Ждан Ярослав
| Ярослав Ждан | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Сотник | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
1921 або 1922 м. Чесанів, тепер Любачівський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща | ||||
| Смерть |
10 квітня 1944 між селами Берестовець і Жильжа, Костопільський район, Рівненська область (одна із версій) | ||||
| Громадянство |
 Українська держава (1941) ОУН | ||||
| Національність | українець | ||||
| Псевдо | «Острий» | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |
Українська держава (1941) ОУН | ||||
| Вид ЗС |
 УПА | ||||
| Формування | УПА-Північ | ||||
| Командування | |||||
| |||||
Ярослав Ждан (псевдо: «Острий»; 1921/1922, м. Чесанів, тепер Любачівський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща — 10/23 квітня 1944) — український військовик, командир загону (куреня) «ім. Б. Хмельницького» («Прилуцького» загону) ВО «Заграва» УПА-Північ.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився близько 1921 чи 1922 року у Чесанові (нині місто в Підкарпатському воєводстві Польщі)[1][2]. За іншою версією є уродженцем Перемишля[3]. Здобув неповну середню освіту[2]. У 1930-ті роки навчався у Холмській гімназії, де долучився до ОУН[3][4]. У 1939—1941 роках перебував за кордоном[2], за іншими даними — у Генеральній губернії[3].
У липні 1941 року у складі похідних груп ОУН прибув на Рівненщину[3][2]. Був вишкільним інструктором підстаршинської школи ОУН у Клевані[1]. Проте у грудні 1941 року заарештований німецькою жандармерією у Рівному[1]. До жовтня 1942 року ув'язнений у Рівненській в'язниці[1]. У лютому 1943 року призначений чотовим у першій сотні УПА на Поліссі[2]. Саму сотню очолював Григорій Перегійняк («Коробка»)[3], а після загибелі Перегійняка — Никон Семенюк («Ярема»)[5]. У березні 1943 року у чоті «Острого» було 30 бійців, підрозділ діяв на теренах Олександрійського району[6]. 25 квітня 1943 року призначений командиром окремого відділу[5]. З травня 1943 року — член Штабу 1-ї групи УПА[2]. Влітку 1943 року у Костопільському районі створює та стає на чолі сотні[2]. У липні 1943 року його сотня разом зі сотнею «Юрка» Дубенського куреня мала бій з радянським партизанським загоном Антона Одухи[4]. Сотня «Острого» охороняла Головний військовий штаб і старшинську школу УПА «Дружинники»[4][7]. У жовтні 1943 року сотня перетворена на курінь під назвою «Костопільський»[4]. У листопаді 1943 року «Острий» стає командиром загону (куреня) «ім. Б. Хмельницького» у складі ВО «Заграва» УПА-Північ[2].
У січні 1944 року очолює загін «Прилуцький» групи «Заграва»[4]. За висновком дослідника Олександра Дарованця, насправді цей «Прилуцький» загін — це перейменований та реорганізований у другій половині березня або на початку квітня 1944 року загін «ім. Б. Хмельницького»[8]. Зміна назви та переформування загону були пов'язані, з одного боку, з проходженням у січні-березні 1944 року через Волинь та Полісся (з північного сходу на захід) радянсько-німецького фронту[8][9], а з іншого — через плани командування УПА, які передбачали послати у східні терени України похідні підрозділи з метою підняття там антирадянського повстання[10]. Під час переходу фронту у січні-лютому 1944 року у підрозділі Ждана було 2 сотні, у яких налічувалося 240 осіб, але незабаром їх стало 5 з чисельністю у 600 бійців[10][2][11]. Разом зі своїм загоном брав участь у частих зіткненнях проти військ НКВС[2][12]. За деякими даними у березні 1944 року загін «Прилуцький» передано від групи «Заграва» до складу групи «Тютюнник»[13], але за звітами УПА це відбулося у серпні 1944 року, тобто вже після смерті Ждана[8][14].
Відповідно до листа шефа військового штабу групи «Заграва» Дмитра Корінця («Д. Дмитречка», «Бористена») від 6 квітня 1944 року, командир загону «ім. Остапа» на псевдо «Лебедин» мусив передати командування своїм підрозділом Ярославу Ждану[15]. Але, як зазначає дослідник Олександр Дарованець, «Острий» не встиг стати командиром цього загону[8]. Помер Ярослав Ждан весною 1944 року, проте обставини та час смерті різняться. За першою версію загинув 10 квітня 1944 року у великому бою проти військ НКВС в лісах між селами Берестовець і Жильжа Костопільського району Рівненської області[2][12][16]. За свідченнями бійця куреня, у зіткненні взяло участь понад 2000 солдатів НКВС, загинуло та поранено понад 200 повстанців, серед них вбиті — командир куреня Ярослав Ждан, провідник СБ Василь Макар («Безрідний»), сотники Роман Кернтопф («Вихор»), «Вітер», «Звір», поранений — командир ВО «Заграва» Степан Янішевський («Далекий», «Юрій»)[16][4]. Зовсім іншу версію загибелі подає колишній командир ВО «Заграва» Іван Литвинчук («Дубовий»). За ним, Ярослав Ждан загинув 23 квітня 1944 року у Броненському лісі в Березнівському районі, коли на повстанську групу у складі 25 осіб під час постою напав більшовицький загін[17]. Як він пише, крім Ждана, під час бою загинув референт при КП ПЗУЗ Василь Макар («Безрідний») та 17 козаків, був поранений Степан Янішевський («Далекий», «Юрій»), який, втім, зумів втекти[17]. Литвинчук покладає вину за поразку на нового командира ВО «Заграва» Янішевського, який й очолював тоді атаковану групу та неналежним чином подбав про її захист, не виставивши для цього ніякої варти[17]. За версією НКВС, курінь Ярослава Ждана був розбитий протягом 20—24 квітня 1944 року, а він сам вбитий 27 травня 1944 року[18].
Посмертно від 24 квітня 1944 року надано звання сотника УПА[19][3], а його загін став називатися «ім. Острого»[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Революційна діяльність сл. п. друга Остапа – першого організатора відділів УПА на ПЗУЗ 1941 – 43 рр. // АЦДВР. - Ф. 63. - Т. 8. Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 24 лютого 2022.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Содоль П. Ждан Ярослав // Українська Повстанча Армія, 1943-49 : довідник другий. — Нью-Йорк : Пролог, 1995. — С. 34.
- ↑ а б в г д е Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930–1955). — Львів; Торонто : Літопис УПА, 2014. — Т. 13. — С. 275. — (Літопис УПА. Бібліотека) — ISBN 978-966-2105-56-8.
- ↑ а б в г д е Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2010. — Т. 14: Нова серія. Том 14. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. — С. 73-74.
- ↑ а б Літопис УПА. — Торонто; Львів, 2003. — Т. 4: Спогади вояків УПА та учасників збройного підпілля Львівщини та Любачівщини. — С. 21.
- ↑ Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський - «Клим Савур». — Рівне : Видавець Олег Зень, 2009. — С. 41.
- ↑ Ступницький Ю. Спогади про пережите. — Київ-Торонто, 2000. — Т. 1. — С. 55. — (Літопис УПА)
- ↑ а б в г Дарованець О. (25 квітня 2016). Нарис історії загону УПА "Прилуцький". Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 24 лютого 2022.
- ↑ Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2011. — Т. 16: Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА 1944‒1954 рр. — С. 25.
- ↑ а б Ковальчук В. (3 грудня 2010). Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур. https://www.istpravda.com.ua. Історична правда. Архів оригіналу за 11 грудня 2021.
- ↑ Літопис УПА, 2006, с. 1203.
- ↑ а б Бігун І. (14 жовтня 2021). Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944. https://www.istpravda.com.ua. Історична правда. Архів оригіналу за 25 січня 2022.
- ↑ Літопис УПА, 2006, с. 15.
- ↑ Літопис УПА, 2006, с. 862.
- ↑ Літопис УПА, 2006, с. 597.
- ↑ а б Літопис УПА, 2006, с. 642.
- ↑ а б в Літопис УПА, 2006, с. 1205.
- ↑ Справка о составе южной, восточной и северной групп УПА на 1944 год // ГДА СБУ. - Ф. 13. - Спр. 372. - Т. 5. Електронний архів Українського визвольного руху. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 24 лютого 2022. (рос.)
- ↑ Літопис УПА, 2006, с. 593.
Література[ред. | ред. код]
- Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2006. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944–1946. Документи і матеріали. — С. 15, 597, 642, 862, 1203, 1205.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||