Козятин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Козятин
Kozjatin gerb.png Kozjatin prapor.png
Герб Козятина Прапор Козятина
Козятин
Розташування міста Козятин
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область
Район/міськрада Козятинська міська рада
Код КОАТУУ 0510500000
Засноване 1870, перша писемна згадка — 1734
Статус міста з 7 липня 1874 року
Населення 24 261 1 листопада 2012
Площа 12,5 км²
Густота населення 2 030 осіб/км²
Поштові індекси 22100-22108
Телефонний код +380-4342
Координати 49°43′00″ пн. ш. 28°50′00″ сх. д. / 49.71667° пн. ш. 28.83333° сх. д. / 49.71667; 28.83333Координати: 49°43′00″ пн. ш. 28°50′00″ сх. д. / 49.71667° пн. ш. 28.83333° сх. д. / 49.71667; 28.83333
Висота над рівнем моря 307 м
Водойма Гуйва
День міста перша субота липня
Відстань
Найближча залізнична станція Козятин I
До обл./респ. центру
 - фізична 59 км
 - залізницею 64 км
 - автошляхами 75 км
До Києва
 - фізична 145 км
 - залізницею 165 км
 - автошляхами 192 км
Міська влада
Адреса 22100, Вінницька обл., м. Козятин, вул. Леніна, 20, 2-01-05
Веб-сторінка Козятинська міськрада
Міський голова Гвелесіані Олександр Георгійович

Козя́тин — місто-адміністративний центр Козятинського району, 4-е за величиною місто Вінницької області.

Розташування і загальні відомості[ред.ред. код]

Козятин розташований за 75 км від обласного центру, м. Вінниці (автошлях E583, із яким збігається М21), у північно-східній частині області у верхів'ях р. Гуйви, за 192 км від столиці держави м. Києва.

Козятинська міськрада

У місті є станція Козятин I — важлива вузлова станція Південно-Західної залізниці, через місто проходить автомагістраль Київ (Біла Церква)—Кременець.

Площа міста становить 1229,04 га.[1]

За переписом населення (2001) населення міста Козятин разом із передмістям Залізничне склала близько 28,7 тис. ос.[2].

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про поселення на місці сучасного Козятина датується 1734 р.

Виникненню Козятина передувало будівництво Києво-Балтської (Одеської) залізниці в 70-х роках XIX століття.

У 1874 р. затверджений перший план міста. 7 липня 1874 року селище робочих Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту Київської губернії.

У 1871 і 1885 рр. відбувалися страйки стрілочників.

У 1888 р. затверджена друга частина плану розвитку міста, яка передбачала відведення земель під забудову житловими будинками (на відміну від першої частини плану, що передбачав забудову переважно службовими будинками залізниці).

У 1905 р. козятинські залізничники одними з перших приєднуються до Всеросійського жовтневого політичного страйку.

У грудні 1917 р. у Козятині розміщувалася ставка генерала Павла Скоропадського.

11 грудня 1918 року Директорія в Козятині підписує з представниками німецького командування, яке підтримував гетьмана Скоропадського, угоду про евакуацію німецької армії з України, після чого починається наступ військ Директорії на Київ з подальшим зреченням Скоропадського від влади.

У квітні 1920 року під час польсько-радянської війни місто було захоплене поляками під час так званого Козятинського рейду, але згодом знову повернуто до більшовиків.

Навесні 1921 р. в Козятині був організований антибільшовицький повстанський комітет, який очолив особистий друг С. Петлюри Балагута-Бойко. Діяльність комітету припинилася після зміцнення Радянської влади на Правобережній Україні, орієнтовно влітку-восени 1921 року.

Вже при СРСР в 1923 р. Козятин став районним центром Бердичівського повіту, а в 1932 р. зі зміною адміністративно-територіального поділу став районним центром Вінницької області.

У 1938 р. Козятин увійшов до категорії міст з міською радою, підпорядкованою райвиконкому.

Під час Другої світової війни з 15 липня 1941 р. до 28 грудня 1943 р. був зайнятий німецько-фашистськими військами.

У грудні 1962 році закріплена територія Козятинського району в нинішніх межах з центром у м. Козятин.

У липні 2000 року Верховна рада України приймає рішення про включення Козятина до категорії міст обласного підпорядкування.

Економіка[ред.ред. код]

ВАТ «Козятинська швейна фабрика» міститься у приміщенні дореволюційного пивзаводу
Козятинський універмаг

Станом на 2011 рік, в різних сферах економіки було зайнято 11,8 тис. жителів міста, у тому числі на транспорті — близько 60%, у промисловості — 9%, по 6% — на підприємствах охорони здоров'я та в навчальних закладах. Середня заробітна плата по місту в червні 2010 р. становила 2492 грн. В місті зареєстровано 1 000 безробітних, а в працездатному віці перебувають 14,6 тис. мешканців.

Промисловість[ред.ред. код]

Основну зайнятість мешканців Козятина забезпечують 11 підприємств залізничного транспорту, найбільші з яких — Локомотивне депо ім. братів Валдаевих, засноване в 1871 р., і Вагонне депо.

Крім того, основними промисловими підприємствами є ВАТ «Козятинський м'ясокомбінат», ПАТ «Козятинхліб», АТ «Козятинська швейна фабрика», ВАТ «Козятинський маслозавод», " Козятинський нафтопереробний завод «Техпромсервіс OIL» . «Козятинський м'ясокомбінат», крім готових до вживання ковбасних виробів і консервів, виробляє котлети для гамбургерів мережі закладів громадського харчування «Макдоналдс» для України.

Транспорт[ред.ред. код]

Козятин І — важлива вузлова станція Південно-Західної залізниці, через місто проходить автодорога Р32 (Ржищів-Біла Церква-Сквира-Кременець).

Добре налагоджено залізничне сполучення в напрямках Козятин-Київ, Козятин-Одеса, Козятин-Львів. В межах міської межі транспортне сполучення забезпечується маршрутними автобусами (8 маршрутів) та 4 службами радіотаксі.

Загальна довжина доріг міста — 83 км, в тому числі 53 км — з твердим покриттям.

Торгівля[ред.ред. код]

У місті функціонує 3 ринки, 216 магазинів. Крім того, надають послуг 38 закладів громадського харчування, 3 фотосалони, 2 комбінату служби побуту, 22 аптеки та аптечних кіоски, 24 перукарні.

Ресторанна зала у приміщенні залізничного вокзалу[3]

Інше[ред.ред. код]

Замість занедбаного комунального готелю в Козятині функціонують 2 приватні готелі — при залізничному вокзалі (вартість кімнати на ніч становить бл. 10-12 доларів США) та маленький (на 4-6 номерів) готель «Ірина» у середмісті по вул. Леніна, влаштований просто на першому поверсі в міській 9-повірхівці (вартість проживання один день бл. 30 американських доларів)[4].

Станом на 2011 рік банківська сфера Козятина представлена 9 фінустановами (філії центральних київських банків).

У жовтні 2003 року Козятинська Міськрада започаткувала проект міського економічного розвитку у співробітництві з фондом «Україна-США». Саме в рамках цієї програми на базі Козятинського птахокомбінату працює ТОВ «Еска Фуд Солюшнс», яке виготовляє м'ясні гамбургери для українських (і грузинських) ресторанів компанії «МакДональдз»[5].

На честь міста названо: у Києві — вулицю Козятинську та провулок Козятинський; у Чернівцях — вул. Козятинську.

Медицина[ред.ред. код]

Козятинська залізнична лікарня

Охорона здоров'я в місті забезпечується функціонуванням 3 закладів медицини:

  • Міська лікарня;
  • Козятинська залізнична лікарня; Головним лікарем цієї лікарні є Кравчук О.М. Лікар вищої категорії. (Детальніше про заклад можете дізнатись http://www.swrailway.gov.ua/addons/med/kozatin/site.htm). Лікарня забезпечена новим обладнанням та висококваліфікованими лікарями.
  • Санаторій-профілакторій. В 2012 році на виконання програми приватизації залізниці був закритий через «нерентабельність»[Джерело?].

Станом на 2006 рік ці медзаклади забезпечують 470 ліжок-місць,[1] тобто на тисячу міського населення припадає бл. 17 ліжок-місць

У місті діє розгалужена аптечна мережа.

Освіта, культура, зв'язок і дозвілля[ред.ред. код]

Міська музична школа
Центральна площа міста. На задньому плані — будинок культури, колишній кінотеатр

Мережа закладів освіти міста представлена державним професійно-технічним навчальним закладом «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту», 4 середніми загальноосвітніми школами, 1 спеціалізованою школою з поглибленим вивченням фізики та математики, 1 загальноосвітній навчально-виховний комплекс. Офіційний сайт училища.

З 1 вересня 2013 року на місці "ЗШ №4" почав функціонувати особливий навчальний заклад "Ліцей-школа".

Функціонує 6 дошкільних навчальних закладів, Центр дитячої та юнацької творчості, дитяча музична школа.

Станом на 2011 р., в навчальних закладах міста навчалось близько 3 000 учнів, у дошкільних — виховується близько 1 000 дітей.

Культурне життя міста, переважно, є справою аматорів. Однак і за підтримки офіційної влади проводиться низка заходів, що мають значний суспільний резонанс. Так, 10-11 жовтня 2008 року вже вшосте відбувся відкритий чемпіонат з туристського багатоборства серед юних туристів-краєзнавців (під егідою відділу освіти Козятинської РДА)[6].

За адресою вулиця Грушевського, 15 функціонує музей історії міста Козятин. Офіційний блог музею.

Міська преса представлена тижневиком «RIA-Козятин», яка налічує більш ніж 10-літню історію і є солідним, як для райцентру, місцевим виданням, що видається у кольорі на 20 сторінках[7]. Також виходять тижневики «Моє місто Козятин» та «Козятин залізничний». Життя району висвітлює «районка» «Вісник Козятинщини», заснована у 1920-х роках.

У місті ще з радянських часів збереглась непогана книгарня. Діють Козятинська центральна районна бібліотека та пришкільні бібліотеки.

Телефонний зв'язок у Козятині забезпечує як національний монополіст «Укртелеком», так місто і покривається основними національними операторами мобільного зв'язку. Інтернет-послуги, крім «Укртелекому», надають приватні заклади.

Сфера дозвілля нерозвинена. З 2 міських кінотеатрів, що функціонували ще наприкінці 1980-х рр. — в клубі біля залізничного вокзалу і міський у центрі міста, не функціонує жоден. Колишній міський кінотеатр реорганізовано у Міський будинок культури, в якому зрідка проходять урочисті збори та концерти, постійно ж влаштовуються ярмарки-розпродажі.

Архітектура і пам'ятники[ред.ред. код]

Докладніше: Пам'ятки Козятина
Забудова на центральній вулиці

Козятин не має значних пам'яток міської архітектури, адже більшість міської забудови, зокрема, центральної частини міста, відноситься до 1950-70 років XX століття. Однак у місті зберігається низка будівель дожовтневого періоду — перш за все, доволі розкішна будівля залізничного вокзалу (після тривалого занепаду, капітально відремонтована у 2011–2012 р.р.), а також декілька споруд громадського призначення у середмісті Козятина, зокрема, будинок колишнього сінематографу і дім колишнього Акціонерного банку (останні дві будівлі в принципі можна було б віднести до модерну поч. XX ст., якби не спотворений жахливий зовнішній вигляд сінематографу зокрема за сучасності).

Пам'ятник М. Грушевському на вул. Леніна

З 1991-го року в місті не споруджено жодного об'єкта комунальної власності; також у занедбаному стані перебуває житлове будівництво, натомість з сер. 2000-х деякого пожвавлення набуло комерційне (переважно торгівельне), в тому числі й капітальне, будівництво.

Стела «50 років Жовтня», перемонтована як стела в пам'ять про загиблих у Другій світовій війні (ліворуч видно попередній надпис)

У центральній частині Козятина встановлено ряд пам'ятників — В. Леніну, монумент вічного вогню в пам'ять загиблих вояків у Другій світовій війні, загиблим під час Другої світової війни підпільникам всі в радянський час). Цікаво, що гранітна стела, споруджена на честь 50-річчя Жовтневої революції 1917 року, яка знаходилась у центрі міста, в квітні 2012 р. була демонтована та заново змонтована на околиці міста вже як пам'ятник розстріляним під час Другої світової війни городянам та воякам[8].

За часів незалежності у 2004 року на центральній вулиці міста — вул. Леніна — було встановлено пам'ятник голові Центральної Ради Михайлу Грушевському. Раніше, у 1990-х роках, на його честь було перейменовано одну з центральних вулиць міста.

В 2014 році було демонтовано пам'ятник Леніна на центральній площі міста.

У місті народилися[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Красногорськ Росія Росія

Лежайськ Польща Польща

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]