Енні Адамс Філдс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енні Адамс Філдс
Ім'я при народженні англ. Ann West Adams
Народилася 6 червня 1834(1834-06-06) або 1834[1]
Бостон, США[2]
Померла 5 січня 1915(1915-01-05) або 1915[1]
Поховання Маунт Оберн
Країна  США
Діяльність письменниця, біограф, поетка, соціальна працівниця, авторка щоденника
Галузь поезія
Знання мов англійська[3]
Батько Zabdiel Boylston Adamsd
Мати Sarah May Adamsd[4]
Брати, сестри Zabdiel Boylston Adamsd
У шлюбі з James Thomas Fieldsd[2]

Енні Адамс Філдс (6 червня 1834 — 5 січня 1915) — американська письменниця. Серед її творів є збірки поезії та есеїстики, а також кілька спогадів і біографій її знайомих літературників та літературниць. Також вона захоплювалася благодійністю, в якій знаходила найбільше задоволення.[5] Останні роки вона провела як компаньйон письменниці Сари Орн Джеветт.

Підлітковий вік[ред. | ред. код]

Філдс відвідувала Школу для молодих леді Джорджа Б. Емерсона, найвпливовішу приватну середню школу для дівчат у Бостоні, де студенток навчали самостійно читати та цінувати природу. Вона дотримувалася поради Емерсона щодо постійної освіти, вивчаючи іноземні мови, літературу, природу, історію, книги про подорожі та біографію, а також розвиваючи свою «силу вираження». За його пропозицією Філдс почала вести щоденник, хоча зазвичай приховувала в ньому власні почуття. Іноді вона записувала добрі думки чи прекрасні образи, які були представлені або навіяні під час спостереження, читання чи розмови, і вона часто зосереджувалася на записі застільних розмов своїх, часто видатних гостей. Найбільш повна відповідність порад Емерсона його учням і діяльності Енні Філд випливає з його неодноразових наполягань на тому, що «кожне хороше життя обов'язково присвячене, прямо чи опосередковано, служінню людству».[6]

Життєпис[ред. | ред. код]

Дагеротип американської письменниці Енні Адамс Філдс (1834—1915).

1834—1881 рр.[ред. | ред. код]

Вона народилася Енн Вест Адамс у Бостоні, штат Массачусетс, 9 червня 1834 року, шоста з семи дітей Забдіела Бойлстона Адамса та Сари Мей Холланд Адамс.[6] Серед її братів і сестер був її брат Забдіел Бойлстон Адамс-молодший. Дівчинкою вона була зарахована до Школи для молодих леді в Бостоні під керівництвом Джорджа Баррелла Емерсона, де її заохочували читати, вивчила італійську мову, розвинула інтерес до самовираження, і почав цінувати природу.[7]

Вона вийшла заміж за Джеймса Т. Філдса 15 листопада 1854 року в Королівській каплиці в Бостоні під час служби, яку проводив преподобний Езра Стайлз Ганнет.[6] Вона була його другою дружиною; його перша була її двоюрідною сестрою.[8] Її чоловік був відомим і шанованим видавцем, і разом з ним вона заохочувала таких майбутніх письменників, як Сара Орн Джуетт, Мері Елеонор Вілкінс Фріман та Емма Лазарус. Вона так само почувалася вдома з великими та визнаними діячами, зокрема з Ральфом Волдо Емерсоном і Гарієт Бічер-Стоу, чию біографію вона склала. У їхньому будинку на Чарльз Стріт, 148 у Бостоні, вона створила регулярний літературний салон, де збиралися автори та авторки.[8] Філдс також була філантропкою і соціальною реформаторкою; зокрема, вона заснувала Holly Tree Inns, кав'ярні, де подають недорогі та поживні страви, і Lincoln Street Home, безпечне та недороге місце проживання для незаміжніх працюючих жінок.[9]

Філдс і її чоловік стали близькими особистими друзями багатьох авторів та авторок, з якими працювало видавництво, часто приймаючи їх у себе вдома на вечері та ночівлі. Однак у 1868 році подруга Філдса Мері Ебіґейл Додж («Гейл Гамільтон») запідозрила погане поводження з Тікнором і Філдсом і вважала, що вона заслуговує на більший гонорар. Джеймс Філдс спочатку ігнорував її скарги.[10] У лютому Додж раптово розірвала дружбу з Енні Філдс. Місяцем пізніше Філдс записала своє засмучення через ситуацію у своєму щоденнику: «Ми не забуваємо відчувати лютість… Гейл Гамільтон… Я дійсно думала, що вона піклується про мене! І тепер з'ясувала, що це було лише удавання чи використання, варто здригнутися. І все це за трохи нещаних грошей цього світу!»[11] Після кількох місяців суперечок 1870 році Додж анонімно опублікувала книгу «Битва книг» у, в якій описувала свій негативний досвід.[12]

1881—1915 рр.[ред. | ред. код]

Філдс у бібліотеці свого дому на Чарльз-стріт із супутницею Сарою Орн Джеветт, опубліковано 1922 р.

Після смерті чоловіка у 1881 році Філдс продовжувала займати центр літературного життя Бостона. Відмінною рисою творчості Філдс є співчутливе розуміння її друзів, які виявилися провідними літературними діячами та діячками свого часу.

Її найближчою подругою була Сара Орн Джеветт, прозаїкиня і авторка оповідань, яку її чоловік опублікував у The Atlantic. Філдс і Джеветт прожили разом до кінця життя Джеветт (вона померла у 1909 році).[13] Джеветт провела зиму 1881—1882 рр. з Філдс у своєму будинку в Бостоні одразу після смерті чоловіка. Відтоді близько півроку вони ділили домівки одна з одною.[8] Вони також подорожували разом, зокрема в 1882 році, коли разом відвідали Ірландію, Англію, Норвегію, Бельгію, Францію, Швейцарію та Італію. Під час поїздки знайомства Філдс дозволили їм зустрітися з такими європейськими авторами, як Чарльз Рід, Вільям Текерей і родиною Чарльза Дікенса.[8] Разом вони знову відвідали Європу в 1892, 1898 і 1900 роках[8].

Є припущення щодо природи їхніх стосунків. Англійська письменниця Мері Коуден Кларк називала Філдс і Джеветт «жіночою парою», але частіше їх називали «бостонським подружжям».[14] Після смерті свого друга Філдс опублікувала «Листи Сари Орн Джеветт» у 1911 році, хоча глибоко особисті уривки були відредаговані після наполягання їхнього спільного друга Марка Ентоні Де Вулфа Хоу.[8]

Спадщина[ред. | ред. код]

Надгробок Енні Адамс Філдс на кладовищі Маунт-Оберн, Кембридж, Массачусетс

Філдс померла в 1915 році і похована на кладовищі Маунт-Оберн у Кембриджі разом зі своїм чоловіком. Літературне значення Філдс полягає насамперед у двох сферах: одна — це вплив, який вона мала на свого чоловіка у виборі творів, які будуть опубліковані Ticknor and Fields, головним видавництвом того часу. Він цінував її судження як відображення точки зору жінки.

По-друге, Філдс редагувала важливі збірки листів і біографічних нарисів. Серед її предметів були її чоловік Джеймс Т. Філдс, Джон Грінліф Віттієр, Селія Такстер і Гаррієт Бічер-Стоу, а також колекція листів Джеветт. Хоча це не є критичними науковими роботами (зокрема колекція Джеветт сильно відредагована), вони надають досліднику основний матеріал. Її книга «Автори та друзі» (1896) — це серія етюдів, найкращі з яких — Гаррієт Бічер-Стоу та Селії Такстер. Щоденники Філдса залишаються неопублікованими, за винятком уривків, опублікованих М. А. ДеВольф Хоу в 1922 році.

Вона та її чоловік дружили з багатьма головними літературними діячами та діячками свого часу, зокрема Віллою Кетер, Мері Еллен Чейз, Вільямом Діном Гавеллсом, Генрі Джеймсом, Редьярдом Кіплінгом, Гаррієт Бічер-Стоу, Альфредом Теннісоном, Олівером Венделлом Голмсом, Марком Твеном, Сарою Ваймен Вітмен, Генрі Водсворт Лонгфелло, Натаніелем Готорном, Лідією Марією Чайлд, Чарльзом Дадлі Ворнером і Джоном Ґрінліфом Віттієром.

Філдс залишається дещо загадковою фігурою. Її твори відображають традиційну орієнтацію на сентименталізм і культ справжньої жінки. Однак вона була прихильницею «жіночої емансипації», і її зв'язок із Джеветт та іншими свідчить про менш традиційну сторону. Вона залишила для нащадків ретельно відшліфований публічний образ ідеальної господині, благородної леді, під якою важко знайти справжню особу.

Місце її будинку на Чарльз-стріт є зупинкою Бостонської жіночої стежки.[15]

Творчість[ред. | ред. код]

Орфей: Маска, 1900
  • Ода (1863)
  • Асфодель (1866)
  • Діти Лівану (1872)
  • Джеймс Т. Філдс, Біографічні нотатки та особисті нариси (1881)
  • Під оливою (1881)
  • Віттієр, записки його життя та його дружби (1883)
  • Філдс брала активну участь у бостонській благодійній діяльності та написав посібник із соціального забезпечення «Як допомогти бідним» (1883).
  • Тиждень далеко від часу (написано анонімно, разом з іншими, 1887)
  • Полиця старих книг (1894)
  • Листи Селії Такстер (відред. Філдса з Р. Лембом, 1895)
  • Співаючий пастух та інші вірші (1895)
  • Автори та друзі (1896)
  • Життя та листи Гаррієт Бічер-Стоу (за редакцією Філдса, 1897)
  • Натаніель Готорн (1899)
  • Орфей: Маска (1900)
  • Повернення Персефони та Орфея (1900)
  • Чарльз Дадлі Ворнер (1904)
  • Філдс відредагував «Листи Сари Орн Джеветт» (ред., 1911)
  • Спогади господині (за редакцією М. А. Де В. Гоу, 1922)
  • Неопубліковані щоденники Енні Адамс Філдс знаходяться в Массачусетському історичному товаристві.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Library of the World's Best Literature / за ред. Ч. Д. Уорнер — 1897.
  2. ↑ а б Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 371.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Geni.com — 2006.
  5. ↑ Winslow, 1902, с. 61.
  6. ↑ а б в Rita K. Gollin (2002). Annie Adams Fields: Woman of Letters. Boston, MA: University of Massachusetts Press. с. 12. ISBN 1-55849-313-1.
  7. ↑ Rita K. Gollin (2002). Annie Adams Fields: Woman of Letters. Boston, MA: University of Massachusetts Press. с. 15–16. ISBN 1-55849-313-1.
  8. ↑ а б в г д е Robert L. Gale (1999). A Sarah Orne Jewett Companion. Westport, CT: Greenwood Press. с. 98. ISBN 0-313-30757-1.
  9. ↑ Rita K. Gollin (2002). Annie Adams Fields: Woman of Letters. Boston, MA: University of Massachusetts Press. с. 163–165. ISBN 1-55849-313-1.
  10. ↑ Goodman, Susan. Republic of Words: The Atlantic Monthly and Its Writers 1857—1925. Lebanon, NH: University Press of New England, 2011: 70−71. ISBN 978-1-58465-985-3
  11. ↑ Rita K. Gollin (2002). Annie Adams Fields: Woman of Letters. Boston, MA: University of Massachusetts Press. с. 89–90. ISBN 1-55849-313-1.
  12. ↑ Goodman, Susan. Republic of Words: The Atlantic Monthly and Its Writers 1857—1925. Lebanon, NH: University Press of New England, 2011: 71. ISBN 978-1-58465-985-3
  13. ↑ Annie Adams-Fields. 13 червня 2004. Архів оригіналу за 8 червня 2007. Процитовано 26 червня 2007.
  14. ↑ Rita K. Gollin (2002). Annie Adams Fields: Woman of Letters. Boston, MA: University of Massachusetts Press. с. 349. ISBN 1-55849-313-1.
  15. ↑ Beacon Hill. Boston Women's Heritage Trail.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • Cather, W., Not Under Forty (1936).
  • Davis, A. E., A Recovery of Connectedness in Annie Adams Fields' Authors and Friends and A Shelf of Old Books (thesis,1998).
  • Harris, Susan K. The Cultural Work of the Late Nineteenth-Century Hostess: Annie Adams Fields and Mary Gladstone Drew. New York: Palgrave Macmillan, 2002.
  • Howe, H., The Gentle Americans, 1864—1960: Biography of a Breed (1965).
  • Howe, M. A. De Wolfe, Memories of a Hostess (1922).
  • Fields, A., 'Microfilm Edition of the Annie Adams Fields Papers, 1852—1912 (microfilm, 1981). *Matthiessen, F. O., Sarah Orne Jewett (1929).
  • Nigro, C. L., Annie Adams Fields: Female Voice in a Male Chorus (thesis,1996).
  • Richards, L., Stepping Westward (1931).
  • Roman, J., Annie Adams Fields: The Spirit of Charles Street (1990).
  • Spofford, H. P., A Little Book of Friends (1916).
  • Tryon, W. S., Parnassus Corner: A Life of James T. Fields (1963).
  • Winslow, H. M., Literary Boston of Today (1902).

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енні_Адамс_Філдс&oldid=42049019