Серби

Серби
Святий Сава • Стефан Душан • Карагеоргій • Вук Караджич Нікола Тесла • Міхаїл Пупін • Надєжда Петрович • Милутин Миланкович
Загальна кількість	бл. 12 млн.
Найбільші розселення	Західні Балкани - понад 8 млн.  Сербія: 6,212,838  Боснія і Герцеговина: 1,411,577(2009)  Чорногорія: 198,414 (2003)  Хорватія: 201,631 (2001)  Словенія: 38,964 (2002) Македонія: 35,939 (2002) Решта Європи - понад 1,6 млн.  Австрія: 350,000 (2008)  Німеччина: 568,000 (2004)  Італія: 70,000 (2008)  Данія: 64,000  Франція: 70,000-100,000 (2008)  Швейцарія: 186,000 (2008)  Швеція: 120,000 (2008) Велика Британія: 70,000 (2005)  Румунія: 22,518 (2002)  Бельгія: 19,857 (2008) Албанія : понад 2,000 (2000) Норвегія: 19,500 (2006)  Туреччина: 4,600  Росія: 4,156 (2002) Греція: понад 10,000 (2001)  Угорщина: 7,350 (2002)  Люксембург: 7,581 (2008) Іспанія: 10,000 (2008) Північна Америка - понад 250 тис.  США: 172,874 (2007)  Канада: 72,690 (2006) Інші регіони - понад 100 тис.  Австралія: 95,364 (2009)
Мова	сербська
Релігія	православ'я.
Близькі етнічні групи	босняки, болгари, хорвати, македонці, чорногорці, словенці,

Серби  (серб. Срби) — південнослов'янський народ, представники якого проживають у Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині, Хорватії та інших країнах. Загальна чисельність близько 12-13 млн осіб. Основна релігія - православ'я. Мова - сербська.

Історія

Етнічна історія народу пов'язується з переселенням слов'янських племен на Балкани, як вважається, у 6-7 століттях н. е. У 9-му столітті створено Сербське князівство, яке відтоді тяжіє до централізації держави.

Ці процеси нагло перервані військовою поразкою на Косовому Полі у 1389 р. Цю історичну подію серби справедливо вважають національною трагедією, адже відтоді сербські землі — під орудою Османської імперії. «Османське ярмо» тривало майже п'ять століть. Лише на початку 19-го століття підсилюється визвольна боротьба сербів за волю, яка призводить до автономізації (1833), а по тому — створення незалежної Сербської держави (1878).

У 1918 р. створено Королівство сербів, хорватів і словенців (з 1929 року — Югославія). У Другій світовій війні Югославія була майже єдиною державою, війська якої визволили самостійно без допомоги союзників територію країни від загарбників. У післявоєнний час в Югославії панує соціалістичний режим Броз Тіто, який хоча і сприймається неоднозначно в плані свобод і прав громадян, проте був досить ліберальним у економічному відношенні.

Югославія — країна, яка найбільше потерпіла від потрясінь кінця 80-90 років 20 століття. Розкол держави, економічний занепад, масова еміграція населення — явища, які супроводжують сучасне життя Сербії. Негативні процеси не зупинилися. На сьогоднішній день Сербія майже втратила історичні сербські землі, в наш час^[Коли?] заселені переважно албанцями (автономний край Косово), які вимагають самовизначення.

Духовна культура

Серби наділені своєрідними вдачею і національним менталітетом. Всесвітньо відомі і вшановані сербські ліричні пісні, проникнуті журбою. Взагалі у культурі сербів, як і в історії, намішано багато впливів, втім відчутне і давнє архаїчне коріння.

До сербського фольклору зверталися без виключення всі творці і класики національних слов'янських літератур. У нас — І. Франко, С. Руданський тощо. Зачинателем сербської національної фольклористики справедливо вважається Вук Караджич. У його збірках пісні і казки сербів, босняків і чорногорців (з вказівкою не на окрему етнічну приналежність, а на місце запису).

Цікаві факти щодо сербів

Існує думка, що збігається в принципі з фактами, що чимало військових суперечок, панєвропейських заколотів і проблем, також обидві світові війни , зачиналися саме на балканських теренах Сербії (Югославії).

Джерела і посилання

• Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988 (стаття «Сербы»)
• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
• Міжнародний вказівник мов світу - серби
• Християнський етнолоґічний сайт з розподіленням етносів по країнам - народи Сербії

Див. також

• Білі серби