Енріке Мореплавець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Картина в Музеї стародавніх мистецтв в Лісабоні
Герб Генріха Мореплавця
Маршрути експедицій Генріха Мореплавця

Генріх (Енріке, Енрікі, Енріко) Мореплавець (порт. Dom Henrique el Navegado) (4 березня 1394, Порту13 листопада 1460) — португальський інфант, третій син короля Жуана I та Філіппи Ланкастерській, організатор багатьох португальських морських експедицій на південь вздовж західноафриканського узбережжя.

Генріх брав участь у захопленні Сеути (1415) (дивись Битва при Сеуті), що стала форпостом португальської експансії в Африці.

У 1419 році Генріх був призначений губернатором провінції Алгарве.

25 травня 1420, Генріх отримав призначення губернатором багатого Ордена Христа, португальського спадкоємця тамплієрів, який мав штаб-квартиру в Томарі. Генріх утримував цю посаду до кінця його життя, і Орден був важливим джерелом коштів для фінансування амбітних планів Генріха, особливо його постійних спроб завоювати Канарські острови, які за ствердженням португальців, були відкриті ними ще до 1346 року. Пізніше він отримав привілеї від своїх братів Едуарда та Педро.

Генріх облаштувався на мисі Сагреш (сучасне місто Сагреш) на півдні Португалії у міста Лагуш. Він оселився в покинутому селі, що пізніше називалося Віла-до-Інфанте (Місто принца). Як вважається, ним була заснована навігаційна школа, але це не була школа у сучасному розумінні. Він використовував картографів для допомоги складання карт узбережжя Мавританії та спонсорував експедиції впродовж мавританського берегу.


Перші відкриття Енріке


Перші контакти з африканськими ринками рабів були експедиціями викупу португальців поневолених у результаті піратських нападів на португальські кораблі чи села. Надалі португальці стали захоплювати чорношкірих невільників. Генріх обґрунтовував це на тій підставі, що він навертав цих полонених у християнство. Генріх ввів державну монополію на торгівлю чорними невільниками.

Жуау Гонсалвеш Зарку, Бартоломеу Перестрелло та Тріштау Важ Тейшейра відкрили острів Порту-Санту (1418/1419) та Мадейра (1420). З ініціативи Генріха португальські поселенці колонізували острови.

У 1427 році один з навігаторів Генріха відкрив Азорські острови. У 1430 р. почалась їх колонізація.

Жил Еанеш, один з керівників експедицій Генріха, першим обігнув мис Буждур (Західна Сахара) у 1434, що стало початком епохи великих географічних відкриттів.

Генріх був головним організатором невдалої спроби захоплення Танжеру у 1437 р. Його молодший брат Фернандо був залишений заручником для підтвердження виконання португальцями умов мирної угоди. Умова не була підтверджена та принц Фернандо помер у неволі.

Використовуючи каравели, експедиції рухались далі на південь. Нуно Тріштау та Антау Гонсалвес досягли мису Кап-Блан (Рас-Нуадибу) у 1441. У 1443 португальці дошли до затоки Аркін та у 1448 році побудували важливий форт. Дініс Діас пересік річку Сенегал та обігнув Зелений Мис у 1444.

Алоїзій Када-Мосто досліджував атлантичне узбережжя Африки і виявив кілька островів архіпелагу Кабо-Верде між 1455 і 1456. У своєму першому рейсі, який розпочався 22 березня 1455 він відвідав Мадейру і Канарські острови. Під час другої подорожі в 1456, Када-Мосто став першим європейцем, що досягнув островів Зеленого мису. У 1462 році португальці дослідили узбережжя Африки до сучасної країни Сьєрра-Леоне. Двадцять вісім років пізніше, Бартоломеу Діаш довів, що Африку можна обігнути, коли він досяг південного краю континенту, нині відомого як Мис Доброї Надії. У 1498 році, Васко да Гама був першим моряком що подорожував від Португалії до Індії.

Література[ред.ред. код]

  • Бизли Ч. Р. Генрих Мореплаватель. — Москва, 1979

Посилання[ред.ред. код]


лодж