Єрусалимська православна церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Головний вхід до Храму Гроба Господнього (Голгофа — місце розп'яття, поховання та воскресіння Христа) в Єрусалимі.

Єрусалимська Православна Церква (грец. Πατριαρχεῖον ἹεροσολύμωνPatriarcheîon Hierosolýmōn, араб. كنيسة الروم الأرثوذكس في القدس‎) — одна з головних помісних православних церков, Єрусалимський Патріархат. Очолюється Патріархом Єрусалимським, сьогодні це Теофіл ІІІ (за походженням грек). Головна садиба патріарха міститься в м. Єрусалим, Ізраїль. Цю церкву часто звуть Сіонською Церквою (грец. Sionitis Ecclesia).

Історія заснування церкви[ред.ред. код]

Єрусалим справедливо називають Матір'ю Церков, оскільки тут протікало земне життя і проповідь Ісуса Христа, і саме тут Господь благоволив принести себе в жертву за людство. Саме тут відбувалося зішестя Святого Духа на апостолів у Синайській світлиці і тому це місце можна вважати місцем народження всієї Православної Церкви. Звідси апостоли розійшлися на проповідь. Перший єпископ Єрусалима Яків Праведний прийняв мученицьку кончину від рук Ірода, узагалі Єрусалим є батьківщиною християнського мучеництва. Після зруйнування Єрусалима військами імператора Веспасіана в 70 році церковне життя тут практично згасає. У 135 році Єрусалим був удруге зруйнований імператором Адріаном, а на його місці було створене місто Елія Капітоліна. Єпископи Елії відійшли на другий план, а першість перейшла до митрополита Кесарії Палестинської. Однак у підсумку вони почали займати рівне положення. Єрусалимський єпископ на І Вселенському Соборі в 325 році 7-м правилом був зведений у ранг митрополита. У цей же час починається масове паломництво християн у Святу Землю, а імператор Костянтин і цариця Олена починають відроджувати християнські святині. Йде будівництво храмів на місцях, пов'язаних із земним життям Ісуса Христа. У 451 році остаточно встановлюються границі Єрусалимського Патріархату.

Трагічна історія Єрусалима[ред.ред. код]

Однак доля Єрусалима завжди була трагічна. У 614 році святе місто і його пам'ятники були зруйновані й опоганені перським царем Хосроєм, що вивіз у Персію навіть святиню древа святого Хреста. У 637 році Єрусалим був узятий арабами. У 1009 році подібному руйнуванню піддав саме місто і храм Гробу Господнього халіф Хаким. У 1070 році містом заволоділи турки-сельджуки, а в 1099 році сюди прийшли хрестоносці й організували Єрусалимське королівство. Спадкоємство Єрусалимських Патріархів на довгий час перервалося. У 1517 році Палестина остаточно потрапляє в руки турків-османів і перебуває в складі Османської імперії аж до кінця першої світової війни, коли вона попадає під англійський протекторат. У 1948 році тут виникає держава Ізраїль, що стаєЇ новим джерелом напруженості в цьому краї. Численні арабо-ізраїльські конфлікти, тероризм, — усе це робить церковне служіння Єрусалимської Церкви дуже складним. Патріархія здавна і не раз піддавалася погромам, як це було в 1860 році.

Збереження святих місць[ред.ред. код]

Із самого початку Єрусалимський Патріархат бачив свою місію в збереженні християнських святинь у Святій Землі і насамперед храму Гробу Господнього. Патріарх Герман II (1548-1579) домігся від турецької влади, що усі святині Палестини відтепер будуть знаходитися в руках православних. Для охорони Святих місць було створено в XVI столітті чернече братерство Святого Гробу. Конфлікт із новою силою розгорівся в 40-і роки XIX століття. По новому положенню 1852 року Святий Гріб Господень залишився у веденні православних греків, а базиліка Різдва у Вифлеємі переходила до католиків. До 40-х років XIX століття обрання Ієрусалимських Патріархів знаходилося в руках Константинополя. З цього часу починається відродження Церкви, особливо при патріарху Кирилі II (1845-1872), прихильнику автокефалії Болгарської Церкви, що у 1853 році заснував богословську школу Святого Хреста. З 1847 року в Єрусалимі діє російська Духовна Місія, що сприяла не тільки паломництву російських людей у Святу Землю, але й активно допомагала Єрусалимській Церкві, створюючи школи і притулки для православних арабів. З 1882 року діє Православне Палестинське Суспільство, створене з тими ж цілями.

Сучасний устрій, життя і предстоятель Єрусалимської церкви[ред.ред. код]

В даний час більшість парафіяльних священиків і парафіян — араби, однак весь Єпископат грецький і обирається винятково з членів братства Святого Гробу. Араби вимагають розширення своєї участі у виборах єпископата. У Церкві існує 1 митрополія і 2 архієпископії. Усі 18 єпископів є вікаріями Патріарха. Нині Ієрусалимській Церкві належить 23 храми і 27 монастирів. Патріархатові підкоряється автономна Синайська Архіепископія, на чолі якої стоїть Архієпископ Даміан, представлена монастирями гори Синай. Традиційно відносини Ієрусалимського Патріархату зі своєю автономією обмежуються поставлянням глави Синайської Церкви, резиденція якого знаходиться в Олександрії.

Сьогодні главою Церкви є 141 патріарх Теофіл ІІІ22 серпня, 2005 року), колишній архієпископ Фавору. До 2005 року головою церкви був Патріарх Іриней.

Попередній патріарх Іриней (сьогодні він — монах) народився 17 квітня 1939 року на грецькому острові Самос. Він закінчив Єрусалимську Патріаршу школу та богословський факультет Афінського Університету. 3 1979 року до обрання Патріархом був Патріаршим екзархом в Афінах. У 1981 — рукопокладений в сан єпископа. Патріархом Єрусалимським і всієї Палестини обраний на Соборі Єрусалимської Православної Церкви 13 серпня 2001 року. Знає арабську, англійську, російську мови, а також іврит. Був суперечливо (рішення широко вважається неканонічним, в т.ч. Вселенським Патріархом) усунений з посади патріарха у 2005 році і зведений до рангу монаха.

Посилання[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.