Санкт-Петербург-Вітебський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Санкт-Петербург-Вітебський
Жовтнева залізниця
залізничний вокзал, тупикова станція
Розташування
Розташування Росія Росія
Адреса Санкт-Петербург
Координати 59°55′11″ пн. ш. 30°19′44″ сх. д. / 59.91996666669477634° пн. ш. 30.32888888891677936° сх. д. / 59.91996666669477634; 30.32888888891677936Координати: 59°55′11″ пн. ш. 30°19′44″ сх. д. / 59.91996666669477634° пн. ш. 30.32888888891677936° сх. д. / 59.91996666669477634; 30.32888888891677936
Структура
Лінія(ї) Санкт-Петербург — Вітебськ
Платформ 5
Тип платформ 2 берегові, острівні
Колій 8
Час роботи цілодобово
Історія
Відкрито 1838 (186 років)
Електрифіковано 1953
Будівля
Архітектор Станислав Бржозовський, Сіма Мінаш
Інша інформація
Власник Жовтнева залізниця
Оператор Російські залізниці
Мапа
Мапа
Санкт-Петербург-Вітебський на Вікісховищі

Санкт-Петербург-Вітебський — залізнична станція Жовтневої залізниці (рос. Октябрьской ж.д.) Російських залізниць у Санкт-Петербурзі, Росія. Один з п'яти діючих вокзалів Санкт-Петербурга і один з чотирьох вокзалів, який обслуговує поїзди далекого прямування. Найстаріший залізничний вокзал в Санкт-Петербурзі і Росії.

Креслення другого вокзала

Історія[ред. | ред. код]

Вокзал у 1900-х рр.

Вітебський — найперший залізничний вокзал в Росії. Перша одноповерхова дерев'яна будівля була зведена у 1837 році для першої в Росії Царськосільскої залізниці, що з'єднала Санкт-Петербург і Царське село. Рух на ділянці Санкт-Петербург — Царське Село було урочисто відкрито 30 10 (11 листопада) 1837 року. Першим, що відправився зі станції потяг, став паровоз «Моторний» з керівником будівництва залізниці та інженером Францом Герстнером в якості машиніста, а також з іншими почесними пасажирами, серед яких був і російський імператор Микола I.

Впродовж 1849-1852 років на цьому місці була побудована кам'яна будівля за проєктом архітектора Костянтина Тона, яка проіснувала до початку XX століття.

Залізничний вокзал[ред. | ред. код]

Парадна зала з мармурованими сходами

Сучасна будівля вокзалу побудована у 1904 році у в стилі «модерн» за проєктом академіка архітектури С. А. Бржозовського.

Проєкт відкриває незвичну для того часу архітектуру, що включає велику кількість металу. Ця будівля — одна з перших громадських будівель в стилі «модерн», яскраво виражену незвичну для початку XX століття планування будівлі, коли великі обсяги групуються асиметрично, з урахуванням їх функціонального призначення.

Зовнішній вигляд будинку відображає його внутрішню конструкцію, яка в свою чергу створена, виходячи з раціональних міркувань.

При відкритті вокзал отримав захоплену оцінку сучасників. Будівля має оригінальне купольне завершення, вежу з годинником, дебаркадер вокзалу має арочне перекриття (автор — інженер В. С. Герсон).

Головний (північний) фасад вокзалу виходить на Заміський проспект рос. Загородный. Цей фасад простягається від вежі з годинником з лівого боку до вестибюля і напівкруглого переходу до західного фасаду — з правого. Залізні ґрати балконів вокзалу виконані кованими малюнками, що нагадують ліру. Оригінальні ажурні козирки над численними входами вокзалу виконані за індивідуальними проєктами[1].

Головний фасад[ред. | ред. код]

Зала очікування першого поверху
Зала очікування другого поверху
Світлова зала

Основне приміщення вокзалу — це гігантський вестибюль з парадними сходами. Висота залу становить понад 20 метрів, зал вінчає металевий купол. Парадні сходи залу є домінантою приміщення, вона прикрашена мармуровими поручнями з декоративними бронзовими вставками. Освітлення залу виконано з використанням природного освітлення — денне світло проходить в залу через розташовані по всіх стінах вітражні вікна. Штучне світло створюється за допомогою електричних світильників, розташованих по периметру залу. Вони виконані із заліза і пофарбовані в чорний колір.

Між вікнами в простінках встановлені ліпнинні панно, пофарбовані під колір старої бронзи. На них зображені голови Меркурія і жіночих голів, які декоровані стилізованими рослинними орнаментами. Цей вибір не випадковий: Меркурій — є богом торгівлі та подорожей.

Фасад вестибюля прикрашений масштабним ризалітом з великою вітражної аркою. Її оформлення перегукується з аркою на будівлі магазину братів Єлисєєвих (нині — Будинок торговельного товариства «Брати Єлісєєва») на Невському проспекті, який побудований за проєктом цивільного інженера Барановського Г. В. у 1902-1903 роках.

Парадний вхід нагорі прикрашений гербами Петербурга і Вітебська — кінцевих пунктів Вітебської лінії на момент споруди вокзалу.

Крім вестибюля, вертикальної домінантою будівлі служить висока «вежа з годинником», що має ефектний мальовничий силует. Перехід між фасадами оформлений колонами.

Східний і західний фасади[ред. | ред. код]

Західний фасад вокзала

Більшу частину фасадів займає дебаркадер, виконаний за проєктом інженера В. С. Герсона. Арки дебаркадерів металеві, клепані, спочатку перекриті склом. Як огородження використовуються ґрати з листового заліза, прикрашені металевими квітами. Дебаркадер не покриває платформи цілком, приблизно третина перонів знаходиться під відкритим небом.

Східний фасад будівлі несе утилітарне призначення — його формують два комплекси — комплекс приміщень центрального фасаду, увінчаний годинниковою вежею, і маршові сходи і ліфта для пасажирів. Після будівництва станції метрополітену з цього боку будівлі, основна частина пасажиропотоку пасажирів далекого прямування користується цими сходами.

З боку західного фасаду організоване відправлення приміських поїздів, в цьому фасаді розташовані каси приміського сполучення. Для забезпечення роботи автоматизованою системою контролю оплати проїзду пасажирами приміських поїздів були встановлені металеві ґрати, які істотно змінили загальний вигляд будівлі. Робоче введення системи АСКОП (автоматизована система контролю оплати проїзду) пасажирами приміських поїздів відбувся 14 липня 2001 року [2].

Особливості проєкту вокзалу[ред. | ред. код]

Багажний ліфт на платформі (не діє)

На вокзалі дуже широко використовувалися різні складні технічні новинки, багато рішень були новаторськими для того часу:

  • ліфти для багажу і пасажирів;
  • транспортери;
  • рейкове полотно, розташоване на другому поверсі.

Вокзал спочатку був багато художньо оздоблений. Практично всі частини вокзалу (балкони, сходові спуски і прольоти, вітражі, ліхтарі) прикрашено художньою ковкою. На башті з годинником зображені рельєфи сов.

На другому поверсі, в «Картинному залі» (колишній зал чекання для пасажирів I і II класів) стіна прикрашена п'ятьма мальовничими панно на сюжети з історії Царськосельської залізниці (художники — Микола Самокиш і Олена Самокиш-Судковська):[3][4][5]

  • вид станції Царськосельської залізниці в Петербурзі в 1837 р.
  • перша поїздка імператора Миколи I по Царськосельської залізниці в 1837 р.
  • вид Павловського вокзалу Царськосельської залізниці в день 25-річчя дороги — 30 жовтня 1862 р.
  • вид станції Царськосельської залізниці в Царському селі в 1902 р
  • вид станції Царськосельської залізниці в Петербурзі в 1900 р.

Проблема ліфтів[ред. | ред. код]

На вокзалі відсутні ліфти для пасажирів і багажу (історичні ліфти не працюють) — валізи пасажирам доводиться вручну піднімати на другий поверх, де розташовані перони.

Збереження і реставрація[ред. | ред. код]

Вітебський вокзал. Санкт-Петербург. Монета Банку Росії - Серія: «Пам'ятки архітектури Росії», 3 рубля, срібло, 2009 рік

Незважаючи на те, що будівлі вокзалу на момент прийняття рішення про проведення реставраційних робіт не виповнилося сто років, при обстеженні будівлі було виявлено, що суворий клімат Санкт-Петербурга і важка екологічна обстановка в центрі міста наприкінці XX століття завдали пам'ятника архітектури значний збиток. До цього моменту комплексних реставраційних робіт на вокзалі не проводилися.

Впродовж 2001-2003 років, до 300-річчя Санкт-Петербурга були проведені роботи в рамках програми з реставрації та відновлення вокзалів міста.

Роботи включали в себе реконструкцію вокзалу, в ході якої були проведені наступні роботи:

  • відновлено купол;
  • відтворено забарвлення будівлі (за звітами 1904 року — жовто-сіре забарвлення вокзалу);
  • відновлені оригінальні вікна фасаду, виконані за оригінальними кресленнями;
  • оновлений ліпний орнамент;
  • відновлені декоровані парадні мармурові сходи;
  • відтворено «Імператорське кафе»;
  • оновлені виливки орнаментів;
  • виправлені експлуатаційні дефекти конструкції дебаркадера;
  • були заповнені втрачені елементи первинного проєкту, відреставрований металодекор.

Як приклад можна привести роботи фахівців фірми «Граніт», в завдання яких входило відтворення козирків над входами: роботи включали в себе створення повністю втрачених деталей із збереженої історичної документації.

Конструктивною особливістю будівлі було використання в якості кріплення величезної кількості заклепок, зварювання застосовувалася мінімально.

Пам'ятники та меморіали[ред. | ред. код]

У 1987 році у спеціальному скляному павільйоні встановлено макет потяга з паровозом «Моторний», який здійснив перший в Росії рейс з Петербурга в Царське Село у 1837 році.

30 жовтня 2007 року з нагоди 170-річчя російських залізниць в світловому залі вокзалу відкрито пам'ятник австрійському інженеру Ф. А. Герстнеру — будівельнику першої залізниці в Росії.

Також Герстнеру і локомотиву «Моторний» присвячена меморіальна табличка на фасаді будівлі. Вона встановлена на вигнутій колонаді будівлі, що зє'днує північний і західний фасади.

У серпні 2014 року, біля входу у вокзал, був відкритий пам'ятник героям Першої світової війни.

Царський павільйон[ред. | ред. код]

На березі Введенського каналу був побудований Імператорський (Царський) павільйон Імператорської гілки Царськосільської залізниці, куди прибували потяги членів імператорського прізвища.

Навколо вокзалу[ред. | ред. код]

На відміну від інших вокзалів Санкт-Петербурга, перед ним немає великої привокзальній площі: центральний фасад будівлі виходить на Заміський проспект, східний фасад — на невеликий проїзд, який після Другої світової війни був названий на честь П. Д. Вінокурцева. Західний фасад будівлі при будівництві виходив на Введенський канал, після його засипки у 1965-1971 роках, виходить на вулицю Введенського каналу.

Через Обвідний канал по ходу слідування залізниці було перекинуто Царськосільський залізничний міст.

Поруч із вокзалом у 1956 році був побудований наземний вестибюль станції метро Метро Пушкінська. У 2008 році відкрилася пересадкова з нею станція Метро Звенигородська.

Напроти Вітебського вокзалу, на протилежному боці Заміського проспекту, знаходиться Військово-медичний музей — найбільший російський історико-медичний музей світового класу. Перед цим музеєм знаходиться сквер, в якому до знесення у 1933 році перебував Введенський собор лейб-гвардії Семенівського полку.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Дебаркадер, у платформи потяг
№ 61 «Санкт-Петербург — Кишинів»

Колійний розвиток станції — 8 колій, навколо яких споруджені 5 високих платформ. Перші 4 колії позбавлені електрифікації і заходять під дебаркадер (східна та центральна нави). Решта 4 колії призначені для приміського сполучення та електрифіковані, причому колії № 5 та № 6 впираються в західний наву дебаркадера, але не заходять під нього. За межами дебаркадера, на платформах № 1-3 побудовані навіси.

Далеке сполучення[ред. | ред. код]

Станом на грудень 2017 року станція відправляє і приймає поїзда наступних напрямків:

Приміське сполучення[ред. | ред. код]

З 1 червня 2006 року приміські пасажирські перевезення з Вітебського вокзалу здійснює ВАТ «Санкт-Петербург-Вітебська приміська пасажирська компанія». Щогодини послугами Вітебського вокзалу користуються близько 1 тис. чоловік[6].

31 травня 2009 року перший в історії російських залізниць вирушив дизель-електропоїзд ДП1 із Санкт-Петербурга до Пскова, який отримав іменну назву «Плесков», на честь старовинної назви Пскова.

Дизель-електропоїзд нового покоління ДП1 може розвивати швидкість до 120 км/год. Можливість пересування як електрифікованими, так і неелектрифікованими залізницями, що робить його унікальним. Аналогічного рухомого складу Росії ще було. Складається з чотирьох вагонів, один із них з м'якими сидіннями. Кількість квитків, запропонованих у продаж, становитиме — 350.

У дизель-електропоїзді встановлено біотуалети, збільшено розмір тамбурів, передбачено посадку з низької платформи. У вагонах працюють провідники. Від Санкт-Петербурга до Пскова поїзд прямує з однією зупинкою на станції Луга I, при цьому призначення додаткового поїзда до Пскова не вимагатиме коригування розкладу та скасування приміських поїздів.

До цього дня пасажири добиралися з міста на Неві до Пскова спочатку електроприводом до Луги, потім пересідали на інший склад, так як дільниця колії до Пскова не електрифікована. Тож, у разі використання дизель-електропоїздів, пасажири мають можливість безпересадкової поїздки від Санкт-Петербурга до Пскова і зворотно[7]. З 28 липня 2011 року дизель-електропоїзд «Плесков» курсує 6 разів на тиждень[8].

Станом на 2018 рік станція обслуговує наступні напрямки:

Пересадки на громадський транспорт[ред. | ред. код]

У культурі[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Євген Ігнатьєв. Вітебський вокзал — вокзал мрії // Видання «Світ металу»
  2. ↑ На Вітебськом вокзалі Санкт-Петербурга вводиться автоматизована система контролю оплати. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 1 травня 2018.
  3. ↑ Александр Алексеевич Бондаренко. 150 лет академика батальной живописи Николая Самокиша: слава не померкла. Графская пристань, Севастополь. Процитовано 29 серпня 2021. (рос.)
  4. ↑ Family-History.ru (19 грудня 2010). Витебский вокзал в Санкт-Петербурге. Крепости, дворцы, здания. family-history.ru. Процитовано 30 серпня 2021.
  5. ↑ Citywalls.ru (7 січня 2021). Витебский вокзал (залы ч.2), Модерн, Архитектор Бржозовский С. А., Минаш С. И., Загородный пр., 52А. Citywalls. Процитовано 30 серпня 2021.
  6. ↑ Характеристика Вітебського вокзалу. Архів оригіналу за 16 грудня 2011. Процитовано 1 травня 2018.
  7. ↑ Чудо-поїзд «Плесков» вирушить у свій перший рейс 31 травня 2009 року. pskov.aif.ru. 24 квітня 2009. (рос.)
  8. ↑ Поїзд «Плесков» сполученням Петербург — Псков курсуватиме 6 разів на тиждень. pskov.aif.ru. 27 липня 2011. (рос.)

Панорама[ред. | ред. код]

Царськосільський залізничний міст
Провідні залізничні станції Санкт-Петербурга
Діючі
Baltisysky rail terminal
Історичні
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Санкт-Петербург-Вітебський&oldid=37798969