Королівство Сербія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Краљевина Србија
Kraljevina Srbija
Королівство Сербія
Князівство Сербія Civil Flag of Serbia.svg
1882 – 1918 Королівство Югославія Flag of the Kingdom of Yugoslavia.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Гімн
Господь, правди
Розташування Сербії
Столиця Белград
44°49′ пн. ш. 20°28′ сх. д. / 44.817° пн. ш. 20.467° сх. д. / 44.817; 20.467
Форма правління Конституційна монархія
Король
 - 1882–1889 Мілан IV Обренович
 - 1889–1903 Олександр Обренович
 - 1903–1918 Петр I Карагеоргиевич
Історія
 - Засновано 6 березня 1882
 - Сербський фронт (І світова) серпень 1914 – листопад 1915
 - Утворення Югославії 1 грудня 1918

Королі́вство Се́рбія (серб. Краљевина Србија, Kraljevina Srbija) — балканська держава, що було утворено, після коронації князя Мілана Обреновича, правителя князівства Сербія, королем у 1882 році. Князівством Сербія керувала династія Карагеоргієвичів з 1817, (пізніше замінено династією Обреновичів). Князівство, мало сюзерен Порти, вигнавши всі османські війська у 1867, де-факто отримало свою незалежність. Берлінський конгрес в 1878 році офіційно визнав незалежність Князівства Сербія.

У міжнародних справах, Королівство Сербія правопопередник Югославії, яка була створена після Першої світової війни на Версальській мирній конференції, 1919. Фактично, королівство Сербія припинило своє існування в 1918 році, коли, разом з Королівством Чорногорія, об'єднались з Габсбурзькими південнослов'янськими теренами утворивши Королівство сербів, хорватів і словенців.

Історія[ред.ред. код]

Найбільший терен що охоплювало королівство у 1918: сьогоденна Сербія, Македонія і Чорногорія; частини Хорватії, Румунії й Угорщини

Князівство Сербія[ред.ред. код]

Докладніше: Князівство Сербія

Князівство Сербія — держава на Балканах, яке утворилася в результаті сербської революції, 1804–1817. Незважаючи на серйозну і вкрай жорстоку протидію з боку Османської влади, революційним лідерам, в першу Карагеоргію, а також Мілоша Обреновичу, вдалося звільнити Сербію після століть турецького панування.

Початково, князівство включало тільки територію колишнього Белградського пашлику, а в 1831–1833, князівство здійснило експансію на сході, півдні і заході. У 1867, Османські війська залишають терен князівства, забезпечив фактичну незалежність[1] Сербія розширила свої кордони на південному сході в 1878, коли князівство отримало повне міжнародне визнання згідно з Берлінським трактатом. Князівство існувало до 1882, коли її статус було підвищено до рівня Королівства Сербія.

Сербсько-болгарська війна[ред.ред. код]

Coat of arms of Serbia small.svg

Історія Сербії

Доісторична Сербія
Старчево
Винча
Антична Сербія
Сербія у Римській імперії
Середньовічна Сербія
Рашка
Дукля/Зета
Захумл'є
Травунія
Сербська імперія
Моравська Сербія
Земля Бранковича
Битва на Косовому полі
Сербська деспотовина
Османська/Габсбурзька Сербія
Перша Габсбурзька Сербія
Друга Габсбурзька Сербія
Сербська революція
Перше сербське повстання
Друге сербське повстання
Історія Сучасної Сербії
Сербське князівство
Сербське королівство
Сербський фронт
Королівство Югославія
Сербія (1941–1944)
Ужицька Республіка
СР Сербія
ФР Сербія
Сербія

Сербсько-болгарська війна була війною між Сербією і Болгарією, яка тривала 14 листопада 1885 — 28 листопада 1885. Війна закінчилася поразкою Сербії, її війська не змогли захопити регіон Слівниці, болгари перейшли до контрнаступу взявши Пірот та звільнили шлях до міста Ниш. За Сербію вступилася Австро-Угорщина, з ультиматумом: якщо Болгарія не виведе війська з терену Сербії і не встановить довоєнний статус-кво, Австро-Угорщина вступить у війну на боці Сербії. Болгарія вивела війська з Сербії, залишивши довоєнним сербсько-болгарський кордон. Остаточний мир було підписано 19 лютого 1886, в Бухаресті. У результаті війни, європейські держави визнали акт Об'єднання Болгарії, яке відбулося 6 вересня 1885.

Боснійська криза[ред.ред. код]

Докладніше: Боснійська криза

Боснійська криза — анексія 7 жовтня 1908, Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини — на той час провінції, населеної сербами і хорватами і що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень Берлінського конгресу 1878. У квітні 1909, до Берлінського трактату були внесені поправки, визнаючі існуючий статус-кво. Проти анексії виступили Сербія і Росія. Але Росія, ослаблена в результаті поразки в Російсько-японській війні 1904–1905, прагнула врегулювати Боснійську кризу дипломатичним шляхом. 22 березня 1909 р. в обстановці військових приготувань Австро-Угорщини німецький уряд, який виступав в її підтримку, в ультимативній формі зажадав від російського уряду негайного визнання анексії Боснії і Герцеговини, давши зрозуміти при цьому, що негативна відповідь приведе до нападу Австро-Угорщини на Сербію. Царський уряд був змушений в той же день прийняти вимогу Німеччини. Боснійська криза призвела не тільки до загострення відносин між Австро-Угорщиною та Сербією, але і до поглиблення протиріч між Антантою і Троїстим союзом, ставши одним з етапів на шляху до Першої світової війни.

Балканські війни і подальші зміни[ред.ред. код]

Найбільша територіальна експансія Королівства Сербія в 1913

Сербія, перемігши у двох Балканських війнах, отримала значні терени Центральних Балкан і майже подвоїла свій терен. За результатами балканських війн у 1912, більша частина Косово перейшло від Османської імперії до Королівства Сербії, а область Метохія відійшло до Королівства Чорногорія. Протягом сторіч відбулося заселення історичних сербських теренів албанцями. У результаті, нова адміністрація, викликала неоднозначну реакцію з боку албанського населення Косово. Хоча албанці не вітали сербську владу[2], не-албанське населення в Косово вважали це звільненням.

Після Першої Балканської війни 1912, Косово було міжнародно визнаною частиною Сербії[3] і північ Метохії частиною Чорногорії згідно з Лондонським договором[4]. У 1918, Сербія стала частиною новоствореного Королівства сербів, хорватів і словенців, яке пізніше перейменували на Югославію. Розбіжності щодо належності території Македонії між членами Балканської ліги призвели до Другої балканської війни. Під час якої, Сербія і Греція воювали проти Болгарії у 1913. Результати війни закріплені Бухарестським договором. Сербія отримала контроль над Вардарською Македонією.

Вбивство у Сараєво[ред.ред. код]

Вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда 28 червня 1914, в Сараєво (у той час у складі Австро-Угорщини) вкрай загострили відносини між Сербією і Австро-Угорщиною. Вбивство вчинено таємною сербською радикальною організацією, Чорна Рука[5]. Після вбивства, змовники були заарештовані в Боснії та Герцеговині і були засуджені в Сараєво в жовтні 1914.

Політична мета вбивства було відірвати Австро-Угорські південно-слов'янські короні землі від Австро-Угорської імперії. Вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда викликало низку подій, що втягнули конфлікт в Росію й інші великі європейські держави. Перша світова війна спалахнула за тридцять сім днів.

Перша світова війна[ред.ред. код]

Сербія виграла першу перемогу союзників в Першій світовій війні у 1914. У 1915, вона була окупована іноземними військами у зв'язку з унійним вторгненням австро-угорських, німецьких і болгарських військ.

Наприкінці війни, Сербія пережила радикальні перетворення. 20 липня 1917, відповідно до Декларації Корфу, Королівство Чорногорія увійшло до складу королівства Сербія. 26 листопада 1918, була утворена Держава Словенців, Хорватів і Сербів. 1 грудня 1918, королівство Сербія увійшло у склад Держави Словенців, Хорватів і Сербів утворивши Королівство Сербів, Хорватів і Словенців під проводом сербської династії.

Примітки[ред.ред. код]