Віскача рівнинна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рівнинна віскача
Lagostomus maximus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Підряд: Дикобразоподібні (Hystricognathi)
Родина: Шиншилові (Chinchillidae)
Рід: Рівнинні віскачі (Lagostomus)
Вид: Віскача рівнинна
Біноміальна назва
Lagostomus maximus
(Демаре, 1817)
Мапа розповсюдженості виду Lagostomus maximus
Мапа розповсюдженості виду Lagostomus maximus

Lagostomus maximus (Віскача рівнинна) — вид гризунів роду Lagostomus (Рівнинні віскачі), мешкає в північній, центральній та східній Аргентині, Південному та Західному Парагваї, і південному сході Болівії.

Загальні характеристики[ред.ред. код]

Має коротке м'яке хутро, сіро-коричневе на спині, блідіше з боків і біле зі споду. Обидві статі мають білі позначки на щоках і над очима. Жодних сезонних змін кольору хутра не помічалось. Голова масивна, очі та вуха великі. Передні лапи короткі, задні довгі й мускулисті. На передній ступні чотири довгих, гнучких пальці. Задня ступня витянута, і три пальці на ній озброєні сильними кігтями. Рівнинна віскача один з найбільш диморфних гризунів за статтю. Чоловіки мають важчу голову і чіткішу лицьову маску, і вони набагато більші ніж жінки. Маса самців: 5.0—8.8 кг, загальна довжина тіла: 68—82 см, довжина хвоста: 15—20 см, довжина вух: 5—6.5 см. Маса самок: 3.5—5.0 кг, загальна довжина тіла: 53—73 см, довжина хвоста: 13—17 см, довжина вух: 5—6.0 см.

Репродукція[ред.ред. код]

Шлюбний період у природі сезонний. Період вагітності довгий, 154 дні, статевий цикл (еструс) триває 40 діб і відбувається восени, навесні ж народжується молодь. Середній розмір приплоду 1.9. Самки досягають статевого дозрівання уже на 215 добу від народження. Статеве дозрівання самців настає у віці 12—16 місяців.

Проживання[ред.ред. код]

Рівнинна віскача живе на рівнинах, включаючи субтропічні, вологі низини в північно-східної Аргентини, сухій чагарники Парагваю, Болівії й північної та центральної Аргентини, посухостійкі степи центральної Аргентини і пустельні чагарники в південно-західній частині їх діапазону проживання. Рівнинні віскачі колоніальні. Від одного до трьох самців і в два чотири рази більше самок живуть в комунальній системі нір, які називають віскачерами. Кожна віскачера складається з багаточисельних нір, розміщених від кількох сантиметрів до кількох метрів одна від одної. Розміри виходів з нір змінюються з типом ґрунту й кількістю жителів (12 см—1 м, нахил нори 10—30 градусів, глибина понад 2 м). Палиці, кістки, коров'ячі відходи, й інші об'єкти збирають рівнинні віскачі й розміщують довкола входів у нори, щоб перебити свій запах і перешкодити затопленню нір.

Природні вороги та харчуваня[ред.ред. код]

Людина без сумнівів на першому місці. Інші вороги: пума (Puma concolor), дикий кіт Жофруа (Leopardus geoffroyi), пампаська лисиця (Lycalopex gymnocercus), майконг (Cerdocyon thous), малий грісон (Galictis cuja), боа (Boa constrictor).
Рівнинні віскачі травоядні облігантні копрофаги. Їдять залежно від місця проживання трави, листя, кущі іноді насіння, стручки, плоди, споживаючи велику кількість зеленої біомаси.

Джерела[ред.ред. код]

  • http://www.iucnredlist.org
  • Mammalian Species No. 543, PP. 1–6, Lagostomus maximus by John e. Jackson, lyn C. Branch, and Diego Villarreal, Published 27 December 1996 by the American Society of Mammalogists