Давидов Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Давидов Олександр Сергійович
Alexander S. Davydov.jpg
Олександр Давидов
Народився 26 грудня 1912(1912-12-26)
Євпаторія
Помер 19 лютого 1993(1993-02-19) (80 років)
Київ Київ
Місце проживання Київ Київ
Громадянство Україна
Національність росіянин
Галузь наукових інтересів Фізика
Заклад Інститут теоретичної фізики АН УРСР
Alma mater Московський університет
Відомі учні Філіппов Геннадій Федорович
Відомий завдяки: «Давидівське розщеплення»
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціЛенінська преміяДержавна премія України в галузі науки і технікиОрден ЛенінаОрден Леніна
Медаль «За трудову доблесть»

Олекса́ндр Сергі́йович Дави́дов (* 26 грудня 1912, Євпаторія,— † 19 лютого 1993, Київ) — український радянський фізик-теоретик, академік АН УРСР (1964).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 26 грудня 1912 року у Євпаторії. Закінчив Московський університет (1939).

Могила Олександра Давидова

Помер 19 лютого 1993 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні наукові праці — у галузі теорії твердого тіла, атомного ядра, теоретичної біофізики.

Першим розповсюдив (1948) поняття екситону на молекулярні кристали складної структури та вказав їх вирішальну ролю, яку вони відіграють в процесах поглинання світла, люмінісценсії та фотопровідності. Довів, що навіть незначна молекулярна взаємодія у більшості випадків суттєво змінює енергетичний спектр реального кристалу, та приводить до розщеплення невироджених молекулярних термів в кристалах («Давидівське розщеплення»).

Першим увів в 1951 поняття деформуючих екситонів. Вивчав явище домішкового поглинання світла кристалами і розробив в 1952 теорію цього явища. В 1966 за теоретичні дослідження екситонів в кристалах був вдостоєний (спільно з іншими) Ленінської премії.

  • 1958 — разом з Г. Ф. Філіповим сформулював та розвинув основні положення моделі жорсткого неаксіального ротатора, яка дозволила пояснити багато закономірностей в спектрах низьких збуджень великої групи несферичних ядер.
  • 19731976 — розробив теорію солітонів, на основі якої розвинув модель скорочення м'язів.

Нагороди, почесні звання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Антонченко В. Я., Давыдов А. С., Ильин В. В. Основы физики воды. — К.: Наукова думка, 1991. — 672 с.
  • Давыдов А. С. Атомы. Ядра. Частицы. — К.: Наукова думка, 1971. — 216 с.
  • Давыдов А. С. Биология и квантовая механика. — К.: Наукова думка, 1979. — 296 с.
  • Давыдов А. С. Возбуждённые состояния атомных ядер. — М.: Атомиздат, 1967. — 264 с.
  • Давыдов А. С. Высокотемпературная сверхпроводимость. — К.: Наукова думка, 1990. — 176 с.
  • Давыдов А. С. Квантовая механика. — М.: Наука, 1973. — 704 с.
  • Давыдов А. С. Солитоны в биоэнергетике. — К.: Наукова думка, 1986. — 160 с.
  • Давыдов А. С. Солитоны в молекулярных системах. — К.: Наукова думка, 1984. — 288 с.
  • Давыдов А. С. Теория атомного ядра. — М.: ГИФМЛ, 1958. — 612 с.
  • Давыдов А. С. Теория молекулярных экситонов. — М.: Наука, 1968. — 296 с.
  • Давыдов А. С. Теория поглощения света в молекулярных кристаллах. — К.: Изд-во АН УССР, 1951. — 176 с.
  • Давыдов А. С. Теория твёрдого тела. — М.: Наука, 1976. — 640 с.

Література[ред.ред. код]