Ектор Б'янчотті
| Ектор Б'янчотті | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Hector Bianciotti | ||||
 | ||||
| Народився |
18 березня 1930[1][2][…] Кальчин-Оестеd, Аргентина[4] | |||
| Помер |
12 червня 2012[1][5][…] (82 роки) XVI округ Парижа, Франція[4] | |||
| Поховання | кладовище Вожирарd | |||
| Країна |
 Франція | |||
| Діяльність | письменник, журналіст, літературний критик | |||
| Заклад | Нувель Обс | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | 1955 — 2012 | |||
| Magnum opus | Sans la miséricorde du Christd | |||
| Членство | Французька академія (12 червня 2012)[7], comité de lecture des éditions Grassetd і comité de lecture des éditions Gallimardd (2012) | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Ектор Б'янчотті у Вікісховищі | ||||
Ектор Б'янчотті (ісп. Héctor Bianciotti; 18 березня 1930, Луці — 11 червня 2012, Париж)[8] — аргентинський і французький письменник італійського походження.[9]
Біографія[ред. | ред. код]
Син емігрантів з П'ємонту. Навчався у францисканської семінарії в провінції Буенос-Айрес. Дебютував книгою віршів в 1955. У тому ж році покинув країну, жив в Італії, Іспанії, з 1961 — у Франції.
У 1950-ті — 1960-ті роки кілька разів знявся в кіно, в тому числі — у фільмі Леопольдо Торре Нільссона «Дні ненависті» (1954, за новелою Борхеса Емма Цунц).
Працював у видавництві «Галлімар». Як літературний критик регулярно друкувався в La Quinzaine littéraire, пізніше — в «Нувель Обсерватер», з 1986 — в «Ле-Монд». Опублікував іспанською мовою кілька романів, п'єсу. У 1981 отримав французьке громадянство, повністю перейшов на французьку мову.
18 січня 1996 року Б'янчотті був обраний до Французької академії (крісло 2), змінивши Андре Фросара.
Помер 12 червня 2012 року.[10]
Твори[ред. | ред. код]
- Les Déserts dorés (1967)
- Celle qui voyage la nuit (1969)
- Les Autres, un soir d'été (1970)
- Ce moment qui s'achève (1972)
- La Traité des saisons (1977)
- L'Amour n'est pas aimé (1982)
- Sans la miséricorde du Christ (1985)
- Seules les larmes seront comptées (1988)
- Ce que la nuit raconte au jour (1992)
- Le Pas si lent de l'amour (1995)
- Comme la trace de l'oiseau dans l'air (1999)
- Une passion en toutes lettres (2001)
- La nostalgie de la maison de Dieu (2003)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ а б Fichier des personnes décédées
- ↑ Bianciotti, le voyageur sans retour
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Académie française
- ↑ Falleció el escritor argentino Héctor Bianciotti. Clarin.com. 12 June 2012. Процитовано 13 червня 2012.
- ↑ Hector Bianciotti. Academie-francaise. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
- ↑ French writer Hector Bianciotti dies - World - Books. Ahram Online.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.academie-francaise.fr/les-immortels/hector-bianciotti [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.]
|
- Народились 18 березня
- Народились 1930
- Уродженці Аргентини
- Померли 12 червня
- Померли 2012
- Померли у Франції
- Поховані на цвинтарі Вожирар
- Члени Французької академії
- Офіцери ордена «За заслуги» (Франція)
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Отримувачі гранту Ґуґґенгайма
- Лауреати премії Феміна
- Французькі письменники
- Французькі літературні критики
- Натуралізовані громадяни Франції
- Аргентинські емігранти до Франції