169-та піхотна дивізія (Третій Рейх)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
169-та піхотна дивізія (Третій Рейх)
169. Infanterie-Division
Емблема 169-ї піхотної дивізії Вермахту
На службі 28 листопада 1939 — 8 травня 1945
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Належність Вермахт Вермахт
Вид Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Роль піхота
Чисельність дивізія
У складі Див. Командування
Прізвиська «Голова лося»
(нім. Elchkopf)
Війни/битви

Друга світова війна
Західний фронт

Східний фронт

Командування
Визначні
командувачі		 генерал-майор Генріх Кіркгайм
Знаки розрізнення
Варіант
Варіант
Варіант

169-та піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 169. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни. Билася на Західному фронті у Французькій кампанії й на Східному фронті у Радянському Заполяр'ї. В останні дні війни перекинута до Східної Німеччини, де була розгромлена радянськими військами у травні 1945 року.

Історія[ред. | ред. код]

Західний фронт[ред. | ред. код]

169-та піхотна дивізія розпочала формування 28 листопада 1939 року в Оффенбах-на-Майніі в 9-му військовому окрузі під час 7-ї хвилі мобілізації Вермахту. У квітні 1940 року дивізію перевели до Дармштадта в 12-му військовому окрузі.

З початком Французької кампанії з'єднання у складі 36-го Командування билось на півдні Бельгії, наступало у напрямку Віртона, у травні 1940 року бої на Маасі, Мозелі, прорив французьких укріплень лінії Мажино на ділянці Маргю, Лонгюїон, Монмеді. Надалі 169-та дивізія вела бої за Верден та Мец. Після розгрому французької армії та капітуляції Франції, дивізія залишилась виконувати окупаційні функції на території департаментів Мозель і Мерт і Мозель.

У лютому 1941 року дивізію перекинули з Нансі до району Ерфурта, Айзенаха та Бад-Зальцунгена, де підрозділи з'єднання проходило тренування, доукомлектовувалися військовою технікою й майном, а наприкінці травня її перевели до Штеттіна, де вона розпочала підготовку до перекидання на крайній Північ у Норвегію та Фінляндію.

8 червня 1941 року піхотна дивізія транспортними суднами була передислокована до морських портів західної Фінляндії Торніо, Кемі, Вааса та Каско. Звідсіля підрозділи дивізії здійснили переміщення залізницею до Рованіємі, а далі до наближених районів поблизу радянсько-фінського кордону Кеміярві, Савукоскі, Соданкюля, формування здійснило марш своїм ходом.

Операція «Полярфукс»[ред. | ред. код]

Докладніше: Операція «Полярфукс»

1 липня німці силами XXXVI командування особливого призначення[Прим. 1] за підтримки 6-ї фінської піхотної дивізії армії «Норвегія» розпочали операцію «Полярфукс». Німецько-фінські війська завдали удару у смузі оборони радянської 14-ї армії на кандалакшському напрямку. У корпусі були 40-й і 211-й танкові батальйони особливого призначення, в яких налічувалося близько 100 танків. Їм протистояли дві стрілецькі дивізії: 122-га та 104-та, а також щойно перекинута з-під Пскову 1-ша танкова дивізія Героя Радянського Союзу генерал-майора Баранова В. І.[Прим. 2][1][Прим. 3].

Середні танки Panzer III 40-го танкового батальйону вермахту просуваються на Васонваару. 1 липня 1941

Німці намагались прорватися фронтальним ударом на Саллу, а фінська 6-та дивізія мала намір широким обхідним маневром обійти радянські позиції з півдня та вийти до Алакуртті та Кайрали. Тим часом фінський III корпус, який займав позицію на правому фланзі армії «Норвегія», утримував 96-кілометровий фронт між Куусамо і Суомуссалмі.

6 липня 1941 року, форсувавши річку Куола, 169-та піхотна дивізія зуміла увірватися в Саллу зі сходу, але швидко була вибита. 7 липня атаки на Саллу продовжилися, і лише з відходом 122-ї стрілецької дивізії в ніч на 8 липня 1941 року на південний схід в напрямку Лампела, Салла була захоплена німецькими та фінськими військами. Бригада СС «Норд», отямившись після контрнаступу радянських військ, розпочала переслідування 122-ї дивізії, а 169-та дивізія висунулась на схід, щоб не дати організувати радянським військам оборону у Кайрали, по лінії озер Ала, але не встигла — там уже окопались два полки 104-ї стрілецької дивізії.

Карта операції «Полярфукс»

10 липня 1941 року атаки 169-ї піхотної дивізії були відбиті, так само як і був відбитий наступ одного полку фінської 6-ї піхотної дивізії, який перерізав автомобільну дорогу та залізницю за 5 кілометрів східніше Кайрали. Німецьке командування вирішило здійснити оточення радянських військ у Кайрали, для чого розпочала наступ на північ від Кайрали силами 169-ї піхотної дивізії, яка з півдня підтримувалася підрозділами фінської 6-ї піхотної дивізії. Уже до 21 липня 1941 року командир 36-го командування генерал-лейтенант Ганс Файге доповів, що максимум що можливо зробити — це опанувати радянські укріплення в Кайрали, але подальше просування до Алакуртті буде неможливим. 24 липня 1941 року німецькі та фінські частини, потрапивши під контрудар радянських військ, і зовсім визнали марними будь-які спроби вибити радянські війська з Кайрали, тому подальший наступ був припинений.

З 6 вересня 1941 року 169-та піхотна дивізія у взаємодії з 6-ю піхотною дивізією, здійснили чергову спробу штурмом опанувати радянські позиції. За винятком одного полку 169-ї піхотної дивізії, який зумів з півночі вийти до підступів висоти біля озера Верхній Верман, ніяких успіхів атакуючі не здобули. Утім, полк, який прорвався, зав'яз у боях за висоту і лише 10 вересня 1941 роки зумів її опанувати.

Бої на цьому напрямку точились ще протягом вересня-листопада 1941 року, доки командир фінського 3-го армійського корпусу генерал-лейтенанта Я. Сііласвуо, оцінив важкі втрати угруповання та відсутність можливості щодо їхнього поповнення, не віддав наказ перейти до оборони. З того часу до літа 1944 року бойові дії на цій ділянці фронту практично не велись.

У вересні 1944 року з початком Лапландської війни, 169-та піхотна дивізія під тиском колишніх союзників, фінських військ, вимушено відступала на Савукоскі, далі на північ на Івало, з подальшим виходом на територію окупованої німцями Норвегії в Карасйок. У грудні 1944 року дивізію зосередили поблизу Нарвіка, звідки її перекинули в Мошен і в березні 1945 року формування вивели до Осло.

Наприкінці березня 1945 року дивізію зосередили на Східному фронті поблизу Люкенвальде, де вона вела бої проти військ Червоної армії. В останні дні квітня — на початку травня 1945 року розгромлена.

Райони бойових дій[ред. | ред. код]

Командування[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]

Підпорядкованість[ред. | ред. код]

Час Корпус Армія Група армій
(округ) 		Штаб
1939
грудень Бад-Герсфельд
1940
січень Вільдфлеккен
травень Резерв ОКХ Альцай
червень XXXVI Командування 16-та армія Група армій «A» Трір
липень XXXVI Командування 1-ша армія Група армій «C» Лотарингія
вересень XXV ак 1-ша армія Група армій «C» Лотарингія
листопад XXV ак 1-ша армія Група армій «D» Лотарингія
грудень LIX командування 1-ша армія Група армій «D» Лотарингія
1941
січень LIX командування 1-ша армія Група армій «D» Лотарингія
березень XXXXVII мк 11-та армія Група армій «C» IX військовий округ
травень XXXXVII мк 2-га танкова група IX військовий округ
червень XXXVI командування Армія «Норвегія» Фінляндія
1942
січень XXXVI гк Армія «Норвегія» Фінляндія
лютий XXXVI гк Армія «Лапландія» Фінляндія
липень XXXVI гк 20-та гірська армія Фінляндія
1943
січень XXXVI гк 20-та гірська армія Фінляндія
1944
січень XXXVI гк 20-та гірська армія Фінляндія/Норвегія
1945
січень Армійська група «Нарвік» 20-та гірська армія Норвегія
лютий XXXIII ак 20-та гірська армія Норвегія
березень LXX ак 20-та гірська армія Норвегія
квітень 11-й корпус СС 9-та армія Група армій «Вісла» Одер

Склад[ред. | ред. код]

Листопад 1939[2] Червень 1940
378-й піхотний полк
379-й піхотний полк
392-й піхотний полк
230-й дивізіон легкої артилерії[3] 230-й артилерійський полк
230-й інженерний батальйон
230-й протитанковий дивізіон
230-й дивізійний батальйон зв'язку
230-те дивізійне управління постачання

Нагороджені дивізії[ред. | ред. код]

Нагороджені дивізії[4]
Кавалери Золотого Німецького Хреста 30
Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста 8
(у тому числі 1 — непідтверджене)
Кавалери Почесної відзнаки Сухопутних військ
«Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ» 		2
Кавалери ордену Хрест Свободи І-го ступеня з мечами (Фінляндія) 3

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • 169. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017. (нім.)
  • 169. Infanterie-Division. на axishistory.com. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017. (англ.)
  • 169. Infanterie-Division. на feldgrau.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 9 листопада 2017. (англ.)
  • 169. Infanterie-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 9 листопада 2017. (італ.)
  • 169. Infanteriedivision [Архівовано 18 червня 2017 у Wayback Machine.]
  • 169. Infanterie-Division (UNIT HISTORY) [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. ↑ До складу якого входили 169-та піхотна дивізія і мотопіхотна бойова група СС «Норд».
  2. ↑ На червень 1941 року в дивізії перебувало — 370 танків, БТ-5 — 89, БТ-7 — 176, Т-26 — 18, вогнеметних Т-26 — 50 (за іншими даними загалом 105 Т-26), Т-28 — 38 і 53 бронемашини БА-10 та БА-20.
  3. ↑ 1 липня 1941 року в дивізії лічилось — 340 танків (30 Т-28, 199 БТ, 65 Т-26, 40 Т-27). Крім цього пізніше дивізія отримала 4 КВ-1 та 2 КВ-2.
Джерела
  1. ↑ 1-я Краснознаменная танковая дивизия. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 11 листопада 2017.
  2. ↑ 169. Infanterie-Division. Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017.
  3. ↑ нім. leichte Artillerie-Abteilung 230
  4. ↑ Holders of high awards [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=169-та_піхотна_дивізія_(Третій_Рейх)&oldid=40391346