вирішив приєднатися до «Нью-Йорк Ред Буллз», «Барнслі» запросив на вакантну посаду Валер'яна. Допоміг команді посісти місце, яке дозволяло «Барнслі» поборотися в плей-оф за право підвищитися в класі.

«Вест-Бромвіч Альбіон»[ред. | ред. код]

24 червня 2021 року приєднався до «Вест-Бромвіч Альбіон», яка нещодавно вилетіла з Чемпіоншипу, та підписав чотирирічний контракт, завдяки чому став першим французьким тренером клубу[37]. 2 лютого 2022 року Ісмаель покинув клуб за взаємною згодою після невдалих результатів[38].

«Бешикташ»[ред. | ред. код]

25 березня 2022 року Ісмаель став тренером турецького клубу «Бешикташ». До його приїзду команду тимчасово тренував один із молодіжних тренерів Ондер Каравелі. Контракт Ісмаеля розрахований до кінця сезону 2022/23 років. Сезон 2023/24 років також може провести в клубі[39].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Ісмаель одружений німкені Кароліні. Від першого шлюбу виховує сина (1995 рік народження). 25 квітня 2013 року отримав німецьке громадянство.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

Станом на 9 квітня 2022
Керівництво за командою та стажем роботи
Рік З По Досягнення Пос.
Іг В Н П ЗМ ПМ РМ % Перемог
«Ганновер 96 II» 28 листопада 2011 30 червеня 2013 49 24 10 15 94 66 +28 48,98 [15][16]
«Вольфсбург II» 1 липня 2013 5 червня 2014 36 23 6 7 85 29 +56 63,89 [19]
«Нюрнберг» 5 червня 2014 10 листопада 2014 14 4 2 8 14 25 −11 28,57 [22]
«Вольфсбург II» 1 червня 2015 17 жовтня 2016 48 30 8 10 105 42 +63 62,50 [28][40]
«Вольфсбург» 17 жовтня 2016 26 лютого 2017 17 6 1 10 17 26 −9 35,29 [30]
«Аполлон Смірніс» 29 травня 2018 31 серпня 2018 1 0 0 1 0 1 −1 &00.00 [41]
ЛАСК 27 травня 2019 11 липня 2020 50 31 6 13 102 57 +45 62,00 [42]
«Барнслі» 23 жовтня 2020 24 червня 2021 44 25 6 13 56 43 +13 56,82 [43]
«Вест-Бромвіч Альбіон» 24 червня 2021 2 лютого 2022 31 12 9 10 35 32 +3 38,71 [44]
«Бешикташ» 25 березня 2022 Теперішній час 2 1 1 0 5 2 +3 50,00 [45]
Загалом


292 156 49 87 513 323 — 53,42 —

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Страсбур»
«Ланс»
«Вердер» (Бремен)
«Баварія» (Мюнхен)

Як тренера[ред. | ред. код]

«Вольфсбург II»
  • Німеччина Регіоналліга «Північ»
    • Чемпіон (2): 2013/14, 2015/16

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Beşiktaş’a Hoş Geldin Valérien Alexandre Ismaël [Welcome to Beşiktaş Valérien Alexandre Ismaël] (Tr) . Beşiktaş J.K. 25 березня 2022. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  2. ↑ Bremer, Sven (23 лютого 2005). Deutscher mit Akzent. Berliner Zeitung (нім.). Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 6 вересня 2014.
  3. ↑ Valerien Ismael bekommt die Freigabe für den Club. nordbayern.de (нім.). Nürnberger Nachrichten/Nürnberger Zeitung/Verlag Nürnberger Presse Druckhaus Nurnberg GmbH & Co. KG. 6 червня 2014. Архів оригіналу за 8 червня 2014. Процитовано 7 вересня 2014.
  4. ↑ а б Greitner, O.; Traemann, K.; Seidel, F. (3 березня 2006). Ismael: Er sollte für Deutschland spielen. Bild.de (нім.). Axel Springer Verlag. Процитовано 2 серпня 2014.
  5. ↑ Dyer, Ken (15 січня 1998). Palace move for £2.75m French star. Soccernet. Архів оригіналу за 22 February 1999. Процитовано 13 грудня 2019.
  6. ↑ Strasbourg 0-0 Amiens. lequipe.fr. 26 травня 2001. Архів оригіналу за 4 February 2012. Процитовано 28 липня 2016.
  7. ↑ Auf Ismael ruht die Hoffnung (нім.). kicker.de. 17 грудня 2007. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 28 грудня 2008.
  8. ↑ Valérien Ismaël. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 9 квітня 2022.
  9. ↑ а б Ismael wird nicht für Deutschland spielen. Faz.net (нім.). Frankfurter Allgemeine Zeitung. 30 серпня 2005. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 1 серпня 2014.
  10. ↑ Salamon, Bernd (30 серпня 2005). Ismael: Weiter für Frankreich. kicker online (нім.). Olympia Verlag GmbH. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 2 серпня 2014.
  11. ↑ Salamon, Bernd (5 вересня 2005). Ismael: Die unerfüllte Liebe. kicker online (нім.). Olympia Verlag GmbH. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 2 серпня 2014.
  12. ↑ Togo want Ismael. BBC Sport. 2 грудня 2005. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 25 квітня 2012.
  13. ↑ Frenchman denies Togo approach. BBC Sport. 4 грудня 2005. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 25 квітня 2012.
  14. ↑ а б Hannover 96 II » Trainerhistorie. World Football. Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2014.
  15. ↑ а б Germany » Regionalliga Nord 2011/2012 » 34. Round. World Football. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  16. ↑ а б Germany » Regionalliga Nord 2012/2013 » 34. Round. World Football. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  17. ↑ VfL Wolfsburg II » Trainerhistorie. World Football. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 20 січня 2014.
  18. ↑ Germany » Regionalliga Nord 2013/2014 » 34. Round. World Football. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  19. ↑ а б VfL Wolfsburg II » Dates & results 2013/2014. World Football. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 20 січня 2014.
  20. ↑ FCN bestätigt Ismaël als neuen Trainer (нім.). Süddeutsche Zeitung. 5 червня 2014. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 7 червня 2014.
  21. ↑ Aufsteiger Heidenheim erobert gleich die Spitze (нім.). Die Welt. 3 серпня 2014. Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 5 серпня 2014.
  22. ↑ а б 1. FC Nürnberg - Termine. kicker.de (нім.). kicker. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  23. ↑ Nürnberg stellt Ismael frei (нім.). kicker. 10 листопада 2014. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 10 листопада 2014.
  24. ↑ Wooten hievt den SVS am Club vorbei (нім.). kicker. 7 листопада 2014. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 10 листопада 2014.
  25. ↑ 1. FC Nürnberg (нім.). kicker. Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 27 жовтня 2014.
  26. ↑ Vorgänger wird Nachfolger: Ismael übernimmt Wolfsburg II (нім.). kicker. 1 червня 2015. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 15 грудня 2016.
  27. ↑ Regionalliga Nord - Spieltag / Tabelle. kicker.de (нім.). kicker. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  28. ↑ а б VfL Wolfsburg II. kicker.de (нім.). kicker. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  29. ↑ Hallam, Mark (17 жовтня 2016). Wolfsburg and coach Dieter Hecking part ways. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  30. ↑ а б VfL Wolfsburg. kicker.de (нім.). kicker. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  31. ↑ Uersfeld, Stephan (7 листопада 2016). Wolfsburg confirm Valerien Ismael as new head coach after Freiburg win. ESPN. ESPN FC. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  32. ↑ Wolfsburg dismiss coach Valerien Ismael. Deutsche Welle. 26 лютого 2017. Архів оригіналу за 27 лютого 2017. Процитовано 26 лютого 2017.
  33. ↑ Ismaël wird Trainer in Griechenland. T-online (нім.). Deutsche Presse-Agentur. 30 травня 2018. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 12 грудня 2019.
  34. ↑ Valérien Ismaël quitte l'Apollon Smyrnis et accuse son président de l'avoir "menacé". France Football (фр.). 31 серпня 2018. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
  35. ↑ Herzlich Willkommen beim LASK Valérien Ismaël! (нім.). LASK. 27 травня 2019. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019.
  36. ↑ Nach Corona-Eklat: Ex-Bayern-Star verliert Trainerposten. Express.de (нім.). 11 липня 2020. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 14 липня 2020.
  37. ↑ Albion appoint Valérien Ismaël as Head Coach. West Bromwich Albion F.C. 24 червня 2021. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021.
  38. ↑ Club statement: Valérien Ismaël. West Bromwich Albion. West Bromwich Albion F.C. 2 лютого 2022. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  39. ↑ Beşiktaş’a Hoş Geldin Valérien Alexandre Ismaël. Besiktas JK. 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
  40. ↑ Regionalliga Nord - Spieltag / Tabelle. kicker.de (нім.). kicker. Архів оригіналу за 25 жовтня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  41. ↑ Valérien Ismaël managerial statistics. SofaScore. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
  42. ↑ LASK: Matches. Soccerway. Perform Group. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  43. ↑ Barnsley: Matches. Soccerway. Perform Group. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  44. ↑ West Bromwich Albion FC: Matches. Soccerway. Perform Group. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
  45. ↑ Beşiktaş JK.: Matches. Soccerway. Perform Group. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 25 березня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

«Вотфорд» — поточний склад
ЛАСК – Тренери

Гуртнер (1928–1933) · Екгарт (1932–1933) · Браун (1939–1940) · Браун (1950) · Альт (1950–1953) · Сабедич (1953–1955) · Пояр (1955–1956) · Брінек (1957–1958) · Епп (1958–1960) · Черна (1960–1962) · Шлехта (1962–1964) · Буфка (1965–1968) · Скива (1968–1970) · Кмент (1970–1972) · Липошинович (1972) · Барич (1972–1974) · Вігер (1974) · Лацке (1974–1976) · Губертс (1976–1978) · Гаєр (1978) · Ласло Шимко (1978) · Блюч (1978–1982) · Кондерт (1982–1987) · Блюч (1987) · Гложек (1987–1988) · Кноррек (1988) · Бухманн (1989) · Кенсі (1989) · Мандзіара (1989–1990) · Шпігель (1990–1991) · Сенекович (1991–1993) · Константіні (1993) · Скоцік (1993–1995) · Кронштайнер (1995–1996) · Гаґмаєр (1996) · Краньчар (1996) · Рауш (1996–1997) · Брогеланд (1997–1998) · Кенсі (1998) · Барич (1998–1999) · Колянин (1999–2000) · Кондерт (2001) · Ціпро (2001) · Мірнегг (2001–2002) · Барисіц (2002) · Гофманн (2003) · Трафелла (2003) · Барисіц (2004) · Ліденбергер (2004) · Грегорич (2004–2006) · Даксбахер (2006–2008) · Панадич (2008) · Ліденбергер (2008–2009) · Кранкль (2009) · Гаманн (2009–2010) · Крафт (2010) · Целльгофер (2010–2011) · Шахнер (2011–2012) · Даксбахер (2012–2015) · Гіден (2015) · Ольцінгер (2015) · Ґляснер (2015–2019) · Ісмаель (2019–2020) · Тальгаммер (2020–2021) · Віланд (2021–2022) · Кюбауер (2022–2023) · Загедер (2023–)

«Вотфорд» – Тренери

Гудолл (1903–10) · Кент (1910–26) · Пегнам (1926–29) · Макбейн (1929–37) · Файндлей (1938–47) · Брей (1947–48) · Гепгуд (1948–50) · Грей (1950–51) · Грін (1951–52) · Гоулден (1952–55) · Петон (1955–56) · Гоулден (1956) · Макбейн (1956–59) · Берджесс (1959–63) · Макгеррі (1963–64) · Ферфі (1964–71) · Кербі (1971–73) · Кін (1973–77) · Тейлор (1977–87) · Бассетт (1987–88) · Гаррісон (1988–90) · Лі (1990) · Перрімен (1990–93) · Редер (1993–96) · Тейлор (1996) · Джекетт (1996–97) · Тейлор (1997–2001) · Віаллі (2001–02) · Льюїнгтон (2002–05) · Бутройд (2005–08) · Маккей (2008) · Роджерс (2008–09) · Маккей (2009–11) · Дайч (2011–12) · Дзола (2012–13) · Санніно (2013–14) · Оскар (2014) · Маккінлі (2014) · Йоканович (2014–15) · Санчес Флорес (2015–16) · Маццаррі (2016–17) · Сілва (2017–18) · Грасія (2018–2019) · Санчес Флорес (2019) · Маллінсв. о. (2019) · Пірсон (2019–20) · Маллінсв. о. (2020) · Івич (2020) · Хіско (2020–21) · Раньєрі (2021–22) · Годжсон (2022) · Едвардс (2022) · Билич (2022–23) · Вайлдер (2023) · Ісмаель (2023–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валер%27ян_Ісмаель&oldid=41671539