Міліція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Міліція» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
   Країни, де була міліція
   Країни, де досі є міліція

Мілі́ція (лат. militia, «Військовий») — назва поліції в СРСР, країнах колишнього «Соціалістичного табору» та деяких сучасних країнах СНД, зокрема й в Україні.

У сучасній Україні міліція — державний озброєний орган виконавчої влади, покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. В Україні міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

В Україні[ред.ред. код]

Основні завдання[ред.ред. код]

Дрогобицькі правоохоронці охороняють порядок на шляху руху Великої Гаївки.

Офіційними основними завданнями міліції є:

  • забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
  • запобігання правопорушенням та їх припинення;
  • охорона і забезпечення громадського порядку;
  • виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
  • забезпечення безпеки дорожнього руху;
  • захист власності від злочинних посягань;
  • виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
  • участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Склад[ред.ред. код]

Міліція складається з підрозділів:

  • кримінальної міліції:
    • служба по боротьбі з організованою злочинністю;
    • служба карного розшуку;
    • служба боротьби з економічною злочинністю;
    • служба боротьби з незаконним обігом наркотиків;
    • служба кримінальної міліції у справах дітей;
    • служба боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми;
    • служба оперативна;
    • служба оперативно-технічних заходів;
    • служба кінологічна;
    • Укрбюро Інтерполу;
  • органів слідства та дізнання;
  • міліції громадської безпеки:
    • служба охорони громадського порядку:
      • патрульно-постової служби міліції;
      • приймальники-розподільники для затриманих за бродяжництво;
      • приймальники-розподільники для неповнолітніх;
      • служба охорони, утримання і конвоювання затриманих та взятих під варту осіб;
      • спецприймальники;
      • спецпідрозділи міліції з охорони громадського порядку;
    • служба дільничних інспекторів міліції;
    • дозвільна система;
    • служба у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб;
    • служба з проведення карантинних ветеринарних заходів;
    • державна автомобільна інспекція
Державна автомобільна інспекція являє собою сукупність підрозділів дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду, реєстраційно-екзаменаційної роботи, технічного нагляду, розшуку транспортних засобів, пропаганди та агітації з безпеки руху.
  • внутрішніх військ;
  • штабних підрозділів;
  • транспортної міліції;
До транспортної міліції належать відповідні підрозділи, які забезпечують охорону громадського порядку і боротьбу зі злочинністю на залізничному, водному та повітряному транспорті.
Міліція охорони складається з підрозділів які забезпечують на договірних засадах охорону усіх видів власності, об'єктів майна та вантажів, фізичних осіб, грошових коштів (управління, відділи охорони при територіальних органах внутрішніх справ, які мають у своєму складі окремі дивізіони, роти, взводи, спеціальні підрозділи міліції охорони «Титан»).
  • спеціальної міліції;
До спеціальної міліції належать підрозділи внутрішніх справ на закритих об'єктах (наприклад, підприємства з особливим режимом функціонування).
  • експертно-криміналістичної служби;
  • служби зв'язків з громадськістю.

Критика[ред.ред. код]

2013 року, відповідно до результатів дослідження фонду Демократичні ініціативи, під керівництвом Віталія Захарченка суспільна довіра до міліції досягла найнижчих значень за усю історію спостережень (з 2000 року) – мінус 47%.[1]

Українська міліція широко застосовує катування у своїй діяльності, і ця практика поширюється. За підрахунками Української гельсінської спілки кожен 14-й житель України зазнавав катувань з боку міліціонерів і лише за 2008 рік таких випадків було майже 100 тисяч[2].

За даними Харківської правозахисної групи кількість людей, що померли у відділеннях міліції, зросла у 2011 році утричі у порівнянні з 2009 роком[3].

Широкого розголосу набула смерть студента Ігоря Індила 26 травня 2010 року у Шевченківському райвідділі Києва[4], Протести у Врадіївці після групового зґвалтування та спроби вбивства офіцерами міліції жительки селища Ірини Крашкової.

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]