Фізіологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фізіоло́гія (грец. φυσιολογία — природознавство)— це наука про життєві процеси, діяльність окремих органів та їх системи і в цілому всього організму. Основним у фізіології є експериментальний метод дослідження, який обгрунтував англійський учений Френсіс Бекон.

Предметом вивчення фізіології є функції живого організму, їх зв'язків між собою, регуляція і пристосування до навколишнього середовища, походження і розвиток в процесі еволюції і індивідуального розвитку особини.

Виникнення[ред.ред. код]

Виникнення фізіології як науки пов'язане з ім'ям Вільяма Гарвея, який відкрив замкнений кровообіг (1628 р.). Розвиток фізіології завжди визначався досягненнями анатомії та інших природничих наук.

Важливою подією в розвитку фізіології було винайдення графічного методу реєстрації тиску німецьким вченим Карлом Людвігом у 1874 р. Прилад, який він винайшов, мав назву - кімограф.[1]

Скоро після цього винаходу були запропоновані методи реєстрації скорочення серця і м'язів (Енгельман), застосована техніка повітряної передачі (капсула Марея), яка дозволила записувати, навіть на значній відстані, ряд фізіологічних процесів в організмі: дихальні рухи грудної клітини і живота, перистальтику і зміну тонусу шлунка, кишечнику та ін..

Автором одного з перших у Росії підручників з фізіології був Ілля Фаддейович Ціон.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Физиология человека, Том 1, В.М. Покровский, Г.Ф. Коротько

Література[ред.ред. код]


Метелик Це незавершена стаття з біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.