Янукович Віктор Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Янукович» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Віктор Федорович Янукович
Віктор Федорович Янукович

Час на посаді:
25 лютого 2010 — 22 лютого 2014
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Микола Азаров
Сергій Арбузов (в.о.)
Попередник Віктор Ющенко
Наступник Олександр Турчинов (в.о.)
Петро Порошенко

Час на посаді:
4 серпня 2006 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Попередник Юрій Єхануров
Наступник Юлія Тимошенко

Час на посаді:
21 листопада 2002 — 5 січня 2005
Президент Леонід Кучма
Попередник Анатолій Кінах
Наступник Микола Азаров

Народився 9 липня 1950(1950-07-09) (64 роки)
УРСР Єнакієве, Сталінська область,
УРСР
Політична партія КПРС (19801991)
Party of regions.jpg Партія регіонів (20002010)
Безпартійний (з 2010 року)[1]
Дружина Янукович Людмила Олександрівна
Діти Олександр і Віктор
Професія за фахом — інженер-механік[2]
Релігія Православ'я
Особистий підпис Viktor Yanukovych signature.svg
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Заслужений працівник транспорту України
Україна Народний депутат України
5-го скликання
Партія Регіонів 25 травня 2006 12 вересня 2006
6-го скликання
Партія Регіонів 23 листопада 2007 19 лютого 2010

Ві́ктор Фе́дорович Януко́вич (Аудіо вимоваопис файлу; нар. 9 липня 1950, Єнакієве, Сталінська область, Українська РСР) — український державний діяч, політик, 4-й Президент України25 лютого 2010 до 22 лютого 2014)[3][4].

Голова Партії регіонів (з квітня 2003 — 23 квітня 2010), почесний голова (23 квітня 2010 року — 29 березня 2014). Прем'єр-міністр України (21 листопада 2002 — 5 січня 2005 та 4 серпня 2006 — 18 грудня 2007). Голова Національного олімпійського комітету України (2002 — 2005). Член Ради національної безпеки і оборони України (11 вересня 2006 — 18 грудня 2007; 25 лютого 201027 лютого 2014). Голова Донецької обласної державної адміністрації (11 травня 1997 — 21 листопада 2002).

Доктор економічних наук, професор, дійсний член Академії економічних наук України, член Президії Національної академії наук України[5][6].

Двічі поспіль брав участь у президентських виборах. 2004 року програв (у третьому турі): Ющенко — 51,99%, Янукович — 44,20%, 2010 року переміг: Янукович — 48,95%, Тимошенко — 45,47%.

22 лютого 2014 року визнаний Верховною Радою України таким, що самоусунувся. Утім, сам Віктор Янукович досі вважає себе чинним главою держави[7]; така сама позиція і в російської влади[8].

24 лютого 2014 року виконувач обов'язків міністра внутрішніх справ України Арсен Аваков заявив, що Януковича та ряд інших посадових осіб України оголошено в розшук в рамках кримінальної справи за масові вбивства мирних громадян[9][10][11][12].

Зміст

Біографія

Народився у робітничому селищі Жуківці біля міста Єнакієвого[13], Донецької області (тоді — Сталінської); батько Федір Володимирович (білорус, поляк, росіянин)[14][15] (19231991) — металург; мати Ольга Семенівна Янукович (Леонова) (росіянка)[14][16][17] (19251952) — медсестра. У Віктора Януковича є звідні сестри, але він про них воліє не згадувати[18]. Прізвище Янукович білоруського походження (від білоруського імені Янук — народної форми католицького імені Ян)[19].

Фотокопія документу, оприлюдненого народним депутатом В. Яворівським щодо минулого Федора Володимировича Януковича

Біографія батька, Федора Володимировича, офіційно не публікувалася, однак у січні 2010 року народний депутат України від фракції БЮТ Володимир Яворівський заявив журналістам, що ним було оприлюднено секретні документи Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, згідно з якими батько був переселений з села Януки Вітебської області БРСР на Донбас на виправні роботи, у зв'язку зі звинуваченням у співпраці з німецькими окупантами в роки Другої світової війни (див. фотокопію документу)[20][21] Авторами інтернет-ресурсу ord-ua.com у вересні 2007 року було проведено власне дослідження цих документів[22].

Мати померла, коли Віктору Януковичу було 2 роки. Батько одружився удруге. Через погані стосунки з мачухою Янукович пішов з батьківського дому до бабусі, жив «у малюсінькому флігелі». Коли Віктор Янукович став прем'єром, в його школі з'явилась табличка, що він там учився. Як він стверджував:

« Я ніколи не був круглим відмінником, хоча вчився добре, наука давалася легко, учителі говорили: «схоплює усе на ходу». Від батька він успадкував гасло «Очі бояться — руки роблять»  »

Також від батька в спадщину дісталася Віктору Януковичу і дружба з космонавтом Георгієм Тимофійовичем Береговим, із яким, Федір Володимирович Янукович перед війною разом учився літати в Єнакіївському аероклубі.

Був двічі судимий (15 грудня 1967 року та 8 червня 1970 року) — просидів у в'язниці за кримінальні злочини, загалом, три з половиною роки. 1978 року судимості було знято.

Освіта

Проте, 1967 року, згідно з постановою прокуратури м. Єнакієвого, Януковича відраховано з Єнакіївського гірничого технікуму за участь у вчиненні злочину[23].

Навчався заочно.

Проте, ніхто з тих, хто закінчив академію того ж самого року, що і Янукович, такого студента не пам'ятає, — заявляє «Українська правда».[24][25][26][27] Як заявив Тарас Костишин в RUPOR.INFO, випускники Української академії зовнішньої торгівлі випуску 2001 року були здивовані тим, що їхнім однокурсником виявився Віктор Янукович. Вони його там ніколи не бачили.[28]

  • Інститут економіко-правових досліджень НАНУ, дисертація на тему «Управління розвитком інфраструктури великого промислового регіону».
  • Свого часу Янукович вказував у своїй біографії, що є членом Каліфорнійської міжнародної академії науки, освіти, індустрії та мистецтв. Як з'ясувалося, такого наукового закладу не існує.[29]

Кар'єра

Політична діяльність до обрання Президентом України

Вважається безсумнівним, що дивна політична кар'єра Януковича, підкреслено зневажливе ставлення до нього Путіна[30][31][32], та, зрештою, його стрімке падіння мають єдине пояснення: він тісно співробітничав із КДБ/ФСБ, причому, як ніхто інший, знаходився на гачку у цих органів[33][34][35]. Ця теза неодноразово розглядалася, спочатку як найбільш вірогідне припущення, але ніколи не була спростована чи хоча б заперечена Президентом або його оточенням.

Початок політичної кар'єри

Віктор Янукович вступив до лав КПРС 1980 року. 1981 року Комітет партійного контролю (КПК) відряджав у Донецьк для перевірки законності погашення судимостей Януковича відповідального контролера КПК Михайла Люнькова[36]. Наступного року Віктор Янукович був обраний депутатом Карло-Марксівської сільради міста Єнакієве[37].

Становлення Віктора Януковича як регіонального лідера відбулося в середині 90-х років[38]. До цього моменту в Донецькій області вже оформилось одне з найсильніших фінансових угрупувань України[39]. Вважається, що Віктор Янукович зробив чималий внесок до його створення. Саме його називали одним з авторів схеми «вугілля-кокс-метал»: шахти в Україні отримували державні дотації; кокс, що вироблявся з вугілля, що теж дотувалось, дозволяв різко понизити собівартість металу; об'єднання в одних руках всього виробничого ланцюжка від видобутку вугілля до експорту металопродукції дозволяло виводити за кордон державні дотації у вигляді прибутку за експортований метал і відшкодованого ПДВ.[39] Саме тоді, вважається, виник тандем Віктора Януковича і Рината Ахметова[38].

Після заміни на керівному посту області Щербаня Володимира Петровича на Полякова Сергія Васильовича, влітку 1996 року Віктора Януковича призначено заступником, а потім першим заступником нового голови обласної державної адміністрації (займався роботою базових галузей промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку). Не бажаючи заглиблюватися в проблеми регіону, Сергій Поляков практично переклав свої функції на Віктора Януковича. Авторитет останнього на місцевому і державному рівні зріс, відкривши шлях до ще вищого кар'єрного злету.

Голова Донецької облдержадміністрації

14 травня 1997 р. Указом Президента № 435/97 Віктор Янукович призначений на місце звільненого голови Донецької обласної державної адміністрації Полякова Сергія Васильовича. Кандидатуру Януковича вважали найбільш логічною, враховуючи його здатність обходити гострі кути у відносинах між регіоном і центром.

14 червня 1998 р. Віктор Янукович перемагає на повторних виборах в обласний Раді з виборчого округу № 7 (вибори 28 березня 1998 р. визнані такими, що не відбулися). 11 404 виборці (78,41%) віддають за нього свій голос[40].

14 травня 1999 р. шоста сесія Донецької обласної Ради ХХІІІ скликання ухвалила заяву Пономарьова Івана Дмитровича про звільнення від виконання обов'язків голови за станом здоров'я. У цій заяві згадана кандидатура голови Донецької обласної держадміністрації Віктора Януковича як найприйнятніша заміна. Більшість депутатів підтримали її, дозволивши Віктору Януковичу суміщати посади керівника обласної виконавчої і представницької влади, що суперечило чинному законодавству України.[Джерело?]

Віктор Янукович був одним з тих, хто суміщав керівні посади в обласній раді і облдержадміністрації. На початку 2001 р. подав заяву про відставку з поста голови облради. Але облрада переважною більшістю голосів (136 — «за» при 4 — «проти») ухвалила рішення продовжити повноваження своєму керівникові.

У травні 2001-го Віктор Янукович зробив ще одну спробу піти з посади голови облради, пояснюючи це тим, що за попередні два роки в облраді створено стабільну конструктивну більшість, і тому відпала необхідність суміщати посади. Новим головою облради став Борис Вікторович Колесніков.

На Виборах до Верховної Ради 2002 р. в Донецькій області переміг пропрезидентський блок «За єдину Україну!». Список блоку отримав майже 40% голосів донецьких виборців. В одномандатних округах (всього їх — 23) пройшли в основному його висуванці, які згодом склали основу фракції «Регіони України». Віктор Янукович обраний депутатом Обласної ради в місті Димитров. За нього проголосували більше 70% жителів округу.[41].

Перебуваючи на посаді Голови облдержадміністрації, Віктор Янукович не вступав в Партію регіонів, проте не приховував своїх симпатій до неї, заявляючи зокрема, що ця партія «має велике майбутнє в Донбасі»[42]. Пізніше, коли Віктор Янукович став Прем'єр-міністром України за квотою фракції «Регіони України», йому запропонували очолити Партію регіонів. Офіційно з цією ініціативою виступили декілька місцевих організацій партії в Донецькій області. Віктор Янукович був обраний лідером на 5-му з'їзді Партії регіонів 19 квітня 2003 р. Микола Азаров став головою політичної ради; Володимир Рибак — головою виконкому політичної ради партії.

Віктор Янукович — прихильник змішаної виборчої системи. Такої ж точки зору дотримувалася і Донецька облрада. Зокрема, 2001 р. він прийняв звернення до Верховної Ради і Президента з проханням зберегти змішану систему, «щоб не обмежувати права громадян»[43].

Завдяки активній підтримці Віктора Януковича і фінансово-економічних груп Донбасу, в першу чергу Індустріального союзу Донбасу (ІСД), кандидатури Леоніда Кучми на президентських виборах 1999 року, останній здобуває перемогу в Донецькій області, мешканці якої мали симпатії до представників лівих сил. У першому турі 31 жовтня Леонід Кучма отримав в свою підтримку 31,96%, а основний його суперник Петро Симоненко (лідер Комуністичної партії України) — 39,40%. У другому турі 14 листопада Леонід Кучма набрав — 52,98% голосів, а Петро Симоненко — 41,22%[44].

Незадовго до своєї відставки, яка відбулася в січні 2001 р., віце-прем'єр з ПЕК в уряді Віктора Ющенка Юлія Тимошенко запропонувала свій план реформування вугільної галузі. Проте в Донбасі до нього поставилися різко негативно: наприклад, Віктор Янукович назвав його популістським. У Донецьку дуже боялися ідей уряду Віктора Ющенко щодо закриття 88 шахт, зокрема 39 — в Донецькій області[45]. У той період, коли Віктор Ющенко очолював Кабінет Міністрів, до звичайних скарг обласної влади про те, що владні повноваження надмірно централізовані в руках Києва, додалася незадоволеність політикою уряду в паливно-енергетичному комплексі.

У часи перебування на посаді Голови облдержадміністрації Віктор Янукович був лобістом деяких проектів у рамках регіону, зокрема Роман Гайовий з Агентства журналістських досліджень приводить такі успішні лобістські проекти губернатора Януковича: введення високого мита на коксівне вугілля, що дало можливість вирівняти в ціні дешеве російське з дорогим українським вугіллям; прогрес в об'єднанні місцевих енергокомпаній; експансію донецьких фірм на ринок сусідньої Луганщини.

Віктору Януковичу належала ідея створення на території Донбасу вільних економічних зон — «Донбас» й «Азов», які дали можливість окремим місцевим компаніям отримати податкові та митні пільги і кращі умови розвитку, він також відомий як лобіст вугільних підприємств, проти закриття яких він виступав[46][47].

Прем'єр-міністр України (21 листопада 2002 — 5 січня 2005)

У листопаді 2002 р. Леонід Кучма відправив у відставку Прем'єр-міністра Анатолія Кінаха та запропонував на цю посаду Віктора Януковича. «За» проголосували 234 Народних депутата України[48].

Рівень зростання ВВП України. 1990–2011 рр.

Коли Віктор Янукович став Прем'єр-міністром України, уряд почав приділяти більше уваги реформуванню вугільної галузі: розроблена відповідна програма, яка передбачала об'єднання шахт в крупні державні компанії, що надалі підлягали акціонуванню, а потім — приватизації, для полегшення роботи державних вугільних компаній планувалося створити спеціальну енергорозподільну компанію, яка б поставляла на шахти електроенергію за зниженими цінами. Міністерство палива та енергетики вважало, що саме таким способом реально вдасться провести антикризові заходи.

Віктор Янукович подав у відставку з посади голови Уряду 31 грудня 2004 р., після оголошення результатів Виборів Президента України 2004, у яких (у третьому турі) перемогу отримав Віктор Ющенко. Відставку прийнято Президентом Леонідом Кучмою 5 січня 2005 р[49].

Віктор Янукович очолював уряд України 3 роки та 6 місяців (абсолютний рекорд перебування на посаді Прем'єр-міністра України). За часів першого уряду Віктора Януковича зафіксований найвищий показник зростання ВВП за історію незалежної України — 12,1% у 2004 р.

Президентські вибори 2004 року

Мітинг прихильників Януковича в Донецьку

У 2004 р. Прем'єр-міністр України Віктор Янукович за підтримки президента Леоніда Кучми став «кандидатом від влади» на президентських виборах в Україні.

Під час президентської кампанії у засобах масової інформації та з трибуни Верховної Ради оприлюднені факти біографії В. Януковича, пов'язані із вчиненими ним злочинами та із співпрацею його з КДБ (див., наприклад, фотокопію запиту Г. Омельченка).

Віктор Янукович мав велику підтримку на Донбасі та значну серед електорату південних та східних областей України. Прихильники Віктора Януковича наголошували на економічному зростанні східних регіонів за часи діяльності уряду у 2002–2004 рр., суттєвим аргументом була проросійська економічна та культурна політика. У Києві, центральних, північних та, особливо, західних областях Віктор Янукович користувався дуже низькою підтримкою — перш за все, через зростання цін на основні продукти харчування, значний рівень корупції практично у всіх гілках влади, кримінальне минуле Віктора Януковича, проросійську орієнтацію.

У першому турі Віктор Янукович набрав 11008731 голос (39,26%), посівши 2-е місце серед 24 претендентів (поступившись Віктору Ющенку). У другому турі, відповідно до офіційної заяви Центральної виборчої комісії, Віктор Янукович здобув перемогу (одержавши 49,46% голосів),[50] але, в умовах масових акцій протесу, розгорнутих прихильниками Віктора Ющенка, які обвинуватили владу в масовій фальсифікації виборів, Верховний Суд, розглянувши представлені докази, визнав, що встановити достовірні результати голосування неможливо. Згідно з рішенням ВСУ 26 грудня 2004 р. відбулося переголосування другого туру, у якому Віктор Янукович програв, набравши 44,2%. Але навіть після рішення Верховного Суду нікому з високопосадовців офіційні обвинувачення в організації фальсифікацій висунуті не були.

У 2009 р. Віктор Янукович зазначив, що віддав перемогу іншому кандидату, щоб не допустити кровопролиття: «Я не хотів, щоб матері втратили дітей, дружини — чоловіків. Я не хотів, щоб по великій річці Дніпро за течією попливли трупи з міста Києва. Я не хотів на крові здобути владу».[51]

Опозиційна діяльність (2005–2006)

Після поразки на президентських виборах Віктор Янукович не полишив політичної діяльності і виступив з критикою економічного курсу, запровадженого президентом Віктором Ющенком і прем'єром Юлією Тимошенко[52][недійсне посилання]. Віктор Янукович відзначав, що незбалансована економічна політика спрямована на різке зростання соціальних виплат в державному бюджеті, нарощування податкового тиску на підприємства, а також різке скорочення капітальних інвестицій в основні фонди, призведуть до наростання кризових явищ в економіці країни.

У квітні 2005 року лідери 19 політичних партій і 12 громадських організацій домовилися про створення опозиційної коаліції на чолі з Віктором Януковичем. Така широка коаліція так і не була сформована і Партія регіонів взяла участь в Виборах до Верховної Ради 2006 самостійно. Віктор Янукович почав реорганізацію своєї Партії регіонів, пообіцявши зайняти пост Прем'єр-міністра після парламентських виборів або, принаймні, отримати істотну вагу в наступному уряді[53].

Влітку 2005 року Генеральна прокуратура України звинуватила Віктора Януковича в незаконній видачі премій призерам Олімпійських ігор в Афінах 2004 із державного бюджету, у виділенні коштів Донецькому аеропорту на закупівлю устаткування для забезпечення безпеки польотів. Генеральна прокуратура також зацікавилася земельною ділянкою, яка була оформлена на Віктора Януковича губернатором Івано-франківської області Михайлом Вишиванюком 2000 року[54].

Під час перебування в опозиції Віктор Янукович написав книгу «Рік в опозиції», яку презентував за два тижні до виборів[55].

Віктор Янукович — народний депутат України V скликання від Партії регіонів (квітень-липень 2006 року), № 1 в списку. На час виборів — голова Партії регіонів. Член Комітету Верховної Ради з питань правової політики (липень-вересень 2006 року), голова фракції Партії регіонів (травень-вересень 2006 року). Склав депутатські повноваження 12 вересня 2006 року, у зв'язку з обранням Прем'єр-міністром України.

На виборах у Верховну Раду України, що відбулися 26 березня 2006 року, Партія регіонів набрала 32,14 відсотка голосів, зайнявши перше місце[56]. Спроби створення парламентської коаліції, яка могла б сформувати Кабінет міністрів і утвердила Прем'єр-міністра, довгий час були безрезультатні: спочатку фракція Партії регіонів була в меншині, — теоретична більшість могла складатись з Блоку Юлії Тимошенко, Нашої України і Соціалістичної партії (останні в своїй передвиборчій компанії обережно використовували «помаранчеву» риторику). Але згодом суперечності між лідерами цих фракцій, та дії Президента України Віктора Ющенка, який схилявся до коаліції Нашої України з Партією регіонів[Джерело?], привели до того, що лідер соціалістів Олександр Мороз, заради обрання його спікером Верховної Ради, пішов на «союз» з Віктором Януковичем, і ситуація в українському парламенті змінилася — більшість мандатів отримала коаліція Партії регіонів, соціалістів і Комуністичної партії[57][недійсне посилання]. Президент Ющенко оголосив нову коаліцію нелегітимною, і мова зайшла про можливий розпуск Ради і призначення нових виборів[Джерело?].

Проте у серпні 2006 року, в ході переговорів між президентом Ющенком і лідерами парламентських фракцій, був розроблений документ — Універсал національної єдності,[58] який підписали представники всіх фракцій Верховної Ради, окрім Юлії Тимошенко і голови фракції Компартії Петра Симоненко (він не підтримав декілька пунктів Універсала). У документ, окрім положень, що передбачали використання української мови як державної і гарантували громадянам України вільне використання російської або інших мов, був також включений пункт про виконання плану дій «Україна—НАТО». На підставі цього Універсала, 7 липня 2006 року була створена Антикризова коаліція, яка з 23 березня 2007 року змінила назву на Коаліція національної єдності[59], за участю фракцій Партії регіонів, КПУ, та СПУ . 4 серпня 2006 року Верховною Радою України був призначений персональний склад Кабінету Міністрів України та Прем'єр-міністр України Віктор Янукович, який на момент призначення на цю посаду був народним депутатом України. У зв'язку з тим, що протягом двадцяти днів з моменту призначення повноваження народного депутата України Віктора Януковича не були припинені[Джерело?], з огляду на вимоги статті 5 Закону України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності», постанова Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року про призначення Віктора Януковича на посаду прем'єр-міністра України втратила чинність з 25 серпня 2006 року. Але, попри це, Віктор Янукович, сумнівно з правової точки зору[Джерело?], продовжував здійснювати повноваження Прем'єр-міністра України до призначення нового Уряду за результатами позачергових виборів народних депутатів 2007 року.

Прем'єр-міністр України (4 серпня 2006 — 18 грудня 2007)

Зустріч Віктора Януковича та Володимира Путіна. 22 грудня 2006 р.

13 грудня 2006 року уряд Віктора Януковича розповсюдив спеціальну заяву, в якій звинуватив президента Віктора Ющенка в свідомій дестабілізації обстановки. Наголошувалося, що рішення Віктора Ющенка накласти вето на проект Закону про бюджет на 2007 рік спровоковане «ілюзією можливого розпуску Верховної Ради і проведення дострокових парламентських виборів». У відповідь на це секретаріат Президента України звинуватив уряд в порушенні Конституції, оскільки він нібито заклав до бюджету на 2007 рік занижені рівні мінімальної зарплати і пенсії[60].

22 грудня того ж року Віктор Ющенко підписав відкинутий ним раніше закон «Про держбюджет України на 2007 рік». Як заявив Віктор Янукович, для цього йому довелося домовитися з Президентом про те, що за підсумками першого кварталу держбюджет переглянуть і за можливості рівень пенсії в країні відповідатиме встановленому прожитковому мінімуму[61].

12 січня 2007 року Верховна Рада ухвалила підготовлений урядом Віктора Януковича Закон «Про кабінет міністрів України». Раніше Президент наклав на нього вето, проте завдяки підтримці блоку Юлії Тимошенко, в парламенті воно було з успіхом подолано[62]. Про необхідність швидкого ухвалення цього закону Віктор Янукович говорив ще в жовтні 2006 року. Тоді він пропонував паралельно внести і закон про Президента України — «щоб побачити баланс влади», але цього зроблено не було[63]. Віктор Янукович підкреслював, що в роботі над законопроектом брали участь як міністри, які представляють «Нашу Україну», так і представники юридичного департаменту Секретаріату Президента. 18 січня 2007 року Віктор Ющенко запропонував парламенту змінити ті положення документа, які, на його думку, не відповідають Конституції України. 23 січня Голова Верховної Ради України Олександр Мороз заявив, що навіть якщо Президент України не підпише цей закон, то він, як голова Верховної Ради, буде «зобов'язаний його обнародувати»[64]. Намагаючись запобігти публікації закону, 1 лютого 2007 року співробітники Секретаріату Президента повідомили про подання до Конституційного суду України[65]. 2 лютого 2007 року Закон «Про Кабінет міністрів» офіційно набув чинності після того, як був опублікований у парламентській газеті «Голос України» і газеті центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур'єр»[66].

23 листопада 2007 року, на I сесії Верховної Ради VI скликання, В.Янукович склав повноваження Прем'єр-міністра України. Виконував обов'язки Прем'єра до обрання 18 грудня 2007 Верховною Радою нового Прем'єр-міністра — Юлії Тимошенко.

Опозиційна діяльність (2007–2010)

У 2008 р. Віктор Янукович посідає шосте місце у рейтингу Топ-100 найвпливовіших українців за версією журналу Кореспондент.[67]

У серпні 2008 р. Янукович заявив про необхідність визначення критеріїв, які дозволятимуть надавати відповідний статус конфліктним територіям: «Визнання Російською Федерацією незалежності Південної Осетії та Абхазії — це логічне продовження процесу, який був започаткований західними країнами стосовно визнання незалежності краю Косово».[68]

У травні-червні 2009-го Янукович знову з'являється на обрії великої політики: Партія регіонів починає переговори про створення широкої коаліції з Блоком Юлії Тимошенко. Переговори про участь у коаліції веде також блок Литвина.

28 жовтня 2009 р. ЦВК реєструє Віктора Януковича кандидатом у президенти України.

Президентські вибори 2010 року

У першому турі виборів найбільшу кількість голосів набрав Віктор Янукович — 8 686 751 (35.32%), друге місце посіла Юлія Тимошенко — 6 159 829 (25.05%). Ці два кандидати вийшли до другого туру виборів.

У другому турі виборів за результатами обробки 100,00% протоколів перемагає лідер опозиції Віктор Янукович — 48,95% (12 481 266 голосів); Юлія Тимошенко відстає на 3,48 відсотки — 45,47% (11 593 357 голосів). Проти обох кандидатів проголосувало 4,36% громадян[69][недійсне посилання]. Визнаних недійсними виборчих бюлетенів — 1,19%. Зросла в порівнянні з першим туром активність виборців — 69,15% (66,76% у першому турі).

14 лютого 2010 року ЦВК оголосила офіційні результати виборів президента України, згідно з якими лідер Партії регіонів Віктор Янукович переміг і став наступним президентом країни[70].

Янукович по областях І тур 2010.png
Янукович по областях ІІ тур 2010.png
Президентські вибори 2010 (Янукович, І тур) Президентські вибори 2010 (Янукович, ІІ тур)

Президент України (25 лютого 2010 — 22 лютого 2014)

Президент України Віктор Янукович у 2013 році вп'яте очолює рейтинг Топ-100 найвпливовіших українців за версією журналу «Кореспондент»[71]

У зв'язку з подіями Євромайдану, символом і синонімом режиму Януковича стало словосполучення «Золотий Унітаз»[72]. У багатьох неофіційних промовах словосполучення вживається як евфемізм правління Віктора Федоровича та його політичного оточення.

Інавгурація

Верховна Рада України встановила дату інавгурації 16 лютого 2010 р. Віктор Ющенко підписав указ, затвердивши план заходів, пов'язаних з інавгурацією Януковича, 20 лютого, і побажав йому «відстоювати українські інтереси і захищати демократичну традицію» на президентському посту.[73] Тоді ж Блок Юлії Тимошенко заявив, що вони не будуть присутні на події. Інавгурація четвертого Президента України відбулася 25 лютого 2010-го. Патріарх Кирило, Московський і всієї Русі, на запрошення Януковича провів державну молитвенну службу в Києво-Печерській Лаврі. Також були присутні на інавгурації Верховний представник з питань спільної зовнішньої та безпекової політики Кетрін Ештон, радник США з національної безпеки Джонс Джеймс Логан і спікер Думи Борис Гризлов.[74] Віктор Ющенко, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко та її партія церемонію проігнорували.

Внутрішня політика

Розподіл членів першого уряду Миколи Азарова за походженням.
Антипрезидентські надписи в Луганську уздовж 7-мої лінії, листопад 2011

Першим указом Віктора Януковича на посаді Президента України стало скорочення робочого штату і витрат на утримання Секретаріату Президента на 20%. Цим же указом він повернув Секретаріату Президента його попередню назву — Адміністрація Президента України[75]. Незважаючи на таке скорочення штату видатки на Держуправління справами при Президенті в 2011-му зросли на 400 млн грн.[76], а сам Янукович потрапив на третє місце в світі за витратами на президента країни[77].

Формування парламентської коаліції «Стабільність та реформи». Після президентської кампанії у Верховній Раді сформовано парламентську коаліцію «Стабільність і реформи»[78].

Кадрові зміни держапарату. Відновлення управлінської «вертикалі». Масштаби кадрових змін на всіх рівнях структур державного апарату після обрання Віктора Януковича на посаду Президента України перевершили «кадрові чистки», що відбувались після Помаранчевої революції й активно критикувались самим Януковичем[79]. На більшість керівних посад у державі призначалися вихідці з Донбасу. Колишній співдоповідач Парламентської асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен так прокоментувала формування влади Януковичем у перші два місяці каденції[80]:

« Я дуже занепокоєна. Я завжди знала, що в Україні вразлива демократія. Але я навіть не уявляла, що за два місяці, відколи працює новий Президент, — він використав їх для того, щоб підібрати під себе уряд, скасувати результати виборів 2007 року, повністю підкорити собі Вищу раду юстиції, Верховний Суд, СБУ і навіть парламент  »

Деякі експерти вважають, що незаперечним досягненням нової владної команди є стабілізація політичної системи України. Разом з тим вони додають, що так і не вдалося втілити в життя гасло про «уряд професіоналів». Кабінет міністрів Миколи Азарова формувався за попереднім квотним принципом, проте з яскраво вираженим «регіональним присмаком» (за деякими підрахунками, більше третини складу чинного уряду — вихідці з Донецького регіону). Експерти мають думку, що, напевно, головними вимогами до кандидатів на високі посади були особиста відданість Віктору Януковичу, ефективна участь у президентській виборчій кампанії.[81].

Утворення консультативно-дорадчих органів при Президентові України. Їхня діяльність. Указом від 26 лютого 2010 р. Віктор Янукович утворив Комітет з економічних реформ, секретарем якого призначив Ірину Акімову<[82], указом від 26 лютого 2010-го — Національний антикорупційний комітет[83], указом від 9 квітня 2010 р. — Раду регіонів, як консультаційно-дорадчого органу при Президентові України з метою забезпечення взаємодії центральних органів влади та місцевого самоврядування[84].

Однак Рада регіонів так і не запрацювала ефективно[85]. Політолог Костянтин Матвієнко вважає що цей орган створено для демонстрацій перед телекамерами, що Президент реально управляє державою[86].

26 лютого 2010 р. Віктор Янукович підписав указ про утворення Національного антикорупційного комітету, однією з цілей якого є кардинальне покращення ситуації у сфері боротьби з корупцією на Україні[87]. Слід відмітити, що Україна в індексі сприйняття корупції опустилася зі 134 місця в 2010 році на 152 місце в 2011 році[88].

Конституційна реформа. Янукович — Президент у президентсько-парламентській республіці. Конституційний суд визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (політреформу 2004 року) у зв'язку з порушенням процедури його розгляду і ухвалення[89] і відновив дію Конституції України 1996 року.[90].

27 січня 2011 р. у Давосі на «Всесвітньому економічному форумі» Віктор Янукович заявив про започаткування 21 реформи у різних сферах життєдіяльності України.[91]

1 жовтня 2011 р. набрав чинності Закон «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», підписаний Віктором Януковичем 9 вересня 2011-го[92].

17 січня 2013 р. Янукович визнав провал більшості реформ своєї команди[93] і звинуватив Миколу Азарова в саботажі[94][95][96][97][98].

Позиція Януковича на кровопролиття 18-19 лютого 2014 р. у Києві.
Станом на 2:16 19 лютого президент України Віктор Янукович вперто відмовився проводити будь-які переговори з лідерами опозиції і бажає лише вигнати протестуючих з вулиць Києва.[99] За повідомленням Віталія Кличка, Янукович не збирається йти на поступки й припиняти протистояння. Зокрема він зазначив, що[100]

« Янукович абсолютно неадекватно реагує на ситуацію. Все, про що він говорив - це про те, щоб лідери опозиції закликали людей на Майдані припинити протистояння і скласти зброю  »

За словами Арсенія Яценюка, Янукович неодноразово висловлював особисті погрози лідерам опозиції, якщо вони не приберуть людей з вулиці.[101]

Зовнішня політика

Підписання угоди про подовження терміну перебування ЧФ РФ на території України

21 квітня 2010 року, без попереднього суспільного обговорення, Президент України В.Янукович підписав з президентом Росії Дмитром Медведєвим «Угоду між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України»[102], згідно з якою продовжується термін перебування Чорноморського флоту Росії в Севастополі на 25 років, до 2042 року. Це стало своєрідною «ціною» підписання Доповнення до газового контракту від 19 січня 2009 року між ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України» (який був укладений Прем'єр-міністрами двох держав Ю.Тимошенко та В.Путіним у Москві), котре скасовує пункт про штрафні санкції за недобір газу і обумовлює знижку на російський газ для України, яка буде оформлена як зменшення митних зборів[103]. Більшість[Джерело?] аналітиків розцінили угоду як таку, що суперечить Конституції України[104][105][106][107]. Разом з тим, деякі чільні представники Партії Регіонів, виправдовуючи Януковича, посилаються на різночитання трактувань перехідних положеннях Конституції, вважаючи, що вони стосуються лише заборони на створення нових військових баз[108]. Угода отримала також неоднозначну оцінку в українському суспільстві: її розкритикувала низка місцевих рад[109][110], опозиція[111][112][113][114][недійсне посилання][115] та екологи[116]. Відбулася серія багатотисячних мітингів[112][117]. 27 квітня Угоду ратифікували парламенти обох країн[118].

Зона вільної торгівлі з ЄС чи митний союз?

12 квітня 2011 року відбувся візит голови уряду Росії Володимира Путіна до Києва. Росія схиляє Україну до вступу до Митного союзу, до якого крім РФ входять Білорусь і Казахстан. Основною поступкою за це має бути зниження ціни на російський газ для України майже наполовину. Янукович висловлюється за зближення країни з Митним союзом країн СНД. "Вважаю, що подальший розвиток стосунків з Митним союзом спиратиметься на нову договірну базу щодо угод про вільну торгівлю, і можлива пакетна угода про співпрацю за формулою «3+1», — заявив він 7 квітня, виступаючи зі щорічним посланням у Верховній Раді.

Прем'єр-міністр Росії Володимир Путін у ході цього візиту не отримав прямої згоди від президента України Віктора Януковича на вступ України до Митного союзу. Про це сказало газеті «КоммерсантЪ-Украина» джерело, ознайомлене з ходом закритої частини їхніх переговорів. «Хоча прогресу в переговорах України з ЄС щодо ЗВТ (зони вільної торгівлі) немає, а на пошук компромісу з деяких питань у нас можуть піти роки, Президент України задекларував таку позицію: Україна інтегрується в Євросоюз, у Митний союз не вступає, а буде дотримуватися заявленої формули 3+1», — сказало джерело[119].

Угода зі створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною і Європейським Союзом практично готова, залишилися три неврегульовані питання, за якими Київ пропонує компромісний підхід. Про це повідомив 31 травня 2011 року прем'єр-міністр України Микола Азаров на зустрічі з головою МЗС Греції. «Практично угода готова. Залишилися три неврегульовані питання, за якими Україна запропонує компромісний підхід», — сказав він[120].

29 травня 2013 року в Астані (Республіка Казахстан) в президентському палаці «Акорда» відбулася зустріч Президента України Віктора Януковича, Президента Республіки Білорусь Олександра Лукашенка, Президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва, Президента Киргизької Республіки Алмазбека Атамбаєва та Президента Російської Федерації Володимира Путіна. За результатами зустрічі Віктор Янукович дав доручення Кабінету міністрів України підписати меморандум про надання Україні статусу спостерігача в Євразійській економічній комісії, яка є виконавчим органом Митного союзу, під час саміту СНД в Мінську 31 травня.

31 травня 2013 року у Мінську Прем'єр-міністр України Микола Азаров і голова Євразійської економічної комісії (ЄЕК) Віктор Христенко підписали меморандум про поглиблення взаємодії між ЄЕК і Україною. Меморандум передбачає надання Україні можливості мати представника в ЄЕК і одержати статус спостерігача в Євразійському економічному союзі з 2015 р.

28 — 29 листопада 2013 року на Саміті глав держав у Вільнюсі Президент України Віктор Янукович не підписав Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом[121], що викликало бурхливі негативні реакції Заходу та України, додавши ще більших масштабів Євромайдану.

Найважливіші закордонні візити Президента України

Барак Обама розмовляє з Віктором Януковичем. Саміт з ядерної безпеки, Сеул.
  • Вашингтонський саміт з ядерної безпеки, квітень 2010 року.
На саміті з ядерної безпеки, який пройшов у Вашингтоні на початку квітня 2010 року, взяв на Україну зобов'язання позбутися до 2012 року усіх запасів високозбагаченого урану, який використовується в країні виключно у наукових цілях, чим зробив велику послугу президентові США Бараку Обамі, адже ця обіцянка стала чи не єдиним вагомим досягненням Обами на шляху ядерної безпеки на саміті[122].
  • Візит у ПАРЄ, квітень 2010 року
27 квітня, під час візиту у Страсбург, заявив у ПАРЄ, що Голодомор в Україні 1932-33 років визнавати як факт геноциду щодо того чи іншого народу буде неправильно, несправедливо[123]:
« Це були наслідки сталінського тоталітарного режиму, ставлення до людей ... Але визнавати Голодомор як факт геноциду щодо того чи іншого народу, ми вважаємо, буде неправильно, несправедливо. Це була трагедія, спільна трагедія держав, що входили до СРСР  »
Тоді ж Янукович заявив, що входження України у Митний союз Білорусі, Казахстану і Росії є неможливим[124], натомість, створення зони вільної торгівлі з ЄС є одним з національних пріоритетів[125].
  • Візит до Китаю, вересень 2010 року
Президент України Віктор Янукович перебував з офіційним візитом в Китаї з 2 по 5 вересня 2010 року. 2 вересня у присутності глав держав відбулася церемонія підписання 13 двосторонніх документів, серед яких:
 — Основні напрями українсько-китайських відносин (Дорожня карта) на 2010–2012 рр.;
 — Угода між Кабінетом міністрів України і урядом КНР про співпрацю в галузі захисту і карантину рослин;
 — Програма українсько-китайської співпраці в галузі дослідження і використання космічного простору в мирних цілях на 2011–2015 рр.;
 — Протокол між Державною митною службою України і Державною митною адміністрацією КНР про взаємну допомогу в перевірці достовірності задекларованої вартості товарів;
 — Міжурядова угода про надання уряду України безоплатної допомоги;
 — Угода про створення Спільної ділової ради між Торговельно-промисловою палатою України і китайським Комітетом сприяння міжнародній торгівлі та інші.
В.Янукович оцінив вартість інвестпроектів у рамках підписаних угод на 4 млрд доларів[126].
Україна не сприймає будь-якого тиску в процесі переговорів щодо перегляду ціни на російський газ. Про це заявив президент Віктор Янукович в Душанбе 3 вересня. «Будь-який тиск в цих питаннях — він для нас принизливий. І ми не дозволимо, щоб так з нами говорили. Коли йдуть переговори, на переговорах все, що завгодно буває, а коли ми виходимо в засоби масової інформації, нам треба дотримуватися чогось», — сказав Янукович[127].

Усунення з посади

Янукович підписує угоду про фактичну капітуляцію з опозицією 21 лютого 2014
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Янукович у відеозверненні прокоментував ситуацію у країні (ТСН 22 лютого 2014 року)

21 лютого 2014 лідери опозиції підписали з Віктором Януковичем угоду щодо врегулювання кризи в Україні[128]. Відповідно до угоди протягом 48 годин з моменту її підписання мала б відновити дію Конституція України редакції 2004 року та сформовано новий коаліційний уряд; до вересня 2014 року буде проведена конституційна реформа; до грудня 2014 року пройдуть позачергові президентські вибори, прийнято нове виборче закнодавство та обрано новий склад ЦВК; буде проведено розслідування випадків насильства під наглядом Ради Європи; влада та опозиція відмовляються від силових дій. Угоду було засвідчено главами МЗС Польщі та Німеччини, представником МЗС Франції та російським омбудсменом[129].

Підписання угоди не було сприняте людьми на майдані: демонстранти вимагали від Президента достроково піти у відставку[130]. Зранку 22 лютого Янукович зник з Києва[131]. Того ж дня Верховна Рада України 328-ма голосами народних депутатів підтримала постанову про усунення Віктора Януковича з поста Президента України, аргументуючи таке рішення самоусуненням Януковича від виконання своїх обов'язків, та призначила позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 року[132].

22 лютого Віктор Янукович записав телезвернення, у якому назвав події 18-20 лютого в Україні державним переворотом, порівнявши їх з приходом нацистів до влади у Німеччині, назвав депутатів, що вийшли з Партії регіонів, зрадниками та заперечив легітимність прийнятих Верховною Радою рішень[133].

23 лютого 2014 року фракція Партії регіонів оприлюднила свою заяву, в якій усю відповідальність за ситуацію в Україні поклала на президента Віктора Януковича та його найближче оточення:

«Ми, фракція Партії Регіонів у Верховній Раді України і наші однопартійці, рішуче засуджуємо злочинні накази, що призвели до людських жертв, до порожньої скарбниці, величезних боргів, ганьби в очах українського народу і всього світу, в результаті чого наша країна опинилася на краю прірви, загрози розколу і втрати національного суверенітету»[134]

25 лютого 2014 року Генеральний прокурор України Олег Махніцький повідомив, що Віктора Януковича оголошено у розшук за підозрою у масових вбивствах людей з обтяжливими обставинами відповідно до частини 2 статті 115 Кримінального кодексу[135]. Від 22 лютого місце перебування Януковича лишається невідомим: з'являлися повідомлення, що Президент знаходився у Харкові[136], Донецьку[137] або Криму[138].

27 лютого з'явилась інформація, що Янукович перебуває на території Росії, куди дістався морем разом зі своїм сином Віктором[139]. Російські ЗМІ оприлюднили звернення Януковича до українського народу, у якому знову зазначив, що є легітимним Президентом України, назвав рішення Верховної Ради незаконними та попросив владу Росії забезпечити йому особисту безпеку[140]. Влада Росії повідомила, що прохання про забезпечення особистої безпеки «було було задоволено на території РФ»[141]. Колишній радник Януковича Ганна Герман назвала публікацію такої заяви фейком[142].

Заклики до війни

Перебуваючи в Росії, Янукович попросив президента РФ Володимира Путіна застосувати свої війська для "відновлення законності" в Україні. Відповідну заяву Януковича від 1 березня 2014 року зачитав представник Росії Віталій Чуркін на засіданні Ради безпеки ООН у понеділок 3 березня 2014. Президент Росії отримав звернення колишнього президента України Віктора Януковича звернення:

Як законно обраний президент України заявляю: події на Майдані, незаконне захоплення влади призвели до того, що Україна опинилася на порозі громадянської війни. У країні панують хаос і анархія. Життя, безпеку і права людей, особливо на Південному Сході і в Криму під загрозою.

Під впливом західних країн здійснюється відкритий терор і насильство, люди переслідуються за політичними і мовними ознаками.

У цьому зв'язку звертаюся до президента Росії Володимира Володимировича Путіна з проханням використовувати збройні сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності та захисту населення України.[143][144]

Особисте життя

Сім'я

Після відкриття «Межигір'я» громадськості стало відомо, що разом з Януковичем у резиденції мешкала його цивільна дружина Любов Полєжай зі своєю донькою Марією[145].

Захоплення

Картяр[146], займається спортом (великий теніс), любить полювання та розводить голубів, любить швидку їзду на автомобілях — навіть брав участь у змаганнях «Бахмутський шлях». Тримає собак (курцхаари, ягдтер'єри, лабрадори, такса, лайка).[147] Воліє читати енциклопедії, Євангеліє, книги про історичні особистості. Любить футбол.

Нерухоме майно

Дружині Віктора Януковича Людмилі Янукович належить будинок в Донецьку площею 304 м²[148] у Будьонівському районі по вул. Райніса 65-а — 65-г, де вона проживає[149][150] разом з синами Олександром та Віктором Януковичем-молодшим, котрим належать окремі будинки на спільній з мамою обгородженій території[150].

«Межигір'я»

«Межигір'я» знаходиться у селищі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. З 988 до 1935 року — це землі Межигірського монастиря, до 1990 — резиденція перших секретарів ЦК Компартії УРСР, з 1990 року — резиденція для іноземних делегацій.

Офіційно орендована Віктором Януковичем земля площею 1,8 га[151] з новозбудованим будинком площею 620 м²[27][152] знаходяться в оточені земельної власності ТОВ «Танталіт» (129 га) та благодійного фонду «Відродження України» (7,6 га), на території котрого, за словами Януковича, знаходиться його «клубний будинок»[153]. 140-гектарний комплекс «Межигір'я» огороджений п'ятиметровим парканом периметром 54 км[154]. «Українська правда», у своєму журналістському розслідуванні, оприлюднила низку документів, що підтверджують зв'язок між ними, членами родини і оточенням Януковича[153][155][156]. До складу колишньої резиденції входить: яхтовий причал, кінний клуб, тир, тенісний корт та інші розважально-відпочинкові комплекси[157]; мисливське угіддя[158].

Заступивши на посаду прем'єра, 2002 року, Віктор Янукович отримав безоплатно від з Фонду держмайна будинок № 20 площею 325 м² на території резиденції.

1 квітня 2003 року Янукович за посередництва донецького благодійного фонду «Відродження України» орендував будинок № 20 і 3 га землі. Згідно з договором, вартість оренди — 3,14 гривень на місяць за сотку, термін — 49 років, мета — «здійснення заходів щодо сприяння реалізації загально-державних і міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного положення» (проте в документі не уточнюється — положення кого саме має «поліпшитись»). [155][159].

25 вересня 2007 року відбувалося виведення другої частини «Межигір'я» з власності держави транзитом через національну акціонерну компанію «Надра України», хоча цей вид діяльності не входить до її компетенції. За «Надра України» відповідає Міністерство екології, котре очолив Василь Джарти — в минулому начальник виборчого штабу Януковича[160].

Відчуження проводилось без аукціону разом з конкурсом на землю.

У березні 2005 року заступник генпрокурора звернувся до господарського суду Києва з приводу відчуження резиденції в інтересах уряду і Фонду держмайна. 10 травня позов було задоволено на користь держави, а 20 травня рішення набуло законної сили[160]. 23 листопада 2006 року, за часів прем'єрства Януковича, Вищий господарський суд скасував рішення, яким розривався договір оренди. Справу було передано на повторний розгляд до Господарського суду Києва[160]. 5 березня 2007 року представник уряду Віктора Януковича Олена Лукаш, відкликала позов[160].

Заснована в Донецьку компанія «Медівесттрейд» подавала позов про неправомірність відчуження і програла його 22 жовтня 2007 року. Так само вони «програли» апеляцію — тобто у них на руках опинився судовий вердикт, який набув законної сили і фіксував правомірність дій з виведенням «Межигір'я» з державної власності[161].

В грудні 2007 Юлія Тимошенко стала Прем'єр-міністром України. Вона скасувала постанову, якою «Надрам України» передавалася резиденція «Межигір'я»[160]. У березні 2008 Генпрокурор Олександр Медведько відписав Тимошенко, що дії посадовців «Надра України» з обміну резиденції «Межигір'я» були законними, і оскаржити їх неможливо, так як вони вже оскаржувались і виносилась остаточна апеляція на користь Януковича[160]. 1 вересня 2009, після оголошеного прем'єром Тимошенко наміру оскаржити відчуження «Межигір'я», за наказом депутата від «Партії Регіонів» Миколи Джиги, з Вишгородської адміністрації вилучені 27 оригіналів документів про оренду земельної ділянки[162], що згодом були направлені у сейфи Генпрокуратури[163]. 27 січня 2010 року, приватне підприємство «ДА ЛАТ» подало позов до Вищого господарського суду про незаконність угоди купівлі-продажу колишньої резиденції «Межигір'я» і «програла» його[164][165].

Згідно з декларацією Президента України, Главі держави належать земельна ділянка площею 1,7688 га у Київській області з розташованим на ній житловим будинком площею 619,6 кв. м, квартира в місті Києві площею 239,4 м² і два машиномісця загальною площею 39,9 кв. м.[166]

23 лютого 2014 Верховна Рада України прийняла постанову про передачу «Межигір'я» у державну власність. З 22 лютого територія Межигір'я відкрита для відвідування. За 2 дні його відвідало кілька тисяч відвідувачів. Розкіш "помістя" вражає відвідувачів. Одним із найвідвідуваніших місць є сауна із золотим біде. [167]

Мисливські угіддя

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Резиденції президента. Спецрозслідування телеканалу ТВі, 15 січня 2013

Януковичем приватизована більша частина Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства, що поблизу села Сухолуччя Вишгородського району, землі регулярного полювання Януковича. Приватизації 17 га колишніх державних резиденцій «Акація» та «Острів», що входять до лісництва, проходила за наступною схемою: 14 лютого 2007 року Прем'єр-міністр В.Янукович підписав розпорядження № 51-р[168] про передачу цілісного майнового комплексу Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства до сфери управління Держкомлісгоспу; далі Держкомлісгосп передав землі «Акації» та «Острів» в користування підприємству ТОВ «Дом лесника»; далі голова Вишгородської адміністрації підписала акт про зміну цільового призначення земель. Слід зауважити що погодження експертизи Держкомагенства, як випливає з документів, було отримане швидше, ніж надійшла заява про її проведення та видане після того, як Кабмін розпорядженням № 601, з метою запобігання зловживань, заборонив змінювати статус лісових угідь до ухвалення Лісового кодексу. Процес відчуження завершився передачею Вишгородською адміністрацію актів на право власності ТОВ «Дом лесника». Після чого лісництво можна вважати власністю Януковича, бо керівники ТОВ «Дом лесника» — це ті ж самі однопартійці, що брали участь у відчуженні земель «Межигір'я». 2007 року до закритого лісництва були побудовані дві асфальтові дороги за державний кошт вартістю 25 млн гривень з контрольно-пропускним режимом, відпочинковий комплекс готельного типу, мисливські хатинки, загони для кабанів, тощо[169][170].

Квартири

2003 року Янукович приватизував квартиру площею 184 м², надану адміністрацією Шевченківського району міста Києва[171], згодом безоплатно обміняв її на більшу та продав однопартійцю за 33 млн гривень[172][173].

Схема приватизації відбулась наступним чином. Як безквартирному урядовцю, за рішенням Шевченківської райадміністрації 14 жовтня 2003 року, Віктору Януковичу було передано державна квартира у центрі Києва по вул. Володимирській 49 на правах найму. Укладений договір — формальність, бо забудовник здавав житло в експлуатацію лише на другий рік. Того ж дня, Янукович звернувся з проханням до райадміністрації приватизувати житло, заява включала членів родини: дружину, сина, тещу. За надлишкові 90 метрів, відповідно до норм приватизації, Янукович сплатив 16 грн. Того ж дня виходить рішення про приватизацію квартири. Наступного дня нерухомість реєструється в Київському БТІ. Через тиждень три чверті квартири переходить Валентині Давидовій, тещі Віктора Януковича. 29 жовтня В.Давидова вирішує обміняти квартиру на інше помешкання з площею 384 м², по вулиці Івана Мазепи 10 без доплати, оскільки БТІ, за нез'ясованих причин, оцінила обмін рівноцінним[171].

Не зважаючи на збільшення площі, в декларації про доходи за 2003, 2005, 2006 роки розмір квартири зазначений як 144, 140, 160 м² відповідно[172]. 4 жовтня 2008 року Янукович укладає з Сергієм Клюєвим договір купівлі-продажу, згідно з яким квартира розміром 384 м² продається за ціну 33 млн гривень. За нез'ясованих причин ціна в рази перевищує середньо-ринкові ставки для нерухомості преміум-класу[173].

Для сплати вартості будинку Януковичу довелось продати все нерухоме майно, включно з квартирою в Донецьку[174]. Проте, Декларація про доходи 2008 року виявила квартиру в Києві, розміром 239,4 м²[27] в районі Оболонської набережної. Нерухоме майно включає два поверхи, мансарду, літню терасу та два машино-місця[175].

Судимості. Зняття судимостей

15 грудня 1967 р. у віці 17 років Віктор Янукович уперше засуджений до 3 років позбавлення волі за участь у пограбуванні за статтею 141 ч.2 КК УРСР як член злочинного угруповання «Півновка». У зв'язку з амністією з нагоди 50-ти річчя Жовтневої революції термін покарання зменшений судом до 1,5 років. Покарання Віктор Янукович відбував у Кременчуцькій виховній колонії упродовж 6—7 місяців і був умовно-достроково звільнений за клопотанням адміністрації за зразкову поведінку. За свідченням мешканця Сміли Миколи Московченка, який у той час також перебував у цій колонії, Віктор Янукович співпрацював з адміністрацією виправної установи.[176]

Удруге до кримінальної відповідальності Віктор Янукович притягнутий через заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ст. 102 КК УРСР й засуджений 8 червня 1970 р. до 2 років позбавлення волі. Досудове слідство й розгляд справи в суді тривали 9 місяців. За свідченням одного з приятелів Віктора Януковича Олександра Мартиненка, під час інциденту була присутня якась дівчина, яку Віктор Янукович начебто захистив від п'яних залицянь. Побутує легенда, що начебто справа насправді порушувалася за зґвалтування відповідно до статті 118 КК УРСР, але завдяки співпраці Януковича з «органами» буцімто зникла заява потерпілої, а справа була перекваліфікована[18]. Відбував покарання у Єнакієвській виправній колонії № 52 у селищі Оленівка[177].

У грудні 1978 р. судимості Януковича ухвалою Президії Донецького обласного суду визнані безпідставними. Це стало можливим завдяки зверненню до Донецького обласного суду космонавта Георгія Берегового, депутата Верховної ради СРСР[178].

Обставини цих справ суперечливо висвітлюються низкою засобів масової інформації.

У 2004 р. до Донецька скликані журналісти для прояснення ситуації із судимостями прем'єра, голова Донецького апеляційного суду Олександр Кондратьєв запитав у них: «У вас що, є підстави мені не вірити?»[179]

8 лютого 2005 р. Донецька обласна прокуратура, за вказівкою Генпрокуратури України, відновила розслідування у справі про можливі фальсифікації при знятті судимостей з Віктора Януковича. У липні 2005-го в ході перевірки, проведеної Донецькою обласною прокуратурою, встановлено, що протягом 2002–2004 рр. співробітниками Донецького обласного апеляційного суду були підроблені дві постанови президії Донецького обласного суду від 27 грудня 1978 р. про скасування стосовно Віктора Януковича вироків народного суду Єнакієве за ст. 141 ч. 2 («грабіж, пов'язаний з насильством») і ст. 102 («свідоме нанесення тілесних ушкоджень»). Експертиза, проведена Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Керування МВС у Донецькій області, як і наступна, проведена Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Управління МВС України, факт фальсифікації архівної справи № 386 Р-3410 підтвердила[180]. У висновках обох експертиз відзначалося: сторінки з постановами, що відрізняються складом паперу від інших сторінок, вставлені у справу після її розшивання, підпис судді Віталія Хованського, який вивчав справу Януковича, підроблений іншою особою.[181]

У жовтні 2005 р. розслідування припинено «у зв'язку з відсутністю складу злочину» — слідчим органам не вдалося виявити оригінали фальсифікованих документів, а склад злочину за ст. 366 ч.2 КК України припускає підробку винятково оригіналів. Віталій Бойко, головуючий у президії Донецького обласного суду того часу, згодом голова Верховного Суду України, не раз заявляв, що особисто підписав постанови суду про зняття судимостей.

У 2006 р. порушена кримінальна справа за фактом фальсифікації постанов суду про зняття судимостей з Віктора Януковича. Вона була закрита за відсутністю складу злочину у липні 2006-го.[182].


Звання, посади, нагороди

Звання, посади

Нагороди України:

Державні нагороди

Відомчі нагороди

Іноземні державні нагороди:

Нагороди релігійних конфесій

Нагороди УПЦ (МП)

Нагороди РПЦ

Нагороди інших православних церков

Нагороди міжнародних і національних спортивних організацій

Звання Почесного громадянина

Почесні вчені звання і ступені

Iнші нагороди

Псевдонаукові ступені та неіснуючі нагороди

Янукович має псевдонаукові ступені та неіснуючі нагороди[208].

  • Віктор Янукович вказував у своїй біографії, що є членом Каліфорнійської міжнародної академії науки, освіти, індустрії та мистецтв. Пізніше з'ясувалося: такого наукового закладу не існує.[208].
  • «Кембриджський міжнародний центр» нагородив В.Януковича медаллю — відзнакою за його наукові проекти та їхнє успішне втілення у Донецькому регіоні. За рішенням Кембриджського Центру його було нагороджено званням «людина року» в номінації «місцевий економічний розвиток» за 2000 рік і включено до річного видання Міжнародного Біографічного Центру. В той же час доктор Джейк Рейнольдз — заступник директора Програми з промисловості Кембриджського університету, яка займається різноманітними проектами для промисловців, підприємців, економістів тощо, заявив: «Я особисто ніколи не чув про Кембриджський міжнародний центр. Ви можете зв'язатися з університетським центром міжнародних відносин. Однак, я не знаю про існування на цьому факультеті жодних програм висунення на нагороди».[209]
  • 9 липня 2008 р., у день народження Віктора Януковича, російська громадська організація «Національний комітет громадських нагород» ухвалила рішення про нагородження його орденом Святого князя Олександра Невського І ступеня «за видатні заслуги і величезний особистий внесок у зміцнення економічного і культурного співробітництва між Росією та Україною». Про це повідомлялося на офіційному сайті Віктора Януковича. У державному реєстрі Російської Федерації ця нагорода зареєстрована під № 042.[210] 24 вересня 2008 р. Генеральна прокуратура Росії повідомила про те, що «Генеральною прокуратурою Росії і ФСБ Росії разом із ФНС Росії, Мін'юстом Росії, Геральдичною Радою при президенті Росії виявлені порушення закону в діяльності Академії проблем безпеки, оборони та правопорядку та автономної некомерційної організації „Національний комітет громадських нагород“, Академією і Національним комітетом усупереч чинному законодавству засновані 73 види ідентичних державним нагород, у тому числі ордена, медалі, нагрудні знаки, встановлені учені ступені». Орден Святого князя Олександра Невського, яким був нагороджений лідер Партії регіонів Віктор Янукович, визнаний недійсним[211].

Наукові праці та інші публікації

Автор (співавтор) близько 30 наукових праць, зокрема книг:

  • «Инфраструктура промышленного региона: теория, практика, перспективы» (1999)
  • «Менеджмент инвестиционного проектирования и планирования» (т.2, в 3 кн.; 19961998, співавтор);

статей:

  • «Состояние и проблемы деятельности банков в Донецкой области» (1998)
  • «Статус обласної ланки управління соціально-економічним розвитком» (1998)
  • «Регіональні проблеми формування і використання трудових ресурсів» (1999)
  • «Украинско-российские экономические отношения в региональном аспекте: тенденции, особенности развития» (1999)
  • «Шахтерские города Донецкой области: проблемы и пути решения» (1999, співавтор)
  • «Проблемы реструктуризации хозяйственного комплекса промышленного региона» (1999, співавтор)
  • «Проблемы и перспективы социально-экономического развития Донецкой области» (1999)
  • «Засоби підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності регіону» (2000)
  • «Экономические процессы управляемы» (2001) та ін.
  • «Opportunity Ukraine[212]», англійською мовою. — Відень: Видавництво Мандельбаум, 2011 — книгу було викрито у плагіаті[213][214][215][216].

Конфузи, курйози та помилки

Докладніше: Янукізми

Практично з самого початку передвиборчої кампанії 2004 Віктора Януковича з ним траплялися курйозні випадки, які потім відбивались у численних творах народного мистецтва, анекдотах тощо. Слово «проФФесор» перетворилося на інтернет-мем і стало застосовуватися не лише на адресу Януковича, але й для позначення будь-яких безграмотних політиків, які люблять присвоювати собі наукові титули[217][218][219] [220][недійсне посилання] Приклади недолугих висловів отримали назву «янукізми». Низка оглядачів розцінює подібні обмовки як свідчення надзвичайно низького культурного рівня Януковича[221][222][223].

Курйозні випадки

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg відео 5 каналу «В Януковича кинули яйце — він упав»
  • Під час так званої «яйцевої атаки» в Івано-Франківську у Віктора Януковича влучило яйце і він картинно впав[224][225].
  • Коли Янукович прибув до парламенту для проведення інавгурації, при вході в приміщення Верховної Ради перед ним закрилися двері, мало не вдаривши майбутнього президента[226].
  • 15 вересня 2009 року у палаці культури «Овація» в Кривому Розі під час зустрічі з місцевим партійним активом Янукович сказав: «Я краще сів би утретє, ніж допустив би нинішню владу до влади»[227].
  • У грудні 2009 р. в Василькові після мітингу коли на площі ще залишалося близько тисячі людей Янукович запитав біля увімкненого мікрофону: «Чого ці дебіли не розходяться?»[228][229].
  • 17 травня 2010 року під час спільного з Дмитром Медведєвим покладання квітів до Могили невідомого солдата в київському Парку Слави на Януковича впав вінок[230].
  • 30 червня 2010 Янукович під час урочистої зустрічі з президентом Шрі-Ланки Махіндою Раджапаксе не дав йому дослухати гімн. Після того, як президенти привітали один одного, оркестр почав грати гімн Шрі-Ланки. Однак, замість того, щоб дослухати гімн до кінця, Янукович повів Раджапакса обходити стрій почесної варти і вітатися з делегацією. Після цього гімн України взагалі не грали[231].
  • 25 жовтня 2010 під час спільної прес-конференції Прем'єр-міністр Канади Стівен Харпер почав говорити по-французьки і пролунав синхронний переклад на українську. Потім Харпер, враховуючи двомовність Канади, повторив ту ж саму промову, але англійською мовою. Втім, Янукович, не зрозумівши, що прем'єр повторює вже сказане і попри те, що переклад уже пролунав, з подивом наказав перекласти: «Translate, please»[Джерело?].
  • 11 січня 2010 Янукович розсмішив аудиторію під час політичного ток-шоу, коли на питання про тероризм і МАГАТЕ несподівано відповів: «Это не балалайка. Одна палка, две струна, — говорят. Я хозяин вся страна»[232][233].
  • В тому ж ток-шоу він сказав: «Все, що не казали помаранчеві, все роблять навпаки. Краще не казали б… Кажуть, зима буде чудова — прийшла зима. … За щоб вони не бралися — чекай біди»[232].
  • 15 червня 2011 виступаючи на ХІІІ Всесвітньому конгресі російськомовної преси Янукович забув назву Закону «Про доступ до публічної інформації», зробив довгу паузу, а потім попросив підказки залу: «Як він у нас називається?». Після закінчення свого виступу він залишився стояти за трибуною, лише після того, як головуючий конгресу подякував Януковичу за участь у заході, пішов зі сцени і залишив конгрес[234].

«Родовий» герб

9 липня 2001 р., на День народження, Віктор Янукович отримав в подарунок від друзів «родовий» герб. У ньому переважають смарагдові і рубінові тони, багато золота (знак багатства, справедливості і великодушності). Девіз «Superabo»[235] означає: «Подолаю». Багато деталей, зокрема троянда, запозичена з донецького герба і є знаками губернаторської влади. Інші символи: два колоски — багатство і достаток; пальмові гілки — перемога; тигри — зодіакальний (за китайським календарем) знак Віктора Януковича. Логотип автомобілів «Мерседес» в руках кентавра — підтвердження здібностей Віктора Януковича як водія[236][недійсне посилання].

Герб склав Ігор Сметанников (голова Всеросійської геральдичної спілки)[237]. Зобразив Юхим Комаровський[238].

Головний редактор сайту «Геральдика сьогодні», секретар Гільдії геральдичних художників Росії, Дмитро Іванов вважає, що родовий символ Віктора Януковича належить до гербовидної емблеми чи псевдогерба (тобто фальшивого) і говорить про нього, як про зразок «брудної геральдики» (bogus heraldry). Він суперечить тим правилам, канонам і традиціям, що діють на території України, ці правила не передбачають можливості використання елементів державного герба при створенні приватних символів, інших дефектів на ньому також достатньо — каже цей фахівець. Він підкреслює, що провини Януковича у цьому немає: сам він собі герба не замовляв, участі у обговоренні та розробці емблеми не брав, а лише необачно прийняв його у дар, довірившись малодосвідченим людям — «родовим» той може називатися дуже умовно[239].

Портрет Віктора Януковича.

Народна творчість

Постать Віктора Януковича дала натхнення низці художніх творів. В їхню основу покладені окремі епізоди з президентської передвиборчої кампанії 2004 р. та його попередні судимості. Серед найзначніших можна виділити такі:

  • Мультсеріал «Веселі яйця», натхнений «яєчним замахом» в Івано-Франківську.[240]
  • Кіноепопея «Операція проФФесор-1»[241], в якій Віктор Янукович став головним персонажем.[242][недійсне посилання]
  • Пісня гурту «Ґринджоли» «Разом нас багато» (перша версія), в якій натяком згадується епізод, де Віктор Янукович називає опонентів «Козлами».
  • Віктор Янукович став прототипом персонажа царя Віктора II в українському мультсеріалі Казкова Русь.

У серпні 2013 року на одній з автобусних зупинок у м. Слов'янськ з'явилось граффіті, на якому Віктор Янукович одягнений у спортивний костюм та схожий на тітушку чи гопніка[243].

Гімн «Лідер»

У жовтні 2009 Віктора Януковича звинуватили в тому, що його передвиборчий гімн кандидата в президенти «Лідер» є плагіатом італійської пісні «Ti amo» написаної Тото Кутуньйо і виконаної Умберто Тоцці більше 30 років тому[244].

Критика

Утиски свободи слова в Україні

За два місяці президентства Януковича та існування пропрезидентських більшості й уряду в Україні посилились тиск на ЗМІ і згортання свободи слова. Зокрема, незалежні експерти констатували політизацію Першого національного телеканалу[245]. Почастішали факти цензури на комерційних телеканалах: журналісти «1+1» та «СТБ» заявили про факти запровадження там цензури їхнім керівництвом, причому журналісти СТБ констатують наявність фактів цензури з 2008 р.[246][247][248].

Соцопитування соціологічної групи «Рейтинг» у кінці квітня 2010 р. свідчать, що 18% громадян відчули згортання свободи слова в Україні, 66% — не відчули, 16% — не визначилися[249]. Інше соцопитування «Рейтинг» вересня 2010-го свідчить, що 41% громадян відчули згортання свободи слова в Україні, 35% — не відчули, 24% — не визначилися[250].

24 лютого 2011 р. українські правозахисники, які представили доповідь 40 громадських організацій щодо прав людини в Україні за 2009—2010 роки[251], заявили, що в Україні дедалі більше відчутні тоталітарні тенденції. Серед основних українських проблем експерти називають масове порушення прав людини з боку правоохоронців, політичні переслідування опозиції й утиски свободи слова. Оглядачі вважають, що однією з найтемніших плям на іміджі України є переслідування опозиції. Керівництво України спростовує причетність до політичних утисків, співголова же Харківської правозахисної групи Євген Захаров заявляє, що в державі є політичні в'язні[252].

Згідно зі звітом американської неурядової організації «Freedom House» на початку травня 2011 р., свобода преси у світі впала до найнижчого рівня за понад 10 років. Серед інших країн значне погіршення ситуації зі свободою слова є і в Україні[253].

Янукович визнав: в Україні багато треба зробити для забезпечення свободи слова, проте вважає, що влада не причетна до утисків свободи слова.[254].

Судові позови до Президента України

  • Телеканал ТВі в Окружному адміністративному суді міста Києва оскаржив указ президента Януковича, за яким членом Вищої ради юстиції призначено Валерія Хорошковського. У позовній заяві телеканалу зазначається, що призначення Валерія Хорошковського є неправомірним. Стаття 6 Закону України «Про Вищу раду юстиції» вказує на те, що на посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше десяти років. З біографії Хорошковського випливає, що він такого стажу не має. Вимоги цієї статті не поширюються лише на осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою, а це: Голова Верховного Суду України, міністр юстиції України та Генеральний прокурор України, йдеться в заяві. Посада голови служби безпеки України не входить до цього переліку.[255].
  • У вівторок 15 червня 2010 р. відбулось попереднє судове слухання за позовом Володимира Волосюка до Віктора Януковича. Позивач вимагає вибачень за те, що український президент зробив заяву «про заперечення Голодомору як геноциду українського народу». Володимир Волосюк з Хмельницького вважає, що «знищення українського народу сталінським режимом» — достатній привід для того, щоб президент Віктор Янукович щонайменше вибачився за те, що наприкінці квітня сказав у Страсбурзі про Голодомор. На сесії Парламентської асамблеї Ради Європи Віктор Янукович заявив, що Голодомор називати геноцидом одного конкретного народу неправильно і несправедливо[256].

Ворог преси

Віктор Янукович разом з прем'єр-міністром Миколою Азаровим та міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченком стали найбільшими ворогами української преси у 2012–2013 роках за результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки.[257][258]

Міжнародні санкції

17 березня 2014 США ввели персональні санкції проти переліку осіб які загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету, та територіальній цілісності України, та за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні. В цьому списку осіб знаходиться і Віктор Янукович. Він звинувачується урядом США в загрозі миру, безпеки, стабільності, суверенітету, та територіальної цілісності України, в підриві демократичних інститутів і процесів в Україні та в тому, що після втечі з Києва до Росії, Віктор Янукович закликав президента Росії Володимира Путіна відправити російські війська в Україну[259].

Розслідування

Станом на 15 травня 2014 року стосовно екс-президента Віктора Януковича розслідується 6 кримінальних справ щодо зловживання ним владою. Справи внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань [260]

Див. також

Примітки

  1. [[unian.ua|УНІАН]] (3 березня 2010). «Янукович припинив членство у Партії регіонів». Архів оригіналу за 2 червня 2014. 
  2. Віктор Янукович — біографічна довідка.
  3. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року № 757-VII «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України»
  4. Рада усунула Януковича — на сайті Української правди
  5. Віктор Янукович — біографічна довідка
  6. Дисертації та автореферати України
  7. Yanukovych reportedly declares he is Ukraine's president and plans press conference in Russia on Feb. 28 (англ.)
  8. Думский комитет по делам СНГ: Янукович остается легитимным президентом (рос.)
  9. МВС оголосило Януковича в розшук
  10. ЯНУКОВИЧА ОГОЛОСИЛИ У РОЗШУК
  11. Віктор Янукович оголошений в розшук — Аваков
  12. Янукович оголошений у розшук — Аваков
  13. «Биография Виктора Януковича». Виктор Янукович и его соратники - официально на сайте о людях Дела своего. (російською). 2010-06-04. Процитовано 2010-06-05. 
  14. а б Yanukovych announces Polish roots ahead of Warsaw trip on Feb. 3
  15. Znani Polacy współcześnie
  16. Віктор Федорович Янукович // rodovid.org
  17. Все мамы Виктора Януковича. Часть 1. ФОТО
  18. а б Вікторович, Яна (2006-08-04). «"Прємьєр-міністр" Янукович, або неофіційна біографія для тих, хто підзабув». Українська правда. 
  19. Бірыла М. В. Беларуская антрапанімія. Уласныя імёны, імёны-мянушкі, імёны па бацьку, прозвішчы. — Мінск: Навука i тэхніка, 1966. — С. 85-86. — 328 с. (біл.)
  20. (рос.) Яворивский обнародовал документы НКВД о том, что отец и дядя Януковича «пособничали фашистам» / КорреспонденТ.net 25 січня 2010, 16:56.
  21. Яворівський оприлюднив документи
  22. Федор Владимирович как «слабое звено» одиозной биографии(рос.)
  23. Веня (2009-11-14). «Янукович. Життєвий шлях». Народна правда. 
  24. Вагрант, Роман (2009-11-09). «Виктор Янукович. Легенды и скелеты биографии. Часть 1. ДОКУМЕНТЫ». RUpor.info. (рос.)
  25. Абібок, Юлія (2009-11-02). «Милиции предложили поискать диплом Януковича – СМИ о «донецких»». ОстроВ. (рос.)
  26. «Москаль перевірить диплом Януковича». Українська правда. 2009-10-29. 
  27. а б в Лещенко, Сергій (2009-10-29). «Віктор Янукович: мільйонер із "трущоб"». Українська правда. 
  28. Костішин, Тарас (2007-02-19). «У Януковича появился новый «проФФесор»». RUpor.info (російською). 
  29. Шара, Люба (2004-08-02). «From California з люВовью: на академіку шапка горить!». Українська правда. 
  30. Ради кого российский президент Януковичем пренебрег? Байкеры имени Владимира Путина // «ОстроВ», 19.07.2012 15:24
  31. Глава МЧС Украины и экс-глава МИД обвинили Путина в "хамстве". Кремлю пришлось отвечать // newsru.com, 14 июля 2012 09:56
  32. Путін спізнився до Януковича через дівчат-байкерів // tsn.ua, Крим, 12 липня 2012, 18:06
  33. Кремль почав "вирощувати" з Януковича агента КДБ після другої "відсидки" // tsn.ua, 16 квітня 2014, 10:27
  34. У СБУ вважають, що Януковича контролює російська розвідка. У Ростові-на-Дону знаходиться один з розвідувальних центрів РФ // tsn.ua, 16 квітня 2014, 15:56
  35. Кремль розробляє план усунення Януковича // tsn.ua, 17 квітня 2014, 23:27
  36. Независимая газета: «Крестный отец»
  37. http://peoples.ru/state/minister/ukraine/yanukovich/
  38. а б http://from-ua.com/politics/42a3f4309003b/
  39. а б http://profile.ru/items/?item=9789
  40. Газета Донецкий кряж, 1998. 18-24 липня
  41. Газета Донецкий кряж. 2002. 4-10 квітня
  42. Газета Донецкий кряж. 2001. 21-28 березня
  43. Газета Донецкий кряж. 2001. 7-14 березня
  44. Донбас. 1999. 18 листопада
  45. Газета Донецкий кряж. 2001. 29 березня — 4 квітня
  46. http://janukovicha.clan.su/index.htm
  47. http://golosiyiv.kiev.ua/observer.php?id=662 Сергій Руденко. Янукович від «А» до «Я»
  48. http://from-ua.com/politics/42a9194b28012/
  49. http://news.bbc.co.uk/hi/russian/news/newsid_4163000/4163409.stm
  50. http://cvk.gov.ua/pls/vp2004/wp300?PT001F01=502
  51. Янукович: «Я не хотів, щоб по Дніпру пливли трупи»
  52. http://partyofregions.org.ua/faces/42634ee61880c/
  53. http://iht.com/articles/2005/12/23/business/wbolig.php
  54. http://from-ua.com/politics/42b253de22c31.html
  55. http://pravda.com.ua/news/2006/3/11/39637.htm
  56. http://cvk.gov.ua/pls/vnd2006/w6p300?PT001F01=600
  57. http://ft.com/cms/s/4bb99e2a-2355-11db-848d-0000779e2340.html
  58. http://president.gov.ua/done_img/files/universal0308.html
  59. http://pravda.com.ua/news/2006/8/3/45527.htm
  60. http://pravda.com.ua/news/2006/12/13/52259.htm
  61. http://pravda.com.ua/news/2006/12/22/52674.htm
  62. http://pravda.com.ua/news/2007/1/12/53159.htm
  63. http://kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=50140548&cat_id=35883
  64. http://pravda.com.ua/news/2007/1/23/53502.htm
  65. http://pravda.com.ua/news/2007/2/5/54058.htm
  66. http://pravda.com.ua/news/2007/2/2/53941.htm
  67. Янукович Віктор Федорович
  68. Янукович: Україна повинна визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії.
  69. http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/WP0011
  70. Кореспондент.нет: ЦВК офіційно оголосила Януковича переможцем президентських виборів
  71. Янукович вп'яте визнаний найвпливовішим українцем за версією Корреспондента
  72. http://tsn.ua/kyiv/na-postamenti-lenina-v-kiyevi-vstanovili-zolotiy-unitaz-332610.html
  73. В.Ющенко привітав В.Януковича з обранням на посаду Президента України
  74. Інавгурація Януковича. Як це було. ВІДЕО
  75. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 265/2010 Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України
  76. Витрати Президента України у 2011 році стануть рекордними
  77. Янукович увійшов у трійку найдорожчих Президентів
  78. Нова влада: передбачуваність та стабільність Олег Романенко, «Житомирщина», 01.04.2010
  79. «Йде захоплення влади…» на pravda.com.ua
  80. Швидкість згортання демократії в Україні просто вражає
  81. ZN,UA: «Нова влада в Україні: виклики і тенденції»
  82. Сайт Президента України: Указ Президента України про утворення Комітету з економічних реформ
  83. Сайт Президента України: Указ Президента України про утворення Національного антикорупційного комітету
  84. Сайт Президента України: УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 533/2010 Про Раду регіонів
  85. Раді регіонів слід підвищити свою ефективність — Президент
  86. Рада регіонів. Півень, гроші та суспільний договір
  87. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 275/2010 Про утворення Національного антикорупційного комітету
  88. Україна спустилася на 152 місце в рейтингу корупції
  89. NEWSru.ua: «КС скасував політреформу 2004 року»
  90. NEWSru.ua: «Рішення КС повинні виконувати усі, каже Янукович»
  91. NEWSru.ua: «Янукович обіцяє ще 21 „болючу“ реформу»
  92. Пенсионная реформа вступила в силу
  93. Янукович визнав, що його команда виконала набагато менше, ніж обіцяла
  94. Янукович показово звинуватив уряд Азарова у саботажі
  95. Янукович нагадує, що пальці в двері реформаторам не засовував
  96. Азаров після прочухана погодився з Януковичем: з реформами все погано
  97. Ми не маємо права жити у рожевому світі: Янукович звинуватив уряд Азарова у саботажі
  98. Янукович — Азарову: Що заважає поганим танцюристам — ми знаємо
  99. Громадське телебачення ONLINE, 19 лютого 2014 р.
  100. КЛИЧКО: ЯНУКОВИЧ ХОЧЕ, ЩОБ МАЙДАН ПІШОВ ДОДОМУ Українська правда, 19 лютого 2014 р.
  101. Янукович погрожує справами проти керівників опозиції — Яценюк Українська правда, 19 лютого 2014 р.
  102. http://pravda.com.ua/articles/2010/04/22/4956018/
  103. Доповнення до «газової угоди Тимошенко-Путіна»
  104. Перебування ЧФ Росії в Україні продовжено на 25 років. Уніан
  105. Медведєв: газовая скидка будет учитываться как плата за флот. Фокус (рос.)
  106. Чи потрібен «нейтральній» Україні російський флот ще на 25 років?
  107. Угода, яка поховає можливості об'єднання еліт
  108. [1]
  109. Ще одна облрада вимагає імпічменту Януковича
  110. Івано-Франківськ вимагає імпічменту Януковича
  111. «Наша Україна» вимагає для Януковича імпічмент
  112. а б Мітинг опозиції: Тимошенко оголосила «газават» Януковичу
  113. Луценко каже, що Янукович оголосив війну
  114. Олег Тягнибок: Янукович планомірно здає національний суверенітет України
  115. Кріль: Янукович накрив росіянам щедрий стіл із десертом і компотом
  116. Екологи вимагають дані про шкоду від ЧФ
  117. Янукович капітулював перед московськими карликами, — віче у Львові
  118. Шоу століття в Раді: яйця і димові шашки. Фото, відео
  119. NEWSru.ua: «ЗМІ: Янукович прямо не погодився долучитися до Митного союзу. Але Путін пообіцяв подумати над ціною на газ»
  120. NEWSru.ua: «Азаров запевняє, що угода про ЗВТ з ЄС практично готова, крім трьох неврегульованих питань»
  121. ЯНУКОВИЧ ПРОВАЛИВ САМІТ У ВІЛЬНЮСІ 08.12.2-13 (рос.)
  122. Україну називають героєм саміту у Вашингтоні. Голос Америки
  123. Янукович заявив у Страсбурзі, що Голодомор не можна визнавати геноцидом
  124. Янукович: входження у Митний союз Росії, Білорусі і Казахстану є неможливим
  125. Янукович зізнався, що не зможе вступити в союз із Путіним
  126. Інформагенція РБК-Україна: «Завершився візит В.Януковича до КНР»
  127. Янукович не дозволить Росії принижувати Україну
  128. «Опозиція підписала з Януковичем угоду про подолання кризи». Радіо Свобода. 21 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  129. «Опозиція підписала з Януковичем угоду про врегулювання кризи (Повний текст угоди)». Gazeta.ua. 21 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  130. «ЛЮДИ ПОСТАВИЛИ УЛЬТИМАТУМ: ВІДСТАВКА ЯНУКОВИЧА ДО РАНКУ». Українська правда. 21 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  131. «Турчинов стверджує, що Янукович і Захарченко зникли». Укрінформ. 22 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  132. «Верховна Рада усунула Януковича, вибори призначено на 25 травня». Радіо Свобода. 22 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  133. «Янукович не йде у відставку, а події в Україні називає «нацистським повтором»». ТСН. 22 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  134. «Звернення парламентської фракції ПАРТІЇ РЕГІОНІВ до співвітчизників». Партія регіонів. 23 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  135. «О. Махніцький: Суд постановив затримати Януковича». ГПУ. 25 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  136. «Герман переконує: Янукович у Харкові». ТВі. 22 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  137. «Янукович прилетів у Донецьк». Дзеркало тижня. 22 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  138. «МВС шукає Януковича у Криму, де вкрай напружена ситуація». Euronews. 24 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  139. «Янукович зі своїми синами перебуває у Росії, — ЗМІ». ТВі. 26 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  140. «ЯНУКОВИЧ ДОСІ ВВАЖАЄ СЕБЕ ПРЕЗИДЕНТОМ І ПРОСИТЬ ПУТІНА ПРО ДОПОМОГУ — ЗАЯВА». Українська правда. 27 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  141. «У Медведєва підтвердили, що Янукович в Росії в безпеці». Коментарі. 27 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  142. «Герман: заява Януковича, найімовірніше, є фейком». Радіо Свобода. 27 лютого 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  143. Чуркин предъявил Совбезу ООН письмо Януковича (рос.)
  144. Чуркин в СБ ООН: Янукович попросил ввести войска на Украину (рос.)
  145. «Янукович в Межигорье жил с молодой женщиной и ее ребенком - журналисты». Обозреватель. 24 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2014. (рос.)
  146. Свідчить донецький журналіст Сегрій Гармаш у док. фільмі «Янукович. Подвійна ходка» (2009)
  147. газета «Комсомольська правда» 13 грудня 2002 (рос.)
  148. , «Доходи Януковича на 17 тис. га землі». Бі-Бі-Сі. 2010-06-03. Процитовано 2010-06-10. 
  149. Кущ, Ліна (2010-06-02). «Перші 100 днів першої пані України». Бі-Бі-Сі. Процитовано 2010-06-10. 
  150. а б Гармаш, Сергій; В'ячеслав Толстих (2010-09-28). «Кому Янукович дом «продал»? Семейное гнездо Президента расширяется. Фото». ОстроВ. Процитовано 2010-09-29. (рос.)
  151. Лещенко, Сергій (2010-06-03). «Розкрито таємницю ціни оренди «Межигір'я» Януковичем». Українська правда. Процитовано 2010-06-05. 
  152. Лещенко, Сергій (2009-11-26). «Янукович приютив у «Межигір'я»... мисливський клуб депутатів-регіоналів». Українська правда. Процитовано 2010-06-05. 
  153. а б Лещенко, Сергій (2010-10-27). «Віктор Янукович: "Будуємо нову країну. У межах "Межигір'я"». Українська правда. Процитовано 2010-11-02. 
  154. Гомон, Дмитро; Сєров, Ігор; Касянова, Ірина (2010-06-07). «В «Межигорье» у Януковича есть зоопарк, аэродром и оранжерея». Сєгодня (російською). Процитовано 2010-06-08. 
  155. а б Лещенко, Сергій (2010-04-17). ««Межигір'я»: рай для Януковича». Українська правда. Процитовано 2010-06-05. 
  156. Лещенко, Сергій (2010-07-29). «Янукович легалізує «Межигір’я»?». Українська правда. Процитовано 2010-07-29. 
  157. Лещенко, Сергій (2010-04-19). «"Межигір'я": рай для Януковича. Частина ІІ». Українська правда. Процитовано 2010-06-05. 
  158. Лещенко, Сергій (2009-11-29). «Янукович приютив у «Межигір'я»... мисливський клуб депутатів-регіоналів». Українська правда. Процитовано 2010-06-05. 
  159. Лещенко, Сергій (2009-12-29). «З життя державної еліти: халявна квартира для Віктора Януковича». Українська правда. Процитовано 2010-06-06. 
  160. а б в г д е Лещенко, Сергій (2009-08-21). «Ющенко-Янукович: "вонюча схема" на двох». Українська правда. Процитовано 2010-06-05. 
  161. Лещенко, Сергій (2010-02-05). «Подарунок Генпрокуратури – Віктору Януковичу». Українська правда. Процитовано 2010-06-05. 
  162. ««Регіонали» вилучили документи по «Межигір'ю»». Українська правда. 2009-09-17. Процитовано 2010-06-05. 
  163. Лещенко, Сергій (2009-11-05). «Віктор Янукович. «Межигір'я» назавжди». Українська правда. Процитовано 2010-06-05. 
  164. ««Межигорье» заняло оборону». Дєло (російською). 2009-12-17. Процитовано 2010-06-08. 
  165. «Постанова Вищого господарського суду №32/161». Єдиний державний реєстр судових рішень. 2010-01-27. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2010-06-08. 
  166. Президент оприлюднив декларацію про доходи і витрати за 2011 рік
  167. «Янукович залишив у Межигір'ї позолочене біде і червоні труси». Межигір'я і позолочене біде (українська). 2014-02-22. Процитовано 2014-02-23. 
  168. Янукович, Віктор (2007-02-14). «Розпорядження N 51-р, м.Київ, Про передачу цілісного майнового комплексу Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства до сфери управління Держкомлісгоспу». Кабінет Міністрів України. Процитовано 2010-06-06. 
  169. Чорновіл, Тетяна (2010-02-18). «Няня для кабанів Януковича». Українська правда. Процитовано 2010-06-06. 
  170. Пашаєв, Ослан; Швець Денис (2010-05-31). «Обмежені можливості. Ліс не для всіх (відео-репортаж)». СТБ - Вікна. Процитовано 2010-06-08. 
  171. а б Лещенко, Сергій (2009-12-29). «З життя державної еліти: халявна квартира для Віктора Януковича». Українська правда. Процитовано 2010-06-05. 
  172. а б «Декларація Януковича. Прем’єри біднішають на очах». Українська правда. 2006-08-04. Процитовано 2010-06-05. 
  173. а б Лещенко, Сергій (2009-12-07). «Янукович. Махінації на ринку нерухомості». Українська правда. Процитовано 2010-06-05. 
  174. «Янукович: Заради «Межигір’я» я продав усе. У Тимошенко нічого не вийде». Українська правда. 2009-09-17. Процитовано 2010-06-05. 
  175. Мамонова, Анна (2010-06-04). «В квартире Януковича пять комнат и потолки с барельефами». Комсомольска правда в Україні (російською). Процитовано 2010-06-05. 
  176. pravda.com.ua «Прємьєр-міністр» Янукович, или неофициальная биография для тех, кто подзабыл
  177. Олександр Арабач. Янукович на зоні анашу не курив
  178. http://izvestia.ru/world/article784195/
  179. Дзеркало тижня. Сергій Гармаш. Немає документа — немає піару
  180. Як скасували судимості Януковича. Документи публікуються вперше
  181. Судимості Януковича. Чи була фальсифікація постанов про їх скасування?
  182. http://korrespondent.net/main/125699
  183. Президент України; Указ від 13.11.1998 № 1242/98
  184. Президент України; Указ від 03.07.2000 № 850/2000
  185. Президент України; Указ від 03.07.2002 № 610/2002
  186. Президент України; Указ від 18.10.1995 № 978/95
  187. [2]
  188. [3]
  189. Президент Монголії нагородив Януковича орденом Дорогоцінного жезла // Українські новини, 30.06.2011
  190. Президент Вірменії нагородив Віктора Януковича орденом «Святого Месропа Мащтоца»
  191. Указ Президента Вірменії про нагородження В. Ф. Януковича орденом Святого Месропа Маштоца від 30 червня 2011 року // Офіційний сайт Президента Республіки Вірменія(вірм.)
  192. Президентові України вручено найвищу нагороду Республіки Куба // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 22.10.2011
  193. Відбулася церемонія вручення державних нагород Президентами України та Таджикистану // Офіційний сайт Президента України
  194. Президенти України та Об'єднаних Арабських Еміратів обмінялися державними нагородами // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 26.11.2012
  195. Віктор Янукович та шейх Хамад бін Халіфа Аль Тані обмінялися державними нагородами // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 27.11.2012
  196. [4]
  197. Президенти України та Азербайджану обмінялися державними нагородами // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 18.11.2013
  198. [5]
  199. Предстоятель РПЦ Кирил вручив Президентові України вищу нагороду Російської Православної Церкви — Орден РПЦ Святого рівноапостольного Князя Володимира I ступеня «за увагу до трудів зі зміцнення православ'я в Україні та у зв'язку з 60-річчям з дня народження»Зустріч Президента України Віктора Януковича з Патріархом Московським і всієї Русі, Предстоятелем РПЦ Кирилом. Прес-служба Президента України Віктора Януковича
  200. Патріарх Єрусалимський вручив Президентові Орден Святого Гроба Господнього // Офіційний сайт Президента України
  201. Почесний президент МОК Хуан Антоніо Самаранч вручив Віктору Януковичу Олімпійський орден
  202. Янукович будет награжден Золотой медалью Международной хоккейной федерации
  203. http://sport-express.ru/newspaper/2003-12-22/11_5/?view=page
  204. Виктор Янукович стал почетным гражданином г. Димитрова
  205. За даними сайту Enakievets
  206. [6]
  207. «... в нагороду заслуг в справі відновлення і розвитку історичних зв'язків, зміцнення духовного братства народів Росії та України і на свідоцтво особливого НАШОГО благовоління» (указ Марії Володимирівни Романової № 1 / BI-2011 від 11/24.04.2011 р., грамота № 1/BI-2011, підписані в Мадриді). Грамота вручена і знаки ордена покладені особисто М.В. Романовой під час візиту до Києва та офіційної зустрічі з Президентом в його службовому кабінеті 26.05.2011 р. [7]
  208. а б Хит-парад конфузов Виктора Януковича
  209. Липовий Кембрідж Януковича. Українська правда
  210. Януковичу на день народження Росія виписала медальку // Українська правда
  211. Російський орден Януковича виявився фальшивим // Українська правда
  212. Українська правда: Таємниця мигдалевого дерева
  213. Книга Януковича — плагіат президентського масштабу
  214. Книга Януковича — плагіат президентського масштабу. Частина 2
  215. Скандал із плагіатом: УП знайшла в книзі Януковича матеріали журналу Корреспондент
  216. «Кореспондент» підтвердив плагіат Януковича
  217. Еще один «проФФессор»! теперь из Генпрокуратуры
  218. Міністр Зварич — ще один проФФесор?
  219. В правительстве Януковича выявлен еще один безграмотный «проФФессор»
  220. http://eggs.com.ua/list/tape_oper_proff/p_1.htm
  221. Толковый словарь
  222. Лучшее стихотворение на сообщение о том, что Янукович назвал Чехова «великим поэтом»
  223. Украина 2010: Виктор Янукович, или оговорки по Бушу
  224. http://www.youtube.com/watch?v=qFAt-43woGQ
  225. 2004: «яєчний теракт» проти Януковича сайт Історична правда, 24 вересня 2011 року
  226. Януковича ледь не «прибило» дверима
  227. Янукович пошкодував, що втретє не сів до в'язниці TCH.ua 15 вересня 2009
  228. Л.Латінина. О геноцидах, дебилах и выборах (рос.)
  229. «Чё эти дебилы не расходятся?», — спросил Янукович о своих избирателях. ВІДЕО
  230. Янукович и венок
  231. Янукович недослушал державний гімн
  232. а б Янукович про тероризм: «это не балалайка»
  233. «Одна палка, два струна — я хозяин вся страна!»
  234. Янукович: В ЗМІ переважає опозиція, а не влада
  235. В деяких джерелах помилково вживають девіз «I superabo». Насправді ж у латинській мові слово «i» означає «йди» (наказ), а в поєднанні з дієсловом першої особи «superabo» утворює нісенітницю.
  236. http://ru.intv-inter.net/news/article//index.php?id=1859
  237. http://h.ua/story/110022
  238. http://subscribe.ru/archive/economics.school.million1/200911/04154802.html
  239. «КП в Україні: Герб Кучмы украшен львами, а у Кобзона — Кремль со звездами Давида»
  240. Мультфільм «Веселі яйця» Мультфільм «Веселі яйця»
  241. «Операція проФФесор-1»
  242. кіноепопея «операція проффесор»
  243. В Славянске Януковича увековечили в образе гопника-титушки (+фото). Главное. 29.08.2013. (рос.)
  244. Сюжети про плагіат гімну Януковича не пустили в ефір (рос.)
  245. Неволя слова
  246. ЖУРНАЛІСТИ ТСН ЗАЯВЛЯЮТЬ ПРО ЦЕНЗУРУ
  247. ЖУРНАЛІСТ КАЖЕ, ЩО ГЕНДИРЕКТОР 1+1 ВИЗНАВ «ДЖИНСУ» І ЦЕНЗУРУ
  248. ЖУРНАЛІСТИ СТБ ТЕЖ ЗАЯВЛЯЮТЬ ПРО ЦЕНЗУРУ
  249. 18% опитаних українців відчули згортання свободи слова при новій владі
  250. Бізнес портал Луцька: 59% жителів Західної України відмічають утиски свободи слова
  251. Українська Гельсінська спілка з прав людини: «Права людини в Україні 2009–2010. Доповіді правозахисних організацій»
  252. Радіо Свобода: «Україна скочується до тоталітаризму — правозахисники»
  253. BBC: «Свобода преси в Україні значно погіршилася»
  254. ZAXID.NET: «В Україні ще треба багато зробити для забезпечення свободи слова, — Янукович»
  255. http://www.pravda.com.ua/news/2010/06/17/5149563 Українська Правда: «ТВі судиться з Януковичем через Хорошковського»
  256. http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/06/100615_golodomor_court_yanukovych_ek.shtml Українська служба Бі-Бі-Сі: «Справу Януковича розглядає суд»
  257. Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко — найбільші вороги преси
  258. «Вороги преси» за версією НМПУ та ІМІ — Азаров, Янукович, Захарченко, Княжицький та інші
  259. The White House, Office of the Press Secretary, March 17, 2014
  260. До справ проти Януковича додався ще й Голодомор

Джерела

Відео

Попередник: 4-й Президент України
25 лютого 201022 лютого 2014
Наступник:
Ющенко Віктор Андрійович Турчинов Олександр Валентинович(в.о.)
Порошенко Петро Олексійович
Попередник: 12-й Прем'єр-міністр України
21 листопада 20025 січня 2005
Наступник:
Кінах Анатолій Кирилович Азаров Микола Янович
Попередник: 15-й Прем'єр-міністр України
4 серпня 200618 грудня 2007
Наступник:
Єхануров Юрій Іванович Тимошенко Юлія Володимирівна
Попередник: Голова Донецької облдержадміністрації
14 травня 199721 листопада 2002
Наступник:
Поляков Сергій Васильович
Близнюк Анатолій Михайлович
Попередник: Голова Національного Олімпійського Комітету України
20022005
Наступник:
Федоренко Іван Никифорович
Бубка Сергій Назарович
Попередник: Голова Партії Регіонів
20032010
Наступник:
Семиноженко Володимир Петрович
Азаров Микола Янович