Громадянська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підбитий танк Т-62 після входження повстанців до Аддис-Абеби в кінці Громадянської війни в Ефіопії, 1991 рік

Громадя́нська війна́ — військова боротьба за владу між громадянами одного суспільства чи країни[1] або, рідше, між двома країнами, створеними на уламках раніше єдиної держави[2]. Поняття громадянська війна пішло від латинського bellum civile, яким використовувався для позначення громадянських воєн у Стародавньому Римі.

Найдавніші відомі в історії громадянські війни - громадянські війни в стародавньому римському суспільстві. При дослідженні будь-якої громадянської війни дослідники виділяють основне протиріччя, через яке точилась дана війна, а також дві основні суспільні групи (класи), боротьба між якими визначала характер цієї війни.

Від повстань, бунтів та заколотів громадянська війна відрізняється масштабами та інтенсивністю військових дій. Громадянська війна характеризується тривалістю, великою кількістю жертв і значною витратою ресурсів. Часто-густо в громадянських війнах використовують регулярні збройні сили[3].

Прикметою 20 століття стало зростання середньої тривалості громадянських воєн з одного — півтора років у 19001944 роках до чотирьох років у другій половині 20 століття (після Другої світової війни). І хоча темпи появи нових громадянських воєн починаючи з середини 19-го століття були відносно сталими, однак збільшення тривалості громадянських воєн призвело до збільшення кількості воєн, які ведуться одночасно в будь-який час. Наприклад, у першій половині 20-го століття одночасно велось не більше п'яти громадянських воєн, а наприкінці холодної війни80-х роках 20-го століття) одночасно велось понад 20 громадянських воєн. У громадянських війнах, починаючи з 1945 року, загинуло понад 25 мільйонів осіб, вони призвели також до насильницького переселення багатьох мільйонів інших. Наслідком громадянських воєн неодмінно стає колапс економіки. М'янма, Уганда та Ангола є прикладами країн, які мали великі економічні перспективи перед початком у них громадянських воєн, але війни змінили їхнє економічне становище[4].

Визначення[ред.ред. код]

Економічна залежність від сировинних товарів, такі як алмази, що видобуваються цими дітьми в Сьєрра-Леоне, корелюється з підвищеним ризиком громадянської війни. (Див. також Конфліктні алмази).

Джеймс Ферон визначає громадянську війну як «насильницький конфлікт всередині країни, який ведеться організованими групами з метою захоплення влади в центрі чи в регіоні, або для зміни державного ладу»[1]. Енн Хіронака вказує, що однією зі сторін громадянської війни є держава[3]. Деякі політологи визначають громадянську війну як таку, внаслідок якої гине більш ніж 1000 осіб[1], а інші вказують втрати у 100 осіб з кожного боку[5]. Дані корелятів війни широко використовуються дослідниками конфліктів та визначають громадянською війною конфілікт, внаслідок якого загинуло понад 1000 осіб на рік. Ця умовна межа, наприклад, становить малу частку від мільйонів убитих під час Другої громадянської війни у Судані і Громадянської війни в Камбоджі, але, поряд з тим, не включає низку конфліктів, які отримали широкий розголос, наприклад, Конфлікт у Північній Ірландії або Проблема Ольстеру та боротьбу Африканського Національного Конгресу під час апартеїду в Південній Африці[3].

Якщо прийняти за критерій визначення громадянської війни 1000 смертей на рік, то в період з 1816 року до 1997 року було 213 громадянських воєн, 104 з яких відбулися після 1944 року[3]. Якщо прийняти менш жорсткий критерій у 1000 смертей за весь період війни, то з 1945 по 2007 рік таких воєн було 90, а в 2007 році все ще тривали 20[1].

В той же час Ю. Поляков зазначає, що громадянські війни в різних країнах і в різнений час відрізнялись одна від одної. Тому доцільніше не давати визначення громадянській війні, а говорити про громадянську війну в певний час та в певній країні[6].

Женевські конвенції[ред.ред. код]

Женевські конвенції про захист жертв війни не визначають терміну громадянська війна, але визначають критерії для «збройних конфліктів неміжнародного характеру», куди входять громадянські війни. Серед цих критеріїв:[7][8]

  • Повстала сторона володіє частиною національної території
  • Цивільні органи влади повсталої сторони повинні де-факто контролювати населення у визначеній частині національної території
  • Повсталі повинні мати певне визнання, як одна із сторін війни
  • Легальний уряд повинен вдатися до використання регулярних військ проти повсталих, організованих як збройна сила.

Дослідження причин громадянських війн[ред.ред. код]

Основною проблемою, яку намагаються розв'язати дослідники громадянських воєн, є співвідношення між утисками й жадобою серед причин, які їх викликають. Простіше кажучи, чи є причиною громадянської війни етнічні, соціальні чи релігійні розбіжності між людьми одного суспільства, чи за виникненням громадянської війни стоять економічні інтереси. Аналіз підтверджує висновок, що економічні та структурні фактори важливіші, ніж фактори ідентифікації груп населення.[9]

Модель Кольє-Геффлера[ред.ред. код]

Дослідження громадянських воєн фахівцями з Світового банку на початку 2000-х сформулювали модель Кольє-Геффлера, яка визначає фактори, що збільшують ризик виникнення громадянської війни. Модель проаналізувала 78 п'ятирічних періодів від 1960 по 1999 роки, в яких виникали громадянські війни і для порівняння 1167 п'ятирічних періодів без громадянських воєн, шукаючи кореляції з різними факторами. Серед факторів, що мали статистично-значимий ефект були[10]:

  • Наявність фінансування
Громадянська війна вимагає ресурсів, тому її ризик вищий у країнах, які їх мають. Додатковим фактором є можливість фінансування з-за кордону.
  • Фактор втрачених можливостей
Громадянська війна менш ймовірна там, де вищий рівень освіти й юнаки, що мали б складати основу військових сил, втратили б можливості успішної кар'єри у випадку війни. Нерівність розподілу доходів, проте, не корелювала з громадянськими війнами.
  • Військові переваги
Громадянська війна ймовірніша в країнах з труднодоступними територіями, наприклад, горами.
  • Утиски й ображеність
Серед можливих факторів утисків та ображеності до збільшення ймовірності війни призводить тільки етнічне домінування. Цьому фактору протидіє релігійна роздрібненість.
  • Населеність
Ризик війни зростає пропорційно розміру населення
  • Часовий фактор
Ризик війни тим більший, чим більше часу пройшло після закінчення попередньої.

Інші причини[ред.ред. код]

Еволюційний психолог Сатосі Канасава стверджуває, що однією з важливих причин конфліктів між різними групами може бути відносна доступність жінок репродуктивного віку. Він виявив, що багатоженство значно збільшує частоту громадянських воєн, але не міждержавних конфліктів[11]. Ґледіч зі співавторами не знайшов зв'язку між етнічними групами з багатоженством та підвищеною частотою громадянськмх воєн, але визнають, що народи, в яких законодавчо дозволено багатоженство частіше переживають громадянські війни, а надання жінкам додаткових прав жінками пов'язане зі зменшенням кількості громадянських воєн[12].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г James Fearon. "Iraq's Civil War" in Foreign Affairs, March/April 2007. (англ.)
  2. Nations, Markets, and War: Modern History and the American Civil War | Book Reviews, EH.net. "Two nations [within the U.S.] developed because of slavery." October 2006. Retrieved July 2009. (англ.)
  3. а б в г Ann Hironaka, Neverending Wars: The International Community, Weak States, and the Perpetuation of Civil War, Harvard University Press: Cambridge, Mass., 2005, p. 3, ISBN 0-674-01532-0
  4. Hironaka (2005), pp. 1-2, 4-5 (англ.)
  5. Edward Wong, "A Matter of Definition: What Makes a Civil War, and Who Declares It So?" New York Times November 26, 2006 (англ.)
  6. Степанов А. И. «Круглый стол»: Гражданская война в России. (рос.)
  7. Final Record of the Diplomatic Conference of Geneva of 1949, (Volume II-B, p. 121) (англ.)
  8. Див. також Міжнародний комітет Червоного Хреста commentary on Third 1949 Geneva Convention, Article III, Section "A. Cases of armed conflict" for the ICRC's reading of the definition and a listing of proposed alternate wording (англ.)
  9. Дивіться, наприклад, Hironaka (2005), pp. 9-10, та Paul Collier, Anke Hoeffler and Nicholas Sambanis, "The Collier-Hoeffler Model of Civil War Onset and the Case Study Project Research Design," in Collier, Paul and Nicholas Sambanis, eds, Understanding Civil War, Volume 1: Africa, The World Bank, 2005, p. 13 (англ.)
  10. Collier & Sambanis, Vol 1, p. 17
  11. doi:10.1017/S0022381608090026
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand (англ.)
  12. doi: 10.1017/S0022381610001003
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand (англ.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Ann Hironaka, Neverending Wars: The International Community, Weak States, and the Perpetuation of Civil War, Harvard University Press: Cambridge, Mass., 2005, p. 3, ISBN 0-674-01532-0