Ганс Томсен

Ганс Томсен
нім. Hans Thomsen
Томсен (сидить в центрі) на прийомі в готелі «Еспанада» (Берлін, 1930).
Народився	14 вересня 1891(1891-09-14) Гамбург, Німецька імперія
Помер	31 жовтня 1968(1968-10-31) (77 років) Гамбург, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	дипломат
Alma mater	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Боннський університет
Знання мов	німецька
Посада	посол
Військове звання	Лейтенант
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Лицарський Хрест Воєнних заслуг Хрест Воєнних заслуг I класу Хрест Воєнних заслуг II класу Залізний хрест 2-го класу Медаль «За відвагу» (Гессен) Ганзейський хрест (Гамбург) За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Медіафайли у Вікісховищі

Ганс Томсен (нім. Hans Thomsen; 14 вересня 1891, Гамбург — 31 жовтня 1968, Гамбург) — німецький дипломат. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг.

Біографія

Здобув юридичну освіту в Гайдельберзькому та Боннському університетах. У 1913 році отримав звання доктора права Гайдельберзького університету. Томсен вільно володів сімома мовами, а його англійська з оксфордським акцентом вважалась досконалою. З 1915 року — референт. Учасник Першої світової війни, лейтенант 23-го драгунського полку. У 1917 році відряджений до складу посольства в Осло. З 1919 року — аташе в центральному апараті Імперського міністерства закордонних справ. У 1921-1923 роках — віце-консул в Мілані і Неаполі. З 1926 року — радник посольства. У 1932 році в ранзі вищого урядового радника перейшов в Імперську канцелярію. З 1933 року — міністерський радник, референт з питань зовнішньої політики Імперської канцелярії. Переконаний нацист. У 1938 році призначений в ранзі посланника в посольство у Вашингтоні. Після початку Другої світової війни уряди Німеччини та США відкликали своїх послів, але дипломатичні відносини розірвані не були. Офіційно посольство продовжував очолювати Ганс-Генріх Дікгофф, який знаходився в Берліні, а фактично всі справи вів Томсен, який був «повіреним в справах у Вашингтоні». Головним завданням Томсена було не допустити вступу США у війну. Для цього він вдавався в тому числі до підкупу конгресменів, фінансування письменників і сприяння комітету «Америка понад усе», щоб підтримати американських ізоляціоністів і утримати США від вступу у війну на боці Великої Британії. З іншого боку, Вільям Джозеф Донован запропоновував Томсену 1 мільйон доларів в обмін на публічне зречення від нацизму, проте той відмовився. 11 грудня 1941 року в своїй промові в рейхстазі Адольф Гітлер оголосив війну США, Томсен відкликав вірчі грамоти і відбув з Вашингтона. З 2 березня 1943 по травень 1945 року займав пост посла в Стокгольмі.

В 1953-66 роках — президент Німецького Червоного Хреста в Гамбурзі. З 1957 року — президент Англо-американського клубу. Окрім цього, Томсен був членом Юберзейського клубу, Американського товариства і Товариства Ранке.

Сім'я

Був одружений з Аннелізою «Бебе» де Нім, сестрою генерал-майора Ганса Дітріха де Німа. Після Другої світової війни пара розлучилась, проте вони залишились близькими друзями.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу
• Медаль «За відвагу» (Гессен) (2 червня 1915)
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Орден Корони Італії, великий хрест
• Почесний знак Німецького Червоного Хреста 1-го ступеня
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу
  • 1-го класу (19 листопада 1941)
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг (26 травня 1942)
• Почесний президент гамбурзького земельного відділу Німецького Червоного Хреста (1966)

Бібліографія

• Englisches und deutsches Scheckrecht, 1913. (Дисертація)

Література

• Johannes Hürter (Red.): Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871–1945. 5. T–Z, Nachträge. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst. Band 5: Bernd Isphording, Gerhard Keiper, Martin Kröger. Schöningh, Paderborn u. a. 2014, ISBN 978-3-506-71844-0.

• Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

Посилання

• Біографія на сайті «Хронос». [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.]