Серби
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Се́рби — народ у Республіці Сербії.
Зміст |
[ред.] Чисельність і територія проживання
Чисельність — бл. 8 мільйонів чоловік. З них бл. 6 мільйонів — у Сербії, решта — в сусідніх Боснії і Герцеговині, Хорватії, Македонії, Румунії, Угорщині, Австрії тощо. Численна сербська «армія заробітчан» живе і працює у країнах у Західної Європі, зокрема в Німеччині; 200 тис. сербів живе у США; невелика сербська община є і в Україні. Більшість сербів — православні.
[ред.] Історія
Етнічна історія народу пов'язується з переселенням слов'янських племен на Балкани, як вважається, у 6-7 століттях н. е. У 9-му столітті створено Сербське князівство, яке відтоді тяжіє до централізації держави.
Ці процеси нагло перервані військовою поразкою на Косовому Полі у 1389 р. Цю історичну подію серби справедливо вважають національною трагедією, адже відтоді сербські землі — під орудою Османської імперії. «Османське ярмо» тривало майже п'ять століть. Лише на початку 19-го століття підсилюється визвольна боротьба сербів за волю, яка призводить до автономізації (1833), а по тому — створення незалежної Сербської держави (1878).
У 1918 р. створено Королівство сербів, хорватів і словенців (з 1929 року — Югославія). У Другій світовій війні Югославія була майже єдиною державою, війська якої визволили самостійно без допомоги союзників територію країни від загарбників. У післявоєнний час в Югославії панує соціалістичний режим Броз Тіто, який хоча і сприймається неоднозначно в плані свобод і прав громадян, проте був досить ліберальним у економічному відношенні.
Югославія — країна, яка найбільше потерпіла від потрясінь кінця 80-90 років 20 століття. Розкол держави, економічний занепад, масова еміграція населення — явища, які супроводжують сучасне життя Сербії. Негативні процеси не зупинилися. На сьогоднішній день Сербія майже втратила історичні сербські землі, в даний час заселені переважно албанцями (автономний край Косово), які вимагають самовизначення.
[ред.] Духовна культура
Серби наділені своєрідними вдачею і національним менталітетом. Всесвітньо відомі і вшановані сербські ліричні пісні, проникнуті журбою. Взагалі у культурі сербів, як і в історії, намішано багато впливів, втім відчутне і давнє архаїчне коріння.
До сербського фольклору зверталися без виключення всі творці і класики національних слов'янських літератур. У нас — І. Франко, С. Руданський тощо. Зачинателем сербської національної фольклористики справедливо вважається Вук Караджич. У його збірках пісні і казки сербів, босняків і чорногорців (з вказівкою не на окрему етнічну приналежність, а на місце запису).
[ред.] Цікаві факти щодо сербів
Існує думка, що збігається в принципі з фактами, що чимало військових суперечок, панєвропейських заколотів і проблем, обидві світові війни також, зачиналися саме на балканських теренах Сербії (Югославії).
[ред.] Джерела і посилання
- Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: "Советская энциклопедия", 1988 (стаття "Сербы")
- Українська радянська енциклопедія
- Міжнародний вказівник мов світу - серби
- Християнський етнолоґічний сайт з розподіленням етносів по країнам - народи Сербії
|
|
|
|---|---|
| Західні слов'яни | гуралі • кашуби • лужичани • моравцi • поляки • сілезці • словаки • чехи |
| Східні слов'яни | білоруси • росіяни • українці |
| Південні слов'яни | болгари • босняки • македонці • серби (ґоранцi ) • словенці • хорвати (бунєвцi • шокцi) • чорногорці |
 |
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
