Волинська Богородиця
 | |
| Творець: | невідомий кінця 13 ст. |
|---|---|
| Час створення: | злам 13-14 ст. |
| Розміри: | 85 × 48 см |
| Матеріал: | темпера на липовій дощці |
| Техніка: | малювання |
| Зберігається: | Київ, Україна |
| Музей: | Національний художній музей України |
«Волинська Богородиця» («Волинська Богородиця Одигітрія») — старовинна ікона богородичного циклу, знайдена в Україні у Волинській області. У Православній Церкві України її пам'ять вшановують 13 липня.[1]
Знахідка[ред. | ред. код]
Експедиція науковців з Києва 1962 року досліджувала сакральні споруди Волинської області (діючі та покинуті[2]) перед новою хвилею нищення сакральних споруд, ініційованої комуністичною владою з Кремля. В Покровській церкві міста Луцьк звернули увагу на темну ікону у вівтарі. Надто стара дошка і нашарування фарб були вказівкою на старовинність твору. Ікону придбав Київський музей українського образотворчого мистецтва (Національний художній музей України).
Реставрація і музейний показ[ред. | ред. код]
Стилістичний аналіз довів, що ікона має походження від місцевої, волинської школи малярства, орієнтованої на візантійські зразки. Інша місцева школа, холмсько-перемишлянська, була орієнтована на західноєвропейські зразки. Мистецтвознавець Г. Логвин датував твір кінцем ХІІІ початком XIV століття. Наукову реставрацію ікони провів Микола Перцев, реставратор темперного живопису з міста Ленінград[3]. Реставратор познімав зайві нашарування фарб та зміцнив паволоку, нанесену на дошку, виготовлену з липи. Первісна дошка мала прямокутну форму, верхні кути якої відпиляли після XIV століття. Реставратори відновили втрачені кути без поктриття їх фарбами. Сучасні розміри ікони 85 на 48 см. У ікони давно почалось нове життя, вона починає нині музейну експозицію закладу.
Вшанування в православ'ї[ред. | ред. код]
У Православній Церкві України ікону Волинської Богоматері вшановують 13 липня.[1] На честь цієї ікони відзначають свято громади ПЦУ в Луцьку: комунальне підприємство «Луцький центр первинної медичної допомоги №3» — вул. Стефаника, 3а. А також парафії ПЦУ в селах Богушівка, Брониця і Куликовичі.[1]
Джерела[ред. | ред. код]
- Степовик Д. «Скарби УкраЇни», Київ, «Веселка», 1990
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в https://pravoslaviavolyni.org.ua/novyna/13-lypnia-ikony-volynskoi-bohomateri. pravoslaviavolyni.org.ua. Процитовано 14 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Степовик Д. «Скарби УкраЇни», Київ, «Веселка», 1990, с. 45
- ↑ Степовик Д. «Скарби УкраЇни», Київ, «Веселка», 1990, с. 46
Див. також[ред. | ред. код]
- Іконошанування
- Іконопис
- Візантійська імперія
- Вишгородська Богородиця
- Візантійська імперія
- Реставрація (мистецтво)
