Вашингтон пост (газета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вашингтон пост
The Washington Post
Land on the Moon 7 21 1969-repair.jpg
Тип Щоденна газета
Формат

Власник Вашігтон пост компані
Редактор Маркус Броклі
Заснована 1877
Головний офіс 1150 15th Street, NW, Вашингтон, DC 20071, США

Веб-сторінка: www.washingtonpost.com

«Вашингтон пост» (англ. The Washington Post, укр. Вашингтонська Пошта) — американська газета. Видається в місті Вашингтоні. Найбільша газета столиці Сполучених Штатів Америки, також входить до числа найстаріших. Містить термінові новини, репортажі на національні та міжнародні теми, нариси та коментарі.

Історія заснування[ред.ред. код]

Газета була заснована в 1877 році Стілсоном Хатчінсом (Stilson Hutchins). Почала видаватися 6 грудня 1877 накладом 10 тис. примірників. Газета містила чотири сторінки і коштувала три цента.В 1880 році вона додала недільний випуск, ставши першою міською газетою, що виходить 7 днів на тиждень. Джозеф Пулітцер писав для Post, поки тимчасово жив у Вашингтоні.

Дев'ять років потому, у рамках кампанії з просування передплати, власники запропонували керівникові музичної групи Marine Band композитору Джону Філіп Сауза (John Philip Sousa) скласти марш, який супроводжував би церемонію нагородження переможців конкурсу коротких творів — нарисів. «Марш Washington Post» входить до числа класичних творів Сауза.

В 1899 році, в розпал Іспано-Американської війни, газета опублікувала класичну ілюстрацію Кліффорда Беррімена (Clifford K. Berryman) «Remember the Maine», яка стала бойовим кличем для американських моряків під час війни. У цьому ж році Хатчинс продає газету Френку Хаттону, члену Республіканського Кабінету міністрів, і Берії Вілкінсу, колишньому конгресмену-демократу. У 1893 Хаттон і Уілкінс перевели редакцію Post в нову будівлю, поруч з Національним театром. Після смерті Уїлкинса в 1903 році, його сини Джон і Роберт керували Вашингтон Пост протягом двох років.

У 1905 році газету купив Джон Р. Маклін (John R. McLean) власник компанії Cincinnati Enquirer. Під його керівництвом видання збільшило свій дохід, а також обсяги реклами, проте втратив свій авторитет у читаючої публіки через прихильність Макліна Демократичній партії США. У 1916 році Джон Р. Маклін помер і власником газети став його син Едвард. Але той не виправдав довіри батька. При ньому газета збанкрутувала.

Період Мейєр-Грем[ред.ред. код]

1 червня 1933 газета була продана на спеціальному аукціоні фінансисту з Каліфорнії Юджину Мейеру (Eugene Meyer), який відновив репутацію газети. Недосвідченість Мейера у видавничому бізнесі спочатку коштувала йому чималих грошей, але через деякий час газета придбала популярність і стала приносити величезний прибуток. З плином часу до газети додалися інші видання, в тому числі журнал Newsweek, радіо WTOP, телевізійний канал у Флориді, а також був перекуплений єдиний конкурент газети у Вашингтоні - Washington Times-Herald. Так виникла медіа-імперія Юджина Мейєра. У 1946 році президент США Гаррі Трумен зробив Мейера першим президентом Світового банку. Однак цей пост не цікавив бізнесмена, і коли його завдання щодо організації роботи банку була виконана, Мейер знову повернувся в крісло голови ради директорів Washington Post. У 1947 році була заснована компанія Washington Post, президентом якої став Філіп Л. Грем (Philip L. Graham) - чоловік дочки Мейера Кетрін Грем. У 1954 році газета зміцнила свої позиції за рахунок злиття з конкуруючим виданням The Washington Times-Herald. Посада керівника Грем займав до своєї смерті в 1963 році, після чого президентом компанії стала Кетрін Грем. При ній Washington Post продовжила розвивати своє панування у світі мас-медіа, Компанія пробрела акції телеканалу ABC в Майамі, а також WFSB-TV в Коннектикуті. У 1971 році Washington Post почав продаж своїх акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі. У 1972 році газета зіграла ключову роль у Уотергейтському скандалі, який закінчився відставкою президента Річарда Ніксона. Журналісти видання Боб Вудворд та Карл Бернстайн опублікували серію матеріалів про групу хакерів, імовірно пов'язаних з адміністрацією Ніксона, які проникли в штаб демократичного кандидата в президенти Джорджа Макговерна в столичному готелі "Уотергейт". Зломщики намагалися встановити пристрої прослухування. У 1973 році Кетрін Грем була обрана головою ради директорів і головним виконавчим директором компанії Washington Post. У 1976 році її син Дональд Грем був призначений віце-президентом і генеральним директором газети, в 1979 році він став власником газети Washington Post. У листопаді 1983 на всій території США почав виходити національний тижневик Washington Post. У 1991 році Дональд Грем був призначений головним виконавчим директором компанії Washington Post, зберігаючи при цьому крісло видавця газети. У 1993 році Дональд Грем став головою правління компанії Washington Post, залишаючись при цьому на посаді генерального директора і видавця газети Washington Post. Кетрін Грем стала головою виконавчого комітету компанії Washington Post. У червні 1996 року Washington Post запустила свій офіційний сайт washingtonpost.com. У 2000 році власником газети став Боісфеуіллет Джонс-молодший (Boisfeuillet Jones, Jr), а Дональд Грем зайняв пост голови Washington Post.

Період Джеффа Безоса[ред.ред. код]

У серпні 2013 газету придбав Джефрі Безос[1] за $ 250 млн. Разом з Washington Post Безос купив цілий ряд інших друкованих ЗМІ: The Express, The Gazette Newspapers, Southern Maryland Newspapers, Fairfax County Times, El Tiempo Latino і Greater Washington Publishing. Причиною продажу став незадовільний фінансовий стан підрозділу друкованих ЗМІ Washington Post Co. У 2002 році друковані ЗМІ принесли компанії понад $ 100 млн прибутку, в той час як за підсумками 2012 року операційний збиток підрозділу склав $ 54 млн, а виручка за останні 10 років скоротилася більш ніж на 30%. Новий власник газети оголосив про майбутні зміни, пообіцявши в той же час, що не буде втручатися в роботу видання так само активно, як управляє своїм інтернет-бізнесом.

Найвідомішим епізодом в багатій історії газети стали публікації, подстегнувшей Уотергейт - один з найбільших політичних скандалів в історії США. Репортери газети Боб Вудвард і Карл_Бернстин], таким чином, зіграли помітну роль у відставці президента Річарда Ніксона. За цим подіям був знятий фільм «Вся_президентська_рать» з Робертом Редфордом і Дастіном Хоффманом в ролі Вудворда і Бернстина.

У 1980 році газета опублікувала драматичну історію під назвою "Світ Джиммі", які описують життя восьмирічного наркомана героїну у Вашингтоні, для якого репортер Джанет Кук завоювала визнання і Пулітцерівську премію. Подальше розслідування, проте, з'ясувало, що історія була вигадкою. Пулітцерівська премія була повернута.

Журналісти Post отримали 47 Пулітцерівських_премій]], 6 з них у 2008 році, 18 стипендій Німана і 368 призів Асоціації фотографів Білого дому.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Газета входить до числа провідних щоденних видань США, поряд з Нью-Йорк Таймс, відомої в свою чергу міжнародними репортажами, Wall Street Journal, що спеціалізується на економічних публікаціях та газетою Лос-Анджелес Таймс. Вашингтон пост, у свою чергу, зарекомендувала себе репортажами про політичні події Білого дому, Конгресу та інших побічних аспектах діяльності американського федерального Уряду.

Газета є приватною і, як і раніше, належить родині своїх засновників. Вона входить до складу Washington Post Company, яка, в свою чергу, також володіє іншими медійними і не-медійними компаніями, включаючи журнал Newsweek й Інтернет-журнал Slate. Газета є однією з небагатьох американських газет з іноземними бюро, розташованими в Багдаді, Боготі, Каїрі, Гонконгу, Ісламабаді, Єрусалимі, Кабулі, Лондоні, Мехіко, Москві, Найробі, Нью-Делі, Парижі, Шанхаї, Тегерані і Токіо. У листопаді 2009 року "Вашингтон Пост" оголосила про закриття свого американського регіонального бюро в Чикаго, Лос-Анджелесі та Нью-Йорку. Газета має регіональні філії в штаті Меріленд (Аннаполіс, округ Монтгомері, графство принца Джорджа, Південний штат Меріленд) і Вірджинії.

З понеділка-по п'ятницю, а також, у суботу випуски газети включають в себе наступні розділи:

  • Основний розділ: перша сторінка, національні та міжнародні новини, бізнес, політика, редакційні статті та думки
  • Розділ, що містить місцеві новини
  • Розділ "Стиль", що містить публікації на тему поп-культури, політики, образотворчого та виконавського мистецтва, кіно, моди і пліток, а також авторські поради та комікси
  • Спортивний розділ
  • Рекламний розділ

Недільні видання в значній мірі включають в себе ті ж розділи, що і з понеділка по п'ятницю, а також:

Авторська думка, Мистецтво, Подорожі, комікси, ТВ програму, і The Washington Post Magazine.

Недільний формат трохи відрізняється від буденного: виходить у форматі таблоїду і містить більше розважальних матеріалів.

Додаткові щотижневі розділи з'являються в будні дні: Здоров'я & Наука - у вівторок, кулінарія - в середу, поради по догляду за будинком і садом - в четвер та у вихідні дні, анонс місцевих заходів - у п'ятницю.

Медіа-група Вашингтон Пост (The Washington Post Writers Group) - прес-синдикат, який об'єднує аналітиків, карикатуристів, творців коміксів і колумністів. Служба перебуває у підпорядкуванні Washington Post, надає інформаційні послуги газетам і журналам у всьому світі. Створена у 1973 р До складу медіа-групи Вашингтон Пост входять: Євген Робінсон (Eugene Robinson), Чарльз Краутхаммер , Кетлін Паркер , EJ Діон (EJ Dionne), Джордж Вілл і Рут Маркус (George Will and Ruth Marcus).

Примітки[ред.ред. код]

  • Contact The Washington Post reporters, columnists and bloggers [2] (англ.)
  • Иван Осипов. Эксперимент Безоса: зачем глава Amazon выложил $250 млн за The Washington Post [3] (англ.)
  • Top Media Outlets: Newspapers, Blogs, Consumer Magazines & Social Networks (англ.). burrellesluce.com (February 2011) [4] (англ.)

Посилання[ред.ред. код]