Ельпідіфор-415
| «Ельпідіфор-415» | ||
|---|---|---|
 | ||
| Рештки «Ельпідіфора-415» на березі | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Канонерський човен | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} РСФРР
| |
| Корабельня | «Руссуд», Миколаїв | |
| Закладено | 1917 рік. | |
| Спущено на воду | 1920 рік. | |
| Введено в експлуатацію | 1920 рік. | |
| Статус | Затонув. | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1400 тон. | |
| Довжина | 74,67 м. | |
| Ширина | 10,39 м. | |
| Осадка | 3,51 м. | |
| Технічні дані | ||
| Екіпаж | 84 людини | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 3 × 130-мм гармати, 2 × 76,2-мм гармати, 2 кулемети | |
| Торпедно-мінне озброєння | до 250 мін. | |
«Ельпідіфор-415» — радянський канонерський човен типу «Ельпідіфор» (раніше — мінний тральщик), що брав участь в Громадянській війні і відбитті атак французьких інтервентів на Чорноморському театрі бойових дій.
Історія[ред. | ред. код]
Кіль майбутнього корабля був закладений на заводі «Руссуд» (місто Миколаїв) 19 січня 1917 року. Будівництво Т-315 (саме під таким номером судно значилося в проектній документації) затягнулося у зв'язку з революційними подіями і тільки 16 травня 1920 року корабель був спущений на воду вже під червоним прапором. 28 липня того ж року «Ельпідіфор-415» заступив на службу як канонерський човен.
Бій 9 січня 1921[ред. | ред. код]
9 січня 1921 року, повертаючись з постановки мінних загороджень, «Ельпідіфор-415» був атакований з'єднанням військово-морського флоту Франції у складі двох ескадрених міноносців і одного тральщика. Капітан Бутаков, який командував канонерським човном, вирішив викинутися на берег в районі Анапи, де «Ельпідіфор» міг би опинитися під захистом батарей берегової артилерії[1]. За словами одного з працівників машинного відділення, «в бою у нас було вбито і поранено близько 70 осіб»[2]. Через деякий час моряки, що вижили, були переправлені в Севастополь.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
В офіційних документах значиться, що зважаючи на неможливість відновлення «Ельпідіфор-415» був розібраний на металобрухт в 1922 році. Але, як з'ясувалося пізніше, це повідомлення потребує відповідних поправок, бо на місці загибелі корабля збереглося, щонайменше, 20-30 % його днищевого набору.
Підводні дослідження в районі Високого берега (м. Анапа) показали наявність багатьох фрагментів корпусу корабля, сконструйованого на початку XX століття. Аквалангістами було знайдено: кілька секцій днища, щоглу, гребний гвинт, частину валопроводу та інші дрібні механізми і пристосування.
Аналіз опису місця бою 9 січня 1921 року дає стовідсоткову впевненість у тому, що знайдені уламки належать саме «Ельпідіфору-415».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Последний герой интервенции» [Архівовано 19 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Достопримечательности Анапы [Архівовано 15 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Опис нинішнього стану судна(рос.)
- Підводні світлини ініціативної групи «Анапа-2010»(рос.)
- «Эльпидифор» [Архівовано 5 березня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |