Порошенко Петро Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Олексійович Порошенко
Петро Олексійович Порошенко

Нині на посаді
На посаді з 7 червня 2014
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Олександр Турчинов (в.о.)

Час на посаді:
23 березня 2012 — 24 грудня 2012
Президент Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров
Попередник Андрій Клюєв
Наступник Ігор Прасолов

Час на посаді:
9 жовтня 2009 — 11 березня 2010
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Попередник Володимир Хандогій (в.о.)
Наступник Костянтин Грищенко

Час на посаді:
8 лютого 2005 — 8 вересня 2005
Попередник Володимир Радченко
Наступник Анатолій Кінах

Народився 26 вересня 1965(1965-09-26) (49 років)
Болград, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Політична партія Безпартійний
Дружина Марина Анатоліївна
Діти два сини та дві доньки
Професія економіст-міжнародник
Релігія Православ'я
Особистий підпис Petro Poroshenko Signature 2014.png
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Республіки
Орден Громадянських заслуг ступеню Великого Хреста
Заслужений економіст України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Безпартійний 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
«Солідарність» 14 травня 2002 8 вересня 2005
5-го скликання
Наша Україна 25 травня 2006 15 червня 2007
7-го скликання
Безпартійний 12 грудня 2012 3 червня 2014

Петро́ Олексі́йович Пороше́нко (*26 вересня 1965, Болград, Одеська область, Українська РСР, СРСР) — український бізнесмен, державний та політичний діяч, п'ятий і чинний Президент України7 червня 2014).

Раніше працював народним депутатом України III, IV, V та VII скликань, міністром економічного розвитку та торгівлі України, міністром закордонних справ України (9 жовтня 2009 — 11 березня 2010), членом Ради Національного банку України (20072014).

Підприємець: власник кондитерської корпорації «Рошен», кількох автомобільних і автобусних заводів, «П'ятого каналу» та інших активів. Видання «Forbes» оцінює статок Петра Порошенка у 1,2 млрд доларів, ставлячи його на восьме місце у списку найбагатших людей України[1].

Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, заслужений економіст України. Кандидат юридичних наук.

Біографічні відомості

Народився 26 вересня 1965 у Болграді, Одеська область, у родині управляючого міською сільгосптехнікою і головного бухгалтера в управлінні сільського господарства[2]. Місто знаходиться на березі найбільшого в Україні прісноводного озера Ялпуг. Пізніше родина переїхала до молдавського міста Бендери. У школі Петро Порошенко займався дзюдо, отримував нагороди на змаганнях з цього виду спорту. Саме у Бендерах закінчив школу.[3]

У 19841986 служив у Радянській армії.[4]

Освіта

У 1989, після семи років навчання з відзнакою закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету імені Т. Шевченка за спеціальністю «міжнародні економічні відносини», після чого продовжив навчання в аспірантурі. До 1992 навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету.[4]

Початок підприємницької діяльності

У той же час майбутній політик у 19901991 почав працювати у приватному секторі, зокрема заступником генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». Згодом, він очолив АТ «Біржовий дім „Україна“», яким керував до 1993.

У 19931998 працював генеральним директором ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн»[4].

У 2002 захистив кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні». Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин» та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини».

Політична кар'єра

У 1998 році Порошенко став членом партії об'єднаної Соціал-демократичної партії України. Партію якраз тоді очолив Віктор Медведчук.[5]

На виборах 1998 був 11-й у партійному списку СДПУ(О). Однак мандат здобув у мажоритарному окрузі № 12. Входив у парламентську фракцію об'єднаних соціал-демократів, був обраний членом Політбюро СДПУ(О).

На початку 2000 залишив СДПУ(О) і створив фракцію «Солідарність», згодом — партію «Солідарність». Остання восени того року увійшла до Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови. Через півроку Порошенко залишив лави партії через принципову розбіжність поглядів[Джерело?].

У грудні 2001 партія «Солідарність» увійшла до виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», а Порошенко став керівником виборчого штабу блоку. Після парламентських виборів 2002 року опозиційний блок Віктора Ющенка «Наша Україна» вперше одержав понад 25 % голосів виборців. За списком «Нашої України» Порошенко у 2002 і 2006 роках обирався народним депутатом. Очолював парламентські комітети з питань бюджету (20022005) та фінансів (20062007).

Прихід Порошенка в політику завдав удару по його бізнесу через те, що він взяв участь в опозиційному політичному проекті Віктора Ющенка «Наша Україна».

З липня 2004 — заступник керівника штабу коаліції «Сила народу», з моменту створення партії Наша Україна — в її керівництві.

8 лютого 2005 призначений на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України. 5 вересня 2005 року після висунення проти нього звинувачень з боку колишнього Державного секретаря Олександра Зінченка, подав заяву про відставку, щоб займана посада не вбачалась як можливість тиску на правосуддя. В кінці вересня подав позов на Олександра Зінченка до суду. Суд зобов'язав Зінченка принести публічні вибачення Порошенку, адже жодне з обвинувачень колишнього Державного секретаря не знайшло собі підтвердження і не було доведено в суді.

З 22 лютого 2007 Порошенко — голова Ради Національного банку України.

9 жовтня 2009 Верховна рада підтримала представлену президентом кандидатуру Петра Порошенка на посаду міністра закордонних справ, за це проголосували 240 депутатів. На цій посаді Петро Порошенко працював до 11 березня 2010 року, коли був звільнений разом з іншими міністрами, президентом Януковичем.

23 грудня 2009 обраний почесним професором Університету банківської справи Національного банку України.

23 березня 2012 призначений Міністром економічного розвитку і торгівлі України.[6] На цій посаді працював до Указ ПУ від 3 грудня 2012, звільнений згідно з указом Президента України № 679/2012[7].

На виборах до Верховної Ради 2012 року був кандидатом у народні депутати у окрузі № 12[8]. З грудня 2012 року — народний депутат України 7-го скликання, до парламенту пройшов самовисуванцем. Член Комітету з питань європейської інтеграції. Позафракційний.

Підтримка Петра Порошенка на виборах Президента України 2014.

Після лютневих подій 2014 року (зміни влади, усунення від влади Януковича) відмовився увійти до уряду Арсенія Яценюка. У контексті Кримської кризи здійснив поїздку до Криму[9][10].

Володіння мовами

Україна Українська
Росія Російська
Велика Британія Англійська
Румунія Румунська (молдовська)[11]

Президентство

Взяв участь у президентських виборах 2014 року; за їхніми результатами отримав більше ніж половину (54,7%) голосів виборців, здобувши таким чином перемогу в першому турі й уникнувши другого. На виборах виступав в альянсі з Віталієм Кличком (про це було проголошено 29 березня 2014 — на з'їзді «УДАРу»). Слоган передвиборчої кампанії Порошенка — «Жити по-новому».

Приведений до присяги 7 червня 2014 року[12]. Того ж дня прийняв на себе повноваження Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України[13].

Згідно з соціологічним опитуванням, проведеним групою Q&Q, Порошенко продовжує займати провідні позиції серед політиків і після виборів Президента України (близько 53% опитаних готові були проголосувати на наступних виборах за нього). Також Петро Порошенко займає першу позицію по рівню довіри серед українців. Згідно з опитуванням від 23.07.2014 групи «Рейтинг» 59% опитаних відповіли, що повністю або частково довіряють Петру Олексійовичу (на другому місці Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк із 48%, а Юлія Тимошенко, яка зайняла 2 місце на виборах має лише 19% довіри громадян).

Петро Порошенко і Голова АП Борис Ложкін
Петро Порошенко у Верховній Раді України
Зустріч з віце-президентом США Джо Байденом у день інавгурації Президента України


9 жовтня Петро Порошенко підписав закон про «Люстрацію», ухвалений Верховною Радою 16 вересня. Фінальна версія закону обмежує право для високопосадовців режиму Януковича займати посади в органах влади на 10 років, іншим — на 5[14].

14 жовтня Петро Порошенко підписав указ про створення Національної ради з питань антикорупційної політики, як консультативно-дорадчого органу при президенті. Згідно з указом, Нацрада готуватиме президентові пропозиці щодо визначення та вдосконалення антикорупційної стратегії, здійснюватиме системний аналіз стану запобігання і протидії корупції, ефективності реалізацій антикорупційної стратегії та заходів[15]. Того ж дня Рада прийняла закон про прокуратуру, який забороняє їй право втручатися у цивільне життя, чинити вплив на громадян та бізнес[16].

24 грудня Порошенко та Президент Литви Даля Грибаускайте під час Сьомого засідання Ради президентів домовились про співпрацю між країнами у військово-технічній сфері та підписали Дорожню карту розвитку стратегічного партнерства на 2015-2016 роки [17] [18].

Бізнес

Здобувши вищу освіту, Порошенко розпочав власний бізнес з продажу какао-бобів. У 1990-ті роки він придбав кілька кондитерських підприємств. Згодом об'єднав їх у групу «Рошен», що стала найбільшим виробником кондитерських виробів в Україні. В групу «Рошен» входять фабрики і комбінати в Україні, Литві і Росії. Створені ним підприємства кондитерської промисловості принесли йому великі прибутки і прізвисько «шоколадний король»[19][20].

Був власником ліквідованого в 2012 році концерну «Укрпромінвест».[21]

Бізнес Порошенка також включає в себе верф «Ленінська кузня», телеканал «5 канал» і ряд інших підприємств. Раніше важливою складовою бізнесу Порошенка була також автомобільна корпорація «Богдан», але у 2009 році контрольну частку корпорації придбав Свинарчук Олег.[22]

У 2014 році займав 6 місце у рейтингу найзаможніших українців, його статки налічували 1,3 млрд $

Під час передвиборчої президентської кампанії Петро Порошенко обіцяв, що як тільки він стане президентом, то зразу продасть групу «Рошен», однак жодної офіційної інформації про продаж компанії немає.

ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк» (9,92% особисто і 50,08% через повністю належний йому ПАТ ЗНКІФ «Прайм Ессетс Кепітал»)[23], активи якого з початку 2014 року виросли майже на 50% до 2,5 млрд грн.[24][25]

Родина

Батько Олексій Іванович (1936 р.н.) — генеральний директор концерну «Укрпромінвест»; мати Порошенко Євгенія Сергіївна (19372004). У Петра Порошенка був старший брат Михайло, старший за нього на 8 років. Михайло загинув у 1997 році в автокатастрофі[2].

Дружина — Марина Анатоліївна (1962 р.н.) — лікар-кардіолог; сини Олексій (1985 р.н.) і Михайло (2001 р.н.); доньки Євгенія (2000 р.н.) та Олександра (2000 р.н.); онук Петро (2014 р.н.).

Критика

21 листопада 2014 року в річнюцю євромайдану Петро Порошенко в оточенні охорони прибув покласти квіти до хреста «Небесної сотні». Родичі загиблих на майдані кричали Порошенку ганьба!, звинувачуючи останнього в обмані, оскільки попри обіцянки не покарано жодного винного в розстрілі майдану, не надано звання Героя України загиблим на майдані.[26]

Звання і нагороди

У культурі

Примітки

  1. The World's Billionaires List (англ.)
  2. а б Порошенко в детстве напоминал Пьеро и любил конфеты
  3. Сюжет ТСН про ранні роки Порошенка
  4. а б в «Біографія Петра Порошенка». Офіційний сайт Президента України. 
  5. Соратник Віктора Медведчука.
  6. Указ Президента України № 210/2012 від 23 березня 2012 року «Про призначення П.Порошенка Міністром економічного розвитку і торгівлі України»
  7. Указ президента України «Про звільнення П.Порошенка з посади Міністра економічного розвитку і торгівлі України»
  8. http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/WP033?PT001F01=900&pf7331=12
  9. Для вирішення конфлікту в Криму парламент делегував Петра Порошенка для врегулювання кризи на півострові.
  10. Олександр Кузьмук: Вводити надзвичайний стан недоцільно
  11. http://vinnitsaok.com.ua/2014/05/19/183889
  12. Україна має 5-го президента і головнокомандувача: Порошенко склав присягу
  13. Указ Президента України № 507/2014 від 7 червня 2014 року «Про прийняття повноважень Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України»
  14. Опубліковано фінальний текст закону про люстрацію
  15. Порошенко створив антикорупційну Нацраду
  16. прийняла закон про прокуратуру
  17. Порошенко улыбался Грибаускайте, которую приветствовал в Киеве с букетом роз
  18. Порошенко і Грібаускайте підписали Дорожню карту
  19. С. Рахманин, Ю. Мостовая (16 февраля 2002). «Украина партийная. Часть II. «Наша Україна»». Зеркало недели. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано 2011-11-27. 
  20. «The Times: Горький привкус «оранжевой революции»: «шоколадного короля» обвиняют в коррупции». 7 сентября 2005. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано 2011-11-27. 
  21. Что построил Порошенко (рос.)
  22. Порошенко більше не власник «Богдана», але Roshen поки продавати не збирається. Finance.ua
  23. Банк Порошенко растет в 10 раз быстрее (рос.)
  24. Банк Порошенко с начала года увеличил активы почти на 50% (рос.)
  25. Банк Порошенко демонстрирует рост почти на 50% (рос.)
  26. Порошенко освистали родственники героев Небесной сотни: кричали "Ганьба!" (рос.)
  27. Указ Президента України № 1225/99 від 24 вересня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  28. Указ Президента України № 1342/98 від 9 грудня 1998 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  29. Указ Президента України № 874/97 від 21 серпня 1997 року «Про відзначення нагородами України»
  30. Указ Президента України № 1513/99 від 1 грудня 1999 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1999 року»
  31. Real Decreto 72/2010, de 29 de enero, por el que se concede la Gran Cruz de la Orden del Mérito Civil al señor Petro Poroshenko, Ministro de Asuntos Exteriores de Ucrania. (ісп.)
  32. Президент Польши Бронислав Коморовски и президент Украины Петро Порошенко осуществляют совместный официальный визит в Республику Молдова // Сайт Президента Молдовы (рос.)

Посилання

Попередник
в.о. Хандогій Володимир Дмитрович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 9-й Міністр закордонних справ України
9 жовтня 2009 — 11 березня 2010
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Грищенко Костянтин Іванович
Попередник
Клюєв Андрій Петрович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 22-й Міністр економічного розвитку і торгівлі України
23 березня 2012 — 24 грудня 2012
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Прасолов Ігор Миколайович
Попередник
Олександр Турчинов (в. о.)
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Президент України
з 7 червня 2014
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник