Десанка Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Десанка Максимович
Десанка Максимовић / Desanka Maksimović
Дата народження 16 травня 1898(1898-05-16)
Місце народження Рабровиця
Дата смерті 11 лютого 1993(1993-02-11) (94 роки)
Місце смерті Белград
Національність сербка
Громадянство State Flag of Serbia (1882-1918).svg Сербія
Flag of the Kingdom of Yugoslavia.svg КСХС
Flag of SFR Yugoslavia.svg СФРЮ
Мова творів сербська
Рід діяльності поезія

Де́санка Ма́ксимович (серб. Десанка Максимовић / Desanka Maksimović; *16 травня 1898, Рабровиця — 11 лютого 1993, Белград) — сербська поетка, професор літератури та академік Сербської академії наук та мистецтв.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 16 травня 1898 року в Рабровиці, неподалік Валева. Була першою дитиною в сім'ї Михайла та Драґіни, батько був учителем. Невдовзі сім'я переїхала до Бранковини, де Десанка провела своє дитинство. Навчалася у гімназії міста Валева та Белградському університеті (філософський факультет).

У серпні 1933 вийшла заміж за Сергія Сластикова, втім вони не мали дітей.

Десанка була професором сербської мови з 1923 по 1953 рр. у різних навчальних закладах. Спершу вона вчителювала в обреновацькій гімназії, пізніше — у Третій жіночій гімназії в Белграді. Згодом її перевели до вчительської школи в Дубровнику, де вона провела один рік. Після цього вона працювала у Першій жіночій гімназії в Белграді. Однією з її студенток була Міра Алечкович, яка також стала поеткою, а також близькою подругою Десанки Максимович.

Вона мандрувала Югославією, подружилася з такими поетами як Мілош Црнянський, Іво Андрич, Ґустав Крклес, Ісідора Секулич та Бранко Чопич.

Визнання[ред.ред. код]

Пам'ятник Десанці Максимович у Валеві

17 грудня 1959 року Десанку було обрано асоційованим членом Сербської академії наук та мистецтв, а 16 грудня 1965 — дійсним членом.

Десанка здобула кілька літературних нагород, як-от Премію Вука, Премію Неґоша (1984) та Премію AVNOJ. Їй присвоєно звання почесної громадянки Валева.

1985 року початкову школу в Бранковині, де Десанка почала здобувати освіту і де вчителював її батько, реконструйовано, а згодом надано ім'я письменниці.

Десанці встановили прижиттєвий пам'ятник у Валєві, хоча вона була проти того.

Смерть[ред.ред. код]

Померла 11 лютого 1993 року в Белграді у віці 95 років. Її поховано у Бранковині.

Після смерті письменниці засновано Фундацію Десанки Максимович, яка вручає літературну премію імені письменниці.

Творчість[ред.ред. код]

У своїй поезії торкається тем любові та патріотизму. Одними з найкращих її творів є «Предосећање», «Стрепња», «Пролећна песма», «Опомена», «На бури», «Тражим помиловање», «Покошена ливада» та ін.

Коли Десанка дізналася про розстріл дітей у краґуєвацькій школі, вчинений німецькими солдатами, то написала поему «Крвава Бајка» (Кривава казка), в якій ідеться про насилля з боку німецьких вояків у часи Другої світової війни. Поему вперше опублікувала лише після закінчення війни.

Посилання[ред.ред. код]

  • І. Розова. Максимович, Десанка // Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: "Навчальна книга-Богдан", 2006. — С. 95-97
  • Десанка Максимович. «Цар іграшок»