Ервін Вандендалє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ервін Вандендалє
Особисті дані
Народження 5 березня 1945(1945-03-05) (79 років)
  Мец, Франція
Зріст 180 см
Громадянство  Бельгія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1964–1974 Бельгія «Брюгге» 253 (12)
1974–1977 Бельгія «Андерлехт» 92 (1)
1977–1978 Франція «Реймс» 29 (1)
1978–1980 Бельгія «Гент» 44 (0)
1980–1981 Бельгія «Турне» 24 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1970–1977 Бельгія Бельгія 32 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1981–1982 Бельгія «Турне»
1983–1984 Бельгія «Гент»
1984–1985 Бельгія «Гарелбеке»
1986–1987 Бельгія «Дейнзе»
1987–1988 Бельгія «Моленбек»
1988–1989 Бельгія «Гент»
1990–1991 Бельгія «Буссу Дур»[nl]
1991–1992 Бельгія «Кортрейк»
1992–1993 Бельгія «Буссу Дур»[nl]
2004–2005 Бельгія «Сінт-Ніклас»[nl]

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ервін Вандендалє (нід. Erwin Vandendaele, нар. 5 березня 1945, Мец) — бельгійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Футболіст року в Бельгії (1971)[1]. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Андерлехт», з яким став володарем Кубка володарів кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, а також національну збірну Бельгії, з якою був учасником чемпіонату світу 1970 року і бронзовим призером чемпіонату Європи 1972 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї бельгійки Ірми Вандендалє та німецького солдата, який загинув під час Другої світової війни ще до його народження Ервіна. По завершенні війни переїхав з матір'ю до Бельгії у місто Гавере, де його виховували бабуся і дідусь[2]. Там 9-річний Ервін почав грати у футбол у клубі РК «Гавере». У 1964 році молодий нападник перейшов у «Брюгге» за 900 тис. бельгійських франків.

З сезону 1965/66 став основним гравцем «Брюгге», взявши загалом участь у 253 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Брюгге», був основним гравцем команди. За цей час виборов титул чемпіона Бельгії у сезоні 1972/73 і двічі вигравав Кубок Бельгії з «Брюгге» в 1968 і 1970 роках.

1974 року Ервін перейшов до головного конкурента, клубу «Андерлехт», за 10 млн. бельгійських франків. З 1975 року, після уходу Поля ван Гімста, Вандендалє став новим капітаном брюссельців. У 1975 році він виграв Кубок Бельгії з «пурпурно-білими» та Кубок володарів кубків через рік, хоча і пропустив фінал єврокубку через травму. На початку червня 1976 року «Андерлехт» знову виграв Кубок Бельгії, перемігши у фіналі «Лірс» (4:0), а Вандендалє забив третій гол. У Суперкубку УЄФА 1976 року, наприкінці серпня, вони перемогли з рахунком 4:1 «Баварію» (Мюнхен). Наступного сезону фіолетово-білі знову потрапили у фінал Кубка володарів кубків. Цього разу Вандендалє був на полі, але клуб програв «Гамбургу» з рахунком 2:0[3].

Після програного фіналу Вандендалє перейшов у французький «Реймс». Вже через рік він повернувся до Бельгії, де став гравцем клубу другого дивізіону «Гент», провівши там два роки, а завершив ігрову кар'єру у команді «Турне», за яку виступав протягом 1980—1981 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Не провівши жодного матчу у складі національної збірної Бельгії, Ервін поїхав з командою на чемпіонат світу 1970 року у Мексиці, але і там на поле не виходив. Лише 15 листопада 1970 року дебютував в офіційних матчах за збірну в товариській грі проти Франції (1:2).

За два роки Вандендалє поїхав і на дебютний для бельгійців домашній чемпіонат Європи 1972 року, на якому зіграв в обох матчах своєї збірної, а команда здобула бронзові нагороди[4].

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 32 матчі, забивши 1 гол[5].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри залишився у «Турне», очоливши команду, а 1983 року став головним тренером «Гента», де пропрацював один рік.

Згодом протягом тренерської кар'єри також очолював невеликі бельгійські команди «Гарелбеке», «Дейнзе», «Моленбек», «Буссу Дур»[nl] та «Кортрейк», а останнім місцем тренерської роботи був клуб «Сінт-Ніклас»[nl], головним тренером команди якого Ервін Вандендалє був з 2004 по 2005 рік.

З 2005 року став працювати скаутом «Гента».

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Брюгге»: 1972–73
«Брюгге»: 1967–68, 1969–70
«Андерлехт»: 1974–75, 1975–76
«Андерлехт»: 1975–76
«Андерлехт»: 1976

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Winnaars Gouden Schoen. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 12 січня 2021.
  2. ↑ Club Brugge (16 травня 2014). Erwin Vandendaele. Club Brugge. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 16 травня 2014.
  3. ↑ Tijdperk-Vanden Stock: 20 landstitels, 8 bekers en 3 Europabekers. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 12 січня 2021.
  4. ↑ UEFA Euro 1972. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 12 січня 2021.
  5. ↑ Belgium — Record International Players [Архівовано 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.].

Посилання[ред. | ред. код]

«Гент» – Тренери

Прім (1901–09) · Ван Стенкісте (1909–10) · Горта (1910–12) · Бунян (1912–22) · Де Рейке (1922–31) · Пелсмекер (1931–41) · Фенішель (1941–42) · Штейскаль (1942–43) · Фершьєр (1943–45) · Дельфур (1945–51) · Мюч (1951–52) · Вандорен (1952–56) · Дельфур (1956–59) · Фавр (1959–60) · Верстратен (1960–64) · Ширшин (1964–65) · Лабо (1965–66) · Біго (1966–67) · Вандорен (1967–71) · Стані (1971–73) · Ван Бокселар (1973–74) · Орлан (1974–76) · Квік (1976) · Сторме (1976–77) · Геффлінг (1977–78) · Ноллє (1978–80) · Грайзенгут (1980–81) · Гуталс (1981–83) · Вандендалє (1983–84) · Грайзенгут (1984–87) · Берггольц (1987–88) · Фаф'є (1988) · Вандендалє (1988–89) · Вандерейкен (1989–93) · Дор'є(в.о.) (1993) · Меєувс (1993–94) · Клейстерс (1994–97) · Боскамп (1997–99) · Солльєд (1999–00) · Гауварт (2000) · Ремі (2000–01) · Вермюлен (2001–02) · Олде Рікерінк (2002–03) · Вермюлен (2003–04) · Лекенс (2004–07) · Солльєд (2007–08) · Прюдомм (2008–10) · Дюрі (2010–11) · Солльєд (2011–12) · Петерс (2012–13) · Фернандес (2013) · Реднік (2013–14) · Балетт(в.о.) (2014) · Вангазебрук (2014–17) · Балетт(в.о.) (2017) · Вандергаге (2017–18) · Торуп (2018–20) · Белені (2020) · Де Декер (2020–)

1 Піот (в) • 2 Гейленс • 3 Тіссен • 4 Девальк • 5 Жек • 6 Докс • 7 Земмелінг • 8 ван Мур • 9 Девріндт • 10 ван Гімст • 11 Пюї • 12 Траппеньє (в) • 13 Берлє • 14 Мартенс • 15 Вандендалє • 16 Полленіс • 17 Вергеєн • 18 Ламбер • 19 Карте • 20 Петерс • 21 Янссенс • 22 Дюкен (в) • Тренер: Раймон Гуталс
Бельгія
ВР Піот • ВР Сандерс • ЗХ Докс • ЗХ Долманс • ЗХ Гейленс • ЗХ Мартенс • ЗХ Тіссен • ЗХ ван Бінст • ПЗ Земмелінг • ПЗ Тіо • ПЗ Вандендалє • ПЗ Вергеєн • НП Янссенс • НП Ламбер • НП Полленіс • НП Тегельс • НП ван Гімст () • Тренер: Гуталс
Бельгія
Нормативний контроль
Freebase: /m/09m3_6 · GTAA: 91142
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ервін_Вандендалє&oldid=39850501