Данило Багров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Данило Багров
Інформація
Родичі Батько Сергій Платонович Багров (1942-1982) - злодій-рецидивіст
Дідусь Платон Багров
Старший брат Віктор Сергійович Багров - найманий вбивця
Мати Багрова - пенсіонерка

Данило Сергійович Багров — головний герой фільмів «Брат» та «Брат-2» Олексія Балабанова. В обидвох фільмах його роль виконав Сергій Бодров-молодший[1].

Ветеран Першої російсько-чеченської війни, який відслужив строкову службу. У першій частині йдеться про те, що Данило Багров народився 5 серпня 1975 року; тобто, в першому фільмі йому 22 роки. Однополчани Данила — Костя, якого нагородили Орденом Мужності, та Ілля — вважають його «найкрутішим» і вмілим серед них бійцем. Сам Данило досить скромний і не любить говорити про свої військові подвиги, зазвичай він говорить, що під час війни відсидівся в штабі писарем, хоча, судячи з подій обох фільмів, він уміло застосовує навички рукопашного бою, знайомий з мінно-вибухових справою, непогано стріляє, використовує прийоми тактики бою в міських умовах, може полагодити, переробити та навіть виготовити вогнепальну зброю в кустарних умовах, що говорить про нього як про справжнього професіонала. Попри зовнішню простоту, що межує з дивакуватістю, Данило непримиренний стосовно будь-якої несправедливості, і розправляється з усіма своїми ворогами з рідкісниою холоднокровністю і навіть жорстокістю. Має музичні смаки стосовно рок-груп, перш за все, Nautilus Pompilius та «ДДТ», а до поп-музики ставиться зневажливо і називає її «несправжньою», адже «на війні таку не слухають». Кінознавець Олена Стішова визначає його як «фольклорного героя» і «шляхетного розбійника»[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Народився 5 серпня 1975 року. До служби в Російській армії Данило жив з матір'ю-пенсіонеркою (її ім'я не називається). Його батько, Сергій Платонович Багров (нар.. 1942), злодій-рецидивіст, загинув у в'язниці в січні 1982 року, і вихованням Данила займався, головним чином, брат Віктор, який значно старший за нього (з фото в сімейному альбомі у фільмі «Брат» зрозуміло, що Віктор служив в лавах Радянської армії). З усіх родичів Данила помітну роль відіграє тільки Віктор, у виконанні Віктора Сухорукова. Данило любить брата як батька. На відміну від Данила, Віктор — екстраверт, товариський, часто сміється, відкрито висловлює емоції, але цілісністю характеру похвалитися не може, надто легковажний, а заради грошей готовий навіть на злочини. Також в «Браті 2» згадується дід, який загинув під час німецько-радянської війни, — його ім'я також не називається.

Події першого фільму[ред. | ред. код]

Демобілізувавшись після війни, Данило приїжджає до рідного міста, де відразу ж вплутується в бійку з охоронцем на знімальному майданчику відеокліпу на пісню «Крила» (рос. Крылья) групи «Наутілус Помпіліус» і потрапляє до міліції, але його відпускають. Життя в рідному містечку для Данила нудне, і він їде до Санкт-Петербургу, де добре влаштувався його старший брат Віктор.

Досить швидко з'ясовується, що Віктор — найманий вбивця на прізвисько Татарин. Він бере молодшого брата в оборот, посилаючи його виконувати всю брудну роботу. Спочатку Данило вбиває кавказця (колишнього чеченського бойовика) — неугодного бандитам господаря одного з міських ринків, і в гонитві важко ранить одного з бандитів. Потім, знову на прохання старшого брата, сидить в засідці з двома спільниками, але після виконання завдання вбиває обох заради порятунку від розправи випадкового свідка.

Після цього Віктор під тиском здає Данила бандитам, але Данило розправляється з ними та говорить братові, що не тримає на нього зла за зраду. Втративши друзів і віру в справедливість, Данило залишає Санкт-Петербург і переїжджає до Москви, бажаючи вступити до університету і стати лікарем.

Події другого фільму[ред. | ред. код]

У Москві Данило зустрічається зі своїми однополчанами, Костею та Іллею. Брат-близнюк Кості Діма грає в команді НХЛ, але всі гроші через контракт йдуть американському бізнесменові, який не гребує нічим. Костя, намагаючись допомогти братові, просить свого начальника Бєлкіна поговорити з американцем. Але у Бєлкіна свої інтереси та багатомільйонний контракт, пов'язаний з нелегальним гральним бізнесом, і він наказує «просто розібратися» з Костею, щоб той перестав лізти в цю справу, однак люди Бєлкіна розуміють слова свого шефа як наказ убити Костянтина. Данило вирішує відновити справедливість і помститися за друга. Тим часом в Москву приїжджає брат Данила — Віктор, який приєднується до нього.

Допит Бєлкіна виводить Данила на американського бізнесмена. Він вирішує разом з братом летіти до Америки та вистежити його. З метою конспірації брати летять до США різними рейсами: Віктор летить до Чикаго, а Данило — до Нью-Йорка. Знайшовши нового приятеля-далекобійника, який допоміг йому дістатися до Чикаго, Данило ніяк не може знайти брата, у нього закінчуються гроші. Роздобувши зброю і визволивши з біди повію росіянку Дашу, Данило вистежує американця і змушує того повернути всі гроші хокеїста.

Зустрівши брата, він з'ясовує, що той вирішив залишитися в Америці. За обома женеться поліція та українська мафія. Перестрілявши українців в ресторані, Віктор потрапляє в руки поліцейських. Данило ж разом з Дашею встигають втекти від переслідування американської поліції та щасливо залишають США на літаку. Після подій другого фільму подальша доля Данила Багрова невідома.

Вплив[ред. | ред. код]

Зовнішні зображення
Портрет Данила Багрова в Санкт-Петербурзі
Портрет Данила Багрова в Пермі

Персонаж, створений Сергієм Бодровим, дуже сподобався російському глядачеві. Творці фільму показали образ простого російського хлопця, незважаючи ні на що, зберігає людську подобу — чесного, розумного, який в будь-яких ситуаціях не втрачає самовладання. Данило Багров став символом стійкості і прикладом для наслідування для багатьох молодих людей. В образі Данила Багрова знаходить своє відображення жорстока чеченська війна. І цією жорстокістю — холоднокровною і непохитною — просякнуті всі дії героя. Війна навчила Данила виживати в жорсткому кримінальному світі, однак, незважаючи на жорсткість, Данило декларує, що «Сила у правді».

У вересні 2014 року графіті-команда з Вітебська «HoodGraff» намалювала на стіні трансформаторної будки портрет Данила Багрова, розташоване творіння недалеко від Олександро-Невської лаври, поруч із зупинкою «Проспект Обухівської Оборони» в Санкт-Петербурзі[3][4] . У 2015 році в Пермському клубі «Будинок культури» художник В'ячеслав Нестеров, який працює під псевдонімом Слава Триптих, зробив величезний портрет Данила Багрова[5].

Головний герой фільму «14+» є шанувальником Данила Багрова.

У 2017 році за результатами онлайн-голосування Данило Багров був визнаний національним супергероєм Росії[6].

У серпні 2018 року Данила Багрова спародіювали в кліпі Монеточки «90»[7].

У вересні 2018 року популярний відеоблогер Enjoykin створив музичний відеоролик «Брат», який за добу після публікації набрав понад півтора мільйона переглядів і потрапив на друге місце в топ сайту YouTube[8][9] .

Тизер «Брата 3» (в ньому репер Птаха задає збройного чоловікові з бородою питання: «Скажи мені, циган, в чому правда?» І отримує відповідь «В силі») мав широкий резонанс, причому викликав у користувачів Рунета практично загальне обурення: в ньому побачили неповагу до пам'яті Олексія Балабанова і Сергія Бодрова-молодшого.

Інші появи[ред. | ред. код]

  • У своєму інтерв'ю в редакції журналу «Мистецтво кіно» Сергій Бодров сказав, що Данило Багров з'являється в його фільмі «Сестри» (хлопець, який приїхав на джипі під пісню « Полковнику никто не пишет», для того, щоб постріляти в тирі) і це є «веселим привітом Балабанову»[10]. Хоча в деяких інтерв'ю йшлося про те, що Бодров спочатку не планував зніматися в цій ролі і зробив це після того, як не знайшлося відповідного актора. Про це говорить і те, що в опублікованому сценарії даний персонаж вказаний як блондин з темними очима.
  • У грі «Брат 2: Назад в Америку» (своєрідне продовження фільму «Брат 2») є персонажі на ім'я Данило Багров і Віктор Багров.
  • Також Данила з'являється в Java-грі для мобільних телефонів «Брат 2: Данило повертається» (Russian Mafia), випущеної в 2009 році.
  • У фільмі «Generation П» персонаж, схожий на Данила Багрова, з'являється в одному з рекламних роликів.

Светр[ред. | ред. код]

Светр крупної в'язки, що став невід'ємною частиною образу Данила Багрова, художник по костюмах і дружина режисера Олексія Балабанова Надія Васильєва під час зйомок першого фільму знайшла випадково:

Я пішла в секонд-хенд, тому що грошей на костюми не було. Шукала-шукала і раптом знайшла цей светр. Коштував він тридцять п'ять рублів. Я відразу зрозуміла — річ. Напнула його на Бодрова, Льоша подивився і сказав: «Що це він такий крутий? Він не може бути крутим». А я кажу: «Та цей светр мама йому зв'язала!» І ми ще довго сперечалися. Але Сергій Бодров так хотів бути крутим, що умовив Балабанова на светр. Льоша тільки поставив умову, що його хоч чим-небудь треба задрипати. Так з'явилася поліетиленова вітровка поверх светра. Потім хлопчики так одягалися — бушлат і светр. Я вважаю, що це моя найголовніша перемога в житті. Все інше — ну, костюми і костюми[11] .

Критика[ред. | ред. код]

Літературний критик і публіцист Віктор Топоров[12] відзначав схожість двох робіт режисера Олексія Балабанова — новели «Трофім» з кіноальманаху «Прибуття поїзда» (1995) та фільму «Брат» (1997).

Критик зазначив, що в Балабановського «Трохима» головний герой короткометражки відправляється спочатку до Петербурга, а потім — як і герой Брата Данила Багров — в Москву (у фільмі «Брат 2»). При цьому сцени прибуття в Санкт-Петербург зняті в обох фільмах на одному і тому ж вокзалі — Вітебському.

Кінокритик Сергій Кудрявцев підтверджує це спостереження і розгортає далі думку про те, що фільм «Брат» і новелу «Трофім» не можна розглядати у відриві: і Данило, і селянин «убивець» Трохим приїжджають до їх однаково ворожого та лякаючого міста. Єдина, мабуть, відмінність — сучасне місто втратило прикмети імперської столиці і перетворилося на «якусь подобу похмурого кладовища».

Кандидат філософських наук Тетяна Семенова і доктор культурології Марія Єрохіна вважають, що в Данила Багрова втілився традиційний образ «російського мандрівника», але в застосуванні до епохи 1990-х років. У першій частині він повертається з війни в Чечні і відправляється в Санкт-Петербург до брата-кілера. У другій частині Данила Багров прямує з Москви до США[13]. Для російського мандрівництва було характерно нескінченне в часі і просторі подорож з подоланням численних перешкод і поневірянь у пошуках правди або Бога[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сапрыкин Ю. Г. Сказка о пустоте. 20 лет «Брату» // Коммерсантъ-Weekend. — 2017. — № 20. — Число 16 (06). Архівовано з джерела 29 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  2. Апология «Брата»: Данила Багров как фольклорный герой. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  3. В Петербурге появился граффити-портрет Сергея Бодрова. Архів оригіналу за 13 вересня 2014. Процитовано 15 жовтня 2021.
  4. В Петербурге вспомнили Сергея Бодрова-младшего. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  5. «Темно тут у вас». Как в Перми появился огромный портрет Сергея Бодрова. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  6. Данила Багров из «Брата» признан национальным супергероем России. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  7. Певица Монеточка примерила образ Данилы Багрова в новом клипе «90-е». Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  8. Клип автора «Няш-мяша» к годовщине гибели Сергея Бодрова собрал за сутки 500 тысяч просмотров. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  9. Новое музыкальное видео от Enjoykin на основе фильма «Брат» вышло в топ YouTube. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 15 жовтня 2021.
  10. Интервью Сергея Бодрова. Архів оригіналу за 17 грудня 2002. Процитовано 15 жовтня 2021.
  11. Бодров / Сост. Л. Аркус. — Санкт-Петербург : Сеанс, 2020. — С. 60. — ISBN 978-5-6042795-9-5.
  12. Груз 200 и другие киносценарии [Архівовано 3 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Журнал «Сеанс»
  13. Ерохина, Семёнова, 2015, с. 341.
  14. Ерохина Т. И., Семёнова М. А.. Грани странничества в современном отечественном кинематографе // Ярославский педагогический вестник : журнал. — 2015. — № 3 (22 квітня). — С. 341. Архівовано з джерела 29 червня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]