Відеоекологія

Відеоекологія (лат. video — бачити, грец. oικος і λόγος — екологія) — це область знання про взаємодію людини з навколишнім видимим середовищем. Термін запропонував у 1989 р. російський фізіолог Василь Антонович Філін, який є родоначальником науки відеоекології.

Візуальне середовище — один з головних компонентів життєзабезпечення людини. До того часу, поки людина більшу частину часу перебувала у природному середовищі, проблем в області відеоекології практично не було. Більш того, кажучи словами поета А. Білого: «Душа пила з очей алмазний ток довкілля». Процеси урбанізації цілком виключили можливість насолоджуватися навколишнім середовищем, а замість «алмазного струму довкілля» людина отримала гомогенне і агресивне середовище, яке, будучи протиприродним, не тільки не дає естетичної насолоди, а й породжує велику кількість соціальних проблем. Серед проблем екології людини однією з актуальних є відеоекологія, що вивчає взаємодію людини з навколишнім візуальним середовищем.

Відеоекологія є гілкою екології — науки про взаємодію людини з навколишнім видимої середовищем. Відеоекологія пов'язана з такими науками, як екологія, біологія, фізіологія, архітектура, офтальмологія, психологія, а також з будівельними технологіями, дизайном, математикою тощо.

Відеоекологія базується на законах зорового сприйняття. Глибокі внутрішні зв'язки об'єднують відеоекологію з мистецтвознавчою теорією, що розглядає образотворчу мову як якусь систему естетичних уподобань, засновану на інтуїтивному відборі. При цьому є підстави вважати, що значення відеоекології дозволяє мистецтвознавцям прискорити даний відбір. Теоретичні положення візуальної екології створюють певні передумови для вироблення рекомендацій для творчої практики, які дозволять малодосвідченому автору уникнути формотворної кризи і деградації середовища проживання. Крім того, це внесе цінний внесок у розвиток теорії гармонійного формоутворення, а також створить ґрунт для нових форм структурного мислення. Дані екології візуального середовища можуть суттєво вплинути на розуміння завдань проектної культури. Що ж робити в такій обстановці? Насамперед про проблему відеоекології повинні знати фахівці з екології, архітектори, художники, лікарі, фізіологи, психологи, а також законодавчі та виконавчі органи держави. Відеоекологія повинна стати феноменом масової свідомості.

Література

• Быков Б. А. Экологический словарь. — Алма-Ата: Наука, 1983. — 216 с.
• Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
• Словарь ботанических терминов / под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев : Наукова думка, 1984. — 308 с. (рос.)

Посилання

• Відеозабруднення // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 37-38.
• Видеоэкология [1] [Архівовано 11 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989 [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Словарь ботанических терминов / Под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев, Наук. Думка, 1984 [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Англо-русский биологический словарь (online версия) [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Англо-русский научный словарь (online версия) [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.]