Ермітажний театр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ермітажний театр у 1824 році

Ермітажний театр  — найкращий із театрів 18 століття Петербурга, що побудований біля комплексу будівель Ермітажа і збережений донині. Споруду будували по частинам у 1784 — 1787 рр. (проект арх. Дж. Кваренгі, виконроб — арх. Ф. Лукіні.)

Історія[ред.ред. код]

Усе 18 століття йде під сильним захопленням театром. Не дивно, що театральні будівлі швидко виникають поряд з царським палацом. Часто це окреме приміщеня, побудоване з дерева. Використання свічок і відкритого вогню призводило до пожеж, і театральні будівлі часто горіли. З тих часів і пішло сумне прислів'я : той не театр, що не горів, як показник давнини заснування театру.

В Зимовому палаці, побудованому архітектором Вартоломеєм Растреллі у 1754–1761 рр., був і театр. Але перебудови палацу знищили його. В часи Катерини II необхідність в театральній будівлі постала знову. В прибудові до палацу, так званому Малому Ермітажі і відбувались малі театральні вистави. Але малі приміщення павільйонів погано підходили до значних театральних ефектів і розкішних декорацій доби бароко. Виникла ідея побудови окремого приміщення для театру.

Замову на будівництво отримав архітектор з Італії Джакомо Кваренгі.

Будівля театру[ред.ред. код]

Джакомо Кваренгі. Ермітажний театр, проект завіси, малюнок.
Розріз через Театральну залу
Міст-перехід через Зимову канавку.
Сучасний концерт в Ермітажному театрі

Набережна Неви в цьому місті вже давно була тісно забудована палацами. Після декількох проектів зупинились на варіанті побудови театру на підмурках старого палацу Петра І. Палац Петра розібрали, а на рівні 2-го поверха і розмістили нове приміщеня театру. Складне розташування нової будівлі спонукало будувати його частинами. Особливо важкою була проблема зв'язку новою будівлі з інуючими, які забороняли чіпати. Архітектор вирівняв театр по висоті з існуючими триповерховими будівлями і зробив три поверхи в самій театральній будівлі. Це логічно прив'язало його прибудову до всього ансамблю.

Ще однією технічною перешкодою була Зимова канавка. Через неї перекинули ефектний міст-перехід по другому поверху (арх. Ю. Фельтен.)

Фасад на Неву не мав сильних архітектурних акцентів, а видовжений блок прикрасили руст, пілястри, скульптури в нішах. Відійшов архітектор і від сословного театру 18 століття з обов'язковою царської ложею. Ермітажний театр мав устрій театру Стародавньї Греції — амфітеатром, а для імператриці і наближених вельмож ставили крісла в партері.

Однак театральна сцена мала всі технічні пристосування для декорацій і сценічних ефектів доби. Ермітажний театр був настільки вдалим твором архітектора, що той у 1787 р. надрукував альбом з кресленнями будівлі.

Ермітажний театр пізніше зазнав декілька реконструкцій. Найбільш великою була реконструкція 1895–1898 рр., зроблена архітектором О. Ф. Красовським. У 1895 р. під час ремонту Ермітажного театру відновили і театральну завісу. Ескіз для неї зробив художник і мистецтвознавець Ернст Ліпгарт (1847–1932), відомий блискучими атрибуціями картин старих італійських майстрів.

Інтер'єри Джакомо Кваренги зберігли, а реконструкції підлягали службові приміщення і технічна частина театру. Театр має і меморіальне значення, бо на його сцені виступали відомі актори і співаки, серед яких Анна Павлова, Федір Шаляпін, Матільда Кшесінська, Святослав Ріхтер, Мстислав Ростропович.

В 20 столітті театральна зала використовувалась як конференцзал і лекторій музею Ермітаж.

Джерела[ред.ред. код]

  • Эрмитаж. «История и архитектура зданий» (Пиявский В. И. и др.) Л, «Аврора», 1974 (рос)
  • Авраменко С. И. «Воспоминания об Эрмитажном театре», СПб, 1992 (рос)

Див. також[ред.ред. код]