Георг Радзій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георг Радзій
Народився 7 січня 1895(1895-01-07)[1]
Писковиці, Гливицький повіт, Сілезьке воєводство
Помер 13 травня 1972(1972-05-13)[1] (77 років)
Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, ФРН
Діяльність військовослужбовець
Учасник Перша світова війна, Друга світова війна, Французька кампанія, Операція «Маріта» і німецько-радянська війна
Військове звання  Генерал-лейтенант
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Сілезький Орел 1-го ступеня
Сілезький Орел 1-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами

Георг Радзій (нім. Georg Radziej; 7 січня 1895, Пайскречам16 травня 1972, Франкфурт-на-Майні) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Син навчального радника Томаса Радзія і його дружини Гедвіг, уродженої Віцба. 5 жовтня 1914 року вступив в армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. 18 вересня 1928 року одружився з Еллі Расслер. З 12 жовтня 1937 року — викладач військового училища Дрездена, з 16 вересня 1939 року — Вінер-Нойштадта. 16 вересня 1939 року відряджений в штаб 20-го командування прикордонної охорони. З 25 жовтня 1939 року — командир 3-го батальйону 139-го єгерського полку, з 1 травня 1940 року — 3-го батальйону 141-го єгерського полку, з 23 грудня 1940 по 16 серпня 1942 року —143-го єгерського полку, з 22 червня 1943 року — 169-ї піхотної дивізії. 28 квітня 1945 року взятий в полон радянськими військами. Утримувався в Бутирській в'язниці та різних таборах НКВС. 28 червня 1950 року засуджений військовим трибуналом Московського військового округу до 25 років таборів. 7 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 165.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в TracesOfWar