Дао

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Да́о, Та́о (кит. 道, буквально — шлях) — поняття давньокитайської філософії, яке означало: в теорії пізнання — «шлях» природи, її закономірність; в етиці — сенс життєвого шляху людини, етичну норму; в логіці — підставу, засновок, аргумент.[1] Найоб'ємніша і найскладніша категорія китайської філософії, та зокрема даосизму, яку можна порівняти із категорією буття.

У давній європейській філософії аналог — логос.

У середньовічній православній філософії Київської Русі аналогами цього поняття є Істина (Софія), Право, Правда, Закон, Життя, життєвий шлях, Дух, Суще, Сущий та багато ін.

Інтерпретація[ред.ред. код]

Лао-цзи[ред.ред. код]

Дао — універсальна природа всіх речей і шлях всіх речей. Включає до себе становлення, буття та розклад всіх речей та явищ, буття-як-воно-є. Поєднує в собі принципи іманентності і трансцендентності. Іноді виступає як «матір або батько всього сущого», чи недиференційована порожнеча.

Категорія Дао найчастіше пов'язана з класичним текстом «Дао де цзін» Лао-цзи.

Згідно з китайською метафізикою Дао Де Цзін, спочатку було Єдине — Дао, потім Дао породжує Два протилежних — Інь та Ян(кит. 陰陽), які, у свою чергу, породжують Три — Землю, Небо, Людину. Останні три породжують всю безліч речей у світі (кит. 萬物 / 万物, wànwù).

Через наявність у Дао всіх можливих якостей, пояснення Дао стає неможливим. Згідно з Лао-цзи, Дао не можна висловити, бо воно змінюється щомиті, але можна йому слідувати.

Дао, яке можна висловити, не є постійне Дао.
Ім'я, яке можна назвати, не є постійне ім'я.
Безіменне є початком неба і землі, те, що має ім'я — мати всіх речей.
Тому вільний від пристрастей споглядає дивовижну тайну [Дао],
а хто має пристрасті, бачить лише його кінечну форму.
Безіменне і те, що має ім'я — мають одне походження,
але в них різні назви. Разом вони називаються найглибшими.
Перехід від одного найглибшого до іншого — двері до дивовижного. [2]

Сила, принцип, що надає пустому аморфному Дао форму — Де.

Де — варіанти перекладу «Благодать», «Сила», «Мораль». Але останнє значення властиве більш для конфуціанського розуміння Де. Традиційне Де — не мораль, а, скоріше, порядок речей, який найбільш повно відповідає сутності Дао, тобто, природна сила, що рухає всесвіт.

У-Вей, "не-дія" — спосіб слідування Дао і виконання Де, що полягає у відмові від егоїстичних мотивації та власних суб'єктивних інтересів.

Дао, Де та У-Вей приблизно можна представити у вигляді: сутність та існування — порядок всесвіту — спосіб слідування порядку всесвіту.

Канон даосизму[ред.ред. код]

Поняття «дао» стало базою філософсько-религійної течі, Даосизму. Збірка усії китайських творів цього напрямку отримала назву «Дао цзан» (Скарбниця Дао).

В класичній літературі даосизму Дао має онтологічне значення. Воно охоплює також не-буття речей всесвіту. Воно є в кожної живої істоти та присутнє навіть у неживому.

Неоконфуціанство[ред.ред. код]

В філософії неоконфуціанства термін Дао часто ототожнюють із терміном Лі — «принцип», який протистоїть матеріальному субстрату, ци. Засновник раціоналістичної системи неоконфуціанства Чжу Сі підкреслював тотожність Дао людини та всесвіту.

Інші течії класичної філософії[ред.ред. код]

У трактаті «Мистецтво війни» Сунь-цзи визначає Дао у соціальному сенсі: як "об'єднання намірів народу та правителів" (道者,令民與上同意).

У конфуціанстві Дао перш за все виступає як "шлях царів минулого" (先王之道). Важливо визначити, що саме це значення є найранішим серед відомих випадків вжитку терміна "Дао". У той час як згадування про "шлях царів" зустрічається вже на стадії існування династії Західна Чжоу (11-8 сторіччя до н.е.), вживання "Дао" у метафізичному сенсі розповсюджується лише у період Воюючих Країн.

Дао в християнстві, православ'ї та православних текстах китайською мовою[ред.ред. код]

Китайська філософська концепція Дао як Шляху, Сили і Слова має свої параллелі як у грецькій філософії (концепція Логоса), так і в побудованій на її основі наступній християнській, православній філософії, на що звертали увагу дослідники філософії Сходу і Заходу різних епох.

"Для верующего человека путь (т.е. Дао) есть Христос", паломничество (т.е. следование Дао) — это путь к Христу. Если главный смысл паломничества в том, чтобы прийти к истокам христианства, то суть паломничества как христианского подвига — в подвижниче­стве: в преодолении не только трудностей пути, но и своей физической и порой душевной немощи. Подвиг странничества всегда вознаграждается духовной ра­достью познания красоты единого Божьего мира — и при­родной, и рукотворной. Ведь, познать мир — значит открыть миру своё сердце; воспринимать мир таким, какой он есть, великий и многообразный. Этому сущностному и поучают нас, грешных и сомневающихся." (З книги «Странствования Василия Григоровича-Барского по Святым местам».).

В наш час, у зв'язку з розповсюдженням в Китаї православної і християнської віри поняття Дао має велике значення і постійно використовується для перекладу богослужбових текстів китайською мовою та адаптації християнських богословських концепцій під світогляд східного читача.

В середині XII ст. в час правління династії Сун в Китай прибули єврейські поселенці. Вони подарували імператору Старий Заповіт, який китайською був названий "даоцзин" (книга шляху) і "чженцзин" (книга істини).

В книзі ієромонаха Дамаскіна, "Христос, Вічне Дао" читаємо наступне: "Это был тот Логос, о котором Гераклит сказал, что люди его "не в силах постичь"; это было то Дао, о котором Лао-цзы сказал, что "ни один человек в мире не может понять". Китайські перекладачі, знаючи що Дао для китайців значить те ж, що Логос для грецького, першу строку Євангелія від Іоанна переклали так: "На початку був Шлях (Дао)" (太 初 有 道 , 道 与 神 同 在 , 道 就 是 神 。)."

Таким чином:

  • 神 - Бог, Господь, Аллах, Тенгрі, Хода;
  • 道 - Дао, Шлях, Слово;
  • 神道 - Боже Дао, Божий Логос, Боже Слово, Божий Шлях. Разом з тим варто зауважити, що цими ж ієрогліфами прийнято позначати японське вчення сінто, шлях божества, що часто перекладають як шлях богів.
  • 道德經 - Дао Де Цзинь, Книга Шляху і Сили, Книга Шляху і Благодаті;
  • 道經 - Книга про Шлях (позначення Старого Заповіту, Тори в XII ст.);

Дао і іслам[ред.ред. код]

Концепція Дао, що є важливою складовою китайської філософії була використана і продовжує використовуватись для адаптації і переформулювання ідей ісламу для китайського світу і навпаки - концепцій китайського світу на базі ісламського світогляду. Див. напр. роботу Сачико Мурата "Дао ісламу".

В ісламі, зокрема в суфізмі, також простежуються ідеї Шляху, Сили і Слова. Зокрема є поняття Божого Слова (Калам, Коран), Божої Книги (Мактуб), ідеї странництва (світогляд мандрівних дервішів і ходжів), які можуть бути адаптовані для китайського світогляду з використанням поняття Дао.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови, 2005
  2. Ян Хин-шун. «Древнекитайский философ Лао-Цзы и его учение». Москва, 1950


Посилання[ред.ред. код]