Ян Олде Рікерінк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ян Олде Рікерінк
Особисті дані
Народження 22 лютого 1963(1963-02-22) (61 рік)
  Генґело, Оверейсел, Нідерланди
Громадянство  Нідерланди
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби

1983–1986 		Нідерланди «Звейндрехт»
Нідерланди «Спарта» (Роттердам)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1986–1990 Нідерланди «Спарта» (Роттердам) 80 (5)
1990–1991 Нідерланди «Дордрехт» 23 (1)
1991–1993 Нідерланди «Телстар» 34 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1995–2000 Нідерланди «Аякс» (мол.)
1999–2002 Нідерланди «Йонг Аякс»
2002–2003 Бельгія «Гент»
2003–2005 Нідерланди «Еммен»
2005–2006 Португалія «Порту» (асист.)
2006–2007 Україна «Металург» (Донецьк) (асист.)
2007–2011 Нідерланди «Аякс» (мол.)
2011–2014 КНР Китай U-20
2015 КНР Китай U-16
2016–2017 Туреччина «Галатасарай»
2018–2019 Нідерланди «Геренвен»
2019–2021 ПАР «Кейптаун Сіті»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ян Олде Рікерінк (нід. Jan Olde Riekerink, нар. 22 лютого 1963) — нідерландський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер та функціонер.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 22 лютого 1963 року. Вихованець футбольної школи клубу «Спарта» (Роттердам). 1986 року підписав з клубом контракт і відіграв за команду з Роттердама наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри.

Згодом у 1990—1991 роках грав у складі «Дордрехта», а завершив ігрову кар'єру у команді «Телстар», за яку виступав протягом 1991—1993 років.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру 1995 року, ставши тренерои молодіжної команди клубу «Аякс», де пропрацював по 2000 рік, після чого тренував резервну команду клубу, «Йонг Аякс». Під його керівництвом команда дійшла до півфіналу Кубка Нідерландів 2001/02, що стало найкращим результатом команди в історії.

2002 року став головним тренером бельгійської команди «Гент», а в листопаді 2003 року перейшов на роботу у нідерландський «Еммен», який покинув влітку 2005 року. Після цього Ян працював помічником Ко Адріансе у «Порту» та донецькому «Металурзі»[1].

У 2007 році Олде Рікерінк повернувся до Амстердама, ставши директором молодіжної академії «Аякса», змінивши на цій посаді Джона ван ден Брома[2]. Він залишався там до червня 2011 року, коли покинув посаду в клубі після розбіжностей з новим членом правління Йоганом Кройффом[3]. Яна на цій посаді замінив Вім Йонк.

Надалі Ян Олде Рікерінк відправився до Китаю, де працював з молодіжною, а потім і юнацькою збірною країни. Залишив юнацьку збірну Китаю 2015 року.

17 лютого 2016 року Олде Рікерінк був призначений головою молодіжної академії «Галатасарая»[4]. Після того, як клуб звільнив тренера Мустафу Денізлі 16 березня 2016 року, Олде Рікерінк тимчасово очолив першу команду на решту сезону[5]. З «Галатасараєм» він посів шосте місце в Суперлізі, але 26 травня 2016 року виграв національний кубок Туреччини, перемігши у фіналі «Фенербахче» з рахунком 1:0. Це був перший трофей нідерландського спеціаліста[6]. «Галатасарай» призначив його повноцінним головним тренером у червні 2016 року, а вже в серпні Ян приніс команді ще один трофей — Суперкубок Туреччини, обігравши в серії пенальті «Бешікташ». Втім новий сезон виявився не таким вдалим для нідерландця і 14 лютого 2017 року тренер був звільнений[7]. На той момент «Галатасарай» був лише третім у Суперлізі та в Кубку вилетів в 1/8 від «Істанбул Башакшехіра». Його наступником став хорват Ігор Тудор.

Влітку 2018 року Олде Рікерінк став головним тренером клубу «Геренвен» і тренував команду до квітня 2019 року[8].

7 листопада 2019 року очолив тренерський штаб південноафриканської команди «Кейптаун Сіті»[9], змінивши Бенні Маккарті. 21 травня 2021 року його контракт було розірвано[10] Пізніше того ж місяця він підписав трирічний контракт з турецьким клубом «Іскендерунспор», щоб стати їхнім генеральним директором[11].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

«Галатасарай»: 2015/16
«Галатасарай»: 2016

Особисте життя[ред. | ред. код]

Його брат Едвін Едвін[en] також був футболістом і грав за «Спарту» (Роттердам)[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Тренер донецького "Металурга" подав у відставку. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 30 жовтня 2021.
  2. ↑ Jan Olde Riekerink head of youth development. AFC Ajax official website. 12 квітня 2007. Архів оригіналу за 25 лютого 2012. Процитовано 17 липня 2010.
  3. ↑ Ajax en Cruijff nemen afscheid van Olde Riekerink. Goal.com. 15 червня 2011. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2012.
  4. ↑ Akcan'ın yerine Riekerink. NTVSpor.net (тур.). Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 31 жовтня 2021.
  5. ↑ Jan Olde Riekerink'i tanıyalım. Eurosport (тур.). 16 березня 2016. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2021.
  6. ↑ TÜRKİYE KUPASI GALATASARAY'IN!. fanatik.com.tr. 2 липня 2016. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 30 жовтня 2021.
  7. ↑ KABAYEL, Fotoğraf: Adem. Galatasaray Riekerink ile yollarını ayırdı. www.hurriyet.com.tr (тур.). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 30 жовтня 2021.
  8. ↑ sc Heerenveen stelt Jan Olde Riekerink per direct op non-actief - sc Heerenveen. sc-heerenveen.nl. 10 квітня 2019. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 31 жовтня 2021.
  9. ↑ Cape Town City announce Jan Olde Riekerink as new head coach | Goal.com. www.goal.com. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 31 жовтня 2021.
  10. ↑ Cape Town City confirm the exit of head coach Jan Olde Riekerink - PSL news. Kick Off. 21 травня 2021. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  11. ↑ Jan Olde Riekerink İskenderunspor'da!. NTVSpor.net. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  12. ↑ Jan Olde Riekerink de nieuwe technische man bij Emmen [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] - FC Emmen

Посилання[ред. | ред. код]

«Гент» – Тренери

Прім (1901–09) · Ван Стенкісте (1909–10) · Горта (1910–12) · Бунян (1912–22) · Де Рейке (1922–31) · Пелсмекер (1931–41) · Фенішель (1941–42) · Штейскаль (1942–43) · Фершьєр (1943–45) · Дельфур (1945–51) · Мюч (1951–52) · Вандорен (1952–56) · Дельфур (1956–59) · Фавр (1959–60) · Верстратен (1960–64) · Ширшин (1964–65) · Лабо (1965–66) · Біго (1966–67) · Вандорен (1967–71) · Стані (1971–73) · Ван Бокселар (1973–74) · Орлан (1974–76) · Квік (1976) · Сторме (1976–77) · Геффлінг (1977–78) · Ноллє (1978–80) · Грайзенгут (1980–81) · Гуталс (1981–83) · Вандендалє (1983–84) · Грайзенгут (1984–87) · Берггольц (1987–88) · Фаф'є (1988) · Вандендалє (1988–89) · Вандерейкен (1989–93) · Дор'є(в.о.) (1993) · Меєувс (1993–94) · Клейстерс (1994–97) · Боскамп (1997–99) · Солльєд (1999–00) · Гауварт (2000) · Ремі (2000–01) · Вермюлен (2001–02) · Олде Рікерінк (2002–03) · Вермюлен (2003–04) · Лекенс (2004–07) · Солльєд (2007–08) · Прюдомм (2008–10) · Дюрі (2010–11) · Солльєд (2011–12) · Петерс (2012–13) · Фернандес (2013) · Реднік (2013–14) · Балетт(в.о.) (2014) · Вангазебрук (2014–17) · Балетт(в.о.) (2017) · Вандергаге (2017–18) · Торуп (2018–20) · Белені (2020) · Де Декер (2020–)

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Олде_Рікерінк&oldid=37386388