Віллібальд Штейскаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Віллі Штейскаль
Особисті дані
Народження 25 квітня 1896(1896-04-25)
  Відень, Австро-Угорщина
Смерть невідомо
Громадянство  Австрія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1915–1923 Австрія «Рапід» (Відень) 60 (1)
1923 Австрія «Ваккер» 1 (0)
1924 Австрія Вінер АФ 2 (0)
1924–1925 Італія «Кавезе»  ? (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1918 Австрія Австрія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1921–1922 Італія «Модена»
1924 Болгарія «Славія» (Софія)
1924–1925 Італія «Кавезе»
1925 Болгарія Болгарія
1932–1933 Франція «Мец»
1942 Бельгія «Гент»
1942–1944 Бельгія «Серкль Брюгге»
1948–1949 Бельгія «КСВ Варегем»
1951–1952 Нідерланди «Емма»
1953 Нідерланди «Аякс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Віллібальд (Віллі) Штейскаль[1] (нім. Willibald "Willy" Stejskal) — австрійський футболіст і тренер. Виступав на позиції захисника. Більшу частину кар'єри провів у віденському «Рапіді», в складі якого ставав чотириразовим чемпіоном Австрії, а також володарем кубка країни[2]. Крім цього виступав за команди «Ваккер» і «Вінер АФ», а також був граючим тренером в італійському клубі «Кавезе». За збірну Австрії зіграв один матч.

Тренерську кар'єру почав в Італії, ставши тренером клубу «Модена». Пізніше працював в Болгарії, в тому числі з національною збірною, а також з командами з Франції, Бельгії і Нідерландів.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Віллі Штейскаль починав футбольну кар'єру в віденському «Рапіді», в складі якого дебютував у віці 18 років на позиції захисника. Першу гру в чемпіонаті Австрії він провів 28 лютого 1915 року вдома проти «Герти». Зустріч завершилася перемогою його команди з рахунком 3:1[3]. У дебютному сезоні Віллі зіграв в чотирьох матчах чемпіонату, а його команда фінішувала на третьому місці[2].

Через два роки Штейскаль став частіше виходити на поле в складі «Рапіда» — в сезоні 1916/17 він взяв участь в 10 іграх чемпіонату. За дев'ять років Віллі зіграв 60 матчів в чемпіонаті і забив один гол за «Рапід», а також чотири рази ставав чемпіоном країни і один раз вигравав Кубок Австрії[2]. У 1923 році він перейшов в інший віденський клуб — «Ваккер», а в 1924 році виступав у складі команди «Вінер АФ»[2].

Наприкінці 1925 року Штейскаль відправився в Італію, де став граючим тренером в клубі «Кавезе». У своїй новій команді він став грати на позиції нападника. В чемпіонаті Італії дебютував 7 грудня проти «Салернітани» і відразу відзначився хет-триком[4]. В останній раз в складі клубу Віллі виходив на поле 10 березня 1925 року в матчі проти клубу «Мессінезе». У тому сезоні він забив п'ять голів за «Кавезе»[5].

У збірній[ред. | ред. код]

У складі збірної Австрії Штейскаль дебютував 2 червня 1918 року у товариському матчі проти Угорщини, який відбувся у Відні. Крім Віллі, в збірну також був викликаний і інший гравець «Рапіда» Рудольф Рупець, для якого цей матч став дев'ятим за збірну. Так як матч був товариський, то в австрійській команді з'явилося кілька нових гравців, таких як Гуменбергер, Штойер і Феллер. Але і досвідчених гравців також вистачало, свою 21-ту гру за збірну приводив капітан команди Александер Попович.

Перший тайм завершився безгольовою нічиєю 0:0, а у другому таймі угорці змогли відкрити рахунок, на 70-й хвилині відзначився нападник Імре Шлоссер. Через три хвилини після голу, угорський форвард Альфред Шаффер забив другий м'яч у ворота голкіпера збірної Австрії Августа Краупара, рахунок залишився незмінним до закінчення матчу.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Будучи гравцем віденського «Рапіда», Штейскаль в сезоні 1921/22 значився головним тренером італійського клубу «Модена» з однойменного міста[6]. У 1924 році Віллі став тренером болгарського клубу «Славія» з Софії, ставши першим іноземним тренером в історії болгарського клубного футболу[7]. У тому ж році він покинув команду і повернувся до Італії, де став граючим тренером в клубі «Кавезе».

Через п'ять місяців, в квітні 1925 року він очолив збірну Болгарії. Під керівництвом австрійця команда провела лише два товариські матчі. Перший, проти збірної Туреччини, відбувся 15 квітня на стадіоні «Таксим» у Стамбулі і завершився поразкою болгар з рахунком 2:1[8]. У другому матчі, що відбувся 31 травня, його команда вдома поступилася збірній Румунії — 2:4[9].

У 1932 році Віллі став першим тренером в історії французького клубу «Мец»[10][11]. У його першому матчі команда на домашньому стадіоні «Сен-Сенфор» поступилася «Ренну» з рахунком 1:2. При Штейскалі «Мец» провів в чемпіонаті Франції 18 матчів, вигравши 5, звівши внічию 3 і програвши 10[12]. За підсумками сезону команда зайняв 10-е місце і вибула у другий дивізіон. В кубку країни «Мец» дійшов до стадії 1/32 фіналу, де поступився «Лансу».

У 1942 році Штейскаль очолив бельгійський клуб «Гент». Він став першим іноземним тренером в історії команди, у якій з 1901 року керували незмінно бельгійські тренери. Через кілька місяців Віллі став тренером іншого бельгійського клубу — «Серкль Брюгге», в якому працював протягом двох сезонів до 1944 року.

У 1950-ті роки він відправився в Нідерланди, де незабаром отримав дозвіл на роботу в клубі «Емма» з міста Дордрехт. У березні 1953 року він був тимчасово призначений головним тренером Амстердамського «Аяксу»[13]. До нього, також тимчасово, командою керував Карел Кауфман. Під керівництво Штейскаля «червоно-білі» зіграли в чемпіонаті Нідерландів дванадцять матчів, вигравши 3, звівши внічию 4 і програвши 5. Займану посаду тренер покинув 1 липня 1953 року[13].

Досягнення[ред. | ред. код]

«Рапід» (Відень): 1915–1916, 1916–1917, 1918–1919, 1919–1920
«Рапід» (Відень): 1918–1919

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У деяких країнах його прізвище писалося як Steyskal, а в Болгарії він був відомий як Вілі Щейскал і Віліболд Шайскал.
  2. ↑ а б в г Willibald Stejskal (нім.). rapidarchiv.at. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 20.08.2018.
  3. ↑ Rapid Wien - Hertha Wien 3:1 (нім.). austriasoccer.at. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 20.08.2018.
  4. ↑ Serie 1 Divisione 1924-25> Cavese-Salernitana 3-0 (італ.). salernitanastory.it. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25.02.2015.
  5. ↑ Lega Sud (італ.). virgilio.it. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 20.08.2018.
  6. ↑ List of Austrian Players and Coaches in Italy before 1945 (англ.). rsssf.com. Архів оригіналу за 28 жовтня 2000. Процитовано 20.08.2018.
  7. ↑ Історія (болг.). pfcslavia.com . Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 27.2.2015.
  8. ↑ Turkey - Bulgaria 2:1 (англ.). eu-football.info . Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 20.08.2018.
  9. ↑ Bulgaria - Romania 2:4 (англ.). eu-football.info . Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 20.08.2018.
  10. ↑ France - Trainers of First and Second Division Clubs (англ.). rsssf.com . Архів оригіналу за 21 жовтня 2018. Процитовано 20.08.2018.
  11. ↑ Grenat et Blanc: la naissance d'un club (фр.). fcmetz.com . Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 20.08.2018.
  12. ↑ Willy Steyskal (фр.). fcmetz.com . Архів оригіналу за 18.05.2012. Процитовано 20.08.2018.
  13. ↑ а б Evert Vermer, Marcelle van Hoof. Ajax 100 Jaar Jubileumboek 1900-2000. — Amsterdam: Luitingh-Sijthoff, 1999. — ISBN 90-245-3497-6.

Посилання[ред. | ред. код]

Ніч (1924) · Штейскаль (1925) · Грозданов (1927–30) · Немеш (1930) · Файст (1931) · Грозданов (1932–33) · Фогль (1934–35) · Калканджиєв (1935) · Батанджиєв (1936) · Матеєв (1936) · Томс (1937–38) · Мазников (1938) · Радоєв (1939) · Келер (1940–41) · Радоєв (1942) · Батанджиєв (1943) · Конов (1946) · Манов (1947) · Шомлаї & Радоєв (1947) · Радоєв (1947) · Ангелов (1948) · Гайду (1948–49) · Радоєв (1950) · Ангелов (1950) · Гайду (1950) · Ангелов (1953) · Орманджиєв (1950–53) · Орманджиєв & Мілев (1954–60) · Пачеджиєв (1960–62) · Орманджиєв (1963) · Волентік (1963–64) · Витлачил (1965–66) · Ташков (1966) · Божков (1967–70) · Спасов (1970–72) · Х. Младенов (1972–74) · Орманджиєв (1974–77) · Ілчев (1978–80) · Пуржелов (1980–82) · Вуцов (1982–86) · Х. Младенов (1986–87) · Ангелов (1988–89) · Вуцов (1989–91) · Борисов (1991) · Д. Пенев (1991–96) · Бонев (1996–98) · Димитров (1998–99) · С. Младенов (2000–01) · Марков (2002–04) · Стоїчков (2004–07) · Стоїлов (2007) · Д. Пенев (2007) · Марков (2008) · Стоїлов (2009–10) · Маттеус (2010–11) · Л. Пенев (2011–14) · Петев (2015–16) · Хубчев (2016–19) · Балаков (2019) · Дерменджиєв (2019–20) · Петров (2021–)

«Гент» – Тренери

Прім (1901–09) · Ван Стенкісте (1909–10) · Горта (1910–12) · Бунян (1912–22) · Де Рейке (1922–31) · Пелсмекер (1931–41) · Фенішель (1941–42) · Штейскаль (1942–43) · Фершьєр (1943–45) · Дельфур (1945–51) · Мюч (1951–52) · Вандорен (1952–56) · Дельфур (1956–59) · Фавр (1959–60) · Верстратен (1960–64) · Ширшин (1964–65) · Лабо (1965–66) · Біго (1966–67) · Вандорен (1967–71) · Стані (1971–73) · Ван Бокселар (1973–74) · Орлан (1974–76) · Квік (1976) · Сторме (1976–77) · Геффлінг (1977–78) · Ноллє (1978–80) · Грайзенгут (1980–81) · Гуталс (1981–83) · Вандендалє (1983–84) · Грайзенгут (1984–87) · Берггольц (1987–88) · Фаф'є (1988) · Вандендалє (1988–89) · Вандерейкен (1989–93) · Дор'є(в.о.) (1993) · Меєувс (1993–94) · Клейстерс (1994–97) · Боскамп (1997–99) · Солльєд (1999–00) · Гауварт (2000) · Ремі (2000–01) · Вермюлен (2001–02) · Олде Рікерінк (2002–03) · Вермюлен (2003–04) · Лекенс (2004–07) · Солльєд (2007–08) · Прюдомм (2008–10) · Дюрі (2010–11) · Солльєд (2011–12) · Петерс (2012–13) · Фернандес (2013) · Реднік (2013–14) · Балетт(в.о.) (2014) · Вангазебрук (2014–17) · Балетт(в.о.) (2017) · Вандергаге (2017–18) · Торуп (2018–20) · Белені (2020) · Де Декер (2020–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віллібальд_Штейскаль&oldid=36085535