Жан-Андош Жюно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан-Андош Жюно
Jean Andoche Junot.jpg
Народився 24 вересня 1771(1771-09-24)
Бюссі-ле-Гран
Помер 29 червня 1813(1813-06-29) (41 рік)
Монбар
самогубство
Діяльність військовий очільник
Титул герцог
Звання генерал
Батько Мішель Жюно
Матір Марія-Антуанета Б'єнеме
Дружина Лаура Пермон
Діти 2 сини та 2 доньки
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Blason Jean Andoche Junot (1771-1813).svg

Жан-Андош Жюно (фр. Jean-Andoche Junot, *24 вересня 1771 —†29 червня 1813) — французький генерал часів Великої Французької революції та Першої імперії, герцог Абрантес.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 1771 року у м.Бюссі-ле-Гран. Походив з родини Мішель Жюно, землевласника-орендаря графа Буффона, та Марія-Антуанета Б'єнеме. Навчався у школі в Шатільйоні. Згодом вивчав право у Діжоні. Потім переїздить до Парижа, де бере участь у революційних подіях. У 1791 році Жан записується до національної гвардії. Відзначився у 1792 році у битві при Глізюеле. Після цього стає сержатом, бере участь в облозі Тулона у 1793 році, де знайомиться з Наполеоном Бонапартом, секретарем якого стає незабаром. За участь при взяті Тулона отримує звання лейтенанта.

Після цього відзначився при придушенні Вандем'єрського заколоту (3—5 жовтня 1795 року). Вслід за цим приєднується до Італійської армії на чолі із Бонапартом. Відзначився у боях у 1796–1797 роках, зокрема у битвах при Лонато, Арколе, Тал'яменто, розбив папську армію у битві на річці Сенньйо. Під час участі у Єгипетській кампанії 1798–1799 років стає бригадним генералом. Він не був учасником заколоту 18 брюмера 1799 року, тому що під час повернення з Єгипту до Франції потрапив у полон до англійців. 1801 році отримує звання дивізійного генерала та посаду губернатора Парижу. У 1803 році Наполеон доручив Жюно готувати нові гренадерські корпуси у Аррасі.

Згодом виконував дипломатичне доручення Бонапарта у Португалії (березень—жовтель 1805 року). По поверненню до Франції взяв участь у війні проти Росії та Австрії, зокрема у вирішальній битві під Аустерліцом. У 1806 році очолював військове губернаторство у Парті, П'яченци, а згодом Парижу. У 1807 році на чолі корпусу Жюно брав участь в окупації Іспанії, того ж року отримав наказ вступити до Португалії. Вже 30 листопада він зайняв Лісабон. За цю звитягу Жюно отримав титул герцога Арбантеса та посаду губернатора Португалії. Втім вже у 1808 році зазнав поразки від англійських військ на чолі із Артуром Веллслі у битві при Вімейро. після цього підписам конвецію у Сінтрі, згідно з якою зобов'язався залишити Португалію.

Незабаром, у 1809 році, Жан Жюно входить до складу великої армію у кампанії проти Австрії. У 1810 році знову повертається на Піренейській півострів. Тут він з перемінним успіхом воював в Іспанії та Португалії. Зрештою, у 1811 році, французькі війська зазнали поразки й Жюно повернувся до Франції.

Жан Жюно актвино брав участь у військовій кампанії 1812 року проти Росії. Спочатку командував 2-м італійським корпусом, а згодом 8-м корпусом великої армії. Відзначився у битвах при Смоленську та Бородино. Після залишення Москви відчайдушно відбивав напади російських військ, але у битві при с. Красне 15—18 листопада його корпус було знищено. Втім Жюно зміг повернутися до Франції лише у 1813 році. Того ж року призначається губернатором Істрії, Далмації, Рагузи й Венеції. Але незабаром пішов у відставку за станом здоров'я. Погіршення стану здоров'я призвело до божевілля Жюно, який під час чергового приступу викинувся з вікна й незабаром після цього 29 червня 1813 року помер.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Лаура Пермон (1784–1838)

Діти:

  • Жозефіна (1802–1888)
  • Констанція (1803–1881)
  • Луї Наполеон Андош (1807–1851)
  • Андош-Альфред-Мішель (1810–1859)

Джерела[ред.ред. код]

  • David G. Chandler, Le Campagne di Napoleone, Milano, R.C.S. Libri S.p.A., 1998, ISBN 88-17-11577-0
  • Haythornthwaite, Philip. Napoleon's Commanders (1) c1792-1809. London: Osprey Publishing, 2001. ISBN 1-84176-055-2