Голуб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Голуб
Pigeon biset blanc.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Голуб (Columba)
Види
Біля 30, див. текст і посилання
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Columba
ITIS logo.jpg ITIS: 177062
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8931
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Columba

Го́луб (Columba) — рід птахів з родини голубових (Columbidae), що поширені всією земною кулею, крім Арктичних та полярних зон.

Поширення[ред.ред. код]

Найпоширеніші голуби в Австралії та на Малайському архіпелазі. За часів відкриттів мореплавців виявили на острові Маврикій ще один вид голуба — дронта.

Будова тіла[ред.ред. код]

Скелет голуба

Оперення — залежить від виду. У найпоширеніших сизих голубів забарвлення сірого, чорного, рудого, або білого кольору, що на світлі переливається синім чи зеленим кольорами. Голова — малого розміру, з вигнутим дзьобом. Очі — малого розміру, чорного кольору. Розмах крил досягає не більше 45-ти сантиметрів. Довжина лап близько 15-ти см.

Умови виживання в природі[ред.ред. код]

самець голуба

У природі жив нащадок всіх теперішніх голубів — сизий голуб. Ще до одомашнення голуба, птахи жили серед скель, харчуючись рослинною, зокрема зерновою їжею. Голуб дронт раніше жив на території острова Маврикій. Протягом 100 років всіх голубів цієї породи винищили люди. Також сталося винищення мандрівного голуба, що загинув внаслідок вирубування лісів.

Голуби в Україні[ред.ред. код]

В Україні поширені голуби припутні, горлиці звичайні, горлиці кільчасті та голуб-синяк, або клинтух. Горлицю, чи сизого голуба можна побачити майже у кожному місті. У зоопарках трапляться вінценосні голуби, павині голуби, бухарські голуби… Великою популярністю користуються голубині розплідники та голуб'ятники, що є майже у кожній області України.

Голубина пошта[ред.ред. код]

400 поштових голубів в Індії залишилися без роботи через впровадження комп'ютерів і електронного зв'язку. Птахи працювали на державну службу доставки пошти. Вони переносили листи у важкодоступні райони країни. Офіційні особи вважають, що їм дешевше придбати комп'ютери і користуватися Інтернетом. Для прогодування 600 поштарів щороку витрачалось майже 5,4 мільйона рупій. Тому працюють поки що 200 птахів. Лише в Індії досі користуються послугами крилатих посильних. Нині від такого промислу залишилися тільки олімпіада і Міжнародна спілка голубиної пошти.

Голубиний спорт[ред.ред. код]

Необхідність в голубинній пошті з розвитком науково технічного прогресу відмерає. Але велика любов до поштових голубів призвела любителів до вишуканого виду спорту-Спортивного голубівницва. Захоплення перегонами голубів поширено в цілому світі. Особливе місце в історії розвитку голубиного спорту у світі потрібно віддати Європейським народам. Західна європа кохається в спортивних голубах і є основним джерелом селекції рас спортивних голубів. У вічність ввійдуть імена братів Янсен-швидкість, голубовода Арден-царські голуби далекодистанційники,Ванрой,Штіхельбаут,Бріко,Дельбар,Шімахер, та десятки ін.

З Українських голубоводів можна відзначити голубовода з.м. Красне, Кузіва Романа, безмежна любов до спортивних голубів. Вивести лінію голубів яка переросте в расу потрібно поставити собі мету життя, і може стати працею неодного покоління прославлених голубоводів. Спортивні голуби це перш за все селекція і безмірна любов до голубів, придбати можна лише селкційний матеріал, купити готового спортсмена-голуба неможливо.його можна лише селекціонувати з придбаного матеріалу і досягають успіху лише досвідчені і мудрі селекціонери. Спортивні голуби стали об'єктом шляхетного захоплення мільйонів голубоводів планети. Щорічно проводяться перегони спортивними голубами. Створено Світову Федерацію Спортивного Голубівницва, яка координує організацію спротивних пергонів в Світі і обробляє результати змагань, на основі яких організовуються олімпіади виставки, які в свою чергу є об'єктом уваги і переживань голубоводів усього Світу. Швидкість польту голуба на перегонах, в залежності від дистанції і сприятливих умов, досягає понад 100км/год. Кожен спортивний голуб це індивідуум, як людина, лише той голубовод який це розуміє досягає вершин селекції. А селекція і здоровя голубів приносять для голубовода задоволення від досягнутого успіху-перемога на змаганнях. фіксують час прильоту спортивних голубів за допомогою годинника. Кожен голуб оснащений кільцем, конртолькою, або мікрочіпом який розміщено на лапці. Перевозять голубів на змагання Голубовозом. Голубовоз-клітка на транспортному засобі. Старт-одночасний. У змаганнях беруть участь як голуби, так і голубки. Голубоводи які відзначилися на змаганнях відзначаються нагородами і преміями. Є перегони фінасового характеру-дербі. Необхідність в голубинній пошті з розвитком науково технічного прогресу відмерає. Але велика любов до поштових голубів призвела любителів до вишуканого виду спорту-Спортивного голубівницва. Захоплення перегонами голубів поширено в цілому світі. Особливе місце в історії розвитку голубиного спорту у світі потрібно віддати Європейським народам. Західна європа кохається в спортивних голубах і є основним джерелом селекції рас спортивних голубів. У вічність ввійдуть імена братів Янсен-швидкість, голубовода Арден-царські голуби далекодистанційники,Ванрой,Штіхельбаут,Бріко,Дельбар,Шімахер, та десятки ін.

Голуби, приручені людиною[ред.ред. код]

Man feeding pigeons.jpg

Понад 5000 тисяч років тому людина приручила сизого голуба, що став предком майже всіх голубів, що існують тепер (↑).Після того часу люди вивели понад 200 порід голуба. Тепер часто голуби поселяються на міських вулицях, де підвали будинків сприяють їхньому значному розмноженні. Тепер у світі широко розповсюджений голубиний спорт, адже голуби дуже витривалі.

Голуби та зооантропонозні хвороби людей[ред.ред. код]

Останнім часом в засобах масової інформації деяких країн, а також в Україні з'являються дані про захворювання птиці, що є небезпечними для здоров'я людини. Оскільки захворювання передається від птахів до людини. Особливо це відноситься до так званого пташиного грипу, хвороба, що спалахнула у країнах Південно-Східної Азії, а також в країнах Європи (Голландії, Бельгії, Данії, Німеччині). Саме в Німеччині було заборонено голубину пошту, щоб зменшити ризик захворювання голубів і людей.

Зооантропонози — група заразних хвороб, спільних як для тварин і людини, що мають постійну загрозу для здоров'я людини оскільки передаються лише від тварин в тому числі і птахів. Хвороби спільні для людини і тварини, на сьогоднішній час займають велике місце серед всіх відомих нині інфекційних і паразитарних захворювань.

Перші дані про масові захворювання диких і домашніх тварин і хвороб людей, що заразилися від тварин, відносяться до другого тисячоліття до нашої ери. Саме в цей період з'явилась писемність. Де з Єгипетських папірусів, Біблії, древньогрецьких і древньоримських творів нам стало відомо про ці катастрофи, які ми на сьогоднішній час називаємо епідеміями (поширення інфекційної хвороби в людському суспільстві), епізотіями (поширення інфекційної хвороби серед свійських і диких тварин на значній території або в країні), пандеміями (масове охоплення населення країни, кількох країн або континентів певним інфекційним захворюванням).

Відомо, що птахи беруть участь в перенесенні більшості 20 інфекційних хвороб, в тому числі спільних для тварин і людини. Дикі і домашні голуби можуть бути носіями збудників інфекційних хвороб, що є небезпечними для людини. Найбільшу небезпеку для людей становлять віруси орнітозу, хвороби Ньюкасла, енцефаліту, грипу. З бактеріальних інфекцій — сальмонельоз, туберкульоз, псевдотуберкульоз, лістеріоз, туляремія. З типу найпростіші — токсоплазмоз, кокцидіоз.

Птахи в своєму еволюційному відношенні є одними із найдавніших резервуарів збудників хвороб, вірусної, бактеріальної та інвазійної природи. Для них в першу чергу сприяє можливість переміщуватися на далекі відстані та особливості їхньої життєдіяльності (приєднуватися до інших птахів). Значні перельоти голубів — забезпечує постійне або періодичне занесення збудника, та його переміщення у віддалені райони або в країни. Внаслідок чого це відносять до категорії важливих як в епізоотичному так і в епідеміологічному відношенні екологічних факторів.

Особливу небезпеку становлять чужі, льотні, та дикі голуби, які приєднуються до голубів під час польоту або які залітають в голубник. Оскільки при перельоті значна кількість голубів приземляється в долинах рік і берегів водоймищ для напування. Саме там можуть бути природні вогнища таких небезпечних для людини і голубів хвороб як туляремія і лептоспіроз. Особливо обережно повинен дотримуватися власник голубів при його контакті з чужими або підозріло хворими голубами, оскільки хворий голуб є активним розповсюджувачем інфекції. Це також є небезпечно і для здорового голуба. Оскільки для того, щоб здоровий голуб захворів інфекційною хворобою, або нею заразилася людина, насамперед необхідний безпосередній контакт з організмом який хворів або перехворів цим захворюванням і в цей час є бацилоносієм, а також механізм передачі збудника. В даному випадку проявляються два процеси епізоотичний і зооантропонозний. При першому — предача збудника проходить від голуба до голуба, а при другому — від голуба до людини. Хворий голуб — є джерелом інфекції, оскільки в його організмі міститься максимальна кількість вірулентних мікробів. Голуби, що виздоровлюють після інфекційної хвороби, також здатні виділяти в зовнішнє середовище патогенні мікроби, оскільки вони залишаються мікробоносіями, бо їхнє клінічне виздоровлення в багатьох випадках не збігається за часом виздоровлювання з бактеріологічним. Таким чином голуб, що є бацилоносієм чи вірусоносієм, одночасно є розповсюджувачем інфекції і становить загрозу для інших голубів. Саме тоді і відбувається механізм передачі збудника здоровим голубам і людям. Збудник, який виділяється з організму хворого голуба в зовнішнє середовище, виділяється різними шляхами, що залежить від місця його знаходження в організмі. Із організму хворих голубів віруси, мікроби виділяються фекаліями, витоками з очей, а також кров'ю при кровотечах. В зовнішньому середовищі збудник не має сприятливих умов для свого існування і розмноження. Сприятливість голубів, а також людини до захворювань, забезпечує збуднику проникнення в організм та його подальше існування. Збудник інфекції після проникнення в організм за сприятливих умов розмножується, і виділяє токсини, які шкідливо діють на ЦНС. Також треба додати, що хворі голуби своїми виділеннями заражають всі оточуючі предмети, так само це відноситься і до трупів голубів, що загинули від хвороби.

Інфікованими можуть бути ґрунт, підстилка, фекалії, вода, їжа, предмети догляду, годівниці, напувалки, стелажі, клітки, стіни приміщення голубника.

Ґрунт і вода можуть бути і джерелами багатьох інфекцій, оскільки в них деякі патогенні мікроби здатні не лише довго зберігатися, але і розмножуватися при сприятливих умовах.

Здорові голуби заражаються різними шляхами. Найчастіше зараження проходить при контакті здорових голубів з хворими голубами. Також може відбуватися через травний тракт при годівлі і напуванні, при пошкодженнях шкіри, через органи дихання, оскільки повітряно-крапельний аерозоль, що видихається хворим голубом, здатний розповсюджуватися на велику відстань. Це може призвести до виникнення епізоотичних і епідемічних вогнищ, далеко за межами першорядного вогнища інфекції. Так, наприклад, хворобою Ньюкасла є можливість захворіти на відстані 10 — 100 км від первинного вогнища. Також голуби заражаються через пошкодження слизових оболонок, статеві органи, при поїданні ґрунту, фекалій, жалючі комахи також можуть переносити віруси, бактерії від хворих голубів до здорових. Збудники багатьох захворювань людини і голубів знаходяться в організмі диких тварин, голубів, що постійно живуть у відповідних географічних ландшафтах, і в основному передаються членистоногими. За ініціативою англійського вірусолога Ф. Ендрюса є ще так звана вертикальна передача збудника — внаслідок чого відбувається зараження потомства від батьківського організму. В тому випадку вірус, що передається спадково, міститься в цитоплазмі гамет або ембріона. А коли вірус міститься в геномі клітини господаря, то для його передачі і не потрібно навіть розмножуватися.

Зараження голубівника від голубів відбувається при недостатньому дотриманні елементарних правил з догляду і годівлі голубів. Власник повинен дотримуватись правил безпеки при догляді за голубами, особистої гігієни та ветеринарної профілактики, зоогігієнічних нормативів. Особливо небезпечним є прямий контакт та маніпуляції з голубами. Перед оглядом голубів, власник повинен дотримуватися правил особистої гігієни. На руках не повинно бути подряпин, ран, бо при травмуванні шкіри рук в організм людини можуть проникнути хвороботворні мікроорганізми. Якщо вони є, їх перед контактом з голубами змащують 5%-им розчином йоду, накладають лейкопластир. Перед початком прибирання голубника, та щоб запобігти забруднення повітря пилом насамперед необхідно провести зволожування підстилки. Оскільки найдрібніші частинки пилу становлять небезпеку під час дихання людини та в подальшому становлять загрозу для здоров'я людини. Тому, що вони проникають в легені. При надмірному вдиханні пилу, в людини може виникнути алергічне запалення легень. Частинки пилу, що проникають в дихальні шляхи людини викликають подразнення слизової оболонки. Крім того, в пилових частинках в значній кількості можуть міститися патогенні мікроби, які знаходяться у висушених калових масах та залишках інфікованих кормів. В окремих випадках для попередження зараження та проникнення пилу з мікроорганізмами в дихальні шляхи, голубівник може власноручно зробити та одягнути на лице і тим самим прикриваючи ніс двохшарову марлеву пов'язку. При недбалому ставленні до особистої гігієни проявляється частковий кашель, задишка. Захворювання людини може протікати в гострій або хронічній формі. Ознаки захворювань людей характеризується із змінами в їхньому організмі: втрата маси тіла, відмічається висока температура тіла, підвищена кількість лейкоцитів в крові, загальна слабість. Після огляду голубів та прибирання приміщення, завжди потрібно ретельно мити руки теплою водою з милом. При необхідності їх дезінфікують етиловим чи нашатирним спиртом.

Власники та їхні голуби, серед яких виявлено інфекційне захворювання, а також приміщення голубника, де можуть бути приховані або наявні збудники хвороб, стають епізоотичними або епідемічними вогнищами інфекції.

Інфекційні хвороби голубів мають певні ознаки: висока температура тіла, прискорене серцебиття і дихання, запори, проноси, з'являється гострий кон'юнктивіт з нагромадженням слизового і слизово-гнійного секрету в кутах очей. Деякі ознаки є характерними для певних хвороб. Так при захворюванні орнітозом — голуби втрачають апетит, з'являється пронос, паралічі. Збудник виділяється з краплинами слизу, людина заражається при вдиханні пилу. Орнітоз є небезпечним для людини. Голубівник може заразитися при проникненні вірусу в ротову порожнину або на слизову оболонку очей та руки. Хвороба в організмі людей прогресує на 6 — 14 день з моменту зараження. Відмічається головна біль, підвищення температури тіла, безсонниця, запалення легень. При захворюванні голубів хворобою Ньюкасла в них відмічається запалення кон'юнктиви очей. Для запобігання зараження людини, що можливо при обстеженні хворого голуба та його лікуванні. необхідно добре помити руки з милом. В деяких людей є підвищена чутливість організму до алергії, внаслідок контакту з пір'ям, пухом птахів, внаслідок чого може розвинутися алергічне захворювання. Велику небезпеку та можливість захворіти інфекційними захворюваннями припадає на дітей. Які своїм «дитячим піклуванням» за голубами цілують їх. а також годують молодих пташенят через рот, внаслідок чого відбувається прямий контакт при зараженні від голуба. Це дуже ризиковано, оскільки можна заразитися орнітозом, туберкульозом, сальмонельозом та іншими захворюваннями.

Власники голубів, які спеціалізуються на розведенні м'ясних голубів, також піддаються великому ризику захворіти на паразитарні захворювання. Оскільки використання м'яса голубів, які хворіють на гострі інфекційні захворювання, категорично заборонено, бо є велика можливість заразитися при обробці тушок. Необхідно дотримуватися технологічних норм обробки м'яса, його знешкоджують, застосовуючи високу температуру варіння. При недостатньому варінні в м'ясі можуть зберігатися збудники, які в подальшому можуть викликати захворювання людей. Особливо небезпечним в цьому відношенні є сальмонельоз (захворювання проходить у людини за типом кишкового отруєння).

Профілактика зооантропонозних захворювань у голубів і у людей. які перебувають у контакті з ними, має першочергове значення. Можливість захворіти у людини є мінімальна, при дотриманні правил захисту та утриманні голубів. Для зменшення ризику захворювання людей від голубів, необхідно дотримувати та проводити основні заходи профілактики захворювань. Перш за все необхідно створювати задовільні умови утримання голубів, забезпечити їх повноцінними кормами, постійно проводити ветеринарно-профілактичні заходи, не допускати проникнення в голубник хворих або перехворілих голубів, завжди проводити огляд голубів, профілактичні щеплення, всіх голубів, що поступають в голубник, на певний час ізолюють від інших голубів (карантин). Карантин проводять, щоб визначити, чи голуб здоровий чи хворий. Оскільки прихований період при більшості інфекційних захворювань становить 3—4 тижні, то профілактичний карантин триває 30 днів. У разі, коли хвороба вже поширена в голубнику і нею хворіє більша частина голубів, та виявлено трупи загиблих птахів, необхідно відокремити здорових голубів від хворих, та накласти карантин на весь голуб'ятник. Карантин знімають лише після повного припинення інфекційного захворювання. Трупи голубів є джерелом поширення інфекції і тому їх знищують (спалюють чи закопують). Знешкоджують також підстилку, гній, залишки корму. В подальшому проводять загальні ветеринарно-санітарні заходи. Проводять очищення приміщення, дезінфекцію (використовують 2%-ий гарячий розчин їдкого натру, розчин хлорного вапна з вмістом активного хлору не менше 2 — 4%, гарячий водний розчин перманганату калію (марганцівка) 0,05 — 0,1%-ий розчин).

У випадку підозри зараження людини від хворих голубів, та з появою певних ознак захворювання (висока температура тіла, загальна слабість, позов до блювання, прискорене серцебиття, дихання, запори, пронос), необхідно звернутися в лікарню. А підозрілого чи хворого голуба показати ветеринарному лікарю для вияснення діагнозу та подальшого його лікування.

Гнатик Григорій Богданович. м. Новояворівськ. Львівська область. Україна

Класифікація[ред.ред. код]

Станом на 2010 рік було визнано 33 сучасних види:

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]