Козятин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Козятин
Kozjatin gerb.png Kozjatin prapor.png
Герб Козятина Прапор Козятина
Козятин
Розташування міста Козятин
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область
Район/міськрада Козятинська міська рада
Код КОАТУУ 0510500000
Засноване 1870, перша писемна згадка — 1734
Статус міста з 7 липня 1874 року
Населення 24 261 1 листопада 2012
Площа 12,5 км²
Густота населення 2 030 осіб/км²
Поштові індекси 22100-22108
Телефонний код +380-4342
Координати 49°43′00″ пн. ш. 28°50′00″ сх. д. / 49.71667° пн. ш. 28.83333° сх. д. / 49.71667; 28.83333Координати: 49°43′00″ пн. ш. 28°50′00″ сх. д. / 49.71667° пн. ш. 28.83333° сх. д. / 49.71667; 28.83333
Висота над рівнем моря 307 м
Водойма Гуйва
День міста перша субота липня
Відстань
Найближча залізнична станція Козятин I
До обл./респ. центру
 - фізична 59 км
 - залізницею 64 км
 - автошляхами 75 км
До Києва
 - фізична 145 км
 - залізницею 165 км
 - автошляхами 192 км
Міська влада
Адреса 22100, Вінницька обл., м. Козятин, вул. Леніна, 20, 2-01-05
Веб-сторінка Козятинська міськрада
Міський голова Гвелесіані Олександр Георгійович

Козя́тин — місто-адміністративний центр Козятинського району, 4-е за величиною місто Вінницької області.

Розташування і загальні відомості[ред.ред. код]

Козятин розташований за 75 км від обласного центру, м. Вінниці (автошлях E583, із яким збігається М21), у північно-східній частині області у верхів'ях р. Гуйви, за 192 км від столиці держави м. Києва.

Козятинська міська рада

У місті є станція Козятин I — важлива вузлова станція Південно-Західної залізниці, через місто проходить автомагістраль Київ (Біла Церква)—Кременець.

Площа міста становить 1229,04 га.[1]

За переписом населення (2001) населення міста Козятин разом із передмістям Залізничне склала близько 28,7 тис. ос.[2].

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про поселення на місці сучасного Козятина датується 1734 р.

Виникненню Козятина передувало будівництво Києво-Балтської (Одеської) залізниці в 70-х роках XIX століття.

У 1874 р. затверджений перший план міста. 7 липня 1874 року селище робочих Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту Київської губернії.

У 1871 і 1885 рр. відбувалися страйки стрілочників.

У 1888 р. затверджена друга частина плану розвитку міста, яка передбачала відведення земель під забудову житловими будинками (на відміну від першої частини плану, що передбачав забудову переважно службовими будинками залізниці).

У 1905 р. козятинські залізничники одними з перших приєднуються до Всеросійського жовтневого політичного страйку.

У грудні 1917 р. у Козятині розміщувалася ставка генерала Павла Скоропадського.

11 грудня 1918 року Директорія в Козятині підписує з представниками німецького командування, яке підтримував гетьмана Скоропадського, угоду про евакуацію німецької армії з України, після чого починається наступ військ Директорії на Київ з подальшим зреченням Скоропадського від влади.

У квітні 1920 року під час польсько-радянської війни місто було захоплене поляками під час так званого Козятинського рейду, але згодом знову повернуто до більшовиків.

Навесні 1921 р. в Козятині був організований антибільшовицький повстанський комітет, який очолив особистий друг С. Петлюри Балагута-Бойко. Діяльність комітету припинилася після зміцнення Радянської влади на Правобережній Україні, орієнтовно влітку-восени 1921 року.

Вже при СРСР в 1923 р. Козятин став районним центром Бердичівського повіту, а в 1932 р. зі зміною адміністративно-територіального поділу став районним центром Вінницької області.

У 1938 р. Козятин увійшов до категорії міст з міською радою, підпорядкованою райвиконкому.

Під час Другої світової війни з 15 липня 1941 р. до 28 грудня 1943 р. був зайнятий німецько-фашистськими військами.

У грудні 1962 році закріплена територія Козятинського району в нинішніх межах з центром у м. Козятин.

У липні 2000 року Верховна рада України приймає рішення про включення Козятина до категорії міст обласного підпорядкування.

Економіка[ред.ред. код]

ВАТ «Козятинська швейна фабрика» міститься у приміщенні дореволюційного пивзаводу
Козятинський універмаг

Станом на 2011 рік, в різних сферах економіки було зайнято 11,8 тис. жителів міста, у тому числі на транспорті — близько 60%, у промисловості — 9%, по 6% — на підприємствах охорони здоров'я та в навчальних закладах. Середня заробітна плата по місту в червні 2010 р. становила 2492 грн. В місті зареєстровано 1 000 безробітних, а в працездатному віці перебувають 14,6 тис. мешканців.

Промисловість[ред.ред. код]

Основну зайнятість мешканців Козятина забезпечують 11 підприємств залізничного транспорту, найбільші з яких — Локомотивне депо ім. братів Валдаевих, засноване в 1871 р., і Вагонне депо.

Крім того, основними промисловими підприємствами є ВАТ «Козятинський м'ясокомбінат», ПАТ «Козятинхліб», АТ «Козятинська швейна фабрика», ВАТ «Козятинський маслозавод», " Козятинський нафтопереробний завод «Техпромсервіс OIL» . «Козятинський м'ясокомбінат», крім готових до вживання ковбасних виробів і консервів, виробляє котлети для гамбургерів мережі закладів громадського харчування «Макдоналдс» для України.

Транспорт[ред.ред. код]

Козятин І — важлива вузлова станція Південно-Західної залізниці, через місто проходить автодорога Р32 (Ржищів-Біла Церква-Сквира-Кременець).

Добре налагоджено залізничне сполучення в напрямках Козятин-Київ, Козятин-Одеса, Козятин-Львів. В межах міської межі транспортне сполучення забезпечується маршрутними автобусами (8 маршрутів) та 4 службами радіотаксі.

Загальна довжина доріг міста — 83 км, в тому числі 53 км — з твердим покриттям.

Торгівля[ред.ред. код]

У місті функціонує 3 ринки, 216 магазинів. Крім того, надають послуг 38 закладів громадського харчування, 3 фотосалони, 2 комбінату служби побуту, 22 аптеки та аптечних кіоски, 24 перукарні.

Ресторанна зала у приміщенні залізничного вокзалу[3]

Інше[ред.ред. код]

Замість занедбаного комунального готелю в Козятині функціонують 2 приватні готелі — при залізничному вокзалі (вартість кімнати на ніч становить бл. 10-12 доларів США) та маленький (на 4-6 номерів) готель «Ірина» у середмісті по вул. Леніна, влаштований просто на першому поверсі в міській 9-повірхівці (вартість проживання один день бл. 30 американських доларів)[4].

Станом на 2011 рік банківська сфера Козятина представлена 9 фінустановами (філії центральних київських банків).

У жовтні 2003 року Козятинська Міськрада започаткувала проект міського економічного розвитку у співробітництві з фондом «Україна-США». Саме в рамках цієї програми на базі Козятинського птахокомбінату працює ТОВ «Еска Фуд Солюшнс», яке виготовляє м'ясні гамбургери для українських (і грузинських) ресторанів компанії «МакДональдз»[5].

На честь міста названо: у Києві — вулицю Козятинську та провулок Козятинський; у Чернівцях — вул. Козятинську.

Медицина[ред.ред. код]

Козятинська залізнична лікарня

Охорона здоров'я в місті забезпечується функціонуванням 3 закладів медицини:

  • Міська лікарня;
  • Козятинська залізнична лікарня; Головним лікарем цієї лікарні є Кравчук О.М. Лікар вищої категорії. (Детальніше про заклад можете дізнатись http://www.swrailway.gov.ua/addons/med/kozatin/site.htm). Лікарня забезпечена новим обладнанням та висококваліфікованими лікарями.
  • Санаторій-профілакторій. В 2012 році на виконання програми приватизації залізниці був закритий через «нерентабельність»[Джерело?].

Станом на 2006 рік ці медзаклади забезпечують 470 ліжок-місць,[1] тобто на тисячу міського населення припадає бл. 17 ліжок-місць

У місті діє розгалужена аптечна мережа.

Освіта, культура, зв'язок і дозвілля[ред.ред. код]

Міська музична школа
Центральна площа міста. На задньому плані — будинок культури, колишній кінотеатр

Мережа закладів освіти міста представлена державним професійно-технічним навчальним закладом «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту», 4 середніми загальноосвітніми школами, 1 спеціалізованою школою з поглибленим вивченням фізики та математики, 1 загальноосвітній навчально-виховний комплекс. Офіційний сайт училища.

З 1 вересня 2013 року на місці "ЗШ №4" почав функціонувати особливий навчальний заклад "Ліцей-школа".

Функціонує 6 дошкільних навчальних закладів, Центр дитячої та юнацької творчості, дитяча музична школа.

Станом на 2011 р., в навчальних закладах міста навчалось близько 3 000 учнів, у дошкільних — виховується близько 1 000 дітей.

Культурне життя міста, переважно, є справою аматорів. Однак і за підтримки офіційної влади проводиться низка заходів, що мають значний суспільний резонанс. Так, 10-11 жовтня 2008 року вже вшосте відбувся відкритий чемпіонат з туристського багатоборства серед юних туристів-краєзнавців (під егідою відділу освіти Козятинської РДА)[6].

За адресою вулиця Грушевського, 15 функціонує музей історії міста Козятин. Офіційний блог музею.

Міська преса представлена тижневиком «RIA-Козятин», яка налічує більш ніж 10-літню історію і є солідним, як для райцентру, місцевим виданням, що видається у кольорі на 20 сторінках[7]. Також виходять тижневики «Моє місто Козятин» та «Козятин залізничний». Життя району висвітлює «районка» «Вісник Козятинщини», заснована у 1920-х роках.

У місті ще з радянських часів збереглась непогана книгарня. Діють Козятинська центральна районна бібліотека та пришкільні бібліотеки.

Телефонний зв'язок у Козятині забезпечує як національний монополіст «Укртелеком», так місто і покривається основними національними операторами мобільного зв'язку. Інтернет-послуги, крім «Укртелекому», надають приватні заклади.

Сфера дозвілля нерозвинена. З 2 міських кінотеатрів, що функціонували ще наприкінці 1980-х рр. — в клубі біля залізничного вокзалу і міський у центрі міста, не функціонує жоден. Колишній міський кінотеатр реорганізовано у Міський будинок культури, в якому зрідка проходять урочисті збори та концерти, постійно ж влаштовуються ярмарки-розпродажі.

Архітектура і пам'ятники[ред.ред. код]

Докладніше: Пам'ятки Козятина
Забудова на центральній вулиці

Козятин не має значних пам'яток міської архітектури, адже більшість міської забудови, зокрема, центральної частини міста, відноситься до 1950-70 років XX століття. Однак у місті зберігається низка будівель дожовтневого періоду — перш за все, доволі розкішна будівля залізничного вокзалу (після тривалого занепаду, капітально відремонтована у 2011–2012 р.р.), а також декілька споруд громадського призначення у середмісті Козятина, зокрема, будинок колишнього сінематографу і дім колишнього Акціонерного банку (останні дві будівлі в принципі можна було б віднести до модерну поч. XX ст., якби не спотворений жахливий зовнішній вигляд сінематографу зокрема за сучасності).

Пам'ятник М. Грушевському на вул. Леніна

З 1991-го року в місті не споруджено жодного об'єкта комунальної власності; також у занедбаному стані перебуває житлове будівництво, натомість з сер. 2000-х деякого пожвавлення набуло комерційне (переважно торгівельне), в тому числі й капітальне, будівництво.

Стела «50 років Жовтня», перемонтована як стела в пам'ять про загиблих у Другій світовій війні (ліворуч видно попередній надпис)

У центральній частині Козятина встановлено ряд пам'ятників — В. Леніну, монумент вічного вогню в пам'ять загиблих вояків у Другій світовій війні, загиблим під час Другої світової війни підпільникам всі в радянський час). Цікаво, що гранітна стела, споруджена на честь 50-річчя Жовтневої революції 1917 року, яка знаходилась у центрі міста, в квітні 2012 р. була демонтована та заново змонтована на околиці міста вже як пам'ятник розстріляним під час Другої світової війни городянам та воякам[8].

За часів незалежності у 2004 року на центральній вулиці міста — вул. Леніна — було встановлено пам'ятник голові Центральної Рапди Михайлу Грушевському. Раніше, у 1990-х роках, на його честь було перейменовано одну з центральних вулиць міста.

В 2014 році було демонтовано пам'ятник Леніна на центральній площі міста.

Козятинський залізничний вокзал
Залізничний вокзал в Козятині 01.JPG

Козятин – місто залізничне. Особливе враження на кожного пасажира, який, хоча б раз у житті подорожував Південно-Західною залізницею справляє красива, архітектурно витримана, довершена споруда залізничного вокзалу, і напевно, кожен, по-доброму, заздрив місцевим корінним жителям ХІХ ст., які могли спостерігати ту первозданну красу Козятинського дива. На той час – це був один із кращих вокзалів усієї російської рейкової мережі, там вирувало життя, панував постійний рух, безперервно змінюючи натовп пасажирів.

Унікальна перлина Козятинщини належить до пам’яток архітектури ХІХ ст. Царський проект на будівництво пасажирської станції в містечку Козятині був затверджений у жовтні 1887 року (11 листопада за старим стилем). Вокзал будувався з 1888 по листопад 1889 року.

Залізничний вокзал в Козятині 02.JPG

Автором цієї величавої споруди у вигляді білого пароплаву, серед рейкової мережі є добре відомий в Україні, Росії і в далекому зарубіжжі митець, архітектор Валеріан Іванович Куліковський (1835-1919 рр.), котрий служив з 1875 року архітектором управління Південно-західної залізниці у Києві. Керував будівництвом 28-річний, на той період молодий інженер, а в майбутньому відомий український архітектор Олександр Васильович Кобєлєв (1860-1942 рр.) Ще й досі в російських архівах зберігається кошторис «На постройку пассажирского здания на станции Казатин» від 11 листопада 1887 року, складений Товариством Південно-Західних залізничних доріг, де зазначено, що на будівництво необхідно 292111 рублей. «Илюстрированном путеводителе по Юго-Западным казенным железным дорогам» 1899 року зазначено: «Казатинский вокзал – один из лучших вокзалов русской рельсовой сети. Здание вокзала расположено островом, т.е. с обеих сторон его проложены рельсовые пути, это значительно усиливает пропускную способность станции и дает возможность одновременно принимать и отпускать несколько поездов, устраняя в то же время хождение пасажиров по путям. Внутри зала останавливает на себе внимание роскошная овальная зала І и ІІІ класса, масса света и воздуха, изящная орнаментовка, стильная Мемель – все это делает эту залу одну из лучших во всех отношениях среди буфетных зал на русских железных дорогах.».

Перевага Козятинського вокзалу над іншими ще була в його електрофікованості. Всі інші, крім Жмеринки, з 375 на Південно-Західній залізниці у 1931 році освітлювалися газовими ліхтарями. З цієї причини увечері виглядав особливо ефективним, а електричні ліхтарі чудово висвітлювали усю станцію і її колійне господарство. В період Великої Вітчизняної війни і під час окупації вокзал функціонував на європейський лад – цілодобово, а вокзальний ресторан перетворився у містечковий розважальний центр усіх, для окупантів і офіцерів-транзитників, перебувавши на той час на станції у ешелонах. Напередодні визволення Козятина від окупантів фашисти замінували вокзал і мали намір його підірвати. Однак цього не допустили козятинські патріоти, члени підпільної організації «Залізничник», що діяла  з 1941 по 1943 роки в місті Козятин. Вокзал станції, зокрема, ресторан має ще одну особливо цікаву річ – красиву, величаву, багатоярусну кришталеву, на каркасі з бронзових листочків люстру. Існує переказ, що вона сьогодні прикрашає один із залів Одеського оперного театру, потрапивши туди з тамтешнього порту, звідки її намагалися вивезти напередодні визволення окупанти. Тому сучасний ресторан Козятинського вокзалу прикрашає майстерно виготовлена німцями копія. В післявоєнний період вокзал був добудований, що не зіпсувало, а вдало доповнило архітектурний ансамбль.

Вокзал станції Козятин I.jpg

У 1987 році старовинну споруду вокзалу станції Козятин внесено рішенням облвиконкому за № 299 до списку пам’яток архітектури місцевого значення. За час існування пам’яткою архітектури, перлиною Південно-Західної залізниці милувалися відомі постаті: російський цар Микола ІІ, політичний діяч Михайло Грушевський, гетьман Павло Скоропадський, командири Червоної Армії – Микола Щорс, Василь Боженко, російський поет Володимир Маяковський, письменник Василь Земляк, також керівники, урядовці різних рангів соціалістичного періоду – Микола Хрущов, Леонід Брежнєв.

У місті народилися[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Красногорськ Росія Росія

Лежайськ Польща Польща

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]