Гаспар Рубіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Гаспар Рубіо
Особисті дані
Народження 14 грудня 1907(1907-12-14)
  Серра, Іспанія
Смерть 3 січня 1983(1983-01-03) (75 років)
  Мехіко, Мексика
Громадянство  Іспанія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1928–1930 Іспанія «Реал» (Мадрид) 34 (30)
1934–1935 Іспанія «Валенсія» 15 (5)
1940–1941 Іспанія «Реал» (Мурсія) 10 (1)
1942–1943 Іспанія «Гранада» 3 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1929–1930 Іспанія Іспанія 4 (9)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Гаспар Рубіо (ісп. Gaspar Rubio Meliá; 14 грудня 1907, Серра, Валенсія, Іспанія — 3 січня 1983, Мехіко, Мексика) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Має один з найкращих показників у збірній Іспанії за середньою результативністю — 2,25 голи за матч.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Роки Клуб
1926—1928 «Леванте»
1928—1930 «Реал» (Мадрид)
1930—1931 «Хувентуд Астуріана» (Гавана, Куба)
1930—1931 «Реал Еспанья» (Мехіко, Мексика)
1931—1932 «Реал» (Мадрид)
1932—1933 «Атлетіко» (Мадрид)
1934—1936 «Валенсія»
1937 «Леванте»
1939 «Реал» (Мадрид)
1939—1940 «Рекреатіво Гранада»
1940—1941 «Реал» (Мурсія)
1941—1942 «Леванте»
1942—1943 «Рекреатіво Гранада»
1944—1945 «Леванте»
1945—1947 «Мелілья»

Найбільш вдалими у клубній кар'єрі були два сезони у мадридському «Реалі» наприкінці 20-х років. У першому розіграші Прімери здобув титул віце-чемпіона. Фіналіст двох розіграшів Королівського кубка (1929, 1930). Двічі входив до списку найрезультативніших гравців іспанського чемпіонату (1929 — 11 голів, 1930 — 19).

За п'ять сезонів у Прімері захищав кольори чотирьох клубів: «Реал» (Мадрид), «Валенсія», «Реал» (Мурсія) і «Рекреатіво Гранада». Провів 62 гри, забив 37 м'ячів.

Виступи у збірній[ред. | ред. код]

У складі національної збірної дебютував 17 березня 1929 року. На матч зі збірною Португалії вийшли представники двох клубів: сім гравців з мадридського «Реала» і четверо — з барселонівського «Еспаньйола». Гра завершилася з рахунком 5:0, а Гаспар Рубіо відзначився хет-триком. Наспупного місяця у Сарагосі іспанські футболісти завдали нищівної порозки збірній Франції (8:1). Гаспар Рубіо забив половину м'ячів своєї команди (на 40, 56, 77 1 81 хвилинах). «Гол престижу» на рахунку майбутнього учасника трьох чемпіонатів світу Еміля Венанта.

15 травня на мадридському «Метрополітано» іспанці здобули перемогу над збірною Англії (4:3). Це була перша поразка «родоначальників футболу» за межами Британських островів. У господарів відзначилися: Гаспар Рубіо (2 голи), його одноклубник Хайме Ласкано[it] і гравець «Осасуни» Севе Гойбуру, у британців два м'ячі забив Джозеф Картер з «Вест-Бромвіч Альбіону» і один — Джозеф Бредфорд[it] з «Бірмінгем Сіті». Ворота іспанців у тому матчі захищав славетний Рікардо Самора.

1 січня 1930 року у Барселоні провів останню гру за збірну Іспанії. Суперником була потужна збірна Чехословаччини (Ярослав Бургр, Франтішек Свобода, Антонін Водічка, Карел Пешек, Франтішек Юнек, Йозеф Сильний, Антонін Пуч та ін.). У господарів вийшла команда з восьми гравців місцевих клубів, Гаспар Рубіо і два захисника «Алавеса» Хасінто Кінкосес та Сіріако Еррасті. Єдиний м'яч на 75-й хвилині забив нападник «Барселони» Хосе Састре. У чотирьох матчах, за участю Гаспара Рубіо, збірна Іспанії здобула чотири перемоги, різниця голів 18 — 4.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Роки Клуб
1939—1940 «Рекреатіво Гранада»
1945 «Леванте»
1945—1947 «Мелілья»
1947—1950 «Еркулес» (Аліканте)
1950—1951 «Рекреатіво Гранада»
1951—1952 «Атлетіко Балеарес»
1952—1953 «Оріуела Депортіва»
1953 «Еркулес» (Аліканте)
1954 «Лейда»
1957 «Америка» (Мехіко, Мексика)
1957—1958 «Атланте» (Мехіко, Мексика)
1958—1959 «Депортіво Толука» (Мексика)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 27 липня 2016.
  • Профіль (анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  • Профіль (ісп.) . BDFutbol.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 27 липня 2016.