Баварія (Мюнхен)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Німеччина Баварія (Мюнхен)
Емблема ФК Баварія.svg
Повна назва FC Bayern München AG
Прізвисько «червоні»,
ФК «Голлівуд»
, пивовари
Коротка назва Баварія
Рік заснування 1900
Місто Мюнхен, Німеччина
Стадіон Альянц Арена
Вміщує 71 137
Президент Німеччина Улі Хенесс
Головний тренер Іспанія Хосеп Гвардіола
Ліга Бундесліга
2013/14 1
Домашня
Виїзна
Запасна

«Бава́рія» (Мюнхен) (нім. FC Bayern München AG) — німецький футбольний клуб із Мюнхена. Один з найвідоміших і найсильніших клубів Німеччини та світу.

Історія[ред.ред. код]

Створення[ред.ред. код]

27 лютого 1900 р. члени футбольної секції гімнастичного союзу «MTV 1879 München» вирішили відділитись від союзу і створити власну, суто футбольну команду. Її назвали «Bayern» (німецька назва землі Баварія, столицею якої є Мюнхен). Клуб став одним з найсильніших і найпопулярніших команд міста (тоді й почалася принципова ворожнеча з іншим серйозним мюнхенським колективом — «Мюнхеном 1860»).

Період до 1945[ред.ред. код]

Перший представник «баварців» у збірній Німеччини, правий крайній нападник Макс Ґаблонскі дебютував у головній команді країни 1910 року. Національні змагання аж до створення Бундесліґи (у 1963 р.) відбувалися за складною багатоступеневою схемою. Щоб боротися за чемпіонство, треба було спочатку виграти чемпіонат Південної Баварії, (з сезону 1923/24 всієї Баварії), потім — змагання у південно-німецькій фінальній групі. Лише тоді клуб виходив у вирішальний плей-оф, де й розігрували титул чемпіона Німеччини. Але тогочасними лідерами баварського футболу були «Нюрнберґ» і «Фюрт», а «Баварія» вдало грала лише у південно-баварській першості. У період до Першої світової війни клуб тренували виключно англійці або шотландці — саме в цих країнах тоді найактивніше розвивали футбольну тактику і стратегію.

Першим великим досягненням «Баварії» став вихід у 1/2 фіналу всенімецької першості у сезоні 1927/28. перемога у чемпіонаті Баварії, добрий виступ у південно-німецькому турнірі і вихід у плей-оф. Там вони обіграли «Ваккер Галле» (3:0), в 1/4 — «Кельн» (5:2), але у півфіналі поступились майбутньому переможцю «Гамбурґу» — 2:8. Після цього «баварці» 5 разів поспіль вигравали чемпіонат Баварії, але невдало виступали у південно-німецькій лізі. Зрештою, в сезоні 1931/32 клуб знову зумів вийти у плей-оф. В 1/8 фіналу з розіграшу вибили берлінську «Мінерву-93», в чвертьфіналі — «Поліцай Хемніц», а у півфіналі — «Нюрнберґ». Фінал проходив у баварському місті Нюрнберґ і більшість глядачів підтримувала земляків. На 35-й хв. найкращих голеадор команди Оскар Рор забив з пенальті. Другий гол записав на свій рахунок Франц Крумм — 2:0, «Баварія» вперше стала чемпіоном Німеччини.

В січні 1933 р. влада перейшла до нацистів і президент «Баварії» єврей Курт Ландауер залишив свій пост. Партія фінансово підтримувала і симпатизувала певним клубам (наприклад, «Шальке-04», яке стало чемпіоном в 1934, 1935, 1937, 1939, 1940 і 1942 рр.), тоді як інші грошової допомоги не отримували. В столиці Баварії «Мюнхен 1860» належав до тих перших, а «Баварія» — до других. Клуб показував посередні результати.

Після війни[ред.ред. код]

Кілька гравців загинуло на фронті, команда майже перестала існувати. В новоствореній південно-німецькій «Оберлізі-Зюд» Баварія була середняком і, навіть вибула у нижчу лігу (зайнявши останнє, 16-е місце). Щоправда команда відразу повернулась у «Оберлігу» і в сезоні 1956/57 виграла Кубок Німеччини, перемігши у фіналі «Фортуну» (Дюссельдорф) з рахунком 1:0. В команді не було «зіркових» футболістів. Наприклад, на Чемпіонаті світу 1954, який німці виграли, було двоє «баварців» і лише один з них виходив на поле (у 2 іграх).

В 1958 році в юнацькій команді з'явилося двоє хлопців: 14-річний Зепп Майєр і 13-річний Франц Бекенбауер.

На початку 60-х років колектив виступав стабільно і постійно був у трійці перших клубів південно-німецької першості.

Створення Бундесліги[ред.ред. код]

Ще з початку сторіччя, коли футбол в Німеччині тільки зароджувався, гравці були любителями, тобто офіційно заробляли на життя «позафутбольною» роботою. Тому влада суворо контролювала розміри премій, які видавали гравцям у їхніх клубах. Таке становище не задовольняло гравців і чимало найсильніших (Ран, Шиманяк, Шнеллінгер) виїжджало закордон.

Олімпія-Штадіум — домашня арена «Баварії» з травня 1972 до травня 2005 року, фото 1999 рік

Відразу після ЧС 1962 (де німці вибули з боротьби у чвертьфіналі) Німецький Футбольний Союз оголосив про створення національної Бундесліги у сезоні 1963/64 і запровадження офіційного статусу для футболістів-професіоналів. Того ж 1962 року в «Баварії» змінився президент. Ним обрали Вільгельма Нойдеккера — людину, яка не хотіла купляти готових зірок, а планувала заохочувати якнайбільше перспективних місцевих гравців дуже хорошими умовами і зарплатою.

В новостворену лігу прийняли 16 команд. Південь мав бути представлений 5 командами. «Червоні» зайняли в «Оберлізі-Зюд» 3-є місце, тому сподівались наступний сезон грати вже в Бундеслізі. Але попри місця у попередньому чемпіонаті враховували виступи клубу за останні 10 років і присутність якісної інфраструктури. «Баварія» в цю п'ятірку не потрапила. Президент запросив югославського тренера Златко Чайковскі. В сезоні 1964/65 молодий нападник Герд Мюллер забив 32 м'ячі у 26 матчах. На воротях стояв Майєр, а обороною керував Бекенбауер. Всі троє згодом дебютують у збірній Німеччини. Після двох років у «Регіональлізі-Зюд» (спочатку 2-а, згодом 1-а позиція) баварці підвищились у класі.

Перший сезон у Бундеслізі «червоні» закінчили третіми. Чемпіоном став один з лідерів тогочасного футболу фіналіст КВК-1965 «Мюнхен 1860». Бекенбауера за підсумками сезону визнали найкращим футболістом Німеччини.

Досягнення[ред.ред. код]

Відомі гравці[ред.ред. код]

Склад[ред.ред. код]

Станом на 31 грудня 2014
Позиція Гравець
1 Німеччина ВР Мануель Ноєр
22 Німеччина ВР Том Штарке
23 Іспанія ВР Пепе Рейна
4 Бразилія ЗХ Данте
5 Марокко ЗХ Мехді Бенатія
13 Бразилія ЗХ Рафінья
17 Німеччина ЗХ Жером Боатенг
18 Іспанія ЗХ Хуан Бернат
21 Німеччина ЗХ Філіпп Лам (к)
27 Австрія ЗХ Давід Алаба
28 Німеччина ЗХ Хольгер Бадштубер
38 Австрія ЗХ Іллі Саллахі
3 Іспанія ПЗ Хабі Алонсо
6 Іспанія ПЗ Тьяго Алькантара
Позиція Гравець
7 Франція ПЗ Франк Рібері
8 Іспанія ПЗ Хаві Мартінес
10 Нідерланди ПЗ Ар'єн Роббен
11 Швейцарія ПЗ Джердан Шакірі
16 Німеччина ПЗ Джанлука Гаудіно
19 Німеччина ПЗ Маріо Гетце
20 Німеччина ВР Себастьян Роде
30 Німеччина ПЗ Мітчелл Вайзер
31 Німеччина ПЗ Бастіан Швайнштайгер
34 Данія ПЗ П'єр-Еміль Хьойб'єрг
9 Польща НП Роберт Левандовський
14 Перу НП Клаудіо Пісарро
25 Німеччина НП Томас Мюллер

Трансфери 2014/2015[ред.ред. код]

Прийшли[ред.ред. код]

Поз. Гравець Попередній клуб
Зах Іспанія Хуан Бернат Іспанія Валенсія
ПЗ Німеччина Себастьян Роде*** Німеччина Айнтрахт (Франкфурт)
Нап Польща Роберт Левандовський*** Німеччина Боруссія (Дортмунд)

Пішли[ред.ред. код]

Поз. Гравець Новий клуб
Вр Німеччина Лукас Редер*** Португалія Віторія (Сетубал)
Зах Бельгія Даніель Ван Бюйтен завершив кар'єру
Нап Хорватія Маріо Манджукич Іспанія Атлетіко Мадрид
ПЗ Німеччина Тоні Кроос Іспанія Реал Мадрид

* В аренду.
** З аренди.
*** Вільний агент.

Посилання[ред.ред. код]

Офіційна сторінка клубу (нім., англ., япон., кит., ісп., араб., рос.)

Джерела[ред.ред. код]