Єфремов Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сергій Олександрович Єфремов
Охріменко Сергій Олександрович
Ім'я при народженні:	Охріменко Сергій Олександрович
Псевдоніми:	Єфремов
Дата народження:	6 (18) жовтня 1876
Місце народження:	Пальчик
Дата смерті:	після 1939
Місце смерті:	Володимир ?
Рід діяльності:	літературознавство
Magnum opus:	Історія українського письменства

Сергі́й Олекса́ндрович Єфре́мов (*6(18).10.1876 с. Пальчик — † після 1939; за н. даними — 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української Академії Наук (з 1919), дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

Справжнє прізвище — Охріменко^[1].

Зміст 1 Біографія 2 Літературна діяльність 3 Примітки 4 Дивись також

[ред.] Біографія

Народився в с. Пальчик Звенигородського повіту на Київщині (тепер Катеринопільський район Черкаської області) у родині священика. В 1891—96 навчався в Київській духовній семінарії, згодом закінчив юридичний факультет Київського університету св. Володимира.

Політичну діяльність розпочав у студентські роки, ставши членом Загальної Української Безпартійної Демократичної Організації. В кінці 1904 Є разом з Б. Грінченком, М. Левицьким, Ф. Матушевським та ін. створив Українську Радикальну Партію, яка в 1905 за його ініціативою об'єдналась з Українською Демократичною Партією, отримавши назву Українська Радикально-Демократична Партія. У 1905 очолив Селянський Союз. В 1908 Є. став одним з засновників і активним діячем Товариства Українських Поступовців. Співробітничав у багатьох українських періодичних виданнях: "Зоря", "Правда", "Записки НТШ", "Киевская Старина", «Літературно-науковий вісник», «Рада», «Нова Рада», «Україна» та ін. Друкував у них статті публіцистичного і історико-літературного характеру. В 1895—1918 один з керівників видавництва «Вік».

За гострі публіцистичні виступи на захист української національної культури і політичних свобод у дореволюційний період неодноразово заарештовувався російськими властями. В березні 1917 Є. увійшов до складу Української Центральної Ради, а в квітні 1917 на Українському Національному Конгресі обраний заступником голови УЦР і членом Малої Ради. Після створення 15(28).6.1917 першого українського уряду — Генерального Секретаріату УЦР-УНР Є. займав у ньому пост генерального секретаря міжнаціональних справ. З вересня 1917 Є очолював Українську Партію Соціалістів-Федералістів. З квітня 1918 до травня 1920 Є. офіційних посад не займав.

З встановленням радянської влади в Україні змушений перейти на нелегальне становище і переховуватися. Восени 1919 на прохання Української Академії Наук Є. було амністовано. Позбавлений можливості займатися активною політичною діяльністю. Є. будучи віце-президентом (1922-28) і головою Управи (1924-28) УАН, проводив велику наукову і науково-організаційну роботу, очолював ряд наукових товариств і комісій, наприклад, Комісію для видання пам'яток новітнього письменства України, Комісію для складання біографічного словника діячів України, Історико-літературне товариство при УАН та ін.

Залишаючись непримиренним противником більшовицького режиму, Є., на думку деяких дослідників (Н. Павлушкова, В. Плющ, В. Шмельов та ін.), в 1920—28 створив і очолив діяльність таємних опозиційних організацій Братство Української Державності і Спілку Визволення України, які послідовно відстоювали ідею української державності. В липні 1929 Є. було заарештовано і звинувачено в організації і керівництві СВУ. В квітні 1930 засуджений до 10-річного ув'язнення з суворою ізоляцією. Перші 7 років ув'язнення відбував у Ярославському політізоляторі, потім його переведено до Володимирської тюрми.

Заарештований у 1929 р. як керівник неіснуючої «Спілки визволення України». З 1939 доля Є. невідома.

[ред.] Літературна діяльність

Є. був одним з найвидатніших представників неонародництва в українській літературі. Є. вважав, що однією з провідних ідей в історії української літератури завжди була «визвольно-національна ідея». Є. — автор монографічних нарисів про видатних українських письменників:

• «Марко Вовчок» (1907),
• «Тарас Шевченко» (1914),
• «Співець боротьби і контрастів» (1913) (у виданні 1926 — «Іван Франко»),
• «Михайло Коцюбинський» (1922),
• «Іван Нечуй-Левицький», «Іван Карпенко-Карий» (1924),
• «Панас Мирний» (1928) та ін.

Однією з найвизначніших праць Є. було видання «Щоденника» і «Листування» Т. Шевченка (1927—28). Історико-літературні погляди Є найповніше представлені в його фундаментальній двотомній праці «Історія українського письменства» (1911).

[ред.] Примітки

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п • о • р Українська Народна Республіка
Політичний устрій	Українська Центральна Рада • Мала Рада • Генеральний секретаріат • Генеральний суд • Український генеральний військовий комітет • Державний банк • Конституція УНР • Універсали • Українські Установчі Збори • Трудовий Конгрес • Прапор • Гривня • Столиці
Зовнішня політика	ЗУНР • Кубанська Народна Республіка • Берестейський мир • Варшавський договір
Армія УНР	Полк імені гетьмана Богдана Хмельницького • Полк імені гетьмана Павла Полуботка • Український військовий клуб імені Полуботка • Українське вільне козацтво • Гайдамацький кіш Слобідської України • Українські січові стрільці • Запорізький корпус • Чорні запорожці • Сірожупанники • Синьожупанники • Чорноморський флот • Українська Галицька Армія
Відомі діячі	Михайло Грушевський • Володимир Винниченко • Симон Петлюра • Микола Міхновський • Петро Болбочан • Євген Коновалець • Всеволод Голубович • Сергій Єфремов • Дмитро Антонович • Дмитро Дорошенко • Ілля Шраг
Правлячі політичні сили	УСДРП • УПСФ • УПСР
Віхи історії	Українська маніфестація • Всеукраїнський національний конгрес • Всеукраїнські військові з'їзди • Виступ полуботківців • Тимчасова інструкція Тимчасового Уряду • З'їзд поневолених народів • Жовтневі події • Українсько-більшовицька війна 1917—21 • Січневе повстання • Битва під Крутами • Взяття Києва більшовиками • Кримська операція • Вступ німецької армії до Києва • Гетьманський переворот • Директорія УНР • Антигетьманське повстання • Акт Злуки • Повторне взяття Києва більшовиками • Куренівський заколот • Київська катастрофа • "Трикутник смерті" • Перший зимовий похід • Другий зимовий похід
Директорія	Симон Петлюра • Володимир Винниченко • Опанас Андрієвський • Андрій Макаренко • Федір Швець • Євген Петрушевич
Президенти УНР в екзилі	Симон Петлюра • Андрій Лівицький • Степан Витвицький • Микола Лівицький • Микола Плав'юк

[ред.] Дивись також

Інші люди з прізвищем Єфремов