Козятин
| Козятин | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Вінницька область | ||||
| Район/міськрада | Козятинська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 510500000 | ||||
| Засноване | 1870, перша писемна згадка — 1734 | ||||
| Статус міста | з 7 липня 1874 року | ||||
| Населення | ▼ 24 261 1 листопада 2012 | ||||
| Площа | 12,5 км² | ||||
| Густота населення | 2 030 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 22100-22108 | ||||
| Телефонний код | +380-4342 | ||||
| Координати | 49°43′00″ пн. ш. 28°50′00″ сх. д. / 49.71667° пн. ш. 28.83333° сх. д.Координати: 49°43′00″ пн. ш. 28°50′00″ сх. д. / 49.71667° пн. ш. 28.83333° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 307 м | ||||
| Водойма | Гуйва | ||||
| День міста | перша субота липня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Козятин I | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 59 км | ||||
| - залізницею | 64 км | ||||
| - автошляхами | 75 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 145 км | ||||
| - залізницею | 165 км | ||||
| - автошляхами | 192 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 22100, Вінницька обл., м. Козятин, вул. Леніна, 20, 2-01-05 | ||||
| Веб-сторінка | Козятинська міськрада | ||||
| Міський голова | Гвелесіані Олександр Георгійович | ||||
Козя́тин — місто-адміністративний центр Козятинського району, 4-е за величиною місто Вінницької області.
Зміст |
[ред.] Розташування і загальні відомості
Козятин розташований за 75 км від обласного центру, м. Вінниці (автошлях E583, із яким збігається М21), у північно-східній частині області у верхів'ях р. Гуйви, за 192 км від столиці держави м. Києва.
У місті є станція Козятин I — важлива вузлова станція Південно-Західної залізниці, через місто проходить автомагістраль Київ (Біла Церква)—Кременець.
Площа міста становить 1229,04 га.[1]
За переписом населення (2001) населення міста Козятин разом із передмістям Залізничне склала близько 28,7 тис. ос.[2].
[ред.] Історія
Перша письмова згадка про поселення на місці сучасного Козятина датується 1734 р.
Виникненню Козятина передувало будівництво Києво-Балтської (Одеської) залізниці в 70-х роках XIX століття.
У 1874 р. затверджений перший план міста. 7 липня 1874 року селище робочих Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту Київської губернії.
У 1871 і 1885 рр. відбувалися страйки стрілочників.
У 1888 р. затверджена друга частина плану розвитку міста, яка передбачала відведення земель під забудову житловими будинками (на відміну від першої частини плану, що передбачав забудову переважно службовими будинками залізниці).
У 1905 р. козятинські залізничники одними з перших приєднуються до Всеросійського жовтневого політичного страйку.
У грудні 1917 р. у Козятині розміщувалася ставка генерала Павла Скоропадського.
11 грудня 1918 року Директорія в Козятині підписує з представниками німецького командування, яке підтримував гетьмана Скоропадського, угоду про евакуацію німецької армії з України, після чого починається наступ військ Директорії на Київ з подальшим зреченням Скоропадського від влади.
У квітні 1920 року під час польсько-радянської війни місто було захоплене поляками під час так званого Козятинського рейду, але згодом знову повернуто до більшовиків.
Навесні 1921 р. в Козятині був організований антибільшовицький повстанський комітет, який очолив особистий друг С. Петлюри Балагута-Бойко. Діяльність комітету припинилася після зміцнення Радянської влади на Правобережній Україні, орієнтовно влітку-восени 1921 року.
Вже при СРСР в 1923 р. Козятин став районним центром Бердичівського повіту, а в 1932 р. зі зміною адміністративно-територіального поділу став районним центром Вінницької області.
У 1938 р. Козятин увійшов до категорії міст з міською радою, підпорядкованою райвиконкому.
Під час Другої світової війни з 15 липня 1941 р. до 28 грудня 1943 р. був зайнятий німецько-фашистськими військами.
У грудні 1962 році закріплена територія Козятинського району в нинішніх межах з центром у м. Козятин.
У липні 2000 року Верховна рада України приймає рішення про включення Козятина до категорії міст обласного підпорядкування.
[ред.] Економіка
Станом на 2011 рік, в різних сферах економіки було зайнято 11,8 тис. жителів міста, у тому числі на транспорті — близько 60 %, у промисловості — 9 %, по 6 % — на підприємствах охорони здоров'я та в навчальних закладах. Середня заробітна плата по місту в червні 2010 р. становила 2492 грн. В місті зареєстровано 1 000 безробітних, а в працездатному віці перебувають 14,6 тис. мешканців.
[ред.] Промисловість
Основну зайнятість мешканців Козятина забезпечують 11 підприємств залізничного транспорту, найбільші з яких — Локомотивне депо ім. братів Валдаевих, засноване в 1871 р., і Вагонне депо.
Крім того, основними промисловими підприємствами є ВАТ «Козятинський м'ясокомбінат», ПАТ «Козятинхліб», АТ «Козятинська швейна фабрика», ВАТ «Козятинський маслозавод», « Козятинський нафтопереробний завод "Техпромсервіс OIL" . «Козятинський м'ясокомбінат», крім готових до вживання ковбасних виробів і консервів, виробляє котлети для гамбургерів мережі закладів громадського харчування «Макдоналдс» для України.
[ред.] Транспорт
Козятин І — важлива вузлова станція Південно-Західної залізниці, через місто проходить автодорога Р32 (Ржищів-Біла Церква-Сквира-Кременець).
Добре налагоджено залізничне сполучення в напрямках Козятин-Київ, Козятин-Одеса, Козятин-Львів. В межах міської межі транспортне сполучення забезпечується маршрутними автобусами (8 маршрутів) та 4 службами радіотаксі.
Загальна довжина доріг міста — 83 км, в тому числі 53 км — з твердим покриттям.
[ред.] Торгівля
У місті функціонує 3 ринки, 216 магазинів. Крім того, надають послуг 38 закладів громадського харчування, 3 фотосалони, 2 комбінату служби побуту, 22 аптеки та аптечних кіоски, 24 перукарні.
[ред.] Інше
Замість занедбаного комунального готелю в Козятині функціонують 2 приватні готелі — при залізничному вокзалі (вартість кімнати на ніч становить бл. 10-12 доларів США) та маленький (на 4-6 номерів) готель «Ірина» у середмісті по вул. Леніна, влаштований просто на першому поверсі в міській 9-повірхівці (вартість проживання один день бл. 30 американських доларів)[4].
Станом на 2011 рік банківська сфера Козятина представлена 9 фінустановами (філії центральних київських банків).
У жовтні 2003 року Козятинська Міськрада започаткувала проект міського економічного розвитку у співробітництві з фондом «Україна-США». Саме в рамках цієї програми на базі Козятинського птахокомбінату працює ТОВ «Еска Фуд Солюшнс», яке виготовляє м'ясні гамбургери для українських (і грузинських) ресторанів компанії «МакДональдз»[5].
На честь міста названо: у Києві - вулицю Козятинську та провулок Козятинський; у Чернівцях - вул. Козятинську.
[ред.] Медицина
Охорона здоров'я в місті забезпечується функціонуванням 3 закладів медицини:
- Міська лікарня;
- Козятинська залізнична лікарня;
- Санаторій-профілакторій. В 2012 році на виконання програми приватизації залізниці був закритий через "нерентабельність"[Джерело?].
Станом на 2006 рік ці медзаклади забезпечують 470 ліжок-місць,[1] тобто на тисячу міського населення припадає бл. 17 ліжок-місць.
В місті діє розгалужена аптечна мережа.
[ред.] Освіта, культура, зв'язок і дозвілля
Мережа закладів освіти міста представлена державним професійно-технічним навчальним закладом «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту», 4 середніми загальноосвітніми школами, 1 спеціалізованою школою з поглибленим вивченням фізики та математики, 1 загальноосвітній навчально-виховний комплекс. Офіційний сайт училища.
Функціонує 6 дошкільних навчальних закладів, Центр дитячої та юнацької творчості, дитяча музична школа.
Станом на 2011 р., в навчальних закладах міста навчалось близько 3 000 учнів, у дошкільних — виховується близько 1 000 дітей.
Культурне життя міста, переважно, є справою аматорів. Однак і за підтримки офіційної влади проводиться низка заходів, що мають значний суспільний резонанс. Так, 10-11 жовтня 2008 року вже вшосте відбувся відкритий чемпіонат з туристського багатоборства серед юних туристів-краєзнавців (під егідою відділу освіти Козятинської РДА)[6].
За адресою вулиця Грушевського, 15 функціонує музей історії міста Козятин. Офіційний блог музею.
Міська преса представлена тижневиком «RIA-Козятин», яка налічує більш ніж 10-літню історію і є солідним, як для райцентру, місцевим виданням, що видається у кольорі на 20 сторінках[7]. Також виходять тижневики "Моє місто Козятин" та "Козятин залізничний". Життя району висвітлює "районка" "Вісник Козятинщини", заснована у 1920-х роках.
У місті ще з радянських часів збереглась непогана книгарня. Діють Козятинська центральна районна бібліотека та пришкільні бібліотеки.
Телефонний зв'язок у Козятині забезпечує як національний монополіст «Укртелеком», так місто і покривається основними національними операторами мобільного зв'язку. Інтернет-послуги, крім «Укртелекому», надають приватні заклади.
Сфера дозвілля нерозвинена. З 2 міських кінотеатрів, що функціонували ще наприкінці 1980-х рр. — в клубі біля залізничного вокзалу і міський у центрі міста, не функціонує жоден. Колишній міський кінотеатр реорганізовано у Міський будинок культури, в якому зрідка проходять урочисті збори та концерти, постійно ж влаштовуються ярмарки-розпродажі.
[ред.] Архітектура і пам'ятники
Козятин не має значних пам'яток міської архітектури, адже більшість міської забудови, зокрема, центральної частини міста, відноситься до 1950-70 років ХХ століття. Однак у місті зберігається низка будівель дожовтневого періоду — перш за все, доволі розкішна будівля залізничного вокзалу (після тривалого занепаду, капітально відремонтована у 2011–2012 р.р.), а також декілька споруд громадського призначення у середмісті Козятина, зокрема, будинок колишнього сінематографу і дім колишнього Акціонерного банку (останні дві будівлі в принципі можна було б віднести до модерну поч. ХХ ст., якби не спотворений жахливий зовнішній вигляд сінематографу зокрема за сучасності).
З 1991-го року в місті не споруджено жодного об'єкта комунальної власності; також у занедбаному стані перебуває житлове будівництво, натомість з сер. 2000-х деякого пожвавлення набуло комерційне (переважно торгівельне), в тому числі й капітальне, будівництво.
У центральній частині Козятина встановлено ряд пам'ятників — В. Леніну, монумент вічного вогню в пам'ять загиблих вояків у Другій світовій війні, загиблим під час Другої світової війни підпільникам всі в радянський час). Цікаво, що гранітна стела, споруджена на честь 50-річчя Жовтневої революції 1917 року, яка знаходилась у центрі міста, в квітні 2012 р. була демонтована та заново змонтована на околиці міста вже як пам'ятник розстріляним під час Другої світової війни городянам та воякам[8].
За часів незалежності у 2004 року на центральній вулиці міста — вул. Леніна — було встановлено пам'ятник голові Центральної Ради Михайлу Грушевському. Раніше, у 1990-х роках, на його честь було перейменовано одну з центральних вулиць міста.
[ред.] У місті народилися
- Іванов Віктор Михайлович — кінорежисер («За двома зайцями», «Ключі від неба» та ін.)
- Бажанов Юрій Павлович — радянський воєначальник, маршал артилерії, кавалер ордена Леніна, ордена Червоного Прапора, ордена Суворова, ордена Кутузова, ордена Червоної Зірки та інших.
- Шнейдерман Михайло Юхимович — танкіст, молодший лейтенант, Герой Радянського Союзу, кавалер ордена Леніна.
- Костіков Андрій Григорович — генерал-майор, Герой Соціалістичної Праці, кавалер ордена Леніна, лауреат Сталінської премії, один з творців реактивного міномета «Катюша»
- Ломінський Георгій Павлович — генерал-лейтенант, лауреат Ленінської премії, двічі лауреат Державної премії СРСР, нагороджений орденами — Леніна (двічі), Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора (тричі), Червоної Зірки (двічі), — і медалями СРСР. Інженер, учасник створення ядерно-збройового комплексу СРСР, з 1964 по 1988 р.р. директор Інституту з розробки ядерної зброї (нині — РФЯЦ-ВНІІЕФ). Почесний громадянин м. Снєжинськ (колишній Челябінськ-70).
- Кохановський Дмитро Йосипович — старший сержант РККА, учасник Другої світової війни, повний кавалер ордена Слави; єдиний нагороджений п'ятьма орденами Слави; позбавлений всіх звань та нагород в зв'язку з засудженням.
- Ярмоленко Анатолій Іванович — творець, соліст і керівник білоруського ансамблю Сябри. Народний артист Республіки Білорусь, лауреат премії Ленінського Комсомолу.
- Яковишин Леонід Григорович — генеральний директор товариства «Земля і воля» (Чернігівська область), Герой України, нагороджений орденом «Знак Пошани» .
- Андрєєв Євген Васильович — машиніст-залізничник, Герой Соціалістичної Праці.
- Павленко Дмитро Полікарпович — машиніст-залізничник, Герой Соціалістичної Праці.
- Порхун Микола Іванович — машиніст-залізничник, Герой Соціалістичної Праці.
- Іванова Яніна Григорівна — тваринниця, Герой Соціалістичної Праці.
- Шаповалов Йосип Миронович — Герой Соціалістичної Праці.
- Висоцька Ганна Григорівна — льотчиця 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку.
- Клементьєв Юрій Леонідович — живописець, член Національної спілки художників України.
- Карпеко Володимир Кирилович — поет.
- Григор'єв Григорій Іванович — український звукооператор.
[ред.] Міста-побратими
[ред.] Галерея
-
Вулиця Леніна, центральна
-
Забудова центральної частини міста, житловий будинок по вул. Грушевського
-
Вокзал ст. Козятин (збудований у 1889 р. за проектом арх. В. Куликовського, будував О. Кобелєв). Головний вхід, привокзальна площа
-
Вокзал ст. Козятин. Вид із Шепетівської платформи
-
Козятинська дирекція залізничних перевезень (ДН-2)
-
Водогінна вежа (арх. Кобелєв)
-
Меморіальний комплекс воїнам, загиблим під час Другої світової війни
-
Паротяг Л-2309 (Лебедянського) — візитівка міста
[ред.] Виноски
- ↑ а б who-is-who Місто Козятин
- ↑ Результати Всеукраїнського перепису населення 2001 року
- ↑ У 2000-х була реставрована коштом приватних підприємців з Києва, але з огляду на нерентабельність ресторану, його було закрито для постійних відвідувачів. У ньому проводяться лише корпоративні заходи (станом на листопад 2008 року)
- ↑ дані І. В. Туржанського на листопад 2008 року
- ↑ Діденко Надія У полтавські сандвічі кладуть вінницькі котлети, або Чим «МакДональдз» нас годує, стаття у газ. «Вечірня Полтава» за 30 жовтня 2008 року
- ↑ Рік туризму по-козятинськи. Матеріал Ольги Цвігун про захід на веб-ресурсі 20minut.ua
- ↑ Матеріал Найкраща районна газета подарувала Козятину свято на веб-ресурсі 20minut.ua
- ↑ «'50 лет Октября' чи пам'ятник загиблим у Другій світовій?»
[ред.] Посилання
- Стаття Козятин - Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
- Сайт бізнес-порталу Козятина
- Who is who — місто Козятин
- Облікова картка Козятина
- Інформаційний портал Козятина
- Сайт міського тижневика «РІА-Козятин»
- Сайт міського тижневика «Моє місто Козятин»
|
||||||||
|
|||||||||||
|
||||||||||
|
||||||||
