Гебхард Блюхер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гебхард Блюхер
Blücher (nach Gebauer).jpg
Народився 16 грудня 1742(1742-12-16)
Тойтенвінкель
Помер 12 вересня 1819(1819-09-12) (76 років)
Приналежність Прапор Прусії Прусія

Гебхард Леберехт фон Блюхер, князь Вальштадський (нім. Gebhard Leberecht von Blücher; 16 грудня 1742 — 12 вересня 1819) — прусський фельдмаршал, учасник ряду наполеонівських воєн, командувач пруськими військами в бойових діях проти Наполеона.

Біографія[ред.ред. код]

Блюхер народився 16 грудня 1742 року в містечку Тойтенвінкель під Ростоком. Після кількох років навчання в школі він в 1756 році проти волі батьків завербувався в шведську армію. Під час Семирічної війни (1756—1763) в якості гусара спочатку боровся проти Пруссії, був узятий в полон. У полоні в 1760 році перейшов на прусську службу (вербування військовополонених була звичайним способом поповнення прусської армії, котра гостро потребувала солдатів). У 1773 році подав у відставку і тільки після смерті короля Фрідріха Великого в 1788 році знову відновив армійську службу в чині майора.

Недолік виховання і дуже убога освіта відшкодовувалися в ньому природним здоровим глуздом, невгамовною жагою діяльності і видатною енергією. Блюхер брав участь в експедиції до Нідерландів, в 1789 році отримав вищий військовий орден Пруссії «За заслуги». У 1801 році за численні подвиги Блюхер був підвищен до генерал-лейтенанта.

Під час кампанії 1806 року, після битви при Ауерштедте, Блюхер з жменею солдатів встиг відійти в Любек, але тут, опинившись в безвиході, змушений був здатися, виконавши спочатку все, щоб врятувати честь зброї.

До кінця 1812 року Блюхер був приречений на бездіяльність; але тільки-но з'явилася надія на повалення наполеонівського іга, як Блюхер, який мав уже 70 років від роду, але ще повний сил і енергії, став на чолі національного руху в Німеччині і в 1813 році отримав начальство над з'єднаними російсько-пруськими військами в Сілезії, які покрили себе славою, особливо в битвах при Кацбаху і під Вартенбургом.

Особливо майстерні і енергійні були дії Блюхера, що передували Лейпцігській битві. Напередодні її, 16 жовтня 1813 року, Блюхер отримав чин генерал-фельдмаршала. Під час кампанії 1814 року щастя не раз змінювало Блюхера, але не змушувало його падати духом. Під Брієнном 17 (29) січня він зазнав невдачі, але потім, отримавши підкріплення, 20 січня (1 лютого) здобув перемогу при Ла-Рот'єра.

На початку лютого Блюхер рушив через Шалон до Парижу, але Наполеон, скориставшись роз'єднаним і розтягнутим положенням його військ, розбив їх по частинах і змусив Сілезську армію, яка зазнала величезних втрат, відступити до Шалон. Потім її дії вже супроводжувалися успіхом і завершилися 19 березня оволодінням Монмартрськими висотами під Парижем.

У 1815 році, після повернення Наполеона з острова Ельба, Блюхер прийняв начальство над пруссько-саксонськими військами в Нідерландах. Розбитий під Лін'ї і Сен-Армані, він, переслідуваний Груші, вчасно не міг дістатися до битви під Ватерлоо. За заслуги Блюхера в битві при Ватерлоо Фрідріх Вільгельм III подарував йому свій палац поблизу Бранденбурзьких воріт на Паризькій площі в Берліні, де Блюхер проживав аж до своєї смерті.

Блюхер помер 12 вересня 1819 року.

У військах Блюхер користувався великою популярністю; російські солдати Сілезької армії прозвали його «фельдмаршал Форвертс» внаслідок постійно повторюваного їм в бою слова Vorwärts («вперед!»). Блюхер вважався зразком хороброго солдата. Наполеон називав його «старий чорт» (фр. le vieux diable).

Література[ред.ред. код]

«Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона»: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — г. СПб.: 1890—1907 гг. (рос.)