Закон України «Про відходи»

Про відходи
Закон України
Номер:	[1]
Статус: Чинний

Зако́н Украї́ни «Про відхо́ди» — закон, ухвалений Верховною Радою України 5 березня 1998 року, що врегульовує правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, переробкою, утилізацією, захороненням. Закон визначає основні принципи і напрями державної політики у сфері поводження з відходами.

Основні принципи Закону

Закон визнає як основні принципи державної політики в поводженні з відходами:

• пріоритетність захисту навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів;
• забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів,
• науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів.

Важливі поняття та терміни

Закон України «Про відходи» у статті 1 надає спеціальні визначення окремим поняттям та термінам, у тому числі загальновживаним, для застосування в межах дії цього закону. Для розуміння предмету регулювання цього закону, важливі специфічні терміни наводяться нижче.

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Об'єкти поводження з відходами — місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

Показник загального утворення відходів (далі — Пзув) — критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою: Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4, де М1, М2, М3, М4 — маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік.

Операції поводження з відходами

Поводження з відходами — дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Операціями поводження з відходами Закон називає: збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

• Збирання відходів — діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.
• Зберігання відходів — тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).
• Оброблення (перероблення) відходів — здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.
• Утилізація відходів — використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
• Видалення відходів — здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.
• Знешкодження відходів — зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.
• Захоронення відходів — остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.
• Розміщення відходів — зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.
• Збирання і заготівля відходів як вторинної сировини — діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.
• Сортування відходів — механічний розподіл відходів за їх фізико-хімічними властивостями, технічними складовими, енергетичною цінністю, товарними показниками тощо з метою підготовки відходів до їх утилізації чи видалення.

Основні норми Закону

Вповноважені державні органи

Відповідно до Закону України «Про відходи», повноваження та обов'язки щодо поводження із відходами поділяються між такими органами держави:

• Кабінет Міністрів України;
• органи Автономної Республіки Крим;
• місцеві державні адміністрації;
• органи місцевого самоврядування;
• уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами, до яких Закон відносить:
  • центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища,
  • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища,
  • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів,
  • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,
  • обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим — орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища,
  • інші органи виконавчої влади, відповідно до їх компетенції.

Ці питання регулюються статтями 18 — 25 даного Закону.

Вимоги щодо видалення відходів

Закон у ст. 33 передбачає, зокрема, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Відповідно до Закону, забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія (ст. 33).

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України (так само ст. 33).

Спалювання побутових відходів дозволяється лише на спеціально призначених для цього підприємствах чи об'єктах, а також лише з метою одержання теплової та/або електричної енергії (ст. 35-1).

Право власності на відходи

Закон у Розділі ІІ визначає відходи як об'єкт права власності. При цьому зазначається, що право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої.

Суб'єктами права власності на відходи, відповідно до даного Закону, можуть бути:

• громадяни України, іноземці та особи без громадянства,
• підприємства, установи та організації усіх форм власності,
• територіальні громади,
• Автономна Республіка Крим
• та держава.

Територіальні громади вважаються власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника, або власник яких невідомий.

Держава, відповідно до Закону, є власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника, або власник яких невідомий (крім відходів, що належать територіальним громадам). Відходами, що належать державі, управляє Кабінет Міністрів України відповідно до закону.

Права та обов'язки людини щодо поводження з відходами

Закон визначає рівні для громадян України, іноземців та осіб без громадянства права та обов'язки у сфері поводження з відходами.

Відповідно до статті 14 Закону «Про відходи», ці зазначені особи мають право на:

• безпечні для їх життя та здоров'я умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами;
• одержання в установленому порядку повної та достовірної інформації про безпеку об'єктів поводження з відходами — як тих, що експлуатуються, так і тих, будівництво яких планується;
• відвідування спеціально відведених місць чи об'єктів поводження з відходами;
• участь в обговоренні питань, пов'язаних із розміщенням, проектуванням, спорудженням та експлуатацією об'єктів поводження з відходами;
• екологічне страхування;
• відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок порушення законодавства про відходи.

Стаття 15 Закону визначає обов'язки людей в Україні у сфері поводження з відходами. До таких обов'язків належить необхідність дотримуватися вимог законодавства та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

Права підприємств, установ та організацій

Права підприємств, установ та організації різних форм власності у сфері поводження з відходами визначаються статтею 16 Закону «Про відходи». До таких прав належать, зокрема, право вносити пропозиції щодо проектування, будівництва та експлуатації об'єктів поводження з відходами; право на пільги у разі участі у створенні об'єктів поводження з відходами та право на участь у розробленні місцевих, регіональних та загальнодержавної програм поводження з відходами.

Державний облік відходів

Закон України «Про відходи» визначає, що всі відходи, утворені на території України, підлягають обов'язковому обліку та паспортизації. Норми регулювання обліку та паспортизації відходів подані у Розділі V цього закону. Щодо практичного ведення такого обліку Закон зазначає, що порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно чинного законодавства суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів від 50 до 1000, зобов’язані щороку подавати декларацію про відходи [Архівовано 18 квітня 2019 у Wayback Machine.].

Моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів

Закон у статті 29 визначає необхідність у проведенні моніторингів таким чином:

З метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим — орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів. Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Див. також

• Відходи
• Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»

Джерела

Закон України «Про відходи» [Архівовано 24 вересня 2013 у Wayback Machine.]

Посилання

• Норматив утворення відходів // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 131.