Республіка Македонія
|
Республіка Македонія |
|||||
|
|||||
Гімн: Денес Над Македонија
 |
|||||
 |
|||||
| Столиця |  Скоп'є |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | Скоп'є | ||||
| Офіційні мови | македонська | ||||
| Державний устрій | Республіка | ||||
| - Президент | Ґеорґе Іванов | ||||
| - Прем'єр-міністр | Нікола Ґруєвскі | ||||
| Незалежність | від Югославії | ||||
| - визнана | 17 вересня 1991 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 25 333 км² (146) | ||||
| - Води (%) | 1,9 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2009 р. | 2,114,550 (142-е) | ||||
| - перепис 2002 р. | 2,022,547 | ||||
| - Густота | 82 2/км² (113-е) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2008 р., оцінка | ||||
| - Повний | 18.831 млрд.[1] (119-е) | ||||
| - На душу населення | $9,163[1] (81-е) | ||||
| ВВП (номінальний) | 2008 р., оцінка | ||||
| - Повний | $9.569 млрд.[1] (123-е) | ||||
| - На душу населення | $4,656[1] (85-е) | ||||
| Валюта | македонський денар (MKD) |
||||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||||
| - Літній час | CEST (UTC+2) | ||||
| Домен інтернету | .mk | ||||
| Телефонний код | +389 | ||||
Республіка Македонія (мак. Република Македонија) — держава на півдні Європи.
Зміст |
[ред.] Географія
Країна розташована у центральній частині Балканського півострова. Межує на заході з Албанією (спільний кордон — 151 км), на сході з Болгарією (148 км), на півночі з Сербією (62 км) та невизнаним більшістю світу незалежним колишнім сербським краєм Косово (159 км) і на півдні з Грецією (228 км).
Площа території — 25 713 кв. км.
Столиця — Скоп'є (мак. Скопје) — 448,6 тис. жителів.
Великі міста: Бітола (83,6 тис. жителів), Куманово (78,3 тис.), Тетово (60,3 тис.).
[ред.] Природа
Більшу частину території Македонії займають середньовисокі гори (висота до 2764 м у межах хребта Кораби на границі з Албанією) із плоскими вершинами й крутими глибоко розчленованими схилами. Складені кристалічними сланцями, доломітами, вапняками; місцями розвинений карст. Гори розділені тектонічними зниженнями, зайнятими озерами (Охридським, Преспанським — найбільшими на Балканському півострові) або долинами рік (головним чином басейн ріки Вардар). Часті землетруси (один з них в 1963 зруйнував місто Скоп'є). Є родовища магнетиту (біля Дамяна), залізної руди (поблизу Кичево), свинцево-цинкових руд (Кратово-Злетовська гірничорудна область).
Клімат середземноморський. Літо спекотне сухе, зима м'яка дощова. Долини оброблені, на схилах до висоти 2000 м — мішані ліси й чагарники, вище — гірські луги. Середня річна температура 11-12 °C, середня температура липня 21-24 °C, січня — бл. 0 °C. Середня річна кількість опадів 500—700 мм, причому на півдні їх випадає більше.
[ред.] Історія
- Докладніше у статтях: Історія Республіки Македонії, Македонське питання
Першим державним утворенням на території сучасної республіки була недовговічна Крушевська Республіка, яка виникла внаслідок Ілінденського повстання в Османській Імперії в 1903 році.
Давня історична область Македонія поділена між Сербією, Болгарією, Грецією після Балканських воєн 1912—1913 років. Сербська частина включала територію майбутньої Югославії в 1918, але постійно вимагала автономії. Під час Другої світової війни вона залишалась окупованою Болгарією в період 1941—1944 років[2].
1945 року стала республікою в межах Югославії. Після зростання напруги між етнічними македонцями і складеним майже цілком з сербів урядом Югославії, республіка оголосила себе незалежною від Югославії 1992 року. Міжнародне визнання відкладене через неприйняття Грецією назви країни, яке збігається з назвою грецької провінції, територіальних претензій на відновлення Республіки Македонії в межах історичної області Македонії[3][4], а також на історичну спадщину Стародавньої Македонії[5][6]. Зі зміненою назвою Колишня Югославська Республіка Македонія країна прийнята в ООН в 1992 за згодою Греції, остання також блокує вступ Респубіки Македонії до ЄС.
5 грудня 2011 Міжнародний суд ООН прийняв рішення, що Греція немає права блокувати членство Македонії в НАТО, ЄС та інших міжнародних організаціях.[7]
[ред.] Політика
Державний устрій — парламентська республіка. Глава держави — Президент, глава уряду — Прем'єр-міністр. Законодавчий орган — однопалатна Асамблея. Політична система — демократія, що розвивається. Правляча партія - Консервативна партія Македонії на чолі Ніколи Груєвськи.
Членство у міжнародних організаціях — ООН, МБРР, ОБСЄ, МВФ, РЄ, МФЧХіЧП.
Першим главою держави з 1990 року був Кіро Глігоров, першим прем'єр-міністром — Бранно Ксвенковські з 1992. Чинний президент Республіки — Ґеорґе Іванов, прем'єр-міністр — Нікола Ґруєвскі.
[ред.] Економіка
Грошова одиниця — македонський денар.
[ред.] Адміністративний устрій
- Докладніше у статтях: Адміністративний поділ Республіки Македонії
Македонія розділена на 84 громади (мак. општини), у тому числі столиця Скоп'є поділена на 10 міських громад.
[ред.] Демографія
Чисельність населення — 2,096 млн. осіб (2002 р.); з них македонці — 66,5 відсотка; албанці — 22,9; турки — 4; цигани — 2,3; серби — 2; слов'яни-мусульмани — 2,1 відсотка.
Албанці наполягають на заниженні своєї кількості цим переписом, вважаючи, що кількість албанського населення в Республіці Македонії становить до 40 і більше відсотків. Значна частина македонців проживає за межами країни: 150 тис. — у США, 120 тис. — у Канаді, 150 тис. — в Австралії, приблизно 150 тис. — в Західній Європі. За оцінкою 1995 р. загальна чисельність македонців у світі становить — 2,2 млн чоловік.
[ред.] Культура
Державна мова — македонська мова.
Система освіти включає початкову, середню й вищу школу. У країні працюють 344 початкові восьмирічні школи, у яких навчаються 254 тисяч школярів. 170,4 тисяч школярів в 331 школі вчаться македонською мовою, 76,6 тисяч учнів в 128 школах — албанською мовою, 6,3 тисяч учнів в 36 школах — турецькою мовою й більше 600 учнів в 12 школах — сербською мовою.
В Республіці Македонії діють три університети: Святих Кирила й Методія в Скоп'є (відкритий в 1946), Святого Климента Охридського в Бітолі й Албанський університет у Тетово (заснований в 1995, офіційне визнання одержав 1998 року).
[ред.] Історія культури
Хоча на території Республіки Македонії збереглися сліди культури Стародавньої Македонії, давні македонці мали еллінське походження. Слов'яномовні брати-болгари[8][9][10] (за іншою версією греки[11][12]) Кирило і Мефодій, уродженці Салонік, вихідці з історичної території області Македонії, часто хибно асоціюються із Республікою Македонією.
У стародавньому місті Охриді у 886 починав свою діяльність один з учнів Мефодія просвітитель і письменник Климент Охридський (840—916). В 11-14 століттях на території сучасної Республіки Македонії затвердився власний стиль фрескового живопису. На Святій горі Афон, що на грецькому півостріві Халкідіки, поруч з іншими кіновіями заснований сербами Монастир Хіландар.
Після османського завоювання культура всього македонського регіону піддалася тюркизації, зберігаючись в основному в сільській місцевості у вигляді фольклору й традиційних ремесел. Хоронителями духовної культури й літератури стали монастирі. В 1762 болгарський чернець Хіландарського й Зографського монастирів Паїсій Хилендарський (1722—1798) завершив книгу «Історія слов'яно-болгарська» (уперше видана в 1844) — пам'ятник Національного Відродження свлов'янських народів[13].
Ідея самостійної від болгарської мови македонської мови з'явилася в 1870-і роки й одержала більш широке поширення на початку 20 століття. У післявоєнній Югославії виходили літературні журнали македонською, в 1946 році створена Спілка македонських письменників, а в 1954 — Товариство македонської мови й літератури, почався випуск художньої літератури македонською мовою. У літературі до 1990-х років переважали традиції реалізму.
[ред.] Релігія
Більшість жителів країни (близько 67%) належить до Македонської православної церкви, що в 1958 оголосила про свою автономність, а в 1967 проголосила свою незалежність від Сербської православної церкви, але її автокефалія не визнається іншими православними церквами. Мусульмани становлять 30% від загального числа віруючих, прихильників інших конфесій — 3%. Усього в Республіці Македонії 1200 православних церков і монастирів й 425 мечетей. Серед мусульман переважають албанці і турки — мусульмани, переважна більшість слов'ян — православні.
[ред.] Інше
Державне свято — 8 вересня День Незалежності з 1991 року.
Державний прапор — прийнятий у 1995 році. Являє собою полотнище червоного кольору з символічним зображенням сонця жовтого кольору з вісьмома променями.
Державний герб — національна емблема Республіка Македонії складається з двох нахилених один до одного снопів пшениці, листків тютюну і маку, перев'язаних стрічкою, внизу — частина національного традиційного костюма. В центрі утвореного таким чином круглого простору гори, річки, озера і сонце, промені якого сполучаються з червоною п'ятикутною зіркою. Все це символізує багатство країни, її свободу і опір. Герб прийнятий 31 грудня 1946 року.
[ред.] Примітки
- ↑ а б в г «Report for Selected Country». International Monetary Fund. http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2009/02/weodata/weorept.aspx?sy=2006&ey=2009&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=962&s=NGDPD%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CLP&grp=0&a=&pr.x=38&pr.y=10. Процитовано 2009-10-01.
- ↑ L. Ivanov et al. Bulgarian Policies on the Republic of Macedonia. Sofia: Manfred Wörner Foundation, 2008. 80 pp. (Trilingual publication with English, Bulgarian and Macedonian versions.) ISBN 978-954-92032-2-6
- ↑ The Macedonian Question Today
- ↑ Documentation for the Letter to President Barack Obama — Macedonia-Evidence
- ↑ Maria Nystazopoulou - Pelekidou — The "Macedonian Question"
- ↑ Macedonia's great Alexander statue vexes Greece
- ↑ ООН: Греція не має права блокувати вступ Македонії в НАТО і Євросоюз
- ↑ Краткое житие Климента Охридского, написанное охридским епископом Дмитрием Хоматианом (с парал. текстом оригинала)
- ↑ Краткото житие на Климент Охридски(болг.)
- ↑ Кирилло-Мефодиевская энциклопедия., София., издание БАН (Болгарская Академия Наук), 1985
- ↑ Columbia Encyclopedia, Sixth Edition. 2001-05, s.v. «Cyril and Methodius, Saints»
- ↑ Encyclopedia Britannica, Encyclopedia Britannica Incorporated, Warren E. Preece — 1972, p.846
- ↑ Berend, Tibor Iván History Derailed: Central and Eastern Europe in the Long Nineteenth Century. — С. 76. — University of California Press , 2003. ISBN 0520232992.
[ред.] Джерела
|
|||||||||||
|
||||||||||
