Венжик Артур Геннадійович
| Артур Венжик Венжик Артур Геннадійович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
17 квітня 2000 м. Козятин, Вінницька область, Україна | |
| Смерть |
20 березня 2022 (21 рік) м. Дніпро, Україна (помер у лікарні через поранення голови (дифузна травма головного мозгу) у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | ЧЕРНИШ | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС України | |
| Рід військ |
 Національна гвардія | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Медаль "За патріотизм та героїзм"
Артур Геннадійович Венжик — солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у квітні 2000 року в місті Козятині Вінницької області. Навчався в місцевій школі № 1, після її закінчення вступив до залізничного училища. Закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту» і здобув професію «оглядач-ремонтник вагонів» та підвищив кваліфікацію за професією «Провідник пасажирських вагонів». З 2020 року працював у ВЧ-1 ст. Київ-пасажирський провідником пасажирських вагонів. Також був донором крові та (або) її компонентів. У 2021 році був призваний на строкову військову службу у Національну гвардію України. Через 5 місяців уклав контракт на подальше проходження служби, яку проходив на посаді водія-санітара зенітно-ракетного артилерійського дивізіону 4 бригада оперативного призначення військової частини 3018 Національної гвардії України м. Гостомель Гостомель[1].
З початком російського вторгнення в Україну брав участь у бойових діях. У березні 2022 року мати Артура Алена Венжик опублікувала пост про те, що розшукує свого сина, який був поранений.
16 березня 2022 року в м. Рубіжному Луганської області Артур під час виконання бойових завдань (ведення оборонного бою за утримання позицій) у населеному пункті Рубіжне, Сєверодонецького району, Луганської області потрапив під ворожі обстріли з артилерійської та стрілецької зброї, в результаті яких, отримав смертельну травму (дифузна травма головного мозку) та був евакуйований з поля бою, госпіталізовано до КП Дніпровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова, м. Дніпро. 20.03.2022р. після проведення реанімаційних заходів помер у лікарні. Лікарі Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова боролися за його життя, але 20 березня 2022 року серце захисника зупинилось назавжди[2].
27 березня 2022 року на центральній площі міста Козятина на Вінниччині, відбулося урочисте прощання з двома загиблими захисниками: Артуром Венжиком та Віталієм Печенюком[3][4].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден За мужність III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
Медаль "Хрест Свободи" Медаль "За патріотизм та героїзм"
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
У м.Козятині перейменована вулиця на честь Захисника (вулиця АРТУРА ВЕНЖИКА) Відкрита меморіальна дошка для увічнення памяті Захисника Артура Венжика на однойменній вулиці у м.Козятині. Біля Державного історико-меморіальний Лук'янівський заповідник (Лук'янівське кладовище) у м.Києві встановлений меморіал на Алеї памяті
 | Цей розділ потребує доповнення. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Авраменко, Віталій (21 квітня 2022). На Закарпатті прощатимуться ще з двома Героями, які загинули у війні. 20 хвилин (укр.). Процитовано 8 червня 2022.
- ↑ Квітка, Анастасія (22 березня 2022). Непоправна втрата: на війні загинув козятинчанин Артур Венжик. https://kazatin.com (укр.). Процитовано 8 червня 2022.
- ↑ Пустіва, Валентина (23 березня 2022). У боях за Україну загинув юнак з Козятина. depo.Вінниця (укр.). Процитовано 8 червня 2022.
- ↑ Лєхов, Марія (27 березня 2022). Козятинщина проводить в останню путь двох солдат, які відділи життя за Україну. 20 хвилин (укр.). Процитовано 8 червня 2022.
- ↑ Державними нагородами відзначені ще понад 400 воїнів. Новинарня (укр.). 26 квітня 2022. Процитовано 13 червня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 25 квітня 2022 року № 276/2022 «Про відзначення державними нагородами України»