Дідахе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
факсиміле фрагменту Дідахи, знайденого у 1873 році

Дідахи (грецькою Διδαχὴ), Вчення Господа народам через 12 апостолів (Διδαχὴ κυρίου διὰ τῶν δώδεκα ἀποστόλων τοῖς ἔθνεσιν) — найраніша серед відомих (кінець I — початок II століття) пам'ятка християнської писеменості катехизного характеру; також пам'ятка церковного права та богослужіння.

Книга «Дідахе» вважалась втраченою, проте була віднайдена в бібліотеці подвір'я Єрусалимського Патріархату в Константинополі митрополитом Нікомидійським Філотеєм Врієнієм у 1873 році (видана ним ж у 1883 році). У повному виді збереглася лише в одному грецькому рукописі, датованому 1056 роком.

Зміст твору[ред.ред. код]

Повчання дванадцяти апостолів є компіляцією, отже, з літературного погляду воно нецікаве. Зате дуже цікавий його різнорідний зміст. Воно обіймає собою 120 листів де є 16 глав і ділиться на чотири частини.

  1. Релігійно-етична частина. Це властиво моральна катихиза, яка в образі двох доріг, дороги життя і дороги смерті, дає цілий виклад християнських обов'язків (1 - 6 гл.).
  2. Літургічна частина. У ній бесіда про хрещення, піст, молитву і Таїну Євхаристії (6 -10 гл.).
  3. Практична частина. У ній бесіда про те, яке має бути ставлення вірних до інших членів громади, до мандрівних апостолів, пророків і учителів (11 -15 гл.).
  4. Есхатологічна частина. Це, властиво, епілог твору, в якому заклик до вірних, щоб вони очікували і були готові до другого приходу Ісуса Христа (16 гл.).

Церковна ієрархія, харизматичне служіння, хрещення і звершення Євхаристії подані так, що в такій примітивній формі вони могли існувати лише у без¬посередньо поапостольських часах. Це й дає критиці підставу бачити у Вченні дванадцяти апостолів найстаріший церковний письменницький твір. Одначе, в старохристиянській літературі знаходимо багато слідів і свідоцтв про те, що воно було загальнознаним і дуже цінним твором, навіть причислюваним до новозавітного канону. Пізніше його цитували, з нього виписували цілі частини, перероблювали. Загалом, значення послань апостолів дуже велике: воно проливає яскраве світло на церковний устрій в житті давніх християнських громад.


В ранній Церкві мала широку відомість; Климент Олександрійський прираховував його до книг Священого Писання Нового Заповіту, не сумніваючмсь в апостольському авторстві твору.

Див. также[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Хрест Це незавершена стаття про християнство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.