Глінка Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глінка Сергій Миколайович
Глинка, Сергей Николаевич
Глінка СМ.jpg
Дата народження: 1775
Місце народження: Сутоки, Смоленська губернія,
Росія Російська імперія
Дата смерті: 5 квітня 1847(1847-04-05)
Місце смерті: Петербург,
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів: російська
Рід діяльності: поет,
журналіст,
письменник
Нагороди:
Орден Святого Володимира

Сергій Миколайович Глінка (рос. Глинка, Сергей Николаевич;* 1775 маєток Сутоки, (Смоленщина)  — 5 квітня 1847, Петербург)  — російський поет, журналіст, письменник, брат Федора Миколайовича Глінки

Біографія[ред.ред. код]

Навчання[ред.ред. код]

Вихованець І Кадетського корпусу в Петербурзі. Учасних Франко-російської війни 1812 р.

Видавець[ред.ред. код]

Видавав журнал «Русский весник» (1808-1820, 1824 рр. ). Цензор Московського цензурного комітету 1827-1830 рр.

Політичне кредо[ред.ред. код]

Стояв на монархічних і націоналістичних позиціях.

Творчість[ред.ред. код]

Автор історичних п’єс «Наталія  — боярська дочка» (1806), «Мінін». «Облога міста Полтави, чи Клятва полтавських мешканців», 1810), поема («Пожарський и Мінін, чи Пожертви росіян», 1807),

Автор «Російської історії» в 14 частинах, а також віршів, історичних повчальних повістей.

Опублікував «Записки про 1812 рік» (1836) і «Записки про Москву і про закордонні випадки від результату 1812 до половини 1815 гг.» (1837).

В "Попівській академії"[ред.ред. код]

1799-1802 живе у Попівці в маєтку О.О. Паліцина де удосконалює літературну майстерність, намагався віршувати, допомагав господарю креслити начисто архітектурні проекти, переписувати його переклади французьких просвітителів. Як і всі члени Попівської академії Глінка знаходився під впливом вчення Сковороди. Професор А. Ніженець пише:

…Відгомін ідей філософа ми знайдемо в його драмах з давнього історичного минулого. У п’єсі з часів Київської Русі «Ольга Прекрасная» герої несподівано проголошують ідеї Сковороди. Батько Ольжин віддає перевагу перед пишним князівським життям життю серед природи на березі Волхова і, характеризуючи життя, твердить: «Де немає забаганки, там немає бідності». А Ігор, князь Київський, забуває про почесті та славу і, як просвітитель XVIII ст., зовсім у сковородинівському дусі говорить про щастя: «Бути корисним людям – ось найкраща нагорода для себе». Пригадаймо у Сковороди: «Щасливий, хто поєднав природжену свою роботу із загальною. Вона є справжнє життя.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений орденом св. Володимира IV степени «За любов до Вітчизни, доведену творами і діяннями».

Джерела[ред.ред. код]