Дмитро Шишманов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шишманов Дмитро (болг. Димитър Шишманов, * 19 листопада 1889, Софія — 1 лютого 1945, Софія) — болгарський політик та дипломат. Міністр закордонних справ Болгарії в уряді Добрі Божилова (1943-1944). Відомий як белетрист і драматург

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині Івана Шишманова і Лідії Драгоманової, дочки М. Драгоманова. 1907 року закінчив гімназію, а 1913 року юридичний факультет Женевського університету. У 1918 році йому пропонували посаду посла Болгарії в Україні, але з особистих причин відмовився, послом став його батько Іван Шишманов (1918-1919). Упродовж 1919 -35 років працював у судовому відділі міністерства внутрішніх справ. 1935-40 роки перебував послом Болгарії в Афінах. У 1940-43-х роках головний секретар міністерства закордонних справ (прем"єр Б.Філов). З жовтня 1943 року до червня 1944 - міністр закордонних справ. Арештований після 9 вересня 1944 року, коли Болгарію окупувала Червона Армія. Після арешту вивезений до Москви, де підданий допитам. Розстріляний в ні з 1 на 2 лютого 1945 року на Центральному софійському цвинтарі разом з іншими 97 особами. 1996 року реабілітований.

Творча спадщина[ред.ред. код]

Починаючи з 1919 року писав літературні твори: повісті "Депутат Стоянов", "Хайлайф", романи "Бунтівник", "дивні люди", п"єса "Кошмар", а також оповідання, більшість з яких не були опубліковані.

Автор статей з української літератури, його заходами виходив у Софії журнал . «Українсько-болгарський огляд» (з 1919) і переклади творів М. Коцюбинського, О. Олеся, І. Франка на болгарська мову. Шишманов переклав болгарською мовою «Українську літературу» С. Єфремова (1919), до якої написав передмову; автор статті «Михайло Грушевський» в «Українсько-болгарських вістях» (1935). Зберігав частину епістолярної спадщини М. Драгоманова.

1992 року видавництво "Петекс" видало повість "Хайлайф".

Література[ред.ред. код]