Дебати
Деба́ти (фр. debat) — чітко структурований і спеціально організований публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми. Цей різновид публічної дискусії учасники дебатів спрямовують на переконання в своїй правоті третьої сторони, а не одне одного. Тому вербальні і невербальні засоби, що використовуються учасниками дебатів, мають на меті отримання певного результату — сформувати у слухачів позитивне враження від власної позиції.
Популярність дебатів сьогодення пов'язана з політичними дебатами. Першими телевізійними дебатами були теледебати між Дж. Кеннеді та Р. Ніксоном у ході передвиборчої президентської кампанії в США в 1960 році. Можна сказати, що після цього дебати міцно ввійшли в політичне життя як на американському континенті, так і в Європі. Перші теледебати в Україні також викликали велику зацікавленість.
Зміст |
Дебати політичні [ред.]
.jpg)
Історія політичних дебатів починається з античної Греції, коли дебати використовували як демократичний метод обговорення законів[1]. Сучасні політичні дебати засновані на дебатах у британському парламенті, що веде свою історію з 1265 р.
В США протягом президентських виборів стало традицією проведення дебатів між основними кандидатами від Демократичної та Республіканської партій. Основні теми таких дебатів — найсуперечливіші проблеми сьогодення. Роль цих дебатів така, що кажуть «elections can be won or lost based on these debates» (хто виграє дебати — той виграє вибори).
 |
У Вікіджерелах є оригінали текстів на тему: |
У листопаді та грудні 2004 р. відбулися одні з найвідоміших політичних дебатів в Україні — між тодішніми кандидатами на посаду Президента України Віктором Ющенком і Віктором Януковичем.
Дебати судові [ред.]
Судові дебати (рос. прения) — самостійна частина судового розгляду, що наступає після закінчення судового слідства; у ній суб'єкти карного процесу підводять підсумки тому, що мало місце на судовому слідстві, аналізують досліджені докази. Учасники дебатів не вправі посилатися у своїх виступах на докази, що не були предметом розгляду. При необхідності вони можуть клопотати про поновлення судового слідства. Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів. Право останньої репліки в них завжди належить підсудному та захисникові[2].
Репліки (від лат. replico — заперечую) — частина дебатів сторін, що полягає в запереченнях, якими обмінюються сторони в судовому процесі після проголошення основних промов і з приводу сказаного в них[3].
Дебати як гра [ред.]
Дебати — командна, рольова інтелектуальна гра, суть якої полягає в тому, що обрані команди аргументовано доводять тезу, запропоновану до обговорення, а інші — опонують їй.
Як гра — дебати демократичні, оскільки передбачають чесність, рівність можливостей, повагу до опонента, толерантність і, одночасно, критичне мислення. Участь у дебатах, зокрема навчальних, дає учасникам змогу відчути переваги такого способу обговорення дискусійних питань.
Обов'язок кожної з команд кваліфіковано та в межах певних часових рамок представити свою позицію, власні аргументи «за» чи «проти». Гру оцінює суддя або колегія суддів, які визначають переможця в раунді.
Історія [ред.]
В Україні дебати з'явилися 1994 року, коли міжнародним фондом «Відродження» була започаткована програма «Дебати Карла Поппера».
В Росії дебати засновані на базі міжнародної програми «Дебати для школярів» в 1993—1994 рр. Інституту «Відкрите суспільство»[4]. У грудні 1997 р. на Всеросійській підсумковій конференції з дебатів (Корольов) вперше в Росії був представлений формат «Парламентських дебатів» для студентів[5].
Наразі, одна з небагатьох організацій, яка розвиває дебати в Україні, є ВМГО "Дебатна Академія". Також функціонує ВМГО "Федерація Дебатів України", яка розвивається по території всієї України і наразі діє у Києвській, Запорізькій, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Івано-франківській, Одеській та інших областях.
Роль і місце дебатів [ред.]
Аналогом для побудови навчальних дебатів стали судові та політичні дебати. Учасники, що беруть участь у таких дебатах, готують себе до активної участі у житті громади, суспільства, держави, в якій вони живуть.
Формати [ред.]
- Парламентські дебати за американським форматом
- Парламентські дебати за британським форматом
- Дебати Карла Поппера
- Політичні дебати
- Дебати Лінкольна-Дугласа
- Модель ООН
- Відкриті дебати
- Менеджер-формат
- Наукові дебати
- Юридичні дебати
Цікаві факти [ред.]
Під час звернення із запитанням (зауваженням тощо) в навчальних дебатах прийнято одну руку підняти, а іншою триматися за потилицю — це данина історії. В палаті лордів британського парламенту під час звернення таким чином парламентар притримував власну перуку.
Див. також [ред.]
- Всеукраїнська молодіжна громадська організація "Дебатна академія"
- Современная демократия: основные принципы и механизмы
- IDEA: International Debate Education Association
- Критичне мислення - основа дебатних технологій навчання
- Елективний навчальний курс і освітні «Дебати» задля сприяння реалізації прав людини та прав дитини в Україні
- Великі дебати латке-хаманташ
Джерела [ред.]
- Навчання дебатів: Збірка матеріалів для керівників дебатних клубів та вчителів, які навчають дебатів і дискусій / Автор-укладач: І.Сущенко. — К.: 2003. — 32 с.
- І. Сущенко. Дебати в школі. Як навчити учнів аргументації та публічному мовленню. Посібник для вчителів
- Організація та проведення дебатів для дітей і молоді: Навчально-методичний посібник / Упор. Д. Таран, А. Коновалов. — Х.: ХМЦДМ, 2008 — 58 с.
