Віктор Хара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Хара.jpg

Віктор Лідіо Ха́ра Мартінес (ісп. Víctor Lidio Jara Martínez; 28 вересня 1932 — 15 вересня 1973) — чилійський поет, театральний режисер, співак і політичний активіст, який загинув під час військового перевороту 1973 року в Чилі, організованого генералом Аугусто Піночетом. Його жорстоке вбивство на стадіоні «Чилі», перетвореному на концтабір, через кілька днів після перевороту зробило його символом боротьби за свободу і справедливість у всій Латинській Америці. За деякими даними, безпосереднім катом, що катував Віктора і дав згодом наказ про його розстріл, став лейтенант Едвін Дімтер Б'янкі. Зараз Едвін Дімтер працює начальником відділу фінансового контролю управління Асоціації приватних пенсійних фондів міністерства праці Чилі. Згідно з амністією 1979 року, йому не загрожує відповідальність за скоєне.

У 2003 році стадіон, де загинув Віктор, був названий його ім'ям. Його пісні були присвячені Ернесто Гевару, Каміло Торресу, Сальвадору Альєнде, Панчо Вілье, «босоногому дядечкові Хо» та іншим видатним його сучасникам. Дін Рід написав пісню і зіграв головну роль у біографічному фільмі про Хара «Співак» (El Cantor) / НДР, 1978 (або 1977 — дані різні)[1]. За мотивами подій, пов'язаних зі смертю Хари, радянський музикант Олександр Градський створив рок-оперу «Стадіон». Віктору присвячені ряд пісень, зокрема «One Tree Hill» гурту U2, «Washington Bullets» групи The Clash, «Juan Sin Tierra» групи Ska-P, «The Weapon They Fear» групи Heaven Shall Burn, пісні групи Пісняри.

У грудні 2009 року останки Віктора Хари були перепоховані у столиці Чилі — Сантьяго. Могила Віктора Хари на Центральному Цвинтарі Сантьяго містить напис: «До перемоги!».

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Валторна Це незавершена стаття про діяча музики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.