Регіна (джерело)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Джерело «Регіна»)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мінеральне джерело «Регіна» — цілюще джерело, яке знаходиться за 3 км на захід від с. Житники Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Історична довідка[ред. | ред. код]

За 3 км на захід від с. Житники Мурованокуриловецького району б'є джерело. Місцеві жителі пили цю воду, дивувалися її чудодійним властивостям, але промисловий розлив «Регіни» почався з 1898 року, коли нею зацікавився заповзятливий польський дворянин Олександр Сабанський, якому належали і ліс, і саме джерело.

Етимологія[ред. | ред. код]

Легенди ходять різні, проте в їх основі лежить реальний факт, що мав місце наприкінці ХІХ ст.

У той час у Вінниці було три аптеки. Окрім медикаментів, там продавали мінеральні води «Боржомі», «Нарзан», «Гуніан-Яніс» і «Регіна». Перші три були вже відомі людям, а остання тільки пробивалася до визнання. Задовго до згадуваних подій місцеві жителі знали про цілющі властивості цієї води. Вони користувалися нею при лікуванні багатьох недуг. Можливо, залишилося б це джерело лісовим, якби не хвороба поміщицької доньки Регіни[1]. Дівчина була краси незрівнянної. Вона важко захворіла на виразку шлунка і ніхто нічим не міг зарадити панночці. Улітку 1898 року поміщик О. Сабанський, який жив у Петербурзі, приїхав до Мурованих Курилівців на відпочинок. Разом з ним прибули дружина та донька Регіна. Дівчинці тут дуже подобалось, і вона багато гуляла чарівною природою. І ось одного дня до Сабанських приїхав старий лісник Аверкій. Він порадив дівчині пити джерельну воду тричі на день, бо вона цілюща. Панночка послухалася поради і їй привозили воду у маєток прямо з джерела, на цій воді готували їжу, вона вмивалася нею. Минуло трохи часу і сталося диво — красуня Регіна знову розцвіла. На честь цієї події поміщик назвав джерело її ім'ям.

Розвиток виробництва[ред. | ред. код]

Згодом, за вказівкою Сабанського, у лісі біля джерела спорудили невеликий будинок. У ньому «Регіну» розливали в баки і перевозили до станції Котюжани. Там зливали у цистерни і відправляли у Німеччину, Францію, Польщу та інші країни. У дореволюційні роки мінеральна вода «Регіна» здобула дві медалі за першість на виставці столових вод у Відні та Варшаві. Протягом десяти років «Регіна» була відзначена срібними медалями на виставках в Цихоцинку, Люблині, Проскурові. За роки революції та громадянської війни примітивний цех із розливу «Регіни» був зруйнований. А саме джерело струмило воду, як і раніше. Нею стали користуватись усі, хто жив поблизу[2].

Після революції про джерело на довгий час забули. Тільки в 1946 році були зроблені повторні аналізи. І знову — затишшя. На початку 50-х років минулого століття краєзнавець Л. І. Шипович записав спогади старожилів с. Житники, які колись працювали у пана Сабанського. Йому вдалося довідатися, що в дореволюційний період на джерелі було споруджено криницю зі стінами метрової товщини і овальний басейн. Воду подавали трубами з басейну в розливну кімнату, а зайву випускали у струмок. За добу тут розливали 2000 пляшок газованої води залежно від попиту. Біля джерела спорудили житловий будинок і два льохи[1].

Мурованокуриловецький завод мінеральної води «Регіна»[ред. | ред. код]

У 1960 році радянська влада ухвалила рішення про використання мінеральної води «Регіна», тому був збудований завод у Мурованих Курилівцях, який почав діяти у 1962 році. У нових цехах були встановлені лінії чеського виробництва. Потужність підприємства становила 1,5 млн пляшок на рік, після реконструкції — близько 29 млн пляшок. Чверть століття відпрацював директором підприємства Борис Терентійович Мельник.

Від жовтня 1995 року підприємство перетворили у відкрите акціонерне товариство «Мурованокуриловецький завод мінеральної води „Регіна“», яке згодом увійшло до складу корпорації «Прем'єр-фінанс». Сьогодні правління ПрАТ очолює досвідчений господарник Ілля Кагляк. Вода «Регіна» наближається за своїм складом до відомих Березовської та Трускавецької мінеральних вод. Її рекомендують людям із захворюваннями кишково-шлункового тракту. Вода має приємний смак. Навіть при тривалому зберіганні не втрачає своїх якостей.

Нагороди[ред. | ред. код]

Схвальні відгуки «Регіна» отримала на виставках досягнень народного господарства у Києві (1986), Москві (1987), визнана екологічно чистою у номінаціях «Довкілля для Європи» (Київ, 2003), одержала диплом і знак якості «Вища проба» національної програми «Лідери XXI століття» (2004).

Навесні 2004 року у Києві в рамках Міжнародної програми під патронатом Президента України «Регіну» було нагороджено Знаком «Екологічно чиста продукція» з правом нанесення на етикетку. У вересні 2004 року на святі пива, що відбулося в столиці України, за оцінкою російських, німецьких та інших спеціалістів «Регіну» було нагороджено срібною медаллю. У квітні 2004 року на виставці безалкогольних напоїв в Одесі «Регіну» було нагороджено золотою медаллю.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

У 2007 році були побудовані каптажі джерел № 2 і № 3, з яких вода самопливом надходить у закриту ємкість джерела № 1. При виробництві «Регіни» не застосовуються консерванти і хімічне очищення. Технологія розливу забезпечує дотримання найвищих санітарних норм. Кварцове очищення води дозволяє повністю зберегти її природну формулу, яка залишається незмінною вже понад 100 років, — з дня відкриття джерела.

Асортимент продукції[ред. | ред. код]

Вода:

  • Минеральная вода «Регина» газированная (0,5; 1; 1,5 л)
  • Минеральная вода «Регина» негазированная (0,5; 1; 1,5; 5; 18,9 л)

Газовані напої:

  • «Регина-Ананас»
  • «Регина-Апельсин»
  • «Регина-Груша-дюшес»
  • «Регина-Клубника»
  • «Регина-Лимон»
  • «Регина-Лимон-лайм»
  • «Регина-Лимонад»
  • «Регина-Персик»
  • «Регина-Яблоко»
  • «Регина-Квасовый»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Чудодійне джерело «Регіна»: іст. нарис / Т. О. Лівінчук, З. М. Петравчук ; Мурованокуриловец. ЦРБ. — Муровані Курилівці, 2012. — 14 с.
  2. Гижко, Н. В. Перлини Вінниччини / Н. В. Гижко. — Вінниця, 2007. — С. 44—45.

Література[ред. | ред. код]

  • Хільчевський В. К., Ромась М. І. Джерело водне [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  • Пустовіт, О. Польські магнати Сабанські на Вінниччині: про заводи і про людей: [про історію мінеральної води «Регіна», джерело якої знаходиться у с. Житники Мурованокуриловец. р-ну] / О. Пустовіт // Місто. — 2005. — 6 трав. — С. 20.
  • Регіна — королева вод України: [Мурованокуриловец. р-н] // Наше Придністров'я. — 2005. — 20 серп.
  • Боледзюк, М. Під жовто-зеленим прапором «Регіни»: [з історії та сьогодення п-ва «Регіна»] / М. Боледзюк // Подолія. — 2005. — 30 серп.
  • Зеленюк, В. «Регіна» — королева вод України: [цілющі властивості води] / В. Зеленюк // Вінниччина. — 2006. — 7 лип. — С. 3.
  • Сауляк, В. Нова лінія — в дії [на Мурованокурилов.з-ді «Регіна»] / В. Сауляк // Наше Придністров'я. — 2006. — 26 верес.
  • Наша «Регіна» — найкраща вода в Україні // Наше Придністров'я. — 2007. — 17 лют.
  • Зеленюк, В. «Регіна» — з нового цеху: [про роботу ВАТ "Мурованокуриловецький завод «Регіна»] / В. Зеленюк // Вінниччина. — 2007. — 4 верес. — С. 3.
  • Місцеві заповідні об'єкти: [Гайдамацький Яр, «Регіна», Лядава] // Середнє Придністров'я. — Вінниця, 2007. — С. 392—396.
  • Гижко, Н. Вода, гідна царського столу: [про мінеральну воду «Регіна»] / Н. Гижко // Перлини Вінниччини / Н. Гижко. — Вінниця, 2007. — С. 44—45.
  • Юрченко, І. В. Про якість води «Регіна» / І. В. Юрченко // Поділ. мед. газ. — 2008. — 9 трав. — С. 3.

Посилання[ред. | ред. код]