Гарсіа де Норонья
| Гарсіа де Норонья | |
|---|---|
| порт. Garcia de Noronha | |
 | |
| Народився |
1480[1] або 1479 Лісабон, Португалія |
| Помер |
3 квітня 1540 Кочі |
| Країна |
.svg){kind=small} Португальське королівство |
| Діяльність | мандрівник-дослідник |
| Знання мов | португальська |
| Посада | Віцекороль Португальської Індії[d] |
| Військове звання | генерал-капітан |
| Батько | Fernando de Noronhad |
Гарсі́а де Норо́нья (порт. Garcia de Noronha; 1479, Лісабон — 3 квітня 1540, Кочін) — португальський дворянин, праправнук короля Португалії Фернанду I, третій віце-король і десятий губернатор Португальської Індії (1538-1540)[2][3].
Біографія[ред. | ред. код]
Гарсіа де Норонья походив з дворянської родини, його батько Фернанду де Норонья був членом Королівської ради Португалії, як мажордом королівського палацу. В молоді роки він регулярно відвідував королівський двір. Після смерті батька він став радником королів Мануела I і Жуана III, генерал-капітаном Карташу і лицарем королівського дому.
Він служив у Північній Африці і вперше відправився до Індії в 1511 році на чолі флотилії з шести кораблів. Повідомляється, що під час цієї подорожі він натрапив на вже відомий португальцям острів Святої Єлени, який його штурмани внесли на карти[4]. Надалі цей острів став використовуватись як традиційне місце зупинки для відпочинку та поповнення запасів для кораблів, які курсували між Європою та Індією. Однак це виглядає сумнівним, оскільки, коли Васко да Гама під час свого другого плавання до Індії прибув на острів Святої Єлени в 1503 році, його клерк Томе Лопіш[5][6][7] визначив географічне положення Святої Єлени з достатньою точністю, коли він визначив відстані та напрямки від острова Св.Єлени щодо таких георгафічних місць, як острови Вознесіння, Кабо-Верде, Сан-Томе та мис Доброї Надії. Розташування острова щодо о. Вознесіння та мису Доброї Надії також було відоме після португальської експедиції 1505 року під керівництвом Франсішку де Алмейда[8].
Був одружений з Інес де Каштру (сестрою Жуана де Кашру, який пізніше також став віцекоролем Португальської Індії) і мав від неї чотирьох дітей. Крім того, він був племінником Афонсу де Албукеркі.
На посаді віце-короля Португальської Індії він заступив Нуну да Кунью. 6 квітня 1538 року він прибув до Індії. Під час свого правління він сприяв поселенню місіонерів на островах Селебес і Макассар. Він видав тимчасову заборону на будівництво індуїстських і буддійських храмів у португальській Індії.
Гарсія помер 3 квітня 1540 року в Кочіні, ще до закінчення свого мандату на посаді віце-короля і був похований в алтарній частині кафедрального собору Гоа.
У парафії (Сан-Домінгуш-де-Рана) Кашкайші на його честь названо вулицю.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ Garcia de Noronha - Lisboa, Portugal - Coats of Arms on Waymarking.com. www.waymarking.com. Процитовано 10 листопада 2022.
- ↑ Danvers, Frederick Charles (1988). The Portuguese in India: Being a History of the Rise and Decline of Their Eastern Empire (англ.). Asian Educational Services. ISBN 978-81-206-0391-2.
- ↑ Disney, A. R. (2016). The Portuguese in India and other studies, 1500-1700 (XVII - The Portuguese and Saint Helena). Routledge. с. 217—219. ISBN 978-1-138-49378-0.
- ↑ A. H. Schulenburg, 'The discovery of St Helena: the search continues'. Wirebird: The Journal of the Friends of St Helena, Issue 24 (Spring 2002), pp. 13–19.
- ↑ Duarte Leite, História dos Descobrimentos, Vol. II (Lisbon: Edições Cosmos, 1960), 206.
- ↑ de Montalbodo, Paesi Nuovamente Retovati & Nuovo Mondo da Alberico Vesputio Fiorentino Intitulato (Venice: 1507)
- ↑ The Voyage from Lisbon to India, 1505–06, being an account and journal by Albericus Vespuccius, translated from the contemporary Flemish [by George Frederick Barwick and Janet M. E. Barwick], and edited with prologue and notes by C. H. Coote. [With the text of the original entitled «Die reyse va Lissebone» in facsimile.], Published by B. F. Stevens in 1894.
.png)