Водоспад Іґуасу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іґуасу
IguazuFallsBehindIslaSanMartin.jpg
панорама водоспаду
Координати 25°40′59″ пд. ш. 54°25′59″ зх. д. / 25.683° пд. ш. 54.433° зх. д. / -25.683; -54.433Координати: 25°40′59″ пд. ш. 54°25′59″ зх. д. / 25.683° пд. ш. 54.433° зх. д. / -25.683; -54.433
Розташування Південна Америка кордон
Бразилії (20%) та Аргентини (80%)
Тип каскад
Повна висота, м 82 м[1]
Висота найб. каскаду, м 64 м («Горло Диявола») [1]
Середня ширина, м 2 682 м [1]
Кількість каскадів 8
Середня витрата води, м куб./с 1 746 м³/с
(mаx. 12 600 м³/с) [1]
Русло Іґуасу
Іґуасу (Аргентина)
Іґуасу
Іґуасу

Іґуасу́ (порт. Cataratas do Iguaçu, ісп. Cataratas del Iguazú) — каскад водоспадів на річці Іґуасу. Розташований на кордоні бразильського штату ПаранаПівденному регіоні Бразилії) і аргентинської провінції Місьйонес.

Географія[ред.ред. код]

Водопади розташовані на межі аргентинського і бразильського національних парків «Іґуасу». Обидва парки були включені до списку світової спадщини ЮНЕСКО (у 1984 і 1986 роках відповідно).

«Горло Диявола» з бразильського боку

Назва Іґуасу походить від слів мови гуарані y (вода) і ûasú (великий). Легенда свідчить, що бог хотів одружитися на красивій тубільці на ім'я Naipú, але вона втекла зі своїм коханим на каное. У гніві бог розрізав річку, створивши водоспад, прирікаючи закоханих на вічне падіння.

Водопад був відкритий для європейців у 1541 році іспанським конкістадором доном Альваро Нуньесом Кабесою де Вака, що відправився в південноамериканські джунглі у пошуках золота.

Річка Іґуасу бере свої витоки недалеко від атлантичного узбережжя Бразилії, на південь від Сан-Паулу, і тече углиб материка в західному напрямі протягом близько 1320 км. На краю плато, незадовго до того, як злитися з річкою Парана, річка утворює водоспад.

Ширина річки тут близько 3 кілометрів, середньорічна витрата води — 1,8 тис. кубічних метрів на секунду. Вода падає з обрива, що має форму півмісяця, в улоговину, яка лежить на 82 метри нижче. Дрібніші водоспади утворюються уступами міцної породи. Скелі між водоспадами покриті хащами дерев і зелені. Комплекс водоспадів має ширину 2,7 км, і складається з безлічі окремих каскадів, число яких може доходити до 275, залежно від кількості води і пори року. Висота падіння води досягає 82 метрів, але на більшості каскадів — трохи більше 60 метрів. Найбільший каскад — «Горло Диявола» (ісп. Garganta del Diablo) — U-подібний обрив завширшки 150 і завдовжки 700 метрів. Цей каскад позначає кордон між Бразилією і Аргентиною.

Сезон дощів в регіоні припадає на період з листопада по березень. Під час сухого сезону рівень води в річці Іґуасу знижується, внаслідок чого утворюються два окремі водоспади у формі півмісяців, ширина кожного становить близько 730 метрів.

Безліч островів (зокрема досить великих) відокремлюють водоспади комплексу один від одного. Приблизно 900 метрів (від загальної ширини в 2,7 км) не покрито водою. Більшість водоспадів розташовані в межах Аргентини, проте з боку Бразилії відкривається гарний вигляд на більшість з них, включаючи «Горло Диявола».

Приблизно один раз у сорок років під час засухи Іґуасу повністю пересихає. У такі періоди водоспад перетворюється на базальтовий уступ. Зокрема, в травні-червні 1978 року, під час особливої сильної засухи, річка поступово пересохла, і протягом 28 днів з обриву не впало жодної краплі води. Наступне висушування річки, яка живить водоспад, викликала засуха в липні 2006 року.

В околицях водоспадів розташовані два міста — Фос-ду-Іґуасу на бразильській стороні і Пуерто-Іґуасу на аргентинській. Інші місцеві визначні пам'ятки — гребля Ітайпу і єзуїтські храми колоніального періоду.

Панорама[ред.ред. код]

Панорама водоспаду Ігуасу
Панорама водоспаду Ігуасу

Галерея[ред.ред. код]

44 - Iguazu - Décembre 2007.jpg
Iguazu Décembre 2007 - Panorama 7.jpg
Iguazu Décembre 2007 - Panorama 2.jpg

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Cataratas del Iguazú, Parana, Argentina (англ.)
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела[ред.ред. код]

  • «У світі водоспадів».— Київ, «Веселка», 1979 р.; С. 144

Посилання[ред.ред. код]