Горно-Кратово
| Село Горно-Кратово мак. Горно-Кратово | |
|---|---|
 | |
| Основні дані | |
| Країна |  Північна Македонія
|
| Регіон | Північно-Східний |
| Община | Кратово |
| Населення | 27 осіб (перепис 2002[1]) |
| Географічні координати | 42°05′34″ пн. ш. 22°12′39″ сх. д. / 42.09278° пн. ш. 22.21083° сх. д.Координати: 42°05′34″ пн. ш. 22°12′39″ сх. д. / 42.09278° пн. ш. 22.21083° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 959 м |
| Карта | |
  Горно-Кратово | |
Горно-Кратово (мак. Горно Кратово) — село у Північній Македонії, входить до складу общини Кратово Північно-Східного регіону.
Населення — 27 осіб (перепис 2002) в … господарствах.
Географія[ред. | ред. код]
Горно-Кратово це невелике село, розміщене на північний схід від міста Кратово на захід від склону Осоговської Платини.
Історія[ред. | ред. код]
В Османських податкових регістрів не-мусульманське населення села валієту Кратово 1618–1619 рр. село було зазначено Горно-Кратово з 21 Джизья.[2] У 19 столітті Горно-Кратово було невеликим болгарським селом Османської імперії. Згідно зі статистикою Васіла Кинчова (Македонська етнографія та статистика) 1900 року Горно-Кратово мало 280 жителів, всі болгари-християни.[3]
Після Ілінденського повстання в 1904 році більшість села потрапили під владу Болгарської екзахії.[4] За даними секретаря екзаху Димитара Мішева («La Macédoine et sa Population Chrétienne») в 1905 році Горно-Кратово мало 320 болгар-екзархістів і 64 патріаршистів(укр.) сирбоман(укр.) і в селі працюють болгарська і сербська школи.[5].
Балканської війни в 1912 році 20 душ добровільно пішли в Македонсько-Адріанопольський Добровольчий корпус.[6] Після Другої Балканської війни село було під владою Сербії.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народились в Горно-Кратово
Болгарія Арсо Арексов, македонсько-одрінський ополченець[7]- Болгарія Стоян Леков (? — 1924), болгарський революціонер
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Загальне населення відповідно до етнічної приналежності, рідної мови та релігії — Перепис населення в Республіці Македонія 2002 року (мак.)(англ.) [Архівовано з першоджерела 27 вересня 2021.]
- ↑ Турски извори за българската история, т. VII, София 1986, с. 253. (болг.)
- ↑ Васил Кънчов. «Македония. Етнография и статистика». София, 1900, стр.223. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 13 лютого 2013.
- ↑ Силянов, Христо. «Освободителните борби на Македония», том I, София, 1993, стр.126. Архів оригіналу за 3 грудня 2012. Процитовано 13 лютого 2013.
- ↑ «La Macédoine et sa Population Chrétienne». Paris, 1905, р.130-131.
- ↑ „Македоно-одринското опълчение 1912-1913 г. Личен състав“, Главно управление на архивите, 2006, стр. 839.
- ↑ «Македоно-одринското опълчение 1912–1913 г. Личен състав», Главно управление на архивите, 2006, стр. 16, 17-18.
Посилання[ред. | ред. код]
- wikimapia.org [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.]
| ||||||||
|
|
Це незавершена стаття про Північну Македонію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |